Ухвала

від 16.09.2014 по справі 807/1507/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р. Справа № 876/7175/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Мукачево на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Мукачево про стягнення витрат з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області (надалі - позивач, УПФ) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мукачево (надалі - відповідач, Фонд) про стягнення витрат з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 1364,04 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що витрати позивача з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсій у зв»язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтва на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних держав, повинні відшкодуватися відповідачем. Однак, відповідач постійно надавав позивачеві відмову у виплаті вказаних витрат, посилаючись на те, що відсутні ратифіковані Верховною Радою України Угоди між Україною і Казахстаном та між Україною і Бурятською АРСР, а громадяни отримали травму внаслідок нещасного випадку, який стався під час виконання ними трудових обов»язків в Казахстані, Бурятській АРСР, а тому потерпілі не є суб»єктами страхування і за них не сплачуються страхові внески. Позивачем за період з січня по березень 2014 року громадянину ОСОБА_1 було проведено виплату пенсії по інвалідності в сумі 2847,00 грн., з якої з врахуванням поштових видатків відшкодуванню підлягає 457,02 грн., громадянину ОСОБА_2 було проведено виплату пенсії по інвалідності в сумі 2688,00 грн., з якої відшкодуванню підлягає 450,00 грн. та громадянину ОСОБА_3 було проведено виплату пенсії по інвалідності в сумі 2847,00 грн., з якої з врахуванням поштових видатків відшкодуванню підлягає 457,02 грн. Таким чином, відповідач зобов»язаний відшкодувати позивачеві витрати з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в загальному розмірі 1364,04 грн., в тому числі поштового збору 1,56 % , а саме: 14,04 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржив Фонд. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання Порядку відшкодування витрат, який затверджено спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків па виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за №376/7697 (надалі - Порядок №5-4/4) позивач склав та надав відповідачеві для підписання Акти щомісячних звірок витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв»язку з втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням щомісячної суми виплаченої пенсії громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з січня 2014 року по березень 2014 року (а.с. 11-13).

Відповідач, у відповідності до Списків пенсіонерів які не прийняті до заліку відділенням ВДФССНВ в Мукачівському районі (а.с. 14-16) та Таблиць розбіжностей (а.с. 17-19), відмовився від підписання вказаних Актів щомісячних звірок щодо громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на те, що каліцтво було отримане ними в колишніх державах СНД.

Згідно Таблиць розбіжностей (а.с. 17-19), списків осіб яким виплачені пенсії (а.с. 20-21), довідки ПАТ Державного ощадного банку України (а.с. 22) та довідки-розрахунку (а.с. 4) за період з січня 2014 року по березень 2014 року відповідачем не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну в загальній сумі 1364,04 грн., в тому числі поштовий збір 14,04 грн., а саме: по громадянину ОСОБА_1 у розмірі - 450,00 грн. (основний розмір платежу) та 7,02 грн. витрат на доставку основного розміру пенсії, по громадянину ОСОБА_2 у розмірі - 450,00 грн. (основний розмір платежу) та по громадянину ОСОБА_3 у розмірі - 450,00 грн. (основний розмір платежу) та 7,02 грн. витрат на доставку основного розміру пенсії.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов»язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 року №16/98-ВР (надалі - Закон України №16/98-ВР) загальнообов»язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов»язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (надалі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України №16/98-ВР в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов»язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Згідно до ч. 1 абз. 1 ст. 25 Закону України №16/98-ВР за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсійне страхування, а саме: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов»язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв»язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

У відповідності до ч. 4 абз. 1 ст. 25 Закону України №16/98-ВР за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, як страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а саме: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров»я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним своїх трудових обов»язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв»язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст. 26 Закону України №16/98-ВР якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв»язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається внаслідок страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Закону України №16/98-ВР, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до Міжнародної Угоди «Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров»я, пов»язані з виконанням ними трудових обов»язків», підписаної 09.09.1994 року (надалі - Угода 09.09.1994 року) державами колишнього Союзу РСР, країнами СНД, а саме: Азербайджаном, Вірменією. Білорусією, Грузією, Казахстаном. Киргизією, Молдовою, Росією, Таджикистаном, Туркменією. Узбекистаном, Україною.

Відповідно до ст. 2 Угоди 09.09.1994 року відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров»я, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров»я, смерті.

Питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (надалі - Угода 13.03.1992 року).

У відповідності до ст. 1 Угоди 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди 13.03.1992 року передбачено, що усі витрати, пов»язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Угоди 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Згідно до ч. 1 ст. 6 Угоди 13.03.1992 року призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов»язаних з виконанням ними трудових обов»язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов»язане з виконанням нею трудових обов»язків.

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (надалі - Закон України №1788-ХІІ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім»ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ст. 92 Закону України №1788-ХІІ громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч. 2 Порядку №5-4/4 такий визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов»язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв»язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов»язаних з виконанням ними трудових обов»язків.

У відповідності до ч. 5 Порядку №5-4/4 органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв»язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв»язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв»язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було правомірно включено в Таблиці розбіжностей до актів звірки видатки в розмірі 1364,04 грн., що пов»язані з виплатою пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну та витрати на виплату та доставку пенсій даним громадянам, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв»язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Мукачево - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 року у справі №807/1507/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Коваль Р.Й.

Судова-Хомюк Н.М.