Ухвала

від 18.09.2014 по справі 348/771/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 348/771/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1698/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Флоряк Д.В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.

секретаря Мельник О.В.,

з участю прокурора Журавльової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про визнання договорів недійсними та стягнення коштів за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Надвірнянського районного суду від 04 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

в березні 2014 року заступник прокурора м. Івано-Франківська звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2, просив визнати укладені 23.08.2013 року ОСОБА_2 договори про надання послуг № 001433 з ТОВ «Укр Фін Стандарт» та добровільного страхування від нещасного випадку № 915804-01-15-01 з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» недійсними, стягнути на користь ОСОБА_2 з ТОВ «Укр Фін Стандарт» 7555,56 грн., а з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» - 750 грн.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 04 червня 2014 року позов задоволено. Визнано договір про надання послуг № 001433 (з додатками) від 23.08.2013 року, укладений між ТОВ «Укр Фін Стандарт» та ОСОБА_2 недійсним. Стягнуто з ТОВ «Укр Фін Стандарт» на користь ОСОБА_2 7555,56 грн. Визнано договір добровільного страхування від нещасного випадку № 915804-01-15-01 від 23.08.2013 року, укладений між ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_2 недійсним. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_2 750 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційних скаргах представники ТОВ «Укр Фін Стандарт» і ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» посилаються на порушення судом при ухваленні рішення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Представник ТОВ «Укр Фін Стандарт» зазначає, що суд не врахував положення п. 4.8 додатку № 2 до договору щодо рішення про надання безвідсоткової позики про порядок надання коштів. Кількість внесених ОСОБА_2 загальних платежів на час проведення заходів з розподілу грошового фонду замовників була меншою у порівнянні з іншими замовниками, рішення про надання їй безвідсоткової позики не надавалося, оскільки грошовий фонд замовників унеможливлює отримання рішення про надання безвідсоткової позики одночасно усім замовникам. При укладенні договору роз'яснено всі умови, що підтверджується її заявою. Укладений договір відповідає вимогам ст. 628 ЦК України, будь-яких даних, які б свідчили про використання відповідачем нечесної підприємницької практики немає, жодних порушень вимог Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем не допущено, тому договір не може вважатись недійсним. Просить оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» зазначає, що основною підставою для визнання договору страхування недійсним суд вказував недійсність договору № 001433, укладений між ТОВ «Укр Фін Стандарт» та ОСОБА_2, однак не врахував, що договір страхування не є способом забезпечення основного зобов'язання, а становить окремий цивільно-правовий договір. Позивачем не надано доказів того, що під час укладення договору ОСОБА_2 перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Особа, яка просить визнати правочин недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце і має істотне значення. Наявність умислу в діях страхової компанії, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. З наведених мотивів просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» відмовити.

В засіданні апеляційного суду прокурор апеляційну скаргу підтримав, інші особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце її розгляду, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2013 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Укр Фін Стандарт» укладено договір № 001433 про надання послуг, згідно якого вона зобов'язувалась здійснювати щомісячні внески для отримання права надання безвідсоткової позики у розмірі 100 000 грн., а відповідач узяв на себе зобов'язання здійснити надання безвідсоткової позики за рахунок грошового фонду замовників. На виконання вимог договору ОСОБА_2 23.08.2013 року оплатила вступний внесок у розмірі 3000 грн., у вересні 2013 року здійснила перший щомісячний платіж у розмірі 3700 грн. та в жовтні 2013 року черговий платіж в сумі 855,56 грн. Згідно додатку № 1 до вказаного договору ОСОБА_2, як замовник системи послуг, отримала право на безвідсоткову позику у розмірі 100 000 грн., яку відповідач мав перерахувати на її розрахунковий рахунок після виконання ряду умов, зокрема надання та підписання усіх необхідних документів, у тому числі вчасної сплати запропонованих внесків, підписання додатку № 2 до договору.

На виконання п. 2.1.6 цього договору, з метою забезпечення свого обов'язку щодо повернення позики, 23.08.2013 року ОСОБА_2 уклала з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» договір добровільного страхування від нещасного випадку № 915804-01-15-01 на суму позики, яку вона мала отримати за договором № 001433.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які склалися між сторонами мають ознаки тих, що регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 цього Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, потребує отримання відповідної ліцензії. Станом на 23.08.2013 року інформація про ТОВ «Укр Фін Стандарт» до Державного реєстру фінансових установ та до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, не вносилася, ліцензії про надання фінансових послуг це товариство не отримувало.

З огляду на положення ч. 1 ст. 216 ЦК України з ТОВ «Укр Фін Стандарт» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню кошти, що були сплачені нею на виконання договору в сумі 7555,56 грн.

Оскільки судом встановлено недійсність договору № 001433 про надання послуг, то відповідно договір добровільного страхування від нещасного випадку, укладений ОСОБА_2 з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» 23.08.2013 року, який має забезпечувальний характер, в силу ч. 2 ст. 548 ЦК України також є недійсним, а страховий платіж в сумі 750 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема п. 1.5 договору № 001433 про надання послуг, укладеного 23.08.2013 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Укр Фін Стандарт», умовами даного договору передбачено лише надання замовнику безвідсоткової позики за рахунок грошових коштів фонду замовників. Придбання будь-якого товару на користь замовника за рахунок грошового фонду замовників за умовами даного договору неможливе.

Таким чином, умовами спірного договору не передбачено надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

За умовами договору № 001433 ТОВ «Укр Фін Стандарт» узяло на себе зобов'язання надати послуги учасникам системи «Укрфінстандарт», здійснити надання безвідсоткової позики ОСОБА_2 за рахунок грошового фонду замовників.

Така діяльність ТОВ «Укр Фін Стандарт» є фінансовою послугою, тобто операцією з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Перелік фінансових послуг, передбачений ч. 1 ст. 4 цього Закону, не є вичерпним, оскільки п. 12 визначено, що інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону, відносяться до сфери фінансових послуг.

Водночас, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Крім того, Законом України від 2 червня 2011 року N 3462-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг", який набув чинності з 8 січня 2012 року, ст. 4 Закону доповнено п. 11-1, відповідно до якого діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до переліку фінансових послуг.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності.

Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа (ч. 3 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Частина 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачає, що здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Як видно з листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.12.2013 року № 11856/16-5 станом на 17.12.2013 року інформація про ТОВ «Укр Фін Стандарт» до Державного реєстру фінансових установ та до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги не вносилась, статусу фінансової установи товариство не набувало, ліцензії на надання фінансових послуг не отримувало, із заявами про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ не зверталося (а. с. 12).

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір про надання послуг № 001433 (з додатками) від 23.08.2013 року, укладений між ТОВ «Укр Фін Стандарт» та ОСОБА_2 є недійсним.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про те, що укладений з ОСОБА_2 договір страхування не є способом забезпечення основного зобов'язання, а становить окремий цивільно-правовий договір.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п. 2.1.6 договору № 001433 від 23.08.2013 року ОСОБА_2 зобов'язувалась укласти договори особистого страхування життя, здоров'я, працездатності та майнового страхування об'єкта застави зі страховою компанією на умовах, визначених у додатку № 2 до даного договору.

Як вбачається з п. 5.2.1 додатку № 2 до договору № 001432 від 23.08.2013 року для отримання безвідсоткової позики ОСОБА_2 повинна була провести обов'язкове особисте страхування життя, здоров'я, працездатності.

Про те, що спірний договір страхування не є окремим цивільно-правовим договором, а є іншим видом забезпечення виконання зобов'язання, вказує п. 10.2 договору добровільного страхування від нещасного випадку № 915804-01-15-01 від 23.08.2013 року, згідно якого страховик в 3-х денний термін з дня подачі заяви на здійснення страхової виплати направляє письмовий запит в ТОВ «Укр Фін Стандарт» про заборгованість страхувальника за договором на придбання послуг щодо придбання товару, що свідчить про пов'язаність обох відповідачів при покладенні на ОСОБА_2 обов'язку укласти ці договори саме на умовах ТОВ «Укр Фін Стандарт», необхідних для отримання безвідсоткової позики.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_2 уклала договір добровільного страхування від нещасного випадку виключно на виконання п. 2.1.6 договору № 001432, укладеного нею з ТОВ «Укр Фін Стандарт» з метою забезпечення свого обов'язку щодо повернення позики, а недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. При цьому, судом всебічно, повно й об'єктивно з'ясовано обставини справи та надана їм належна оцінка.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 04 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Меленко О.Є.