Рішення

від 29.05.2014 по справі 914/1052/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2014 р. Справа № 914/1052/14

За позовом: Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави: Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕР і ДЖЕС-2", Львів;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ

про: стягнення 1193964,80 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

прокуратури: Пандяк М.І. (посвідчення від 31.07.2013 р.);

від позивача: Данюк І.В. - представник (довіреність №1334 від 19.12.13р.);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

В судовому засіданні 29.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору :

позов заявлено Івано-Франківським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави: Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (м. Івано-Франківськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕР і ДЖЕС-2" (Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (м.Івано-Франківськ) про стягнення 1193964,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач своєчасно не повернув орендованого майна.

Ухвалою суду від 30.03.14 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 16.04.2014 року.

Ухвалою від 16.04.2014 року судом відкладено розгляд справи на 14.05.2014 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

В судове засідання 14.05.2014 року прокуратура та позивач явку повноважних представників забезпечили, вимоги ухвали суду від 24.03.2014 виконали, позов підтримали.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, відзив на позов не подав. Клонверт, надісланий відповідачу повернувся із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Прокурором подано заяву (вх. №2453/14 від 14.05.2014 року) про збільшення позовних вимог, в якій прокурор просить: стягнути з відповідача на користь позивача 851816,70 грн. заборгованості та в Державний бюджет України - 360 244,58 грн. заборгованості. Заява прийнята судом.

Крім цього, Регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській області у своєму поясненні (вх..№ 16269/14 від 14.04.4014 року) позовні вимоги вважає правомірними.

Ухвалою від 14.05.2014 року судом відкладено розгляд справи на 29.05.2014 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

В судове засідання 29.05.2014 року прокурор та позивач явку повноважних представників забезпечили, вимоги ухвали суду від 31.03.2014 виконали, позов підтримали.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Ухвала суду надсилалась відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний в матеріалах справи).

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора та позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.06.2003 року між Державним підприємством Міністерства оборони України Івано-Франківський лісопромисловий комбінат (орендодавцем згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ер і Джес 2» (орендарем згідно договору) було укладено договір оренди обладнання № 343, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування обладнання зображене на плані в додатку № 1 (надалі-майно), розміщене за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6 та знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого становить за експертною оцінкою 219844 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар в 3-денний строк після підписання договору передає орендарю, майно, що орендує. Орендна плата, визначена у п 3.1 договору складає 916 грн. на місяць і сплачується щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря наперед не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 3.2 договору).

01.11.2003 року між Державним підприємством Міністерства оборони України Івано-Франківський лісопромисловий комбінат (орендодавцем згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ер і Джес 2» (орендарем згідно договору) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6 № 432, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування будівлі та споруди згідно додатку загальною площею 5238,9 кв.м., за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6, що знаходяться на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно звіту про експертну оцінку станом на 31.08.2003року становить 1150740,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору №432 орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна.

Орендна плата, відповідно до п.3.3 вказаного договору перераховується орендарем щомісячно не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним і спрямовується:

- 30% до державного бюджету м. Івано-Франківська (код 20568100 на р/р 311140991800002 УДК в Івано-Франківській області, МФО 836014, код платежу 22080300;

- 70% орендодавцю на р/р Деревообробного заводу державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківського ліс промкомбінату» № 26001303710340 в «Промінвестбанку» м. Івано-Франківськ МФО 336354 код 24298501.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2010 року у справі № 12/29 встановлено, що майно визначене договорами оренди № 432 від 01.11.2003 року та № 343 від 02.06.2003 року передано відповідачу на підставі Акту прийому-передачі.

Крім цього, вищезазначеним рішенням судом розірвано договори оренди від 02.06.2003 року № 343 та від 01.11.2003 року № 432, укладені між Державним підприємством «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕР і ДЖЕС-2" та зобов'язано ТзОВ «Ер і Джес-2» в місячний термін з дня набрання чинності рішенням повернути орендовано майно відповідно до акту прийому-передачі.

Рішення № 12/29 від 13.08.2010 року набрало законної сили 08.11.2010 року на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ер і Джес-2» фактично повернуло балансоутримувачу майно 16.05.2013 року згідно акту державного виконавця у виконавчому провадженні № 34561220.

Із врахуванням викладеного, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 851816,70 грн. на користь позивача та 360244,58 грн. в Державний бюджет України.

При цьому, згідно представленого позивачем розрахунку заборгованість відповідача складається із наступного: за користування обладнанням згідно договору оренди № 343 - 24970,95 грн.; за користування майном згідно договору № 432 - 147920,57 грн. (70% орендодавцю-787675,99 грн. та 30% до державного бюджету - 360244,58 грн.) та компенсації податку за землю - 39169,76 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. А відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що сторони уклали договори оренди № 343 від 02.06.2003 року терміном дії до 31.12.2013 року та № 432 від 01.11.2003 року терміном дії до 31.12.2013 року, що стали підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що договори оренди було розірвано рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2010 року у справі № 12/29, яке вступило в законну силу 18.11.2011 року.

Відповідно до п.п 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначено п. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначено у п. 2.4 договору № 432 від 01.11.2003 року майно вважається повернутим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Як встановлено судом, майно фактично повернуто орендодавцю 16.05.2013 року згідно акту державного виконавця у виконавчому провадженні № 34561220.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Із врахуванням викладеного до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення 1172891,52 грн.

Щодо нарахованої позивачем компенсації податку за землю в розмірі 39169,76 грн., то суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю», яким визначено коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про плату землю» використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а платниками - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, в тому числі орендарі (стаття 5 Закону N 2535), тобто безпосередньо ті суб'єкти господарювання, яким земельні ділянки передані у власність або надані в користування, в тому числі на умовах оренди.

Законом не передбачено виключень щодо звільнення від сплати земельного податку бюджетних установ, які здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини іншим суб'єктам господарювання, в тому числі бюджетним установам.

Таким чином, платниками земельного податку до бюджету у встановлених розмірах на загальних підставах є власники земельних ділянок та землекористувачі, яким земельні ділянки передані у власність або надані в користування.

Разом з тим, чинним законодавством передбачено відшкодування орендодавцю будівель, споруд (їх частин) плати за користування земельною ділянкою. Так, відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Однак орендарі можуть відшкодовувати земельний податок тільки у тому випадку, коли це прямо передбачено у договорі оренди приміщень. У разі коли в договорі оренди приміщень не передбачено та не розраховано плату за землю, орендодавець не має правових підстав вимагати від орендаря відшкодовувати плату за землю (Лист Головного контрольно-ревізійного управління України від 15.06.2007 р. N 25-18/446 «Щодо плати за землю»).

Стаття 19 Закону України «Про плату за землю» визначає, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

В договорі оренди № 432 від 01.11.2003 року сторони не передбачили сплату орендарем орендної плати за землю.

Із врахуванням викладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача компенсації податку за землю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕР і ДЖЕС-2" (79057, м. Львів, вул. Антоновича, 122А, код ЄДРПОУ 31789254) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6, код ЄДРПОУ 08033772) 812 646,94 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕР і ДЖЕС-2" (79057, м. Львів, вул. Антоновича, 122А, код ЄДРПОУ 31789254) в Державний бюджет України 360 244,58 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕР і ДЖЕС-2" (79057, м. Львів, вул. Антоновича, 122А, код ЄДРПОУ 31789254) в доход Державного бюджету 23 458,00 грн. судового збору.

6. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 03.06.2014 р.

Суддя Король М.Р.