Ухвала

від 22.10.2014 по справі 810/2715/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2715/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Ера» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Ера» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2014 року № 0000372201/1119 та № 0000382201/1120.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 05 червня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності ПрАТ «Ера» є ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

Відповідно до ліцензій, виданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, ПрАТ «Ера» має право здійснювати ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (термін дії з 07.07.2006 року по 07.07.2011 року та з 10.08.2011 року по 10.08.2016 року).

Посадовою особою ДПІ в Обухівському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Ера» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерком Компані» (код за ЄДРПОУ 38275186) та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» (код за ЄДРПОУ 38011197) за період з 01.01.2010 року по 20.08.2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 10.04.2014 року № 944/10-16-22-00/13711145 (надалі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ в Обухівському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.04.2014 року: № 0000382201/1120, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 94 525, 50 грн., у тому числі, за основним платежем - 63 017, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31 508, 50 грн. та № 0000372201/1119, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 90 025, 50 грн., у тому числі, за основним платежем - 60 017, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30 008, 50 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Між покупцем - ПрАТ «Ера» та постачальником - ТОВ «Інтерком Компані» укладений усний договір поставки, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар.

На підтвердження поставки товарів (трансформатори, масло трансформаторне стрічка кіперна, скло стрічка, склотекстоліт СТЕФ, плівкоелектрокартон, емаль-дріт, дріт обмот. алімін.) від ТОВ «Інтерком Компані» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані рахунки-фактури від 03.12.2012 № 03/12-2012, від 07.12.2012 № 07/12-2012, від 12.12.2012 № 12/12-2012, від 17.12.2012 № 17/12-2012, від 20.12.2012 № 20/12-2012, від 24.12.2012 № 24/12-2012, від 26.12.2012 № 26/12-2012, від 28.12.2012 № 28/12-2012 та накладні від 03.12.2012 № РН-0000008, від 07.12.2012 № РН-0000010, від 12.12.2012 № РН-0000013, від 17.12.2012 № РН-0000017, від 20.12.2012 № РН-0000020, від 24.12.2012 № РН-0000022, від 26.12.2012 № РН-0000028, від 28.12.2012 № РН-0000038 (а.с.61-76).

За результатами господарських операцій ТОВ «Інтерком Компані» видано на користь ПрАТ «Ера» податкові накладні від 03.12.2012 № 5, від 07.12.2012 № 17, від 12.12.2012 № 35, від 17.12.2012 № 53, від 20.12.2012 № 76, від 24.12.2012 № 109, від 26.12.2012 № 140 та від 28.12.2012 № 186 (а.с.40-47).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інтерком Компані» здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

У ході розгляду справи представник відповідача заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Суд звертає увагу, що усі зазначені двосторонні документи підписані зі сторони ПрАТ «Ера» - Назаренком Р.В., зі сторони ТОВ «Інтерком Компані» - Сухаревим М.А., які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату виникнення спірних правовідносин, були керівниками та підписантами ПрАТ «Ера», ТОВ «Інтерком Компані», відповідно, та скріплені печатками підприємств.

Таким чином, позивачем відповідачеві, під час проведення перевірки, були надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Інтерком Компані» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПрАТ «Ера» та ТОВ «Інтерком Компані» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А тому, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтерком Компані» включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

В силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпунктів139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Також, судом першої інстанції, відповідно до ухвали від 12.05.2014 року про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду було витребувано у відповідача, серед іншого, письмову інформацію про наявність у ТОВ «Інтерком Компані» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Інтерком Компані».

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялося ТОВ «Інтерком Компані» на предмет наявності у нього основних фондів та засобів виробництва, управлінського персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Висновок про відсутність будь-яких можливостей для здійснення господарської операції зроблений на підставі інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерком Компані».

Жодних доказів про наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ТОВ «Інтерком Компані» за місцезнаходженням суду не надано.

Крім цього, як вбачається із даних, наявних на сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (адреса в мережі Інтернет: http://irc.gov.ua/ua) та роздруківкою із даного сайту, яку приєднано до матеріалів справи, у розділі «пошук відомостей в ЄДР» статус відомостей про ТОВ «Інтерком Компані» - відомості підтверджено.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, робіт посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Щодо посилання в Акті перевірки, як на доказ безтоварності господарських операцій, на наявність пояснень директора ТОВ «Інтерком Компані» суд звертає увагу на наступне.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, суд першої інстанції витребовував у відповідача пояснення директора ТОВ «Інтерком Компані» ОСОБА_1.

Відповідачем вказаної вимоги ухвали суду не було виконано та не повідомлено про причини неможливості надання вказаного документа, що позбавило суд можливості надати оцінку зазначеним обставинам, встановити коло таких осіб.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача.

Суд звертає увагу також на те, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів, робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання та обліку придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідачем не було надано суду доказів того, що трансформатори, масло трансформаторне, стрічка кіперна, скло стрічка, склотекстоліт СТЕФ, плівкоелектрокартон, емаль-дріт, дріт обмот. алімін., які було придбано позивачем у ТОВ «Інтерком Компані» придбавалися у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності, зазначеної у КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не надано доказів на підтвердження відсутності зв'язку придбаних товарів, робіт (послуг) з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача, а також не надано беззаперечних доказів про відсутність у позивача мети використання у своїй господарській діяльності товарів, робіт, послуг, що ним придбані.

Представник позивача пояснив суду, що придбані у ТОВ «Інтерком Компані» товари (трансформатори, масло трансформаторне стрічка кіперна, скло стрічка, склотекстоліт СТЕФ, плівкоелектрокартон, емаль-дріт, дріт обмот. алімін.) були в подальшому використані для виконання електротехнічних робіт на об'єкті будівництва, який розташований за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 72 .

Вказана обставина не заперечувалася відповідачем.

Відповідно до пояснень позивача, що не було спростовано відповідачем, транспортування придбаного у ТОВ «Інтерком Компані» товару здійснювалося власним транспортом позивача. На підтвердження зазначеного позивачем приєднані до матеріалів справи подорожній лист вантажного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є безумовним доказом безтоварності господарської операції.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагента позивача.

А відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки з контрагентом позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між позивачем та ТОВ «Інтерком Компані» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.