Постанова
від 02.06.2014 по справі 820/5297/14
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 червня 2014 р. № 820/5297/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Підіпригора М.О., відповідач - Юсупова М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод "Маяк" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Завод "Маяк" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення за формою "Р" від 15.10.2013 року № 0000732200, за формою "П" від 15.10.2013року № 0000742200, за формою "Р" від 15.10.2013року № 0000752200, за формою "В4" від 15.10.2013року № 0000762200.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, однією з підстав для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами - ПП«Дніпропостчупаковка», ТОВ «Епіцентр К», «Торговий Дім» Магія Світла», ТОВ» МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ», ТОВ « Компанія з управління активами «ДІКВ-Л» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не містять розумних економічних підстав (ділової мети). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, відповідно до інформації, отриманої від ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (Акт від 04.04.2013року № 8482/7/22-6 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП«Дніпропостчупаковка»" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «МАТАДОР», ТОВ» Старт Д») було встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій за період січень-березень 2012року, вересень-листопад 2012року.

У судовому засіданні 02.06.2014року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на підставі направлень від 04.09.2013р. № 65-67, № 71 та наказів від 03.09.2014р. № 127, від 18.09.2013року № 134 та від 19.09.2013року № 138, виданих ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, фахівцями відповідача на підставі пп. п.п.78.1.1, п.78.1, ст.78, Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012року по 30.06.2013року, за результатами якої був складений акт від 07.10.2013 р. №651/22/21189935.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем п. 138.2, п. 138.8, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, . п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати всього сумі 2540122,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2012 року в сумі 25922,00 грн., за 4 квартал 2012р оку в сумі 31470,00 грн., за 1 квартал 2013 року в сумі 1233185,00 грн., за 2 квартал 2013року у в сумі 1249545,00 грн., за рахунок чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 12053,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012р. в сумі 5444,00 грн., за 4 квартал 2012 гску в сумі 6609,00 грн., та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього на суму 2482730,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2013р. на суму 1233185,00 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 1249545,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10ст.201Податковогокодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 11428,00 грн., у т.ч. за липень 2012р. на суму 250,00 грн., за серпень 2012р. на суму 883,00 грн., за вересень 2012р. на суму 4051,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 4687,00 грн., за листопад 2012р. на суму 1557,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість всього на суму 506,00 грн., в т.ч. за березень 2013 року на суму 62,00 гри., за травень 2013р. на суму 444,00грн.

На підставі зазначених вище висновків відповідачем були складені наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 15.10.2013р. № 0000732200, яким ПАТ «Завод «Маяк» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 18079,50 грн.;

- форми «П» від 15.10.2013р. № 0000742200, яким ПАТ «Завод «Маяк» було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 482 730,00 грн.;

- форми «Р» від 15.10.2013р. № 0000752200, яким ПАТ «Завод «Маяк» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 17142,00 грн., в т.ч. 11428.00 грн.-за основним платежем та 5714,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- форми «В4» від 15.10.2013р. № 0000762200, яким

ПАТ «Завод «Маяк» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 506,00 грн.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, провів процедуру їх адміністративного оскарження, за результатами чого Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області № 4732/10/20-40-10-04-17 від 24 грудня 2013 року, залишеним без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 21.02.2014р. вих. № 3511/99-99-10-01-15, скарга підприємства залишилась без задоволення, а податкові - повідомлення рішення без змін.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами -ПП«Дніпропостчупаковка» та ТОВ "СПЕЦАГРОРЕСУРС" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з пп. 14.1.245. п. 14.1 ст. 14 ПК України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до пп. 14.1.206. п. 14.1 ст. 14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається платіж за придбання товарів у розстрочку.

Згідно зі ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

У відповідності зі ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Завод «Маяк» пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації (зареєстрований 10.04.02.2002р. Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області за № 14581200000000205, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 21189935, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у ДПІ Зміївського району Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Видом діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: Виробництво радіаторів і котлів центрального опалення (код КВЕД 25.21), Виробництво електричних побутових приладів (код КВЕД 27.51), Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (код КВЕД 33.11), Оброблення металів та нанесення покриття на метали (код КВЕД 25.61), Механічне оброблення металевих виробів (код КВЕД 25.62), Вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41), що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою з ЄДРПОУ № 606350.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ ПП «Дніпропостчупаковка»

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентом, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи, основним видом діяльності, який здійснював позивач у перевіряємий період, була виробництво олії та тваринних жирів.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2011 року між ПП «Дніпропостачупаковка» (Постачальник) та ПАТ «Завод «Маяк» (Покупець) було укладено договір поставки № 14/8/11, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність Покупця товар, а Покупець приймати та оплачувати товар. Загальна сума Договору становить 144000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24000,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Розрахунки між позивачем та ПП «Дніпропостачупаковка» були здійсненні у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 01.08.12р. № 1733, від 03.09.12р. № 2047, 2048, від 24.09.12р. № 2288, від 02.10.12р. № 2401, від 10.10.12р. № 2491, від 15.10.12р. № 2531, від 24.10.12р. № 2645, від 01.11.12р. № 2713, взаєморозрахунком з постачальниками за період з 01-07.2012року по 30.11.2012року та карткою рахунку № 64.4. з вищезазначеним контрагентом.

Таким чином, розрахунок за придбані ТМЦ було здійснено в повному обсязі, заборгованість перед постачальником у позивача відсутня, що підтверджується контролюючим органом в акті перевірки.(ст.13 Акту).

В ст. 4 Договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах DAP (згідно «Інкотермс» 2010 року), відповідно до яких погоджене місце продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці. Продавець не має зобов'язань щодо укладання договору страхування.

По домовленості сторін умови поставки можуть бути змінені. Датою передання товару вважається дата вручення товару, що підтверджується накладною підписаною уповноваженим представником Постачальника. Вантаж супроводжують наступні документи: рахунок-фактура, товарна та податкова накладні.

Сторонами були підписані додатки, в яких було визначено асортимент, кількість та ціну постачаємого товару.

На виконання умов зазначеного вище договору у період з серпня по листопад 2012 року ПП «Дніпропостачупаковка» поставило та передало у власність позивачу товар (гофроящики в асортименті) на загальну суму 93452,00 грн., в т.ч. ПДВ 15575,33 грн.

Факт поставки товару та його передачі позивачу підтверджується належним чином оформленими рахунками фактурами: від 20.07.12р. № СФ-0000722, від 27.08.12р. № СФ-0000845, від 30.08.12р. № СФ-0000862, від 21.09.12р. № СФ-0000936, від 27.09.12р. № СФ-0000949, від 09.10.12р. № СФ-0000976, від 12.10.12р. № СФ-0000993, від 23.10.12р. № СФ-0001033, від 31.10.12р. № СФ-0001056; видатковими накладними від 07.08.12р. № РН-0000740, від 03.09.12р. № РН-0000833, РН-0000834, від 24.09.12р. № РН-0000898, від 03.10.12р. № РН-0000925, від 16.10.12р. № РН-0000962, РН-0000963, від 25.10.12р. № РН-0000992, від 08.11.12р. № РН-0001033; податковими накладними від 01.08.12р. № 7, від 03.09.12р. № 3, 4, від 24.09.12р. № 74, від 02.10.12р. № 10, від 10.10.12р. № 31, від 15.10.12р. № 50, від 24.10.12р. № 83, від 01.11.12р. № 3, прибутковими накладними: від 03.09.12р. № НФ-0002305, від 24.09.12р. № НФ-0002553, від 03.10.12р. № НФ-0002681, від 16.10.12р. № НФ-0002852, НФ-0002851, від 25.10.12р. № НФ-0002927, від 08.11.12р. № НФ-0003105.

Частиною 2 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, транспортування придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами позивача, про що було надано копії відповідних товарно-транспортних накладних:

- від 07.08.12р. № 740, автопідприємство - АТ «Маяк», автомобіль - Мерседес АХ 68-09-АІ, водій- ОСОБА_6., пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, пукт розвантаження - Харківська область, вантаж - гофроящики в кількості 2810. 0000шт., всього на суму 31681,00грн., у т.ч. ПДВ 5280,16грн., відпуск товару дозволив ОСОБА_4, здав агент комерційний - ОСОБА_5, вантаж одержав- ОСОБА_6.;

- від 03.09.2012 року №833, автопідприємство - АТ «Маяк», автомобіль Мерседес НОМЕР_1, водій ОСОБА_6, пункт навантаження м.Дніпропетровськ, пункт розвантаження- Харківська область, вантаж -гофроящики в кількості 1410 шт. всього на суму 16311,50 грн., в т.ч. ПДВ 718,59 грн. Відпуск товару дозволив - ОСОБА_4, здав агент комерційний - ОСОБА_7 вантаж одержав - ОСОБА_6;

-від 03.09.2012 року №834,автопідприємство - АТ «Маяк», автомобіль Мерседес НОМЕР_1, водій ОСОБА_6, пункт навантаження - м.Дніпропетровськ, пункт розвантаження -Харківська область, вантаж - гофроящики в кількості 750 шт. всього на суму 6707,50 грн., в т.ч. ПДВ 1117,91грн. Відпуск товару дозволив ОСОБА_4, здав агент комерційний - ОСОБА_8. вантаж одержав -ОСОБА_6;

- від 03. і 0.2012 року №925, автопідпризмство - АТ «Маяк», автомобіль Мерседес НОМЕР_1, водій ОСОБА_6, пункт навантаження - м.Дніпропетровськ, пункт розвантаження - Харківська область, вантаж - гофроящики в кількості 1100 шт. всього на суму 12510,50 грн., в т.ч. ПДВ 2085,08 грн. Відпуск товару дозволиви ОСОБА_4, здав менеджер в оптовій торгівлі - ОСОБА_5, вантаж одержав - ОСОБА_6;

- від 16. 10.2012 року №963, автопідприємство АТ Маяк», автомобіль Мерседес НОМЕР_1, водій ОСОБА_6, пункт навантаження - м.Дніпропетровськ, пункт розвантаження - Харківська область, вантаж -гофроящики в кількості 1570 шт. всього на суму 15086,00 грн., в т.ч. ПДВ 2514,33 грн. Відпуск товару дозволив - ОСОБА_4, здав менеджер по оптовій торгівлі - ОСОБА_5, вантаж одержав -ОСОБА_9;

- від 08.11.2012 року №1033, автопідприємство - АТ «Маяк», автомобіль Мерседес НОМЕР_1, водій ОСОБА_6, пункт -навантаження-м.Дніпропетровськ, пункт розвантаження-Харківська область, вантаж - гофроящики в кількості 610 шт. всього на суму 9343,50 грн., в т.ч. ПДВ 1557,25рн. Відпуск товару дозволив - ОСОБА_4, здав-агент комерційний ОСОБА_10, вантаж одержав ОСОБА_6, що підтверджується податковим органом в пп.1 п. 3.1.2 акту перевірки. Будь-яких зауважень щодо правильності оформлення та форми вищезазначених документів у податкового органу не виникло.

Крім того суд зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Факт отримання придбаного товару уповноваженою особою підтверджується копією з журналу довіреностей за період 01.07.2012р. - 30.06.2013р. із зазначенням постачальників та одержувачів товару.

Додатковим доказом, що свідчить про прийняття придбаних ТМЦ є наданий позивачем остаточний облік руху ТМЦ у виробництво за період 0.07.2012р-30.11.2012р

Також, суд вважає за необхідне відзначити, що на час існування спірних правовідносин ПП «Дніпропостачупаковка» було платником податку на додану вартість на підставі Свідоцтва № 03918865 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.04.2003р.

Гофроящики, придбані позивачем у ПП «Дніпропостачупаковка» були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема для упаковки товару, який виробляється позивачем, а саме, котлів опалювальних в асортименті. Зазначені обставини підтверджуються: технічними паспортами на котли опалювальні, накладними-вимогами. Доказів на спростування вказаного факту, податковим органом ні в акті перевірки не зазначено, ні надано суду під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ПП «Завод «Маяк» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Щодо взаємовідносин з контрагентом - Торговий дім «Магія світла», суд зазначає наступне.

23.07.2012 року між АТ «Маяк» (Замовник) та ТОВ «Торговий дім «Магія світла» (Виконавець) було укладено договір надання послуг № 5, предметом якого є надання Виконавцем послуг у сфері здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом на території України, а також країн ближнього і дальнього зарубіжжя. При цьому, згідно п. 2.1 ст. 2 Договору для здійснення перевезень вантажу Виконавець може залучати третіх осіб.

В ст. 4 Договору сторони визначили, що вартість послуг щодо організації перевезень є договірною та оговорюється в заявці. Оплата здійснюється після отримання вантажу вантажоотримувачем та надання Замовнику оригіналів документів підтверджуючих факт доставки вантажу (акт виконаних робіт, ТТН, податкова накладна), якщо інше не обумовлено у заявці.

На виконання умов зазначеного вище договору ТОВ «Торговий дім «Магія світла» у період липень-серпень 2012 року були надані позивачу транспортно-експедиційні послуги за маршрутами м. Зміїв - м. Запоріжжя (вантажоотримувач - ТОВ «Вікл Ко ЛТД»), м. Зміїв - м. Київ (вантажоодержувач - ПАТ «Нова Лінія»). Загальна вартість наданих послуг становить 6800,00 грн., в т.ч. ПДВ 1133,33 грн.

Позивач повністю розрахувався з ТОВ «ТД «Магія Світа» за надані послуги у безготівковій формі - шляхом перерахування на рахунок останнього грошових коштів у розмірі 6800,00 грн. Зазначені обставини підтверджуються платіжним дорученням від 16.08.12р. № 1893, від 29.08.12р. № 2002, від 16.08.12р. № 1892, які долучені до матеріалів справи, що також не ставить контролюючим органом в акті перевірки.

Факт надання ТОВ «ТД «Магія Світла» позивачу транспортно-експедиційних послуг підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.07.12р. № 41, від 08.08.12р. № 145, 146; товарно-транспортними накладними від 23.07.12р. № НФ-0000454, від 07.08.12р. № НФ-0000492, № НФ-0000506, транспортною накладною № НФ-0000506 від 07.08.12р., рахунками-фактурами від 23.07.12р. № 40, від 07.08.12р. № 143, 144; податковими накладними від 24.07.12р. № 41, від 08.08.12р. № 45 і № 46.

Вищезазначені операції по прибанню тарнспортно-експедиційних послуг відображено АТ «Маяк» в бухгалтерському обліку наступним чином:Д-т 93 К-т на суму 5666.ю 67грн. та Д-т 644 К-т 685 на суму 1033,33грн., що підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Також, в акті перевірки податковий орган посилається на те, що платником податків не надано первинних документів, які набули юридичної сили і доказовості на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД «Магія Світла»(код ЄДРПОУ 35587545), оскільки за вказаним кодом ЄДРПОУ значиться ТОВ «ХАРПРОМСЕРВІС-2013», витрати по взаємовідносинам з яким не знайшли свого документального підтвердження.

На спростування вказаних доводів, позивачем надано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ТД «Магія Світла» серії А01 за № 087520, Витяг з ЄДРПОУ, довідку про взяття на облік платника податків від 30.05.2012року № 856, відповідно до якої підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, свідоцтво № 100138764 про реєстрацію платника податків на додану вартість.

Окрім того, суд зазначає, що ні Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, до яких належать ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Крім цього правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, не вимагається підтвердження витрат на оплату юридичних, інформаційних, консультаційних, аудиторських послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання (отримання) юридичних, інформаційних, консультаційних, аудиторських послуг.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95р. № 88 визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні документи містять усі необхідні обов`язкові реквізити, а відповідачем не надано до суду доказів того, що вказані документи не мають юридичної сили або були визнанні недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Як вбачається з пояснень позивача, договір з ТОВ «ТД «Магія Світа» був укладений підприємством з метою здійснення поставки товару (котли, регулятори тяги) з контрагентам-покупцям: ТОВ «Вікл Ко ЛТД» (м. Запоріжжя) та ПАТ «Нова-Лінія» (Київська обл., смт. Чабани). На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи надано договір № 21239/130313 від 14.03.13р. укладений між ПАТ «Нова Лінія» та позивачем, видаткову накладну № НФ-0000506 від 07.03.12р. виписану на ім'я ПАТ «Нова Лінія», довіреність на отримання ТМЦ № 267 від 06.08.12р., та договір поставки продукції № ДЛ-7/2013 від 01.04.13р. укладений між позивачем та ТОВ «Вікл Ко ЛТД», видаткову накладну № НФ-0000454 від 23.07.12р

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Епіцентр К», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2012р., березні та травні 2013 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Епіцентр К».

Так у листопаді 2012 року позивач придбав у ТОВ «Епіцентр К» чайник електричний Zelmer 17Z012 вартістю 299,00 грн., в т.ч. ПДВ 49,00 грн., що підтверджується товарним чеком № Кнк/КН-1139375 від 13.11.12р., податковою накладною від 13.11.12р. № 22884/009. Зазначений товар був прийнятий на склад готової продукції за прибутковою накладною № НФ-0003157 від 13.11.12р. Товар зі складу був отриманий за видатковою накладною-вимогою № НФ-0000486 від 14.11.12р.

У березні 2013 року позивач придбав у NОВ «Епіцентр К» на підставі рахунку № Счт/КН-0003006 від 01.03.13р., видаткової накладної №Рнк/КН-0002885 від 07.03.13р., податкової накладної від 05.03.13р. № 3724/009 чайник електричний VІТЕК 1141 Flower вартістю 369,00 грн., в т.ч. ПДВ 61,50 грн.

Чайник був оприбуткований на склад готової продукції за прибутковою накладною № НФ-0000508 від 07.03.13р. Виданий товар зі складу був за накладною-вимогою № НФ-0000573 від 11.03.13р. Чайник був придбаний в зв'язку з поломкою попереднього, про що свідчить службова записка № 171 від 27.02.20113р. на ім'я генерального директора АТ «Маяк» про необхідність придбання електричного чайника замість іншого, який вийшов із ладу.

Як зазначив позивач, всі чайники були використані для забезпечення належних робочих умов співробітників підприємства,

Згідно пп.."є" п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст 138 ПКУ до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства. |

Згідно ст. 4 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" громадяни мають право на: безпечні для здоров'я і життя харчові та питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище.

Згідно абз.9 ст.1 Постанови КМУ від 27 червня 2003 р. N 994 „Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких ягються до витрат": приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема, щодо виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо.

Отже, вказані витрати правомірно віднесені плантком податків до витрат, пов`ящзаних з господарською діяльністю.

Також, у травні 2013 року позивач придбав у ТОВ «Епіцентр К» воду дистиліровану Велвана (5л) та чайник електричний VІТЕК VТ-1115 V на загальну суму 1401,00 грн., в т.ч. ПДВ 233,50 грн. Зазначені обставини підтверджуються рахунком № Счт/КН-0007862 від 21.05.13р., видатковою накладною № Рнк/КН-0007185 від 24.05.13р., податковою накладною від 23.05.13р. № 9619/009. Зазначений вище товар був оприбуткований на складі позивача за прибутковою накладною № НФ-0001291 від 24.05.13р. Виданий товар зі складу був за накладною-вимогою № НФ-0001392 від 27.05.13р.

Оплата товару, придбаного у ТОВ «Епіцентр К» була здійснена позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями № 1122 від 23.05.13р., № 444 від 05.03.13р.

Згідно пп. "г" п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 ПКУ до складу інших витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Як вбачається з пояснень представника позивача, вода використана для охолодження Лазерно-ріжучої установки для обробки листового металу Trumatic L 3030 зав. №110625, який обліковується на балансі АТ „Маяк" як основний засіб інв. №111567. Згідно п.5.2 розділ 3 паспорту Лазерної установки „охолоджуюча вода потрібна для охолодження лазерного агрегату, генератора високої частоти та елементів гптики станка. Охолодження здійснюється через два охолоджувальних контура, один -мідний та один алюмінієвий. Вода повинна бути дистильованою в кількості 320 літрів для алюмінієвого корпусу та 55 літрів для мідного контура." Згідно п.5.1 розділу 8 паспорту Лазерної установки заміна охолоджуючої води здійснюється через кожні 2000 годин експлуатації станка.»

Отже, вода була використана в господарській діяльності як витратний матеріал для основного засобу.

Щодо правомірності відображення у складі витрат суми процентів нарахованої та сплаченої позивачем за користування грошовими коштами отриманими у позику від ТОВ «Компанія з управління активами «ДІКВ-Л».

Як було встановлено під час розгляду справи, ПАТ «Завод «Маяк» мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія з управління активами «ДІКВ-Л» на підставі договорів про надання позики:

1) № 1П-БР4 від 30.09.11р., відповідно до умов якого, Позикодавець - ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" (код 36024529), (ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами", серія АГ 399447, дата прийняття рішення про видачу ліцензії 24.10.2008 року), яке має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України, яке здійснює управління активами та діє в інтересах і за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "'БІЗНЕС РЕСУРС-4" (реєстраційний код за ЄДРІСІ 2331631) передає у власність позичальник) грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю, а також сплатити проценти в розмірі та поряду, встановлених договором.

Позика надасться на цілі: поповнення оборотних коштів. Позичальник зобов"язується використовувати позику за цільовим призначенням.

Сума позики за договором становить 4000000,00 гри. За цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 24% річних від суми позики до дня фактичного повернення.

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника. Перерахування суми позики, може здійснюватися частками (траншами), але сума позики не повинна перевищувати загальну суму позики.

Договір набуває чинності з моменту надання позики та діє до моменту поверненню

суми наданої позики, та повної сплати відсотків.

Додаткова угода №1 від 01.11.2011 року до договору №1П-БР4 від 30.09.2011 року -п.2.1 викладено в новій редакції : позичальник сплачує 20% річних від суми позики.

Відповідно до додаткової угоди від 01.10.2012 року №3 строк повернення позики становить 730 календарних днів з хмоменту надання суми позики.

Відповідно до додаткової угоди від 21.02.2013 року №4 позикодавцем є ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ «БІЗНЕС РЕСУРС-4».

2) № 2П-БР4 від 05.10.11р., відповідно до умов якого, Позикодавець - ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" (код 36024529), (ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами'", серія АГ 399447, дата прийняття рішення про видачу ліцензії 24.10.2008 року), яке має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України, яке здійснює управління активами та діє в інтересах і за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "БІЗНЕС РЕСУРС-4" (реєстраційний код за ЄДРІСГ2331631) передає у власність позичальнику грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, встановлених договором.

Позика надається на поповнення оборотних коштів. Позичальник зобов'язується використовувати позику за цільовим призначенням.

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника. Перерахування суми позики може здійснюватися частками (траншами), але сума позики не повинна перевищувати загальну суму позики.

Договір набуває чинності з моменту надання позики та діє до моменту повернення

суми наданої позики, та повної сплати відсотків.

Додаткова угода №1 від 01.11.2011 року до договору №2П-БР4 від 05.10.2011року - п.2.1 викладено в новій редакції: позичальник сплачує 20% річних від суми позики.

Відповідно до додаткової угоди від 0 і. і 0.2012 року №3 строк повернення позики становить 730 календарних днів з моменту надання суми позики.

3) № ЗП-БР4 від 13.10.11р., відповідно до умов якого, Позикодавець - ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" (код 36024529), (ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Професійна діяльність на фондовому ринку діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами"', серія АГ 399447, дата прийняття рішення про видачу ліцензії 24.10.2008 року), яке має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України, яке здійснює управління активами та діє в інтересах і за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "БІЗНЕС РЕСУРС-4" передає "у власність позичальника грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, встановлених договором.

Сума позики за договором становить 4000000,00 грн. За цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 24% річних від суми позики до дня фактичного повернення.

Договір набуває чинності з моменту надання позики та діє до моменту повернення суми наданої позики, та повної сплати відсотків.

Додаткова угода №1 від 01.11.2011 року до договору №ЗП-БР4 від 13.10.2011 року - п.2.1 викладено в новій редакції : позичальник сплачує 20% річних від суми позики.

Відповідно до додаткової угоди від 01.10.2012 року №3 строк повернення позики становить 730 календарних днів з моменту надання суми позики.

Відповідно до додаткової угоди від 21.02.2013 року №4 позикодавцем є ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ. «БІЗНЕС РЕСУРС-4».

4) №4П-БР4 від 17.10.2011 року, відповідно до умов якого, Позикодавець - ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" (код 36024529), (ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Професійна діяльність на фондовому ринку -- діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами", серія АГ 399447, дата прийняття рішення про видачу ліцензії 24.10.2008 року), яке маг статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України, яке здійснює управління активами та діє в інтересах і за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "БІЗНЕС РЕСУРС-4" передає у власність позичальнику грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, встановлених договором.

Сума позики за договором становить 3000000,00 грн. За цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 24% річних від суми позики до дня фактичного повернення, Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника. Перерахування суми позики може здійснюватися частками (траншами), але сума позики не повинна перевищувати загальну суму позики.

Додаткова угода №1 від 01.11.2011 року до договору №4П-БР4 від 17.10.2011 року - п.2.1 викладено в новій редакції: позичальник сплачує 20% річних від суми позики.

Відповідно до додаткової угоди від 01.10.2012 року №3 строк повернення позики становить 730 календарних днів з моменту надання суми позики. Відповідно до додаткової угоди від 21,02.2013 року №4 позикодавцем з ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» в інтересах та за рахунок ПЗНВ1Ф «БІЗНЕС РЕСУРС-4».

5) №5П-ВР4 від 08.11.2011 року,відповідно до умов якого, Позикодавець - ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" (код 36024529), (ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами", серія АГ 399447, дата прийняття рішення про видачу ліцензії 24.10.2008 року), яке має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України, яке здійснює управління активами та діє в інтересах і за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "БІЗНЕС РЕСУРС-4") передає у власність позичальник) грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, встановлених договором.

Сума позики за договором становить 4000000,00 грн. За цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 20% річних від суми позики до дня фактичного повернення.

Відповідно до додаткової угоди від 01.10.2012 року №2 строк повернення позики становить 730 календарних днів з моменту надання суми позики.

Відповідно до додаткової угоди від 21.02.2013 року №3 позикодавцем є ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ «БІЗНЕС РЕСУРС-4».

6) №6П-БР4 від 15.11.2011 року, відповідно до умов якого, позикодавець - ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" (код 36024529), (ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Професійна діяльність на фондовому ринку діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами", серія АГ 399447, дата прийняття рішення про видачу ліцензії 24.10.2008 року), яке має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України, яке здійснює управління активами та діє в інтересах і за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "БІЗНЕС РЕСУРС-4" передає у власність позичальнику грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикрддвтдю, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, встановлених договором.,

Позика надається на поповнення оборотних коштів. Позичальник

зобов'язується використовувати позику за цільовим призначенням.

Сума позики за договором становить 4000000,00 гри. За цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 20% річних від суми позики до дня фактичного повернення.

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника. Перерахування суми позики може здійснюватися частками (транііГамй), але сума позики не повинна перевищувати загальну суму позики.

Відповідно до додаткової угоди від/01.10.2012: року №2 строк повернення позики становить 730 календарних днів з моменту'надання суми позики.

Відповідно до додаткової угоди від 21.02.2013 року №3 позикодавцем є ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ. «БІЗНЕС РЕСУРС-4».

7) №7П-БР4 від 23.11.2011 року, відповідано до умов якого, Позикодавець - ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" (код 36024529), (ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Професійна діяльність на фондовому ринку - - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами", серія АГ 399447, дата прийняття рішення про видачу ліцензії 24.10.2008 року), яке має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Податковим кодексом України, яке здійснює управління активами та діє в інтересах і за рахунок коштів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "БІЗНЕС РЕСУРС-4" передає у власність позичальника грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, встановлених договором.

Сума позики за договором становить 2000000,00 грн. За цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 20% річних від суми позики до дня фактичного повернення.

п.4.1 Договору передбачено, що строк повернення позики становить 365 календарних днів з моменту надання суми позики.

Відповідно до додаткової угоди від 01.10.2012 року №2 строк повернення позики становить 730 календарних дньїв з моменту надання суми позики.

Відповідно до додаткової угоди від 21.02.2013 року №3 позикодавцем є ТОВ «КУА «ДІКВ-Л». Вказані обставини підтверджуються контролюючим ораном в акті перевірки.

На підставі зазначених вище Договорів позивач отримав від ТОВ «Компанія з управління активами «ДІКВ-Л» позику у розмірі 25 000 000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками із банківських рахунків.

Позика була отримана для поповнення обігових грошових коштів та була використана, зокрема:

- придбано основні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності на загальну суму 1174075,67 грн., що підтверджується договором поставки № 01-24/01/12 від 24.01.12р., специфікацією до договору, податковою накладною № 7 від 02.04.12р., актом № 1 впровадження технологічного обладнання, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, картка «Взаєморозрахунки з постачальниками», платіжні доручення: від 14.09.12р. № 2214, від 10.07.12р. № 1506, від 06.04.12р. № 732, від 06.02.12р. № 225, від 02.02.12р. № 212,194.

-придбано інвестиційних сертифікатів на загальну суму - 15001500,00 грн., що підтверджується договором № 82ІД від 03.10.11р., договором купівлі-продажу цінних паперів № 827/826-1Б від 05.10.2011р., актами поставки та отримання цінних паперів до зазначених договорів та платіжними дорученнями, як додаються разом з даними поясненнями;

-витрачено на придбання матеріалів, комплектуючих у розмірі 7461000,00 грн., що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рах. 63, рах. 68.5;

-за рахунок отриманих у позику грошових коштів сплачувалися податки до бюджету

(податки на фонди оплати праці) та виплачувалася заробітна плата, що також не ставиться під сумнів податковим органом.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, перевіряючий орган дійшов до висновку, що позивачем, на думку, відповідача, завищено валові витрати внаслідок включення до складу валових витрат відсотків за користування коштами за договорами позики, укладеними з ТОВ "Компанія з управління активами «ДІКВ-Л», виплата, яких не пов'язана з господарською діяльністю.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем ТОВ "Компанія з управління активами" є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.5.1 п 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами.

Відповідно до п.п. 153.3.6 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу доходу (крім постійних представництв нерезидентів).

Якщо дивіденди отримуються платником податку - резидентом із джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів (крім дивідендів, отриманих від юридичних осіб, які перебувають під його контролем відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, і не є нерезидентами, що мають офшорний статус) до складу доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що до складу доходу платник податку включає лише суму дивідендів отриманих від нерезидента. Суми дивідендів отриманих від резидентів не включаються до складу доходу.

На підставі зазначених вище обставини та з урахуванням положень Податкового кодексу України суд доходить висновку про безпідставність висновків відповідача щодо порушення позивачем положень Податкового кодексу України, що призвели до заниження доходу від дивідендів, отриманих від ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л".

Окрім того, за змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.1.1 п. 138. ст. 138 ПК України, витрати банківських установ, до яких відносяться, зокрема, процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу.

Положеннями п. 138.5 ст.138 ПК України встановлено, що датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.(п. 141.1. ст.141 ПК України).

Таким чином. Податковий кодекс України прямо передбачає право платника податків віднести до складу витрат будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за договорами позики. Податковий кодекс України не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише процентів за користування грошовими коштами, які були використані у господарській діяльності, яка призвела до отримання прибутку. Законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Статтею 57 ГК України передбачено, що статут суб'єкта господарювання обов'язково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків. Отже, Господарський кодекс України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською. Положення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 42 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому суд зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна або збиткова господарська діяльність, не є господарською.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що позивачем відповідно до положень іконодавства, чинного на час існування спірних правовідносин, було включено до складу суму відсоткв сплачену за користування позикою

Окрім того, як вбачається з пояснень представника позивача, на даний час підприємство отримало економічний ефект від придбання інвестиційних сертифікатів та основних засобів у розмірі 15961000,00 грн., в т.ч. у вигляді дивідендів, нараховані на придбані інвестиційні сертифікати - 10890520,00 грн., а також заплановано отримати економічний ефект від використання основних засобів, придбаних за рахунок позики, інвестиційних сертифікатів впродовж 10 років у розмірі 42000000,00 грн.

За користування грошовими коштами отриманими у позику позивачу було нараховано відсотки за період січень - червень 2013 року у розмірі 2479452,04 грн., які позивачем були сплачені ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» у повному обсязі. Зазначені обставини підтверджуються розрахунками відсотків за договорами про надання позики, укладених з АТ «Маяк» та виписками із банківського рахунку.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку, що підприємством неправомірно віднесено проценти, ссплачені за договорами позики, до складу витрат, оскільки вони не пов`язані з веденням господарської діяльності платником податків.

Суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем кошти за позиками були отримані для поповнення обігових коштів для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи вищевикладене, господарською дільістю може бути визначена діяльність, направлена на отрмання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. У свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу.

Розумні еконономічні причини можуть бути наявними лише за умовами, що позивач має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

У перевіряємий період позивач не був збитковим підприємством, що не заперечується відповідачем.

З огляду на зазначене вбачається, що позика була отримана та використана позивачем саме для здійснення останнім власної господарської діяльності.

Таким чином, позивач відповідно до положень п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України включив до складу витрат суму сплачених процентів за користування грошовими коштами отриманими за договорами позики укладеними з ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» у розмірі 2479452,04грн., а тому доводи податкового органу про неправомірність їх включення є необґрунтованими.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Карнавал ресорт», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Генеральним директором АТ «Маяк» було винесено наказ № А/П-159 від 23.05.2013р. про проведення ділової зустрічі з представниками ТОВ «Теплосистеми». Згідно зазначеного наказу генеральний директор АТ «Маяк» наказав прийняти делегацію для проведення переговорів з 23.05.2013р., учасниками переговорів з боку АТ «Маяк» визначив трьох представників товариства: ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_3; комерційного директора ОСОБА_11 було призначено відповідальним за проведення переговорів, розробку програми заходів; головному бухгалтеру ОСОБА_13 на підставі програми було доручено скласти кошторис витрат на проведення зустрічі.

