КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2014 року 810/2715/14
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Ера» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Ера» (далі - ПрАТ «Ера» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ в Обухівському районі або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2014 № 0000372201/1119 та № 0000382201/1120.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком Компані» (далі - ТОВ «Інтерком Компані») мали реальний характер - товар поставлено, отримано й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.
Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Інтерком Компані», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки ТОВ «Інтерком Компані» та поясненнях директора ТОВ «Інтерком Компані», без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.
Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Представники сторін у судове засідання, призначене на 26.05.2014, не з'явилися. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ПрАТ «Ера», ідентифікаційний код 13711145, місцезнаходження: 08704, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 72, зареєстроване як юридична особа 19.04.1988. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у ДПІ в Обухівському районі з 05.07.1994 за № 821.
Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що ДПІ в Обухівському районі видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.05.2011 № 100335359.
Основними видами діяльності ПрАТ «Ера» є ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.
Відповідно до ліцензій, виданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, ПрАТ «Ера» має право здійснювати ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (термін дії з 07.07.2006 по 07.07.2011 та з 10.08.2011 по 10.08.2016).
У період з 31.03.2014 по 04.04.2014 на підставі наказу ДПІ в Обухівському районі від 31.03.2014 № 177, направлення на проведення перевірки від 31.03.2014 № 144, посадовою особою ДПІ в Обухівському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Ера» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерком Компані» (код за ЄДРПОУ 38275186) та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» (код за ЄДРПОУ 38011197) за період з 01.01.2010 по 20.08.2013.
За результатами перевірки складений акт від 10.04.2014 № 944/10-16-22-00/13711145 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем:
- пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2012 рік на суму 63017,00 грн.;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 60017,00 грн.
Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Інтерком Компані» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на їх придбання, що ґрунтується на матеріалах перевірки ТОВ «Інтерком Компані», поясненнях директора ТОВ «Інтерком Компані» та відсутності у позивача товарно-транспортних документів, що підтверджують транспортування придбаних товарів.
В обґрунтування правомірності спірних рішень відповідач зазначив, що на його адресу надійшов акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.11.2013 № 175/10-13/22-01/38275186 «Про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтерком компані» (код за ЄДРПОУ 38275186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 09.08.2012 по 20.08.2013».
У зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Інтерком компані», посадові особи ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Інтерком Компані» первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства.
Крім цього, відповідач вказав, що на його адресу надійшла постанова заступника начальника відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області про призначення позапланової перевірки ПрАТ «Ера», у якій, зокрема, зазначено, що керівник ТОВ «Інтерком компані» ОСОБА_1. зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду, фактично ж діяльністю підприємства не займався, а лише підписував передані ОСОБА_2 документи в суть яких не вникав.
Також, відповідач зазначив, що позивачем до перевірки не надані товарно-транспортні документи, що підтверджують транспортування придбаних товарів.
У зв'язку із зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що укладена між позивачем та ТОВ «Інтерком компані» угода, має протиправний характер, а первинні документи складенні у ході їх виконання не мають юридичної сили. Тому, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором.
Зважаючи на зазначені обставини, посадова особа ДПІ в Обухівському районі дійшла висновку, що сума податку на додану вартість, сплачена позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Інтерком компані», включена до податкового кредиту та витрат безпідставно.
На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ в Обухівському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.04.2014: № 0000382201/1120, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 94525,50 грн., у тому числі, за основним платежем - 63017,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31508,50 грн. та № 0000372201/1119, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 90025,50 грн., у тому числі, за основним платежем - 60017,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30008,50 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.
У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ПрАТ «Ера» та постачальником - ТОВ «Інтерком Компані» укладений усний договір поставки, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар.
Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Інтерком Компані», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; інформацію з ЄДР щодо керівника ТОВ «Інтерком Компані», відповідно до якої як на день укладання договору та підписання первинних документів, складених під час його виконання так і на день розгляду справи у суді, є Сухарев Михайло Анатолійович; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.
У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Інтерком Компані», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.
На підтвердження поставки товарів (трансформатори, масло трансформаторне стрічка кіперна, скло стрічка, склотекстоліт СТЕФ, плівкоелектрокартон, емаль-дріт, дріт обмот. алімін.) від ТОВ «Інтерком Компані» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані рахунки-фактури від 03.12.2012 № 03/12-2012, від 07.12.2012 № 07/12-2012, від 12.12.2012 № 12/12-2012, від 17.12.2012 № 17/12-2012, від 20.12.2012 № 20/12-2012, від 24.12.2012 № 24/12-2012, від 26.12.2012 № 26/12-2012, від 28.12.2012 № 28/12-2012 та накладні від 03.12.2012 № РН-0000008, від 07.12.2012 № РН-0000010, від 12.12.2012 № РН-0000013, від 17.12.2012 № РН-0000017, від 20.12.2012 № РН-0000020, від 24.12.2012 № РН-0000022, від 26.12.2012 № РН-0000028, від 28.12.2012 № РН-0000038 (а.с.61-76).
За результатами господарських операцій ТОВ «Інтерком Компані» видано на користь ПрАТ «Ера» податкові накладні від 03.12.2012 № 5, від 07.12.2012 № 17, від 12.12.2012 № 35, від 17.12.2012 № 53, від 20.12.2012 № 76, від 24.12.2012 № 109, від 26.12.2012 № 140 та від 28.12.2012 № 186 (а.с.40-47).
Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інтерком Компані» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.48-59).
У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.
Суд звертає увагу, що усі зазначені двосторонні документи підписані зі сторони ПрАТ «Ера» - Назаренком Р.В., зі сторони ТОВ «Інтерком Компані» - Сухаревим М.А., які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату виникнення спірних правовідносин, були керівниками та підписантами ПрАТ «Ера», ТОВ «Інтерком Компані», відповідно, та скріплені печатками підприємств.
Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Інтерком Компані» та їх оплати.
Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.
Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПрАТ «Ера» та ТОВ «Інтерком Компані» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.
А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.
Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.
Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.
Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтерком Компані» включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.
На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.
У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.
У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.
Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Згідно підпунктів139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.
Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.
Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є безтоварною, а тому, формування податкового кредиту та витрат за нею вчинено позивачем незаконно.
Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків Акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 12.05.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, серед іншого, письмову інформацію про наявність у ТОВ «Інтерком Компані» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Інтерком Компані».
Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.
Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялося ТОВ «Інтерком Компані» на предмет наявності у нього основних фондів та засобів виробництва, управлінського персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.
Висновок про відсутність будь-яких можливостей для здійснення господарської операції зроблений на підставі інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерком Компані».
Разом з цим, жодних доказів про наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ТОВ «Інтерком Компані» за місцезнаходженням суду не надано.
Крім цього, як вбачається із даних, наявних на сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (адреса в мережі Інтернет: http://irc.gov.ua/ua) та роздруківкою із даного сайту, яку приєднано до матеріалів справи, у розділі «пошук відомостей в ЄДР» статус відомостей про ТОВ «Інтерком Компані» - відомості підтверджено.
А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.
Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, робіт посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.
Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.
Щодо посилання в Акті перевірки, як на доказ безтоварності господарських операцій, на наявність пояснень директора ТОВ «Інтерком Компані» суд зазначає таке.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, суд витребував у відповідача пояснення директора ТОВ «Інтерком Компані» Сухарева М.А.
Відповідачем вказаної вимоги ухвали суду не виконано та не повідомлено про причини неможливості надання вказаного документа, що позбавило суд можливості надати оцінку зазначеним обставинам, встановити коло таких осіб.
Крім цього, як вбачається із змісту Акта перевірки, громадянин Сухарев М.А. пояснив, що він підписував від імені ТОВ «Інтерком Компані» документи в суть яких не вникав.
У зв'язку з зазначеним, судом не береться до уваги, як на доказ безтоварності господарських операцій наявність пояснень директора ТОВ «Інтерком Компані» Сухарева М.А., оскільки він не заперечував факт підписання документів бухгалтерського та податкового обліку.
Крім цього, суд констатує, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на первинних документах, діяли як представники цих юридичних осіб.
В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає безтоварним та здійснення господарських операцій, і позивач і його контрагент були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
За переконанням суду перевірка автентичності підписів на кожному документі, представленому контрагентом, виходить за межі розумної обачливості позивача. Адже платник не може проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.
Водночас належних та переконливих доказів того, що особа, яка підписала податкові накладні та інші документи від імені контрагента позивача, не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачеві, податковим органом не надано.
Слід також зазначити, що дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на первинних документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
У силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.
Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком безтоварності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.
Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.
Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача.
Суд звертає увагу також на те, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів, робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.
Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання та обліку придбаних товарів у власній господарській діяльності.
Суду не надано також жодних доказів того, що трансформатори, масло трансформаторне, стрічка кіперна, скло стрічка, склотекстоліт СТЕФ, плівкоелектрокартон, емаль-дріт, дріт обмот. алімін., які було придбано позивачем у ТОВ «Інтерком Компані» придбавалися у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.
Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності, зазначеної у КВЕД.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не надано доказів на підтвердження відсутності зв'язку придбаних товарів, робіт (послуг) з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача, а також не надано беззаперечних доказів про відсутність у позивача мети використання у своїй господарській діяльності товарів, робіт, послуг, що ним придбані.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, придбані у ТОВ «Інтерком Компані» товари (трансформатори, масло трансформаторне стрічка кіперна, скло стрічка, склотекстоліт СТЕФ, плівкоелектрокартон, емаль-дріт, дріт обмот. алімін.) були в подальшому використані для виконання електротехнічних робіт на об'єкті будівництва, який розташований за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 72 .
Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.
Відповідно до пояснень позивача, що не було спростовано відповідачем, транспортування придбаного у ТОВ «Інтерком Компані» товару здійснювалось власним транспортом позивача. На підтвердження зазначеного позивачем приєднані до матеріалів справи подорожній лист вантажного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу (а.с.77, 78, 118, 119).
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є безумовним доказом безтоварності господарської операції.
Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.
З Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагента позивача.
А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки з контрагентом позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Інтерком Компані» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.
Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.04.2014 № 0000372201/1119 та № 0000382201/1120.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 червня 2014 року.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.06.2014 |
Оприлюднено | 11.06.2014 |
Номер документу | 39085069 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Панченко Н.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні