Постанова

від 02.06.2014 по справі 910/20590/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа№ 910/20590/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5 - представник, дов. б/н від 03.04.2014;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014

у справі № 910/20590/13 (головуючий суддя - Босий В.П., судді: Цюкало Ю.В., Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп"

про стягнення 140 030,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17. 03.2014 у справі № 910/20590/13 позовні вимоги задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 140 030,74 грн. основного боргу, 2 800,61 грн. судового збору, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що заява позивача від 13.01.2014 про зміну предмету позову не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем заявлено нові позовні вимоги, а саме про стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків, які в позовній заяві викладені не були; матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу товару згідно із договором на загальну суму 823 120,82 грн.; з урахуванням часткової оплати відповідачем поставленої продукції, а також укладеної сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2013, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 140 030,74 грн., строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав; витрати позивача на оплату послуг адвоката співрозмірні та адекватні ціні позову та складності справи, а з урахуванням повного задоволення судом позовних вимог, такі витрати підлягають покладенню на відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/20590/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник, посилаючись на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, вказує на те, що договір було підписано ОСОБА_3, який діяв на підставі доручення, проте додатковий договір до договору від 01.01.2011 підписано невстановленою особою, хоча в графі підписанта і значиться: "Від покупця "ОСОБА_3", однак, підписи на самому договорі та на додатковому договорі до договору від 01.01.2011 стоять різні; господарським судом першої інстанції не досліджено, чий саме підпис стоїть в самому договорі та в додатковому договорі до договору від 01.01.2011, не перевірено необхідний обсяг цивільної дієздатності такого підписанта.

Скаржник не вважає належним доказом видаткові накладні № РН-0000074 від 09.04.2013, № РН-0000113 від 16.04.2013, які були додані позивачем до позовної заяви та на які позивач посилається, як на докази, оскільки, за вказаними накладними не підтверджується факт прийняття товару; на зазначених накладних відсутнє будь-яке підтвердження того, що товар приймався, а саме: прізвище, ім'я та по-батькові відповідальної особи, дата та номер довіреності, що робить неможливим встановити хто та коли приймав товар, чи приймав товар взагалі, та навіщо ставив відбиток печатки підприємства, при цьому скаржник посилається на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88.

На думку скаржника, позивач не надав належних доказів поставки товару на адресу відповідача; документи, надані позивачем в якості доказів у справі, не мають доказової сили; наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2013 також не може бути визнаний у якості належного доказу поставки товару саме до договору, оскільки в ньому не містяться посилання на договір, а також невідомо ким саме підписано такий акт звірки взаємних розрахунків з боку відповідача, тому що прізвище, ім'я та по-батькові підписанта не вказано, а підпис кардинально відрізняється від підпису ОСОБА_3

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 140 030,74 грн. заборгованості за договором поставки № 0107-ОТ від 01.07.2010; сплаченого судового збору у розмірі 2 800,61 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір № 0107-ОТ, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором постачальник, зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлення відповідача, за договором покупця, поставити товар, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість, за цінами, зазначеними в накладній та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Відповідно до п. 9.1 договору № 0107-ОТ, в редакції додаткового договору від 01.01.2011, даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року; у випадку, якщо за 30 днів до закінчення цього договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення цього договору, він вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Додатковим договором від 01.01.2013 до договору № 0107-ОТ, сторонами змінено п. 9.1 основного договору та викладено цей пункт у наступній редакції: "Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року; у випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку цього договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення цього договору, він вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах".

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідно положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із п. 4.1 договору № 0107-ОТ перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача та підписання накладної.

Факт постачання позивачем відповідачу товару згідно із умовами договору № 0107-ОТ та одержання товару відповідачем, підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи та підписаними представниками позивача та відповідача видатковими накладними: № РН-0000107 від 19.03.2013 на суму 24 990,00 грн., № РН-0000182 від 26.03.2013 на суму 17 640,00 грн., № РН-0000074 від 09.04.2013 на суму 65 858,40 грн., № РН-0000113 від 16.04.2013 на суму 82 890,00 грн.

Пунктом 6.4 договору № 0107-ОТ сторони погодили умову про те, що відповідач зобов'язується оплачувати товари, поставлені позивачем, з відстроченням платежу 60 календарних днів, від дати поставки кожної партії товару на склад відповідача та підписання накладної.

Сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, в якому враховані зазначені вище видаткові накладні та повернення, відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 30.06.2013, склала суму у розмірі 217 966,57 грн.

Зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений відбитком печаток.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

31.07.2013 між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої, сторони шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, зменшили взаємні заборгованості на суму 10 969,26 грн.

Також, згідно із платіжними дорученнями № 457 від 08.07.2013 на суму 5 000,00 грн., № 465 від 09.07.2013 на суму 2 000,00 грн., № 511 від 23.07.2013 на суму 10 000,00 грн., № 524 від 29.07.2013 на суму 5 000,00 грн., № 547 від 02.08.2013 на суму 6 935,83 грн., № 566 від 06.08.2013 на суму 10 000,00 грн., № 570 від 07.08.2013 на суму 10 000,00 грн., № 581 від 13.08.2013 на суму 9 000,00 грн., № 590 від 14.08.2013 на суму 10 000,00 грн., № 599 від 16.08.2013 на суму 10 000,00 грн., відповідачем сплачено позивачу грошові кошти за бакалейний товар, згідно із договором № 0107ОТ від 01.07.2010.

Враховуючи угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2013, часткові сплати відповідача, заборгованість останнього перед позивачем склала суму у розмірі 129 061,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 129 061,48 грн. за поставлений позивачем товар згідно із договором № 0107-ОТ.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 129 061,48 грн. та є такою, що відповідає нормам законодавства, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 140 030,74 грн., оскільки, як вбачається із угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2013, зменшення заборгованості відповідача перед позивачем на суму 10 969,26 грн. не свідчить про збільшення розміру заборгованості відповідача перед позивачем на цю суму за результатами виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 0107-ОТ, що є підставою позову у справі № 910/20590/13.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем до матеріалів справи надано договір № 7/10/2013 від 01.10.2013 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого на умовах, що визначені цим договором, позивач, за договором замовник, доручає, а Адвокатське об'єднання "Спенсер і Кауфманн", за договором виконавець, зобов'язується надавати позивачу послуги - правову допомогу із захисту прав та інтересів позивача в Господарському суді міста Києва, а саме: підготовка процесуальних та інших документів, представництво інтересів клієнта як позивача у справі за позовом про стягнення заборгованості за договором поставки з відповідача.

Також позивачем до матеріалів справи додано ордер серії КС № 002255 на надання правової допомоги позивачу на підставі договору № 7/10/2013 від 01.10.2013 у Господарському суді міста Києва адвокатом ОСОБА_5, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 09.04.2008 адвоката ОСОБА_4; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України від 10.02.2014.

Крім того, позивачем надано, як доказ оплати за послуги адвоката, платіжні доручення № 189 від 02.10.2013 на суму 3 500,00 грн. та № 255 від 14.10.2013 на суму 3 500,00 грн..

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані із оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

В п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вказано, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову; у зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновками господарського суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем розмір понесених ним витрат на послуги адвоката у сумі 7 000,00 грн. є співрозмірним із заявленими ним позовними вимогами у даній справі.

Однак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, пропорційним розміром витрат позивача, пов'язаних із оплатою послуг адвоката, є сума у розмірі 6 451,66 грн., яка є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача, враховуючи положення ст. 49 ГПК України та принцип співрозмірності.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Оскільки договір № 0107-ОТ, додаткові договори до нього, видаткові накладні №№ РН-0000107, РН-0000182, РН-0000074, РН-0000113 підписані представниками сторін та скріплені відтиском печаток, то у суду першої інстанції відсутні підстави для дослідження питань щодо належності підписів особам, зазначеним у договорі, та вчинення дій від імені зазначених у документах юридичних осіб.

Поряд із цим, слід зауважити, що укладенням угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2013 та здійсненням часткових оплат одержаних товарів відповідачем підтверджено укладення вищезазначених угод, виконання їх позивачем та часткове виконання, щодо оплати, відповідачем, а згідно із ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наявні у справі № 910/20590/13 видаткові накладні є первинними документами, підтверджуючими факт передання-прийняття товару.

Та обставина, що працівниками відповідача у накладних не зазначено посаду і прізвище особи, якою одержано товари, як це передбачено в п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в редакції, чинній на час оформлення накладних, не позбавляє ці документи юридичної сили доказу одержання відповідачем товарів, враховуючи вище викладені обставини справи, адже згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, обов'язок належного оформлення документів покладається на особу, яка безпосередньо виконує ці обов'язки, отже, саме відповідна посадова особа відповідача повинна була вказати відомості, про які зазначає скаржник, при здійсненні підписів та скріплення документів відбитком печатки.

Слід зазначити, що у справі № 910/20590/13 також наявні товарно-транспортні накладні № 0000002712 від 09.04.2013, № 0000002727 від 16.04.2013, які додатково засвідчують одержання відповідачем товарів.

Акт звірки взаємних розрахунків не є доказом поставки товару, а відображає стан розрахунків між сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/20590/13 скасувати частково.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 25; ідентифікаційний код 37038438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" (62404, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Кулиничі, вул. Сьомої гвардійської армії, буд. 1-А; ідентифікаційний код 19470004) 129 061,48 грн. заборгованості, 6 451,66 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 2 581,23 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" (62404, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Кулиничі, вул. Сьомої гвардійської армії, буд. 1-А; ідентифікаційний код 19470004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 25; ідентифікаційний код 37038438) 109,69 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 25; ідентифікаційний код 37038438) з Державного бюджету України 98,00 грн. судового збору, надмірно сплаченого згідно із платіжним дорученням № 785 від 03.04.2014, оригінал якого залишається у матеріалах справи № 910/20590/13.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу № 910/20590/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха