Постанова

від 07.05.2014 по справі 806/1084/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року Житомир справа № 806/1084/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участю секретаря Барібан А.І.,

за участю представників

позивача Паращенюк І.В., Лось С.В.,

відповідача Синицької Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142200 від 29.01.2014 р.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000142200 від 29.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 188859,87 грн., в тому числі 125906,58 грн. за основним платежем та 62953,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Вимоги мотивує тим, що підставою для винесення вищезазначеного податкового повідомлення-рішення є акт від 10.01.2014 року № 1/22-12/24584514, яким при проведенні перевірки було встановлено порушення п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п.193.1 ст.193, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями). З даними порушеннями не погоджується, оскільки, позивачем, вимоги передбачені законодавством щодо оформлення придбання товарів у постачальників та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту були повністю витримані. Придбані товари були використані в господарській діяльності підприємства.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву. Вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства, підтвердженням чого є рішення про результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" у порядку адміністративного оскарження.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.01.2014 року Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань взаємовідносин ТОВ "Юнігран" з Приватним підприємством "АЛЬВАІР БУД" щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року, про що складено акт № 1/22-12/24584514 від 19.07.2013 року (а.с. 11-27).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що відповідно до вимог п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, ТОВ "Юнігран" не мало підстав відображати в декларації з ПДВ за травень-червень 2012 року ПДВ в сумі 125906,58 грн. по взаємовідносинам із контрагентом ПП "АЛЬВАІР БУД"(код ЄДРПОУ 35494220), у зв'язку з чим податковий кредит, задекларований позивачем у травні-червні 2012 року в сумі 125906,58 грн. відповідно до п.193.1 ст.193, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується.

Підставою для даного висновку стало те, що в ході проведення перевірки ТОВ "Юнігран" встановлено наявність розбіжностей відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 125906,58 грн. по взаємовідносинах з ПП "АЛЬВАІР БУД".

Крім того, не було підтверджено факт транспортування товару від ПП "АЛЬВАІР БУД" до покупця ТОВ "Юнігран", та факт отримання товару - технологічних транспортних засобів. Тобто, платником (ТОВ "Юнігран") не було надано документів, які підтверджують транспортування продукції від ПП "АЛЬВАІР БУД" до ТОВ "Юнігран", та факт отримання товару від ПП "АЛЬВАІР БУД" або надані документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Також, Малинською ОДПІ було отримано акт від ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 21.09.2012 року № 544/2201/35494220 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "АЛЬВАІР БУД" щодо підтвердження реального здійснення, товарності, фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2009 року по 31.05.2012 року, з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року".

Одночасно, в даному акті зазначено, зокрема в поясненнях директора ПП "АЛЬВАІР БУД" Ананія О.О., що він не причетний до діяльності підприємства, документів фінансово-господарської діяльності не підписував, договори не укладав.

На підставі акту перевірки Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийняте податкове повідомлення-рішення: форми "Р" №0000142200 від 29.01.2014 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Юнігран" з податку на додану вартість на загальну суму 1188859,87 грн., в тому числі 1125906,58 грн. за основним платежем та 62953,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 34).

07.02.2014 року позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся із скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Житомирській області (а.с. 30-32).

17.02.2014 року на адресу ТОВ "Юнігран" надійшов лист Малинської ОДПІ вих. №1002/22-12 від 17.02.2014 року, яким останні просять вважати недійсним податкове повідомлення-рішення за № 0000142200 від 29.01.2014 року з графою "сума грошових зобов'язань за основним платежем в сумі 1125906,58 грн.". З даним супровідним листом було направлено нову редакцію повідомлення-рішення №0000142200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 188859,87 грн., в тому числі за основним платежем - 125906,58 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 62953,29 грн. (а.с. 35, 36).

Однак, суд вважає, що оскаржуване рішення податковим органом прийнято з порушенням закону, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Юнігран" було укладено з ПП "АЛЬВАІР БУД" Договір купівлі-продажу технологічних транспортних засобів №17/05/12 від 17.05.2012 року, за яким, Продавець (ПП "АЛЬВАІР БУД") в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується передавати у власність Покупцю (ТОВ "Юнігран") належні Продавцю на праві власності технологічні транспортні засоби, а саме: самохідний укладчик тротуарної плитки Optimas H88 Того заводський номер 3091217, самохідний укладчик тротуарної плитки Optimas H88 заводський номер 28128001, самохідний укладчик тротуарної плитки Optimas H88 заводський номер 35128401 на загальну суму 750000,00 грн. в тому числі ПДВ 125000,00 грн., а Покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його. (а.с. 70).

Продавець зобов'язується передати товар Покупцю під час підписання цього договору за актом приймання-передачі, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити передбачену п. 1 Договору ціну протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання даного договору. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється актом приймання-передачі. (п. 2, п. 7 Договору).

На виконання умов договору у травні 2012 року ПП "АЛЬВАІР БУД" було здійснено ряд поставок, що підтверджується податковою накладною, актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу технологічних транспортних засобів та видатковою накладною, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 69, 71, 73).

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Юнігран" в травні, червні 2012 року, в того ж контрагента (ПП "АЛЬВАІР БУД") були придбані піддони у кількості 136 шт. Доставка товару здійснювалась власним автомобілем ТОВ "Юнігран", що підтверджується подорожнім листом № 484602. (а.с. 110-111). Дану господарську операцію було оформлено видатковою накладною № РН-0000003 від 26.05.2012 року та податковою накладною від 26.05.2012 року № 4 (а.с. 68, 74).

Частиною 1 ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що був затверджений постановою КМ України від 25.02.2009 р. N207, здійснення вантажних перевезень товарів для власних потреб постачальника повинно було супроводжуватись з застосуванням накладної або іншого документу, який підтверджує право власності на вантаж. При цьому застосування товарно-транспортної накладної на перевезення товарів (форма 1-ТН) зазначеним переліком не було передбачено взагалі.

Таким чином, висновок податкового органу про обов'язковість підтвердження позивачем факту перевезення придбаного товару виключно шляхом складання товарно-транспортної накладної (форма 1-ТН) є безпідставним. За таких умов є безпідставними і висновки перевіряючих про застосування до таких правовідносин норм, що визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які були затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.997 р. N363.

Крім того, згідно ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вищезгаданого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку є наявність у ТОВ "Юнігран" первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

Разом з тим, відповідно до пункту 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, усі видаткові накладні, які є первинними документами, містять усі необхідні реквізити передбачені пунктом 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме назву документу, номер, дату відвантаження, повну назву продавця та покупця, їх адреси, номера свідоцтв, назву товару, кількість товару, ціну товару, загальну вартість товару, підписи продавця та покупця.

Таким чином, належним чином оформленні вказані документи є достатніми доказами, які підтверджують поставку та отримання товару за Договором.

Встановлено, що приймання товару на виконання вимог пункту 7 Договору позивач здійснював згідно акту приймання-передачі. Акт прийняття товару по кількості та якості складений відповідно до вимог інструкцій П-6, П-7 і містять у собі всі необхідні реквізити, що свідчить про правильне оформлення акту та прийняття за ним товару поставленого за Договором.

Отже, реальність господарської операції із отримання товару підтверджується належним чином укладеним договором, який виконаний сторонами, а саме: ПП "АЛЬВАІР БУД" передав товар разом з необхідними товаро-супровідними документами, а позивач оплатив та прийняв товар за актом приймання - передачі. А тому дані обставини свідчить про те, що Договір був повністю виконаний сторонами та був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Актом перевірки не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ПП "АЛЬВАІР БУД" перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість, а тому на законних підставах видало податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже, необхідним документом для включення витрат по оплаті поставки товару і податкового кредиту є податкові накладні, а тому враховуючи, що позивачу при передачі товару надано належним чином оформленні податкові накладні у нього виникло право включити сплачені суми до податкового кредиту.

Крім того, однією з підстав своїх заперечень відповідач вказує на наявність пояснення директора ПП "АЛЬВАІР БУД" Ананія Олександра Олександровича, зафіксовані у акті ДПІ в Деснянському районі ТУ Міндоходів в м. Києві від 21.09.2012 року № 544/2201/35494220, де зокрема зазначено, що він (Ананій О.О.) не причетний до діяльності підприємства, документів фінансово - господарської діяльності не підписував, договори не укладав.

Однак, з такою позицією працівників податкового органу суд погодитись не може, оскільки факт непричетності Ананія Олександра Олександровича до здійснення керівництва Приватним підприємством "АЛЬВАІР БУД" спростовано постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2013 року у справі № 826/3490/13-а за адміністративним позовом TOB "Катерпіллар Файненшл Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року.

Так, в ході розгляду вказаної адміністративної справи було досліджено лист директора ПП "АЛЬВАІР БУД" Ананія О.О. від 12.12.2012 року до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, а також письмові пояснення останнього, у яких він підтвердив свою участь у господарській діяльності підприємства, так само і підписання угод та діяльність з метою отримання прибутку.

Крім того, матеріали справи містять заяву директора ПП "АЛЬВАІР БУД" Ананія Олександра Олександровича, в якій він підтверджує проведення вищезазначених господарський операцій з ТОВ "Юнігран". Дана заява засвідчена приватним нотаріусом Малинського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5 24.04.2014 року (а.с. 159).

Разом з цим, суд зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 125906,58 грн. у зв'язку із придбанням товарів від ПП "АЛЬВАІР БУД", суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №0000142200 від 29.01.2014 року, а тому суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142200 від 29.01.2014 р.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 15 травня 2014 р.