Постанова

від 03.06.2014 по справі 908/339/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.06.2014 справа №908/339/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Попков Д.О. Марченко О.А., Радіонова О.О. при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В. за участі представників сторін: від позивачане з'явився; від відповідачане з'явився; розглянувши апеляційну скаргуДепартаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2014р. (повний текст підписано 07.04.2014р.) у справі№ 908/339/14 (суддя Смірнов О.Г.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мего Плюс", м.Дніпропетровськ до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м.Запоріжжя простягнення 32090,30 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мего Плюс" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення трьох процентів річних в сумі 17474,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 14616,28 грн.

Заявою від 14.03.2014р. в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України розмір позовних вимог було збільшено щодо стягуваної суми 3% річних - до 22394,64грн., щодо інфляційної індексації - до 25379,19грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.04.2014р. (суддя Смірнов О.Г.) позовні вимоги задоволені частково:

- стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего Плюс" три проценти річних в сумі 9378 (дев'ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 55 коп., інфляційні в сумі 11621 (одинадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 77 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 794 (сімсот дев'яносто чотири) грн. 13 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.;

- у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего Плюс" до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 13556,09 грн. відмовлено;

- у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего Плюс" до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 13757,42 грн. відмовлено.

Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю матеріалами справи наявності прострочених грошових зобов'язань через невиконання рішень Господарського суду Запорізької області від 14.10.2013р. у справі №908/2799/13 та від 23.12.2013р. у справі №908/2801/13 та правомірністю нарахування на суму боргу, яка підлягає стягненню інфляційних та 3% річних, але виключно за період після набрання рішеннями судів у справах №908/2799/13 та №908/2801/13 законної сили.

Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2014р. у справі №908/339/14 в частині задоволення вимог про стягнення з Департаменту 3% річних та інфляційних втрат за невиконання рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2013р. у справі №908/2799/13 та в частині задоволення вимог про стягнення суми витрат на послуги адвоката.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає відсутність доведеності факту невиконання рішення Відповідачем по справі №908/2799/13 та відсутністю у матеріалах справи доказів, які б підтверджували розумність витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2000 грн.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 30.04.2014р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Татаенко В.М., Радіонова О.О.

Ухвалою від 30.04.2014р. суд порушив апеляційне провадження та призначив її розгляд у судовому засіданні на 19.05.2014р. о 13:45 годин.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. у зв'язку із виходом судді Марченко О.А. з відпустки, було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою від 19.05.2014р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2014р. о 14 год. 45 хв.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2014р. у зв'язку із виходом члена постійно діючої судової колегії судді Радіонової О.О. з відпустки, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник сторін у судове засідання 02.06.2014р. без пояснення причин та попри належне повідомлення про судовий розгляд не з'явилися, що, за висновком судової колегії не перешкоджає розгляду скарги по суті з урахуванням достатності наявних матеріалів.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 14.10.2013р. Господарським судом Запорізької області було прийняте рішення у справі №908/2799/13 (а.с.12-15) та стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего Плюс" 401980,82грн. основного боргу, 19229,00 грн. 3% річних за період з 11.01.2012р. по 15.08.2013р. процентів та 9424,19 грн. судового збору.

Ухвалою від 20.12.2013р. виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/2799/13 відстрочено до 01.05.2014р. (а.с.а.с.43, 44). Зі змісту означеної ухвали вбачається, що на виконання означеного рішення, яке набрало законної сили, 31.10.2013р. було видано відповідний наказ.

Разом з цим, Господарським судом Запорізької області 23.12.2013 року було прийнято рішення по іншій справі №908/2801/13 (а.с.а.с.10-21) та стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего Плюс" суму боргу за договором в розмірі 926772,60 грн., 3% річних в загальній сумі 45864,20грн. (без визначення періоду нарахування), суму витрат на послуги адвоката в розмірі 1500,00 грн. та судовий збір в розмірі 19452,74 грн. Крім того, було відстрочено виконання зазначеного рішення до 01.05.2014р.

08.01.2014р. рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/2801/13 набрало законної сили, про що вказано у наказі про його примусове виконання від 07.02.2014р. (а.с.45)

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач до прийняття рішення у справі звернувся із заявою про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, відповідно до якої збільшує їх розмір у зв'язку зі збільшенням строку прострочення сплати боргу та просить стягнути з Відповідача суму трьох процентів річних в розмірі 22934,64 грн. за період з 16.08.2013 року по 14.03.2014 року та інфляційні втрати в розмірі 25379,19 грн. за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року.

Вищезазначену заяву про збільшення позовних вимог було задоволено місцевим господарським судом та подальший розгляд справи здійснювався із її врахуванням.

Як вже зазначалося вище, Господарський суд Запорізької області задовольнив позовні вимоги частково, встановивши відсутність доказів виконання судових рішень у справах №908/2799/13 та №908/2801/13

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Наявні чинні судові рішення у справах №908/2799/13 та №908/2801/13, які за обґрунтованим висновком місцевого суду мають преюдиціальне за змістом ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України значення для розглядуваної справи, належним чином підтверджують факт порушення Відповідачем у вигляді прострочення грошових зобов'язань перед Позивачем за укладеними договорами у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

При цьому, сам факт прийняття означених судових рішень не є підставою для припинення відповідних грошових зобов'язань, тоді як Відповідачем попри вимоги суду та всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів здійснення платежів на виконання (повне чи часткове) таких грошових зобов'язань або їх припинення у інший передбачений чинним законодавством спосіб до матеріалів справи не надано, у тому числі - і в перебігу апеляційного провадження. Посилання Скаржника на відсутність відомостей щодо виконання судових рішень апеляційним судом відхиляється, адже тягар доказування факту платежу і спростування тверджень Позивача про його відсутність покладений саме на Відповідача.

В свою чергу, наслідками прострочення виконання грошового зобов'язань за змістом ст.625 Цивільного кодексу України є, у тому числі, сплата боржником на вимогу кредитора нарахованих на суму боргу за весь період прострочення 3% річних та інфляційної індексації, і на можливість застосування таких наслідків не впливає факт надання відстрочення виконання вказаних судових рішень. Означений висновок суду узгоджується із правовою позицією, приведеною в п. 7.2. постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14

В переглядуваному рішенні місцевий суд зазначив, що стягувані 3% річних та інфляційна індексація, нарахованих на суму боргу, визначеному судовими рішеннями у справах №908/2799/13 та №908/2801/13, можуть нараховуватися з наступного дня після набрання цими рішеннями законної сили, з огляду на що зробив власний розрахунок належних до стягнення сум таких нарахувань. Проте такий висновок місцевого суду суперечить ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та 11 цього Кодексу, адже судові рішення не змінили підстав виникнення відповідних грошових зобов'язань та не вплинули на період їх прострочення, що узгоджується із обов'язковою у розумінні ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України позицією Верховного Суду України, приведеною у постанові від 23.01.2012р. у справі №37/64.

Порушення місцевим судом наведеної норми матеріального права призвело до неправильного визначення належного періоду нарахування стягуваних 3% річних та інфляційної індексації в межах проміжку часу, визначених Позивачем в своєму розрахунку (а.с.35).

Так, враховуючи зміст рішення у справі № 908/2799/13, судом було стягнуто нараховані на суму заборгованості в розмірі 401980,82 грн. 3% річних за період з 11.01.2012р. по 15.08.2013р. Отже, починаючи з 16.08.2013р. і по 14.03.2014р. Позивач управнений нарахувати 3% річних, розмір яких за підрахунками апеляційного суду (за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи «Законодавство») становить 6971,34 грн. В свою чергу, визначений період нарахування інфляційної індексації з вересня 2013р. по лютий 2014р. не суперечить встановленим обставинам справи, а отже зумовлює обґрунтованість нарахування цієї складової позовних вимог в сумі 7693,30грн.

При розгляді позовних вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних, які нараховуються на суму заборгованості, визначену рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2013 р. у справі №908/2801/13, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище, вказаним рішенням з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего Плюс" суму боргу за договором в розмірі 926772,60 грн., 3% річних в загальній сумі 45864,20 грн., суму витрат на послуги адвоката в розмірі 1500,00 грн. та судовий збір в розмірі 19452,74 грн. Проте, зі змісту означеного рішення не вбачається періоду, впродовж якого були нараховані стягнуті судом 3% річних в сумі 45864,20грн., так само, які і не було визначено моменту початку прострочення стягуваної суми боргу.

За таких обставин, посилання Позивача в розрахунку на початок нарахування стягуваних вже межах цієї справи 3% річних та інфляційної індексації, нарахованих на суму боргу за договором в розмірі 926772,60грн., з 16.08.2013р. по 14.03.2014р. та з вересня 2013р. по лютий 2014р. відповідно, відхиляються як недоведені.

Беручи до уваги, що за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України застосування судового захисту передбачає попередню наявність факту порушення захищуваних прав, а ст.22 цього Кодексу дозволяє в перебігу розгляду справи збільшувати розмір вимог щодо стягуваних 3% річних та інфляційної індексації на розмір нарахувань за період розгляду справи по момент прийняття рішення, апеляційний суд вважає за можливе здійснювати відлік належного періоду для розрахунку позовних вимог в цій частині з дати, яка слідує за датою прийняття судом зазначеного рішення, тобто починаючи з 24.12.2013р.

Відповідно до арифметичного розрахунку, здійсненого апеляційним судом (за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи «Законодавство»), в межах періоду нарахування, вказаного Позивачем, за період з 24.12.2013р. по 14.03.2014р. сума 3% річних становить 6170,02 грн., а інфляційні з січня 2014р. по лютий 2014р. - 7425,30грн.

Що стосується доводів Скаржника в частини стягнення з нього витрат на послуги адвоката, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав Договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 3-г від 19.12.2013 року та ордер серії ДН № 000, 89067. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується платіжним дорученням № 466 від 20.12.2013 року на суму 2000грн.

Втім, означена складова судових витрат розподіляється між сторонами в загальному порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, в розглядуваному випадку - пропорційно розміру задоволених вимог, що не було враховано місцевим судом.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що переглядуване рішення місцевого суду згідно приписів п.4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підлягає частковому скасуванню - в частині відмови у задоволені позовних із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя задоволенню не підлягає, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок останнього витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та новий розподіл судових витрат за позовом.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2014р. у справі №908/339/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2014р. у справі №908/339/14 скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 13556,09грн. та інфляційної індексації в сумі 13757,42грн., та прийняти нове рішення в цій частині, у зв'язку із чим викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего Плюс", м. Дніпропетровськ до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення 3% в річних в розмірі 22934,64 грн. та інфляційної індексації в розмірі 25379,19грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А, ідентифікаційний код 33836176), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего Плюс", (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ногинська, буд. 28, ідентифікаційний код 37213239) 3% річних в сумі 13141,36 грн., інфляційну індексацію в сумі 15118,6грн., судовий збір в сумі 1068,66 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1169,85грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

3. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ на виконання цієї постанови у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова