Рішення

від 29.05.2014 по справі 910/8942/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8942/14 29.05.14

За позовомДочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром" простягнення 80 747,95 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Пелех Є.Д., Бойко В.С. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки" (надалі - "Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром" (надалі - "Товариство") про стягнення 80 747,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов'язання за договором №0910/13 від 09.10.2013 р. з виготовлення та поставки оплаченої Підприємством продукції належним чином не виконав, а тому позивач просить стягнути з Товариства сплачені за даним Договором грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 747,95 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.05.2014 р.

Представники позивача в судове засідання 29.05.2014 р. з'явились, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103029605126, яке було отримане 22.05.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 46-а, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 р. між Підприємством (покупець) та Товариством (постачальник) було укладено договір №0910/13 на виготовлення та поставку продукції (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник бере на себе зобов'язання виготовити та поставити покупцю продукцію, а саме: прес-форму на тормозну колодку та фільєру згідно креслення №6.12.48.0000А (надалі кожне іменоване продукція), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію на умовах, передбачених цим договором.

У пункті 1.2 Договору зазначено, що номенклатура, технічна інформація, кількість, ціна та строки постачання продукції зазначаються у специфікації до цього договору, що є його невід'ємною частиною та узгоджується сторонами шляхом підписання та скріплення їх печатками.

Постачальник розробляє креслення, яке відповідає технічним вимогам продукції та надає його на погодження покупцю після отримання попередньої оплати, передбаченої п. 4.4 цього Договору, а покупець протягом 2 календарних днів погоджує. Дане креслення оформлюється у вигляді Додатку до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору партія продукції поставляється покупцю у визначеному обсязі та обумовлені строки, погоджені відповідною Специфікацією до цього Договору.

У пункті 4.1 Договору сторонами обумовлено, що розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію продукції. Рахунок дійсний протягом 10 банківських днів, починаючи з дати, якою виставлений такий рахунок.

Пунктами 4.4 Договору сторони встановили такий порядок оплати: покупець проводить попередню оплату за продукцію у розмірі 50% від вартості партії продукції згідно рахунку-фактури, виставленого постачальником; 40% вартості продукції, що залишається неоплаченою, покупець перераховує за фактом готовності продукції згідно письмово (або усного) повідомлення від постачальника, протягом 5 банківських днів від дати отримання такого повідомлення; 10% вартості продукції, що залишається неоплаченою, покупець перераховує після проведення технологічних випробувань, але не пізніше 7 календарних днів від дати отримання продукції.

Згідно п. 8.2 Договору за несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання, від суми несвоєчасно поставленої продукції.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р. (п. 12.1 Договору).

У специфікації №1 від 11.10.2013 р. зазначено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю пресс-форму на тормозну колодку загальною вартістю 60 000,00 грн. на протязі 60 календарних дня від дати отримання попередньої оплати.

У специфікації №2 від 11.10.2013 р. зазначено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю фільєру загальною вартістю 54 000,00 грн. на протязі 60 календарних дня від дати отримання попередньої оплати.

Позивач сплатив на підставі рахунку-фактури №СФ-00253 від 11.10.2013 р. за виготовлення та поставку пресс-форми частково, а саме - 33 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4585 від 17.10.2013 р., №4746 від 28.10.2013 р. та №4866 від 04.11.2013 р.

30.01.2014 р. між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору, відповідно до п.1 якої Підприємство та Товариство домовилися достроково припинити виконання Договору в частині виготовлення та поставки пресс-форми на тормозну колодку, яка передбачена у п. 1.1 Договору.

У пункті 2 Додаткової угоди №1 сторони вирішили, що сплачені покупцем кошти за пресс-форму на тормозну колодку в розмірі 33 000,00 грн. повинні бути перераховані постачальником покупцю наступним чином: 11 000,00 грн. не пізніше 15.02.2014 р., 11 000,00 грн. не пізніше 10.03.2014 р., 11 000,00 грн. не пізніше 30.03.2014 р.

Відповідачем на виконання умов Додаткової угоди №1 було перераховано на рахунок позивача кошти у розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №51 від 18.02.2014 р.

Згідно специфікації №2 позивач на підставі рахунку-фактури №СФ-00252 від 11.10.2013 р. сплатив відповідачу за виготовлення фільєри 48 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5016 від 14.11.2013 р., №5056 від 15.11.2013 р., №5099 від 19.11.2013 р., №5311 від 29.11.2013 р., №5366 від 04.12.2013 р., №5520 від 13.12.2013 р., №5567 від 19.12.2013 р. та №5594 від 20.12.2013 р.

Товариством було поставлено, а Підприємством прийнято фільеру 14.02.2014 р., проте позивач стверджує, що фільєра виготовлена не якісно та не відповідає кресленням. В обґрунтування своїх тверджень позивачем було надано експертний висновок №ПК-15 від 12.03.2014 р.

12.03.2014 р. Підприємство звернулося до відповідача з претензією №337, в якій просило усунути виявлені дефекти або замінити браковану фільеру на якісну. У разі неможливості виконати заміну бракованої продукції на якісну у 20-денний термін, позивач просив до 22.03.2014 р. повернути кошти за дану продукцію, штраф у розмірі 20% від вартості бракованої продукції, а також виконати звої зобов'язання за Додатковою угодою №1 щодо повернення коштів за пресс-форму.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по виготовленню та поставці продукції за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 80 000,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано пеню у розмірі - 747,95 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (платіжними дорученнями №4585 від 17.10.2013 р., №4746 від 28.10.2013 р., №4866 від 04.11.2013 р., №5016 від 14.11.2013 р., №5056 від 15.11.2013 р., №5099 від 19.11.2013 р., №5311 від 29.11.2013 р., №5366 від 04.12.2013 р., №5520 від 13.12.2013 р., №5567 від 19.12.2013 р. та №5594 від 20.12.2013 р.) підтверджується часткова оплата позивачем на підставі рахунків-фактур №СФ-00252 від 11.10.2013 р. та № СФ-00253 від 11.10.2013 р. виготовлення та поставки продукції, передбаченої у специфікаціях №№1-2 до Договору.

Як вбачається з Додаткової угоди №1 сторони домовилися достроково припинити виконання Договору в частині виготовлення та поставки пресс-форми на тормозну колодку. Кошти, які за дану продукцію сплатив позивач в якості попередньої оплати, відповідач зобов'язався (п. 2 Додаткової угоди №1) повернути в повному обсязі до 30.03.2014 р.

Підприємством до матеріалів справи було додано платіжне доручення №51 від 18.02.2014 р., з якого вбачається, що Товариством на виконання умов Додаткової угоди №1 було повернуто кошти позивачу у розмірі 1 000,00 грн. Інших доказів на підтвердження виконання відповідачем Додаткової угоди №1 позивачем та відповідачем суду надано не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Товариство порушило свої зобов'язання за Додатковою угодою №1, а тому вимога Підприємства про стягнення з відповідача суми попередньої оплати продукції у розмірі 32 000,00 грн. (33 000,00 грн. всього сплачених позивачем коштів за пресс-форму - 1 000,00 грн. повернутих відповідачем), вказаної у специфікації №1, є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо виготовлення продукції, вказаної у специфікації №2, то така продукція була виготовлена та поставлена позивачу 14.02.2014 р., що підтверджується актом приймання-передачі продукції за кількістю та якістю до видаткової накладної №19 від 14.02.2014 р. та видатковою накладною №РН-0000019 від 14.02.2014 р. Факт передачі фільери не заперечується Підприємством.

Частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок продавця передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Сторонами у пунктах 1.3 та 2.1 Договору було обумовлено, що технічні вимоги продукції повинні відповідати кресленням, які погодив покупець.

До того ж, згідно п. 6.2 Договору виконавець гарантує, що продукція не буде мати недоліків та дефектів, які пов'язані з технологією її виробництва відповідно до умов Договору та додатків до нього.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що недоліки та дефекти фільєри без технологічних випробувань (лише візуальним шляхом) встановити було неможливо, а тому позивачем було підписано акт приймання-передачі продукції від 14.11.2014 р., відповідно до п. 2 якого позивач погодився прийняти продукцію, що мала деякі технічні розбіжності з кресленнями, оскільки в цьому ж пункті вказаного акту зазначено, що такі розбіжності не впливають на конструктивні особливості виробу.

Проте, в подальшому, Підприємством при спробі використати дану продукцію за призначенням було встановлено, що фільєра має значні відмінності від погоджених сторонами креслень, що унеможливлює її використання позивачем у своїй діяльності без їх усунення.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

28.02.2014 р. Підприємство звернулося до Товариства з листом-претензією №276, в якому запрошувало представника відповідача на технологічне випробування виготовленої постачальником продукції.

Позивач стверджує, а відповідачем не надано жодних доказів на спростування таких тверджень, що Товариство проігнорувало дане запрошення Підприємства, а тому покупець звернувся до експерта Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України для проведення технологічного випробування фільєри.

Відповідно до експертного висновку №ПК-15, складеного 12.03.2014 р. суб'єктом оціночної діяльності - експертом Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України за спеціальністю "Оцінка машин і обладнання" ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво видане Фондом державного майна України 16.12.2006 р. та продовжене

27.09.2014 р.), фільєра не відповідає наданим кресленням, що на виконання вимог п.п. 1.3 та 2.1 Договору були розроблені постачальником, та еталону-зразку та не придатна для використання за призначенням .

З огляду на специфіку продукції, яка вбачається з договору, специфікацій та креслень, суд приходить до висновку, що постачальник був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання даної продукції, а тому передання Товариством не придатної для використання фільєри Підприємству відбулось з порушенням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України.

У частині 1 статті 678 Цивільного кодексу України вказано, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару

Частиною 1 статті 708 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Керуючись вказаними положеннями ст.ст. 678, 708 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до Товариства з претензією №337 від 12.03.2014 р., в якій просив Товариство виконати свої зобов'язання за Договором та Додатковою угодою №1, усунути виявлені дефекти або замінити браковану фільєру, а у разі неможливості виконати заміну бракованої продукції на якісну - повернути кошти та сплатити штраф до 22.03.2014 р. Проте, позивач вказує, що відповіді на дане звернення від постачальника не отримав, своїх зобов'язань за Договором та Додатковою угодою №1 Товариство на день розгляду даної справи не виконало, а відповідачем не надано доказів, які б спростовували вказані твердження.

Пунктом 2 частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Оскільки відповідач не відреагував на лист-претензію №276 від 28.02.2014 р. та претензію №337 від 12.03.2014 р., позивач правомірно прийняв рішення про відмову від даного Договору та звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів, які були ним сплачені за Договором.

Частиною 2 статті 679 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Пунктом 3 специфікації №2 сторонами встановлено гарантійний строк на товар - 30 календарних днів з моменту отримання товару за умови відповідної експлуатації.

Покупцем було отримано товар 14.02.2014 р., а недоліки були виявлені в межах встановленого у п. 3 специфікації №2 строку, тобто позивач звернувся до відповідача в межах гарантійного строку, а відтак обов'язок доведення передання якісної продукції, що є придатною до використання, покупцеві покладається на постачальника.

В той же час, Товариство жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та Додатковою угодою №1 суду не надало, а відтак суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено передачу якісного товару, придатного для використання за призначенням, Підприємству.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 80 000,00 грн. за невиконання умов Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 80 000,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 747,95 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору обумовлено, що партія продукції поставляється покупцю у визначеному обсязі та у строк, погоджений відповідно до специфікацій.

Пунктом 2 специфікації № 1 передбачено, що строк постачання складає не більше 60 календарних дня від дати отримання попередньої оплати за продукцію у розмірі 50% від вартості партії продукції згідно рахунку-фактури, виставленого постачальником (п. 4.4.1 Договору).

