Ухвала

від 27.05.2014 по справі 2а-11165/11/0170/3

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Київ К/800/28128/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2012 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі№ 2а-11165/11/0170/3 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика лтд» до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2012 року у справі № 2а-11165/11/0170/3, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим № 0000942301 від 29.08.2011 року, № 0000952301 від 29.08.2011 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика лтд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011складено акт № 1454/23-1/34636910, яким зафіксовано порушення: пп. пп.4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп.пп. 5.1.1, 5.1.5 п. 5.1, пп. пп. 5.2.1, 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.6, п. 5.7 п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.1 ст. 7, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 1 460 292,00 грн.; пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 114 020,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 29.08.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000942301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 460 292,00 грн. за основним платежем та 364 786,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям, та № 0000952301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114 020,00 грн. за основним платежем та 72 13,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, матеріалами справи не підтверджуються.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1, пп. пп. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються в тому числі: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне здійснення відповідних господарських операцій позивачем та ТОВ «Юрторгпак» підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, видатковими накладними, платіжними дорученнями, а також податковими накладними.

В матеріалах справи наявні також бухгалтерські документи, які, відображують рух активів у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Юрторгпак», а саме: оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери та відомості по рахунку 281 за грудень 2010 року, за січень, лютий, березень 2011 року.

Вищенаведене спростовує посилання на відсутність фактичного здійснення відповідних господарських операцій з ТОВ «Юрторгпак».

Крім того, відповідно до висновку експерта № 54 від 03.08.2011 року згідно з платіжними дорученнями ТОВ «ФТФ лтд» сплатило у повному об'ємі в січні-лютому 2011 року за отримані від ТОВ «Юрторгпак» ТМЦ в сумі 5834641,47 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Сума приросту балансової вартості запасів по рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток ТОВ «ФТФ лтд» за 2010 рік склала 5 760 764,00 грн.

Згідно з актом перевірки вказане значення рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток ТОВ «ФТФ лтд» за 2010 рік повинно складати 5 762 691,00 грн., розбіжність склала 1 927,00 грн.

Так, на стор. 3 акта перевірки вказано, що за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 року ТОВ «ФТФ лтд» задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 49 308 066,00 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року встановлено його заниження всього в сумі 12 029 761,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 1 927,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 12 027 834,00 грн.

Згідно з даними акта перевірки позивач занизив валовий дохід по рядку 01.2 Декларації «Приріст балансової вартості запасів» в сумі 1 927,00 грн., оскільки підприємством невірно відображені залишки на 01.01.2011 року по балансовому рахунку 201 «Сировина та матеріали».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при здійсненні розрахунку суми приросту балансової вартості запасів за 1 квартал 2011 року ТОВ «ФТФ лтд» самостійно була виправлена допущена помилка, враховано заниження приросту за 2010 рік в сумі 1 927,00 грн.

Так, позивачем розрахований податок на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 1 150,00 грн. з урахуванням заниження приросту балансової вартості запасів за 2010 рік в сумі 1 927,00 грн.

В акті перевірки вказано про заниження ТОВ «ФТФ лтд» податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 1 150,00 грн. по декларації № 27090 від 10.05.2011 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказана сума сплачена позивачем до бюджету, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Висновки про відсутність вказаних порушень підтверджені результатами експертного дослідження.

Посилання відповідача на заниження позивачем суми амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року в першому кварталі 2011 року в розмірі 284 393,00 грн. у зв'язку із тим, що ТОВ «ФТФ лтд» було надано звітну нову декларацію 10.05.2011 року № 27090, є необґрунтованою, оскільки правильність визначення балансової вартості запасів підтверджена матеріалами справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про безпідставність доводів відповідача про завищення позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року.

Згідно із висновком експерта № 54 від 17.08.12 року вказані в акті перевірки 03.08.2011 року доводи про порушення пп. пп.4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп .пп. 5.1.1, 5.1.5 п. 5.1, пп. пп. 5.2.1, 5.2.5 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3, п. 5.6, п. 5.7 п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.1 ст. 7, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 460 292,0 грн., пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 114 020,00 грн. нормативно та документально не обґрунтовані. Заниження податку на прибуток в сумі 1 460 292,00 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 1 459 142,0 грн. та за 1 квартал 2011 року в сумі 1 150,00 грн., не встановлено.

Відповідач стверджує, що позивачем занижено податок на додану вартість за спірний період на 114 020,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту на суму 114 020,00 грн.

Податковим органом зазначено, що до складу податкового кредиту віднесені податкові накладні, які підлягали віднесенню до складу податкового кредиту в попередніх місяцях.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Отже, право на податковий кредит у платника податків виникає у випадку повної оплати за товар та одержання податкової накладної, оскільки це документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ, у зв'язку з чим віднесення до податкового кредиту періоду квітень-жовтень 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, які виписані у більш ранній період, зокрема, 2009-2010 рік, не є порушенням вказаних норм.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем суми ПДВ за податковими накладними: № 9 від 04.03.2010 року, № 57 від 12.11.2009 року, № 57 від 12.11.2009 року, № 4 від 09.02.2009 року, № 12104 від 05.03.2010 року, № 011092 від 27.01.2009 року, № 020512 від 09.02.2009 року, № 010402 від 14.01.2010 року, № 030314 від 03.03.2010 року, № 062496 від 30.06.2009 року - включено саме до складу податкового кредиту за квітень-жовтень 2010 року; вказані податкові накладні не були включені до складу податкового кредиту позивача попередніх періодів.

В акту перевірки зазначено також про те, що до складу податкового кредиту позивачем віднесено ПДВ по податковим накладним, оформленим з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України та наказу від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» та додатку до нього, а саме: податкова накладна складається українською мовою. Форми податкової накладної на російській мові чи будь-якій іншій мові Міністерством юстиції не затверджено», тому завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 35 764,00 грн. та за березень 2011 року на суму 49 409,00 грн. Позивач не скористався правом надати скаргу на постачальників у відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Проте, ні Податковим кодексом України, ні наказом від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», не встановлені вимоги щодо оформлення податкових накладних виключно українською мовою як умови складання податкових накладних належним чином.

Отже, висновки про завищення позивачем сум податкового кредиту на 85 173,00 грн. за період лютий-березень 2011 року є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підтверджується використання позивачем в господарській діяльності товарів, які були придбані у ТОВ «Юрторгпак», про що свідчать, зокрема, наявні в матеріалах справи товаросупровідні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, вантажні митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні, рахунки фактури), спрямовані на адресу контрагентів позивача.

ТОВ «Юрторгпак» на час здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з позивачем не перебувало в процесі припинення; знаходилось за адресою, вказаною в податкових накладних, а саме - м. Луганськ, вул. Цимлянская, 15-208. Остання реєстраційна дія, а саме - скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, була вчинена 03.04.2012 року, тобто після здійснення господарських операцій з позивачем.

На час спірних операцій ТОВ «Юрторгпак» було зареєстроване платником ПДВ.

Отже, висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 114 020,00 грн. не безпідставними.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність висновків акта перевірки, що стали підставою прийняття податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджуються з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі № 2а-11165/11/0170/3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак