Постанова

від 04.06.2014 по справі 807/1507/14

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1507/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Повханич Г.П.

за участю:

позивача: Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області, представник - Жупан А.Ю.;

відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево, представник - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево про стягнення витрат з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево (далі - відповідач) про стягнення витрат з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 1364,04 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Як наголошував в судовому засіданні представник позивача, витрати позивача з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтва на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних держав, повинні відшкодуватися відповідачем. Однак, відповідач постійно надавав позивачеві відмову у виплаті вказаних витрат, посилаючись на те, що відсутні ратифіковані Верховною Радою України Угоди між Україною і Казахстаном та між Україною і Бурятською АРСР, а громадяни отримали травму внаслідок нещасного випадку, який стався під час виконання ними трудових обов'язків в Казахстані, Бурятській АРСР, а тому потерпілі не є суб'єктами страхування і за них не сплачуються страхові внески. Представник позивача вказував на те, що такі причини відмови відповідача є неправомірними, а також, зобов'язання відповідача перед позивачем щодо відшкодування витрат з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання щодо громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередні періоди було доведено постановою Закарпатського окружного адміністративного суду за №807/2915/13-а від 21.11.2013 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №986/14 від 24.02.2014 року. Разом з тим, позивачем за період з січня по березень 2014 року громадянину ОСОБА_2 було проведено виплату пенсії по інвалідності в сумі 2847,00 грн., з якої з врахуванням поштових видатків відшкодуванню підлягає 457,02 грн., громадянину ОСОБА_3 було проведено виплату пенсії по інвалідності в сумі 2688,00 грн., з якої відшкодуванню підлягає 450,00 грн. та громадянину ОСОБА_4 було проведено виплату пенсії по інвалідності в сумі 2847,00 грн., з якої з врахуванням поштових видатків відшкодуванню підлягає 457,02 грн. Таким чином, як наголошував представник позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві витрати з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в загальному розмірі 1364,04 грн., в тому числі поштового збору 1,56 % , а саме: 14,04 грн.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Відповідачем було надано суду заперечення на позовну заяву, у відповідності до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи наступним. Як зазначає відповідач в наданих запереченнях, затверджений постановою Правлінь Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків па виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 "Порядок відшкодування Фондом соціальною страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" не встановлює права та обов'язки по взаєморозрахункам між робочими органами Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а встановлює процедуру погодження тих виплачених позивачем сум, які будуть використані Фондами позивача та відповідача, при взаєморозрахунках на централізованому рівні. Відповідач є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і не наділений повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні, лише органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які здійснюють безпосереднє управління ним. Відповідно до Міжнародної Угоди СНД від 09.09.1994 року особові справи не передаються при переїзді постраждалих на виробництві ані в Україну, ані з України. Відшкодування шкоди спричиненої працівнику внаслідок трудового каліцтва у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду постраждалого на територію іншої країни, здійснюється роботодавцем (правонаступником) країни, законодавство якої розповсюджувалося на працівника у момент отримання каліцтва. Роботодавець (правонаступник) відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства. Потерпілі внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах держав СНД та інших країн колишнього Радянського Союзу не мають статусу застрахованої особи, яка має право на відшкодування від нещасного випадку на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі - Закон України № 1105-XIV). Одночасно з цим, потерпілі, які пошкодили здоров'я внаслідок нещасного випадку, мають право на пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон України №1788-ХІІ). Відтак, відповідач вважає, що позивач незаконно вимагає відшкодувати виплачені пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва потерпілим від нещасного випадку на виробництві, які трапилися на території Казахстану та Росії. Єдиним документом, який передбачає відшкодування позивачу коштів на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності є Порядок відшкодування витрат, який затверджено спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків па виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (далі - Порядок № 5-4/4). За таких обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконання Порядку № 5-4/4 позивач склав та надав відповідачеві для підписання Акти щомісячних звірок витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням щомісячної суми виплаченої пенсії громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за період з січня 2014 року по березень 2014 року (а.с.11-13).

Однак, відповідач, у відповідності до Списків пенсіонерів які не прийняті до заліку відділенням ВДФССНВ в Мукачівському районі (а.с.14-16) та Таблиць розбіжностей (а.с. 17-19), відмовився від підписання вказаних Актів щомісячних звірок щодо громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на те, що каліцтво було отримане ними в колишніх державах СНД.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14.01.1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи № 16/98-ВР) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Основ № 16/98-ВР в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Згідно до ч. 1 абз. 1 ст. 25 Основ № 16/98-ВР за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсійне страхування, а саме: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

У відповідності до ч. 4 абз. 1 ст. 25 Основ № 16/98-ВР за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, як страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а саме: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст. 26 Основ № 16/98-ВР якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається внаслідок страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ № 16/98-ВР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Однак, згідно Таблиць розбіжностей (а.с.17-19), списків осіб яким виплачені пенсії (а.с.20-21), Довідки ПАТ Державного ощадного банку України (а.с. 22) та Довідки-розрахунку (а.с. 4) за період з січня 2014 року по березень 2014 року відповідачем не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну в загальній сумі 1364,04 грн., в тому числі поштовий збір 14,04 грн., а саме: по громадянину ОСОБА_2 у розмірі - 450,00 грн. (основний розмір платежу) та 7,02 грн. витрат на доставку основного розміру пенсії, по громадянину ОСОБА_3 розмірі - 450,00 грн. (основний розмір платежу) та по громадянину ОСОБА_4 у розмірі - 450,00 грн. (основний розмір платежу) та 7,02 грн. витрат на доставку основного розміру пенсії.

Правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до Міжнародної Угоди "Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків", підписаної 09.09.1994 року (далі - Угода 09.09.1994 року) державами колишнього Союзу РСР, країнами СНД, а саме: Азербайджаном, Вірменією. Білорусією, Грузією, Казахстаном. Киргизією, Молдовою, Росією, Таджикистаном, Туркменією. Узбекистаном, Україною.

Відповідно до ст. 2 Угоди 09.09.1994 року відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Разом з тим, питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода 13.03.1992 року).

Згідно до Угоди 13.03.1992 року учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди.

У відповідності до ст. 1 Угоди 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди 13.03.1992 року передбачено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Угоди 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Згідно до ч. 1 ст. 6 Угоди 13.03.1992 року призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 1105-XIV суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України № 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Згідно до ст. 24 Закону України № 1105-XIV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до ст. 21 Закону України № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, а саме: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Згідно до ст. 28 Закону України № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

У відповідності до ст. 37 Закону України №1788-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ст. 92 Закону України №1788-ХІІ громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч. 2 Порядку № 5-4/4 даний Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

У відповідності до ч. 5 Порядку № 5-4/4 органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).

Таким чином, з вище викладеного вбачається, що пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди 13.03.1992 року, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів позивача. Відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачеві витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено в Таблиці розбіжностей до актів звірки видатки в розмірі 1364,04 грн., що пов'язані з виплатою пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну та витрати на виплату та доставку пенсій даним громадянам, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево - задовольнити.

2.Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево (вул. Лермонтова, буд. 20 б, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 25450448) витрати з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 1364,04 (одна тисяча триста шістдесят чотири гривні чотири копійки) грн.

3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяО.М. Шешеня

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 4 червня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 6 червня 2014 року.