Ухвала

від 03.06.2014 по справі 911/4770/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"03" червня 2014 р. Справа №911/4770/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Верховця А.А.

Доманської М.Л.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

на постанову господарського суду Київської області від 08.01.2014р.

у справі № 911/4770/13 (суддя Скутельник П.Ф.)

за заявою Голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торгова компанія Укравіт"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова

компанія Укравіт"

про банкрутство

за участю представників:

від апелянта: не з»явились

від заявника: не з»явились

від боржника: не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Київської області від 08.01.2014 у справі № 911/4770/13 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ УКРАВІТ", ідентифікаційний код: 34045107, місцезнаходження: 08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Тельмана, 37. Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ УКРАВІТ", ідентифікаційний код: 34045107, місцезнаходження: 08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Тельмана, 37, Шлапака Григорія Олександровича, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та інше.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі за текстом - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.03.2014, в якій просить вказану постанову господарського суду Київської області від 08.01.2014 у даній справі скасувати, провадження у справі припинити

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та призначено її розгляд на 03.06.2014.

Представники заявника, боржника та апелянта, в судове засідання апеляційної інстанції 03.06.2014 не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта та учасників судового процесу, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, голова ліквідаційної комісії - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Укравіт" звернувся до господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство, у зв'язку з відсутністю майна для задоволення вимог кредиторів в порядку ст. 95 Закону.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2013 було прийнято до розгляду вказану заяву та її розгляд призначено на 26.12.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2013 було порушено провадження у даній справі та підготовче засідання призначено на 08.04.2013, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів в порядку ст. 19 Закону. Копію ухвали про порушення провадження у справі було скеровано на адресу ДПІ за місцезнаходженням боржника.

Як зазначалось вище, постановою господарського суду Київської області від 08.01.2014 у справі № 911/4770/13 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ УКРАВІТ", ідентифікаційний код: 34045107, місцезнаходження: 08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Тельмана, 37. Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ УКРАВІТ", ідентифікаційний код: 34045107, місцезнаходження: 08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Тельмана, 37, Шлапака Григорія Олександровича, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та інше.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 95 Закону, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

На момент подачі ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві апеляційної скарги на вищевказану постанову від 08.01.2014, судом першої інстанції вже було винесено ухвалу від 31.03.2014 у даній справі, якою затверджено звіт ліквідатора банкрута; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Укравіт"; провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Торгова компанія Укравіт" припинено; вирішено інші процедурні питання у справі.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до ст. 1 Закону, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону, визначені положеннями ч. 3 ст. 95 Закону, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону ), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що орган податкової служби був вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби був вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення податкового органу до суду першої інстанції з заявою про визнання кредиторських вимог у даній справі, а також відсутня наявність порушення прав апелянта на здійснення податкової перевірки боржника платника податків.

Таким чином, скаржник - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не набув статусу ані кредитора у справі, ані учасника провадження у даній справі.

В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. У судове засідання такі докази апелянтом також не подані.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства, судовою колегією встановлено, що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не звертався до суду із кредиторськими вимогами до боржника, у своїй апеляційній скарзі, також, не вказує про існування у боржника податкової заборгованості. Крім того, про початок самоліквідації та порушення справи про банкрутство апелянт був завчасно та в установленому порядку повідомлений, скарг на дії ліквідатора від учасників процесу та, безпосередньо, від податкової інспекції до суду не надходило. Доказів того, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового акту вирішив питання про права та обов'язки ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, останнім також не надано.

Отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги від 28.03.2014 на оскаржувану постанову місцевого господарського суду, у даному випадку, у податкового органу було відсутнє.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що ДПІ в Оболонмькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною постановою не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не має права на оскарження прийнятої судом першої інстанції постанови від 08.11.2014 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ :

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболдонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з перегляду постанови господарського суду Київської області від 08.01.2014р. у справі № 911/4770/13.

2. Матеріали справи № 911/4770/13 повернути до господарського суду Київської області.

3. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді А.А. Верховець

М.Л. Доманська