Постанова

від 02.06.2014 по справі 922/1532/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа № 922/1532/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупі О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Соколая В.А., довіреність № 69 від 12.11.2013 р.,Відсоти Д.О., довіреність № 41 від 11.04.2014 р.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1248 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18 квітня 2014 року у справі № 922/1532/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрднепротрейд", м. Дніпропетровськ

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

про визнання недійсним розпорядження

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрднепротрейд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.01.2014 р. № 23-рп/к по справі № 1/02-20-14.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2014 року у справі № 922/1532/14 (суддя Присяжнюк О.О.) у прийнятті позовної заяви відмовлено та повернуто позовну заяву та додані до неї документи.

Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрднепротрейд" із вказаною ухвалою не погодився та подав на неї до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та справу передати на розгляд господарського суду Харківської області.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що господарський суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування статті 62 Господарського процесуального кодексу України, порушення статті 12 Господарського процесуального кодексу України та статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в оскаржуваній ухвалі в якості підстави для відмови у прийнятті позовної заяви послався, що даний спір не підвідомчий господарським судам, а відноситься до підвідомчості адміністративних судів.

Апелянт зазначає, що положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коди щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок провадження, натомість статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено право оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду.

Представники відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні просять її задовольнити.

Зазначають зокрема, що оскаржуваною ухвалою порушено норми статті 12 Господарського процесуального кодексу України та статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до яких справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання не скористався своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрднепротрейд" про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.01.2014 р. № 23-рп/к по справі № 1/02-20-14 на підставі п. 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.

При цьому господарський суд першої інстанції послався на те, що спір про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.01.2014 р. № 23-рп/к по справі № 1/02-20-14 відповідно до положень ч. 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів із таким висновком господарського суду першої інстанції не погоджується, зважаючи на наступні підстави.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарськго процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Зважаючи на вказані норми, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов:

-участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по -перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і по друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

-відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється зокрема на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Натомість статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прямо передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Виходячи з наведених норм, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень ) органів Антимонопольного комітету України, до яких відноситься дана справа, підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» та в п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам».

При цьому колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції безпідставно послався на положення ч. 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено підсудність адміністративних справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, оскільки спірне у даній справі розпорядження адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.01.2014 р. № 23-рп/к по справі № 1/02-20-14 не стосується розгляду вказаних скарг.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок порушення та неправильного застосування норм процесуального права дійшов неправильного висновку про відмову у прийнятті позовної заяви через непідвідомчість даного спору господарським судам, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд господарського суду Харківської області.

В апеляційній скарзі позивач просив судові витрати покласти на відповідача.

Проте, в разі скасування апеляційним господарським судом ухвали місцевого господарського суду з числа визначених в частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору за подання апеляційної скарги здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 4.8 постанови Пленуму Вищого

господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 99, 101, п. 2 статті 103, п. 4 ч. 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрднепротрейд" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18 квітня 2014 року у справі № 922/1532/14 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 02.06.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Плужник О.В.