Постачальник відповідно до рахунку-фактури №СФ-00253 від 11.10.2013 р. визначив вартість пресс-форми у розмірі 60 000,00 грн.

Таким чином, перебіг строку на виготовлення продукції вказаної у специфікації №2 почався з моменту перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати вартості товару у розмірі 30 000,00 грн. (50% вартості продукції).

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що Підприємством сплачено передбачений п. 4.4.1 Договору розмір попередньої оплати товару 04.11.2013 р., а тому відповідач зобов'язаний був поставити пресс-форму до 02.01.2014 р.

Товариством було прострочено передбачений договором термін на виготовлення та поставку продукції і лише 30.01.2014 р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої вони вирішили достроково припинити виконання Договору в частині виготовлення та поставки продукції, вказаної у специфікації №1.

У пункті 4 Додаткової угоди №1 сторони визначили, що після підписання цієї Додаткової угоди та сплати коштів, передбачених п. 2 цієї угоди, не матимуть одна до одної будь-яких претензій стосовно виконання Договору.

Тобто, сторонами було погоджено, що Підприємство не буде застосовувати штрафні санкції до Товариства за невиконання Договору в частині невиконання ним своїх зобов'язань з виготовлення та поставки пресс-форми за умови повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем. Проте, відповідач дані кошти позивачу не сплатив, відтак суд приходить до висновку про невиконання Товариством даної умови, а тому вимога Підприємства про сплату пені за прострочення виконання свого зобов'язання з виготовлення та поставки продукції, передбаченої специфікацією №1, є правомірною.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про прострочення виконання постачальником своїх зобов'язань по поставці продукції у період з 03.01.2014 р. по 29.01.2014 р.

У пункті 2 специфікації №2 сторонами встановлено, що строк постачання складає не більше 60 календарних дня від дати отримання попередньої оплати за продукцію у розмірі 50% від вартості партії продукції згідно рахунку-фактури, виставленого постачальником (п. 4.4.1 Договору).

Постачальник відповідно до рахунку-фактури №СФ-00252 від 11.10.2013 р. визначив вартість фільери у розмірі 54 000,00 грн.

Таким чином, перебіг строку на виготовлення продукції вказаної у специфікації №2 почався з моменту перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати вартості товару у розмірі 27 000,00 грн. (50% вартості продукції).

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що Підприємством сплачено передбачений п. 4.4.1 Договору розмір попередньої оплати товару 29.11.2013 р., а тому відповідач зобов'язаний був поставити фільєру до 27.01.2014 р.

Однак, Товариством було прострочено передбачений договором термін на виготовлення та поставку продукції та здійснено передачу фільєри 14.02.2014 р., що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 14.02.2014 р. та видатковою накладною №РН-0000019 від 14.02.2014 р.

З наведеного вбачається, що Товариство прострочило виконання своїх зобов'язань в виготовленню та передачі продукції за Договором, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від суми несвоєчасно поставленої продукції.

Таким чином, враховуючи що відповідачем було порушено строки виконання зобов'язань по поставці пресс-форми у період з 03.01.2014 р. по 29.01.2014 р. та фільєри у період з 28.01.2014 р. по 14.02.2014 р., на підставі п. 8.2 Договору, суд, здійснивши перерахунок пені, прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність стягнення з Товариства пені у розмірі 576,99 грн. та 326,96 грн. відповідно, що разом становить 903,95 грн.

Враховуючи, що заявлена позивачем сума пені є меншою ніж встановлена судом та відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, правомірним є стягнення з Товариства пені у розмірі 747,95 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов повністю та стягнути з Товариства на користь Підприємства заборгованість у розмірі 80 000,00 грн. та пеню у розмірі 747,95 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 46-а; ідентифікаційний код 37729646) на користь Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки" (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. І. Козача, 56; ідентифікаційний код 325124498) заборгованість у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 747 (сімсот сорок сім) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 02.06.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко