Рішення

від 04.06.2014 по справі 348/771/14-ц

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/771/14-ц

04 червня 2014 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області

в складі: головуючої - судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

за участю позивача- ОСОБА_1,

прокурора - Вороняк Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про визнання договорів недійсними та стягнення коштів в сумі 8305,56 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м.Івано-Франківська звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про визнання договорів недійсними та стягнення коштів в сумі 8305,56 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23.08.2013 року між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Укр Фін Стандарт» був укладений договір про надання послуг системи «Укрфінстандарт» № 001433, згідно якого вона, ставши учасником зазначеної системи послуг (замовником), взяла на себе зобов'язання здійснювати щомісячні внески та отримати право на отримання безвідсоткової позики, а відповідач, у свою чергу, взяв на себе зобов'язання забезпечити обслуговування учасників системи послуг, акумулювати кошти від учасників системи (замовників), організовувати та проводити розподіл грошового фонду замовників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь замовників і ін. Уклавши договір, ознайомившись з його змістом та додатками до договору (до цього реальної інформації про послуги відповідача у ОСОБА_1 не було), а також вислухавши роз'яснення представника відповідача, вона зрозуміла, що зобов'язана сплачувати чергові платежі згідно умов договору і чекати від них повідомлення про час отримання коштів (позики). Добросовісно виконуючи свої зобов'язання за договором, ОСОБА_1 сплатила вступний платіж 3000 грн., а в подальшому внесла чергові платежі в сумі 855,56 грн. Окрім того, одночасно із укладенням договору про надання послуг, між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» укладено договір добровільного страхування від нещасного випадку « 91804-01-15-01 на суму позики, яку вона мала б отримати, і нею внесено страховий платіж в розмірі 750 грн. Не отримавши від відповідача ТОВ «Укр Фін Стандарт» зазначеної в договорі суми позики, зрозумівши, що її фактично ввели в оману, вона побачила, що договір містить умови, які є несправедливими та такими, що порушують її права та суперечать принципу добросовісності. Так, для неї, як споживача послуг, встановлені жорсткі обов'язки, а відповідач, в свою чергу, при наданні послуги керується власним розсудом. Важливим є і той факт, що відповідальність відповідача за спірним договором стосовно його зобов'язань значно обмежена, а ОСОБА_1, як споживач, ні до підписання договору, ні під час його укладення, не мала реальної інформації про такий стан речей, як і щодо послуги, яка їй надається. У період з 16.09.2013 року по 16.10.2013 року вона щомісячно сплачувала внески. Згодом, у зв'язку із важким матеріальним становищем, а також зрозумівши про реальний стан речей, ОСОБА_1 була змушена припинити оплачувати подальші внески, про що неодноразово повідомляла відповідача в усній формі про розірвання договору та повернення сплачених внесків без отримання безвідсоткової позики. Однак відповідачі не реагують на її звернення, з зв'язку з чим вона звернулася за допомогою в правоохоронні органи. В ході перевірки заяви ОСОБА_1 було виявлено, що діяльність ТОВ «Укр Фін Стандарт» має ознаки такої фінансової послуги, як надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів. Однак на момент укладення договору товариство ліцензії на надання фінансових послуг не отримувало, що є порушенням діючого законодавства. Таким чином вважає, що ОСОБА_1 завідомо поставили у вкрай невигідне становище, що суперечить чинному договірному законодавству. У зв'язку з вказаним, вони були змушені звернутися в суд із даним позовом про захист її права, як споживача послуг, визнання недійсним спірного договору та відшкодування майнової шкоди у зазначеному розмірі. Оскільки вважають договір про надання послуг від 23.08.2013 року недійсним, звідси виплаває і недійсність договору добровільного страхування від нещасного випадку, який має забезпечувальний характер, в зв'язку з чим підлягають повернення ОСОБА_1 і страхові платежі.

Позивач ОСОБА_1 та прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, просять позов задовольнити та визнати договір про надання послуг № 001433 (з додатками) від 23.08.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» та ОСОБА_1, а також договір добровільного страхування від нещасного випадку № 915804-01-15-01 від 23.08.2013 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та ОСОБА_1 - недійсними; стягнути з ТОВ «Укр Фін Стандарт» на користь ОСОБА_1 7555,56 грн., та стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 750,00 грн.

Представник відповідача - ТзОВ «Укр Фін стандарт» явку представника у судове засідання не забезпечив, однак надіслав суду письмове заперечення, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог від 29.04.2014 року, а також просить суд розглянути справу у відсутності представника.

Представник відповідача - ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» також направила суду письмове заперечення проти позову від 25.04.2014 року, а також клопотання, у якому просить суд проводити розгляд справи у відсутності його представника на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог, та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 23.08.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та ТзОВ «Укр Фін Стандарт» було укладено договір № 001433 (а.с. 5) про надання послуг, за умовами якого замовник взяла на себе зобов'язання здійснювати щомісячні платежі та отримати право на отримання безготівкової позики у розмірі 100 000 грн., а виконавець, у свою чергу, взяв на себе зобов'язання надати послуги учасникам системи «Укрфінстандарт», акумулювати кошти від замовників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь замовників за рахунок грошового фонду замовників. Для виконання вимог спірного договору позивач 23.08.2013 року здійснила оплату вступного внеску у розмірі 3000 грн., а у вересні 2013 року здійснила перший щомісячний платіж у розмірі 3700 грн., та в жовтні 2013 року черговий платіж в сумі 855,56 грн., що підтверджується наданими позивачем квитанціями (а.с. 13,14). Згідно додатку № 1 до договору № 001433 від 23.08.2013 року (а.с. 6), який є його невід'ємною частиною, позивач, як замовник системи послуг, отримала право на безвідсоткову позику у розмірі 100000 грн., яку у відповідності до п. 2.4.5 ст. 2 договору відповідач мав перерахувати на наданий розрахунковий рахунок позивача протягом п'яти календарних днів після виконання позивачем ряду умов, зокрема надання та підписання усіх необхідних документів, у тому числі вчасної сплати запропонованих внесків, підписання додатку № 2 до договору і таке інше.

Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем у зв'язку із укладенням вказаного вище договору, підпадають під ознаки тих, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», з положень якого суд насамперед виходить, вирішуючи даний спір. Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються вказаним вище Законом, є лише громадянин (фізична особа), котрий замовляє або має намір замовити послуги для власних потреб, яким і є позивач ОСОБА_1 При цьому Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією або ж фізичною особою-підприємцем, які надають послуги незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва, яким і є відповідач - ТОВ «Укр Фін Стандарт».

Відповідно до ч. 1 ст. 626 та ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із спірного договору вбачається, що відповідач здійснює діяльність по організації та проведенню розподілу коштів (грошового фонду замовників) в групах і такий договір пов'язаний із наданням відповідачем зазначених послуг. Суд, враховуючи положення ст. 628 ЦК України про зміст договору, керується згаданими вище нормами ЦК України, беручи за основу право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам і право сторін врегульовувати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Про це йдеться також і у пунктах 2 та 3 згаданої вище Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», згідно яких відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які йому не суперечать, а вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та виконавцем послуг, про наявність підстав і умов їх виникнення, про права і обов'язки сторін за договором, суд виходить як із норм Закону України «Про захист прав споживачів» і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм ЦК України та іншого законодавства, що регулює ті ж питання.

Оцінюючи у судовому засіданні спірний договір, додаток № 1 та додаток № 2 до цього договору, суд приходить до висновку, що такий хоч і спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків сторін у ньому, проте укладений із грубим порушенням порядку його укладення, який повинен ґрунтуватися на вільному виборі сторін, вільному визначенні умов цього договору та врахуванням всіх обов'язкових вимог цивільного законодавства.

Так, позивач, як сторона у спірному договорі і споживач послуг під час його укладення, не мала реальної інформації про послуги, що їй будуть надаватися, так як вважала, що це звичайний договір позики, і відповідно, не могла здійснити свідомий вибір, так як детально ознайомилася із змістом договору лише після сплати вступного та чергових внесків, і чергової відмови в отриманні позики. Оскільки зміст договору з додатками є складним і незрозумілим, детальну інформацію, яка міститься у договорі, позивач отримала ще пізніше, після роз'яснення його положень правником товариства. Вказане не відповідає вимогам п. 4 ст. 4, ч. 2 ст. 19 та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», які повинні бути врахованими та застосовуватися при укладенні будь-яких видів договорів (контрактів) про надання послуг. При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 уважно прочитала та зрозуміла умови спірного договору, про що нею підписана відповідна заява, оскільки відібрання такої заяви не передбачено при укладенні договору, а сама заява являє собою бланк, що був заповнений не самою позивачем, а на ній лише стоїть підпис позивача, зроблений нею власноручно.

При укладенні спірного договору про надання послуг не були враховані також і інші норми згаданого Закону, зокрема зміст ст. 18, яка забороняє включати у договори із споживачами умови, що є несправедливими.

Так, спірний договір містить жорсткі обов'язки позивача, як споживача послуг поряд із обов'язками відповідача, а також санкції за невиконання зобов'язань за угодою; встановлення в угоді умов, з якими позивач не мав реальної можливості ознайомитися перед її укладенням; обмеження відповідальності відповідача стосовно прийнятих ним зобов'язань (вся угода сформована так, що у випадках порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач не буде нести відповідальності, або ж буде нести незначну відповідальність). Важливим є і той факт, що більшість положень спірного договору не містять чітких тверджень, а в таких зазначаються додаткові умови, що робить даний договір нечітким, незрозумілим і складним для сприйняття клієнтів, у тому числі і позивача.

Таким чином, у даному випадку має місце порушення принципу рівності сторін контракту (договору), обмеження певним чином права на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послуги, що у відповідності із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» є порушенням права споживача.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець послуг не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. А відповідно до ч.ч.2, 3 ст.18 Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення відповідно до ч.ч.5,6 ст.18 Закону може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійним в цілому.

З умов договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

За змістом п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесених до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.34 зазначеного вище Закону здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосерковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, потребує отримання відповідною ліцензії у Нацкомфінпослуг.

Як вбачається з відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) № 11856/16-5 від 18.12.2013 року, яка знаходиться в матеріалах справи, станом на час укладення оспорюваного договору, тобто 23.08.2013 року інформація про ТОВ «Укр Фін Стандарт» до Державного Реєстру фінансових установ та до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, не вносилася, статусу установи відповідач не набував, ліцензії про надання фінансових послуг не отримував, із заявами про внесення інформації до Реєстру не звертався (а.с.12).

Посилання представника відповідача ТОВ «Укр Фін Стандарт» про те, що оспорюваний позивачем договір відповідає вимогам ч.2 ст.628 ЦК України про свободу договору та ознаки його нікчемності відсутні, суд до уваги не може взяти, оскільки безспірно встановлено матеріалами справи, що позивачка сплачувала за можливість одержання послуги по отриманню безвідсоткової позики ТОВ «Укр Фін Стандарт», яке без залучення власних коштів формувало групи учасників, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання безвідсоткової позики, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Укрфінстандарт».

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 березня 2014 року по справі № 6-22цс13.

Зазначене вище безперечно підтверджує той факт, що зміст спірного договору суперечить нормам чинного ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, зокрема і Закону України «Про захист прав споживачів», хоча додержання відповідної вимоги у відповідності з п. 1 ст. 203 ЦК України, є обов'язковим для чинності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання у момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою недійсності такого правочину, у зв'язку з чим договір № 001433 про надання послуг, укладений 23.08.2013 року між позивачем та відповідачем слід визнати недійсним.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов'язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на вказане, з відповідача у користь позивача підлягають стягненню кошти, а саме вступний та місячні внески, які були сплачені останньою на виконання договору, у сумі 7555 грн. 56 коп..

Також в судовому засіданні встановлено, що згідно п. 2.1.6 статті 2 договору № 001433 замовник зобов'язується укласти договори особистого страхування життя, здоров'я, працездатності та/або майнового страхування об'єкта застави (іпотеки) зі страховою компанією.

В зв'язку з цим на виконання вказаних положень з метою забезпечення свого обов'язку щодо повернення позики, 23.08.2013 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова Компанія «ВУСО» укладено договір добровільного страхування від нещасного випадку № 915804-01-15-01 на суму позики, яку позивачка мала отримати за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Оскільки судом встановлено недійсність договору № 001433 (з додатками 1 та 2), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Фін Стандарт» 23.08.2013 року, то відповідно і договір добровільного страхування від нещасного випадку, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова Компанія «ВУСО» 23.08.2013 року, який має забезпечувальний характер, також є недійсним, а страховий платіж у сумі 750 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

З відповідачі слід також стягнути судові витрати по справі по сплаті судового збору в дохід держави згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, ст. ст. 203, 213, 215, 216, 509, 637 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 15, 88, 208, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати договір про надання послуг № 001433 (з додатками) від 23.08.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» (м.Миколаїв, 54034, пр-т Миру, 34/1, оф. 119, код ЄДРПОУ 38396386, р/р 260060107388620 в ПАТ «Укрсоцбанк») на користь ОСОБА_1 7555,56 грн. (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 56 копійок).

Визнати договір добровільного страхування від нещасного випадку № 915804-01-15-01 від 23.08.2013 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (м.Донецьк, 83001, вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 750,00 грн. (сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» в дохід держави 243,60 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" в дохід держави 243,60 грн. судового збору

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст рішення виготовлено 06.06.2014 року.