Комерційним директором ОСОБА_11 було розроблено програму проведення ділової зустрічі з представниками фірми ТОВ «Теплосистеми». В ході проведення ділової зустрічі ОСОБА_11 були понесені витрати на оплату обіду у ТОВ «Карнавал ресорт» у розмірі 898,70 грн., в т.ч. ПДВ 149,78 грн. Зазначені обставини підтверджуються звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № НФ-0000419 від 24.05.13р. та фіскальним чеком від 23.05.2013р. виданим ТОВ «Карнавал ресорт».

Відповідно до приписів п.14.1.2. ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. "г" п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ до складу інших витрат включаються витрати на рекламу.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПКУ інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно Концепції розвитку виставково-ярмаркової діяльності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. №1065 виставка - захід, пов'язаний з демонстрацією продукції, товарів та послуг, який сприяє просуванню їх на внутрішній та зовнішній ринок з урахуванням його кон'юнктури, створенню умов для проведення ділових переговорів з метою укладення договорів про постачання або протоколів про наміри, утворення спільних підприємств, отримання інвестицій.

Відповідно до п.2 Наказу Міністерства фінансів України від 14 вересня 2010 року № 1026 (надалі наказ № 1026) „Про затвердження Норм коштів на представницькі цілі бюжетних установ та порядку їх витрачання" до представницьких витрат належать витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час проведення переговорів, оплатою послуг перекладача, який не входить до штату установи, оплатою номерів у готелях, а також витрати, пов'язані з бронюванням номерів у готелях, у розмірі 50 % вартості номера за одну добу.

Відповідно до п.З Наказу № 1026 кошторис на прийом та обслуговування іноземних представників і делегацій затверджує керівник установи з віднесенням витрат за рахунок загальної економії за кошторисом на утримання відповідних установ. Зазначені витрати не можуть перевищувати 0,25 % кошторису, затвердженого для відповідної установи на рік.

Відповідно до листа ДПСУ від 22.11.2012 р. №5743/0/61-12/15-1415: "Вимоги Наказу 1026, тобто норми грошових коштів на представницькі цілі, є обов'язковими виключно для бюджетних установ, інші підприємства цей документ можуть використати в якості до оміжного (довідкового)".

Також, у листі ГНСУ вказано, що витрати на проведення представницьких заходів можуть включатися до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на підставі наказу про проведення такого заходу, запрошень іноземних предсавників (делегацій) і їх відповіді, кошторису витрат, актів виконаних робіт, накладні на "відпуск продукції, товарів із складу, звіту про проведений захід і т. п.

Згідно листа ДПС України від 20.10.2010 р. N 22314/7/16-1517-16, рекламні заходи у вигляді прийомів, презентацій і свят, ярмарків, тощо, проводяться платником податку з метою покращення рівня реалізації власної готової продукції, суми ПДВ, сплачені припридбанні продуктів харчування, що будуть використані у приготуванні гарячих та холодних страв для пригощання гостей при проведенні рекламних заходів, можуть бути включені таким платником податку до складу податкового кредиту за умови, що вони визнаються такими, що використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності".

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що АТ „Маяк" включення витрат під час проведення виставки „Аква-Терм Київ 2013" сумі 1052,93 є правомірним.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Також суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати.

Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами - ПП«Дніпропостчупаковка», ТОВ «Епіцентр К», «Торговий Дім» Магія Світла», ТОВ» МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ», ТОВ «Компанія з управління активами «ДІКВ-Л»і правомірність формування позивачем суми податкового кредиту з ПДВ, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки фактичною підставою для винесення контролюючим органом висновку щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України на складених ДПІ у в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова актах перевірок, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення були прийняті не на підставі законодавства.

Ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод "Маяк" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області:

- податкове повідомлення - рішення за формою "Р" від 15.10.2013 року № 0000732200, яким ПАТ "Завод "Маяк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 18079,50грн.;

- податкове повідомлення - рішення за формою "П" від 15.10.2013року № 0000742200, яким ПАТ "Завод "Маяк" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2482730,00грн.;

- податкове повідомлення - рішення за формою "Р" від 15.10.2013року № 0000752200, яким ПАТ "Завод "Маяк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 17142,00грн., в т.ч. 11428,00грн. - за основним платежем та 5714, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення за формою "В4" від 15.10.2013року № 0000762200, яким ПАТ "Завод "Маяк" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 506,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Маяк" (63401, м. Зміїв, вул. 50 років Комсомолу, 120, код ЄДРПОУ 21189935) судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.06.2014року.

Суддя Горшкова О.О.


Суд	Харківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	02.06.2014
Оприлюднено	10.06.2014
Номер документу	39065114
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —820/5297/14

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 02.06.2014 по справі 820/5297/14ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —820/5297/14

Постанова від 02.06.2014

Постанова
від 02.06.2014 по справі 820/5297/14
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД