Рішення

від 17.06.2014 по справі 922/1532/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р.Справа № 922/1532/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укрднепротрейд", м. Дніпропетровськ до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про визнання недійсним розпорядження за участю представників сторін :

позивача - Кітченко М.О(дов від 03.04.2014року),Сабанцева С.А(дов №83 від 16.06.2014року,

відповідача- Відсота Д.О.(дов№41 від 11.04.2014року), Нужна А.В від 11.11.2013року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП Укрднепротрейд" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.01.2014 року №23-рп/к по справі №1/02-20-14

Ухвалою господарського суду від 06.06.2014 року призначено позовні матеріали у судовому засіданні на 17.06.2014 року .

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2014 року підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі , через канцелярію господарського суду (вх.№20329 від 17.06.2014року) надав пояснення стосовно заявлених позовних вимог, в яких, зазначив про те, що при винесенні спірного Розпорядження відповідачем, зокрема, порушено п.5.1.Методики, оскільки Антимонопольним комітетом не визначено товарні межі ринку , які визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого, тобто відповідач не довів , що позивач є монополістом, також, на думку позивача, при винесенні Розпорядження відповідачем порушено п.20 Правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства , неповно з'ясовані та не доведено обставини, які мають значення для справи .

Представник відповідача через канцелярію господарського суду (вх.№20172 від 17.06.2014 року) надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог, зазначаючи, про те, що позивачем не зазначено, яким чином Розпорядження обмежило право позивача на самостійність здійснення господарської діяльності та які саме його права чи охоронювані законом інтереси порушені відповідачем.

В судовому засіданні 17.06.2014 р. було оголошено перерву з 12:30 год. до 16:00 год., з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених вимог та заперечень

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно п.1.ч.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 15"Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства " відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник,відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України

Як вказує позивач в позовній заяві, 17 лютого 2014 року TOB «НПП Укрднепротрейд» отримало розпорядження адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення АМК від 3.01.2014 р. № 23-рп/к у справі № 1/02-20-14 яким:

- розпочато розгляд справи у зв'язку з наявністю в бездіяльності TOB «НПП Укрднепротрейд», яка полягає в ненаданні ПАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» послуг користування під'їзними залізничними коліями, що призвела до ущемлення його інтересів, ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. ч. 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50, ч. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг користування під'їзними залізничними коліями, що з'єднують залізничні колії ПАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією в межах Харківської пасті, шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел.

- в мотивувальній частині рішення територіального відділення АМК від 23.01.2014 р. визнало TOB «НПП Укрднепротрейд» суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку з товарними межами «послуги з користування під'їзними залізничними коліями Товариства, що з'єднують залізничні колії ПАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією з територіальними межами - Харківська область де знаходяться під'їзними залізничними коліями Товариства, що з'єднують залізничні колії ГІАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією.

Таким чином , як вказує позивач вищезазначеним рішенням фактично TOB «НПП Укрднепротрейд» визначено монополістом, що порушує законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 5 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50, ч. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг користування під'їзними залізничними коліями, у зв'язку із вищевикладеним позивач вважає Розпорядження незаконним, що і стало причиною звернення до господарського суду з відповідним

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Розпорядженням Комітету від 23.01.2014 №23-рп/к у справі№1/02-20-14було постановлено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.5 ч.2 ст. 13 та п.2 ст. 50 ч.1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг користування під'їзними залізничними коліями, що з'єднують залізничні колії ПАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат» із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією в межах Харківської пасті, шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом (ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Пунктом 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.98 № 169-р) і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.94 за № 90/299, службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Зокрема у справах можуть проводитися такі дії: дослідження регіонального або загальнодержавного ринку; одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі; вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.00 № 02-5/35).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Отже, розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з огляду на приписи зазначених вище статей Закону України "Про захист економічної конкуренції" лише фіксує процесуальне становище сторін у даній справі.

В статті 47 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що у процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб'єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення про: заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії, в тому числі про блокування цінних паперів; обов'язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є необхідним виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.

Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні; не встановлено відповідача або його місцезнаходження; відповідача - юридичну особу ліквідовано; вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача; не доведено вчинення порушення; є інші підстави, передбачені законом (ст. 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Таким чином, здійснення розгляду Комітетом справи не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

У вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; разом з тим підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не порушує прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі (п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства ").

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі і іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбаченим цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення випадках, передбачених законодавчими актами України.

Позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в тому числі не доведено та не обґрунтовано порушення своїх прав.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи положення чинного законодавства, господарський суд відмовляє в позові за необґрунтованістю пред'явлених вимог.

Вищевказана правова позиція суду узгоджується з Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2010 року у справі №14/302.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 33, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю .

Повне рішення складено 19.06.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк