Ухвала

від 03.06.2014 по справі 2а-10175/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10175/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» (далі - ТОВ «Дока Україна Т.О.В.») звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.05.2012 року № № 0000132230, 0000142230, 0000152232 та 0000152231, а також акт перевірки №197-22-30-30530955 від 07.05.2012 року в частині.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року вказане рішення місцевого суду скасовано в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2012 року №0000152231, в цій частині позов задоволено. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2012 року № 0000132230, № 0000142230, № 0000152232 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті попередні судові рішення залишено без змін.

За наслідками нового розгляду адміністративної справи, з урахуванням ухвали суду касаційної інстанції, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.05.2012 року № 0000132230, № 0000142230 та №0000152232.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження податкового органу, на підставі яких прийняті спірні рішення, спростовуються матеріалами справи, є необґрунтованими та неправомірними, відтак оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за підсумками якої складено акт №197-22-30-30530955 від 07.05.2012 року та виявлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2036643,00 грн., пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91934,00 грн., та завищено заявлене бюджетне відшкодування в розмірі 3151929,00 грн., п. 103.10 Податкового Кодексу України, що призвело до недонарахування податку на доходи нерезидента, отримані ним із джерелом їх походження з України на загальну суму 94128,44 грн., п. 7 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування та п. 103.9 ст. 103 Податкового Кодексу України, що проявилось у неподанні до податкового органу звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів.

З урахуванням адміністративного оскарження результатів вказаної перевірки, внаслідок якого контролюючим органом було частково визнано безпідставність встановлених перевіркою порушень, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.05.2012 року:

- № 0000132230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 171280,00 грн., в т. ч. 137024,00 грн. - за основним платежем, 34256,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000142230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 114918,00 грн., в т. ч. 91934,00 грн. - за основним платежем, 22984,00 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0000152232, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 99358,06 грн., в т. ч. 94128,44 грн. - за основним платежем, 5229,62 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 0000152231, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4558201,00 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Зважаючи на результати розгляду даної справи адміністративними судами, спірними залишаються податкові повідомлення-рішення від 25.05.2012 року № 0000132230, № 0000142230 та № 0000152232.

Як убачається із матеріалів справи, податковим органом визначені позивачу суми податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку із виявленими в ході податкової перевірки порушеннями п. 1.32, ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що проявились у віднесенні ТОВ «Дока Україна Т.О.В.» до складу валових витрат та до податкового кредиту сплачених коштів по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «ВЕСТКОМПЛЕКТСЕРВІС», ФОП ОСОБА_2 та ПП «Спутник-А» за договорами про надання послуг, які, на переконання відповідача, не створюють правових наслідків, ними обумовлених.

Грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб визначене позивачу у зв'язку із виявленим в ході податкової перевірки порушенням п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, починаючи з 01.01.2011 року, п. п. 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України, що проявилось у несплаті позивачем податку з доходів нерезидентів - компаній «DOKA GMBH» (Австрія) та «DOKA Bulgaria EOOD» (Болгарія), з якими останнім укладено зовнішньоекономічні договори.

Обговорюючи висновки податкового органу, покладені в основу податкових повідомлень-рішень № 0000132230 та № 0000142230 від 25.05.2012 року, колегія суддів зважає на наступне.

Колегією суддів установлено, що позивачем були укладені з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Весткомплектсервіс», ФОП ОСОБА_2 та ПП «Спутник-А» договори про надання послуг із пошуку клієнтів (агентські) та послуг, пов'язаних зі сприянням у поверненні майна від його контрагентів.

Відповідно до умов договорів, укладених з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» (від 04.05.2010 року №04/05-10), ТОВ «Весткомплектсервіс» (від 01.07.2010 року №01/07-10), ФОП ОСОБА_2 (від 16.10.2010 року №16/10-10), виконавець (контрагент позивач) в порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, за винагороду зобов'язувався надавати замовнику (позивачу) послуги із пошуку клієнтів - третіх осіб (контрагентів Замовника) з метою укладання договорів на продаж та оренду будівельної опалубки та сприяння у вчиненні від імені та за рахунок замовника правочинів з купівлі-продажу та оренди майна, а саме: ведення попередніх переговорів, сприяння укладенню договорів.

Фактичне надання виконавцями послуг договорів підтверджується актами виконаних робіт на основі укладених замовником з клієнтами договорів за посередництвом виконавців.

Також, фактичне виконання умов цих договорів підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та звітами про проведені роботи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що продаж та надання в оренду будівельних машин та устаткування відноситься до основної діяльності позивача згідно його статуту та даних ЄДРПОУ.

Колегія суддів не враховує твердження відповідача про те, що знайдені комерційними агентами клієнти - треті особи (ПАТ «Мостобуд», ТОВ «Дукра Агро», ТОВ «БК Форт Пост», ТОВ БМК «Тріада» та інші) є постійними покупцями позивача, що свідчить про відсутність фактично наданих послуг з їх пошуку, оскільки такі не відповідають дійсності. Так, матеріали справи свідчать, що договори купівлі-продажу та договори оренди з такими контрагентами були укладені лише після того, як були укладені відповідні агентські договори з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Весткомплектсервіс», ФОП ОСОБА_2

Окрім того, на підтвердження реальності здійснення обумовлених вищезгаданими договорами господарських відносин, позивачем надано суду банківські виписки, що підтверджують сплату агентської винагороди ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Весткомплектсервіс», ФОП ОСОБА_2, договори та інші документи, що складались між позивачем та суб'єктами господарювання з якими останній вступив у господарські відносини за посередництвом вищеназваних контрагентів, а також витяги із бухгалтерського обліку (журнали-ордери і відомості по рахунках).

Також, в ході судового розгляду знайшло підтвердження виконання позивачем та ПП «Спутник-А» умов агентського договору №01/02/10-А від 01.02.2010 року, предметом якого є сприяння останнього у поверненні майна (елементів будівельної опалубки), що належить позивачу та передане ним на відповідальне зберігання ПП «Альфа-Строй-Сервіс». Виконання умов цього договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (послуг) та звітом про виконані роботи, згідно з якими позивач, за посередництвом ПП «Спутник-А», уклав договір з ПП «Саксесс-Строй» про придбання останнім обладнання, раніше розміщеного на складі ПП «Альфа-Строй-Сервіс».

Розрахунок з ПП «Спутник-А» за надані послуги підтверджується банківською випискою та витягами із бухгалтерського обліку (журнал-ордер і відомість по рахунку).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «ВЕСТКОМПЛЕКТСЕРВІС», ФОП ОСОБА_2 та ПП «Спутник-А», внаслідок яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, підтверджуються належними первинними документами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками з числа резидентів податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону (п. 3.1 ст. 3 Закону).

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарською діяльністю являється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи приведені норми та встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наданими позивачем доказами на підтвердження реальності господарських операцій, що відбулись між ним та ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «ВЕСТКОМПЛЕКТСЕРВІС», ФОП ОСОБА_2 та ПП «Спутник-А» в період, що перевірявся контролюючим органом, спростовуються висновки податкового органу про безпідставність формування за рахунок сплачених контрагентам коштів та податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивачу.

При цьому, судова колегія враховує, що відповідачем не висловлено жодних зауважень щодо юридичної дефектності чи відсутності обов'язкових реквізитів (передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») в наданих позивачем первинних документах, які посвідчували виконання зобов'язань сторін за вище дослідженими цивільно-правовими угодами. Так само як не висловлено податковим органом заперечень стосовно відповідності вимогам щодо змісту податкових накладних Закону України «Про податок на додану вартість». Заперечення проти позову відповідача зводяться до того, що замовлені позивачем у названих контрагентів послуги не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства. Втім, дане покликання відповідача спростовується змістом звичайної діяльності позивача та наданими ним доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що податкові повідомлення-рішення від 25.05.2010 року № 0000132230 та № 0000142230 від 25.05.2012 року, прийняті на підставі необґрунтованих висновків перевірки позивача, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Обговорюючи висновки податкового органу, покладені в основу податкового повідомлення-рішення №0000152232, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 99358,06 грн., в т. ч. 94128,44 грн. - за основним платежем, 5229,62 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів зважає на наступне.

Зі змісту акту перевірки слідує, що між позивачем та компаніями «DOKA GMBH» (Австрія) та «DOKA Bulgaria EOOD» (Болгарія) укладені зовнішньоекономічні договори, за якими позивач сплачував контрагентам, які є нерезидентами по відношенню до України, доходи.

Положеннями пунктів 13.1 та 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Аналогічні приписи викладені в нормах Податкового кодексу України (п. п. 160.1, 160.2 ст. 160 Кодексу).

Зі змісту акту перевірки та інших матеріалів справи слідує, що позивачем при виплаті нерезидентам «DOKA GMBH» (Австрія) та «DOKA Bulgaria EOOD» (Болгарія) доходу, джерелом погодження якого є Україна, не перераховувався та не сплачувався до бюджету України встановлений вище приведеною нормою податок, оскільки Конвенціями між Урядом України і Урядом Республіки Болгарії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 20.11.1995 року та між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16.10.1997 року, які були ратифіковані Україною, встановлений інший порядок оподаткування такого доходу резидентом.

Разом з тим, податковий орган заперечує право позивача на застосування положень названих Конвенцій, посилаючись на приписи Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470, а також пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, згідно з якими підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Пунктом 103.5 статті 103 ПК України встановлено, що така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Так, відповідач стверджує, що позивачем не надано належної довідки, передбаченої приведеними вище нормами, на підтвердження того, що компанії «DOKA GMBH» (Австрія) та «DOKA Bulgaria EOOD» (Болгарія) є резидентами країн, з якою Україною укладено відповідні міжнародні договори, тобто Австрії та Болгарії відповідно.

У той же час, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача, адже у ній містяться сертифікати про статус резидента за 2008, 2010-2012 роки відповідно до угоди про уникнення подвійного оподаткування між Австрією та Україною стосовно «DOKA GMBH»; копія витягу з торгового реєстру від 03.09.2008 року стосовно «DOKA GMBH»; копія витягу з історичними даними станом на 13.08.2008 року стосовно «DOKA GMBH»; нотаріально посвідчена копія довідки від 05.11.2010 року стосовно «DOKA Bulgaria EOOD» (Болгарія), які належно підтверджують, що ці іноземні компанії є резидентами держав, з якими Україною укладено відповідні угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010 року №0000152232 прийнято на підставі необґрунтованих висновків перевірки позивача, є неправомірним та підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для його задоволення.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М