Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/4264/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р.Справа № 910/4264/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Юніфуд" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Юніфуд" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення загальної суми заборгованості у розмірі 11 797,54 грн.

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ відповідач - ФОП ОСОБА_2 знаходиться за адресою: 61024, АДРЕСА_1.

За таких обставин, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року позовну заяву ТОВ "Юніфуд" передано за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.03.32014 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, надіслав до суду витребувані ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи. Крім того, звернувся до суду з клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, до суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

14.04.2011р. між ТОВ «ЮНІФУД» (позивач по справі, Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі, Покупець) був укладений договір поставки № 43/4658, за умовами якого Постачальник зобов'язується у зумовлені цим Договором строки передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

У відповідності до п.9.1. Покупець повинен сплатити за поставлений Товар не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару Постачальником, враховуючи дату поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за умовами Договору, поставив відповідачеві товар на загальну суму 8 655,50 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких містяться в матеріалах справи.

24.07.2013р. на адресу відповідача була направлена претензія №44/13 про стягнення заборгованості за договором поставки (з урахуванням штрафних санкцій), яку відповідач отримав 30.07.2013 р., про що свідчить повідомлення про вручення, але відповідач залишив її без розгляду та задоволення.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений Товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 8 655,50 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.3. Договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 580,27 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

п.10.4. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати Покупцем, відповідач повинен сплатити Постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами, виходячи з розрахунку 30% річних з простроченої суми заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 2 561,77 грн. 30% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД» (юр. адреса: 03680, м. Київ, вул. Радищева, 10/14, корп. Б, офіс 700; факт.адреса: 08114, Київська обл., смт. Стоянка, Житомирське шосе, 21, логістичний центр «Вест Гейт», блок 2-Д; р/р 2600916307 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 32765978) суму основного боргу у розмірі 8 655,50 грн., пеню в сумі 580,27 грн., 30% річних в сумі 2 561,77 грн., судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.06.2014 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа №922/1172/14