Постанова

від 09.09.2014 по справі 911/4770/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 911/4770/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі№911/4770/13 господарського суду Київської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Укравіт" пробанкрутство,

за участю представників сторін: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2014 року у справі № 911/4770/13 (суддя - Скутельник П.Ф.) крім іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, провадження у справі припинено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 911/4770/13 (головуючий суддя - Копитова О.С., судді: Разіна Т.І., Сотніков С.В.) відмовлено в прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) на ухвалу господарського суду Київської області від 31.03.2014 року у справі № 911/4770/13.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 911/4770/13, ДПІ в Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 911/4770/13 скасувати та направити справу для розгляду по суті до Київського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ДПІ в Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до осіб, що мають право апеляційного оскарження відносяться, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до ч. 6 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредиторами є - юридична або фізична особа, а також органи доходів та зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановлено порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника,що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначені ч. 3 вказаної статті, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство, з урахування особливостей та в порядку передбаченому ст. 95 Закону про банкрутство, особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Як вбачається, з матеріалів справи постановою господарського суду Київської області від 08.01.2014 року крім іншого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Укравіт" (далі - ТОВ "Торгова компанія "Укравіт") визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вказану постанову направлено податковому органу за місцезнаходження боржника 10.01.2014 року, що підтверджується відтиском штампу про відправку на звороті останньої сторінки оригіналу постанови господарського суду Київської області від 08.01.2014 року.

Оголошення про визнання банкрутом ТОВ "Торгова компанія "Укравіт" опубліковано в газеті "Голос України" № 15 (5765) від 28.01.2014 року.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення податкового органу до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "Торгова компанія "Укравіт".

Крім того, в апеляційній скарзі ДПІ в Оболонському р-ні ГУ Міндоходів жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податковому органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно до ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку, що ДПІ в Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві не є стороною у справі про банкрутство боржника у розумінні приписів Закону про банкрутство.

Стосовно проведення органами ДПІ перевірки ТОВ "Торгова компанія "Укравіт", колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що, відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

Крім того, матеріали справи містять докази направлення скаржнику повідомлення боржника про ліквідацію, а також ухвали господарського суду Київської області від 26.12.2013 року про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, при цьому доказів про прийняття рішення про проведення перевірки, матеріали справи не містять.

Виходячи з викладених норм законодавства та встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 31.03.2014 року у справі № 911/4770/13.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 911/4770/13 підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 911/4770/13 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.