Постанова

від 29.07.2014 по справі 910/8942/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа№ 910/8942/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Хрипуна О.О.

за участю представників:

від позивача: Бойко В.С. - представник за довіреністю; Пелех Є.Д. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014,

у справі № 910/8942/14 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром"

про стягнення 80 747,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2014 по справі № 910/8942/14, повний текст якого підписаний 02.06.2014, позов Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром" про стягнення 80 747,95 грн. задоволено, а саме, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром" на користь Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки" заборгованість у розмірі 80 000,00 грн., пеню у розмірі 747,95 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що відповідачем було прострочено виконання своїх зобов'язань за договором від 09.10.2013 №0910/13 по поставці продукції, крім того, було порушено зобов'язання щодо поставки якісної продукції.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову - відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- умовами договору сторони не погоджували проведення будь-яких тестувань чи випробувань виготовленої відповідачем продукції, а обумовлена договором та специфікацією №2 продукція (фільєра) була прийнята позивачем від відповідача 14.02.2014 за актом приймання передачі, без будь-яких зауважень з боку позивача, отже підстави вважати, що поставлена відповідачем продукція є неякісною - відсутні, а наданий позивачем експертний висновок №ПК-15 від 12.03.2014 не є належним доказом у справі;

- судом першої інстанції розглянуто справу у відсутності не повідомленого належним чином відповідача, що ж порушенням норм процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром" на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р. Для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014 по справі № 910/8942/14, апеляційну скаргу прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 29.07.2014.

В судовому засіданні 29.07.2014 представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували, на підставі доводів, викладених у поданому 21.07.2014 до Київського апеляційного господарського суду відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити оскаржуване відповідачем рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач в судове засідання 29.07.2014 своїх представників не направив.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене та враховуючи п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що матеріали справи містять докази повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, а тому, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 09.10.2013 між позивачем - Дочірнім підприємством «Пластмас» товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластмас-Прилуки», як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрсистемпром», як постачальником, укладено договір №0910/13 на виготовлення та поставку продукції, відповідно до п. 1.1 якого відповідач бере на себе зобов'язання виготовити та поставити позивачу продукцію, а саме: прес-форму на тормозну колодку та фільєру згідно креслення №6.12.48.0000А, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити продукцію на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура, технічна інформація, кількість, ціна та строки постачання продукції зазначаються у специфікації до цього договору, що є його невід'ємною частиною та узгоджується сторонами шляхом підписання та скріплення їх печатками.

Сторонами у пунктах 1.3 та 2.1 договору обумовлено, що технічні вимоги продукції повинні відповідати кресленням, які погодив покупець.

Відповідач розробляє креслення, яке відповідає технічним вимогам продукції та надає його на погодження позивачу після отримання попередньої оплати, передбаченої п. 4.4 цього договору, а позивач протягом 2 календарних днів погоджує. Дане креслення оформлюється у вигляді додатку до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.3).

Відповідно до п. 3.1 договору партія продукції поставляється позивачу у визначеному обсязі та обумовлені строки, погоджені відповідною специфікацією до цього договору.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача на підставі виставлених відповдіачем рахунків-фактур на кожну окрему партію продукції. Рахунок дійсний протягом 10 банківських днів, починаючи з дати, якою виставлений такий рахунок.

Пунктом 4.4 договору сторони встановили порядок оплати: позивач проводить попередню оплату за продукцію у розмірі 50% від вартості партії продукції згідно рахунку-фактури, виставленого постачальником; 40% вартості продукції, що залишається неоплаченою, позивач перераховує за фактом готовності продукції згідно письмово (або усного) повідомлення від відповдіача, протягом 5 банківських днів від дати отримання такого повідомлення; 10% вартості продукції, що залишається неоплаченою, позивач перераховує після проведення технологічних випробувань, але не пізніше 7 календарних днів від дати отримання продукції.

Згідно п. 6.2 договору відповідач гарантував, що продукція не буде мати недоліків та дефектів, які пов'язані з технологією її виробництва відповідно до умов договору та додатків до нього.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 (п. 12.1).

Специфікацією №1 від 11.10.2013 сторони погодили, що відповідач зобов'язується поставити позивачу пресс-форму на тормозну колодку загальною вартістю 60 000,00 грн. на протязі 60 календарних дня від дати отримання попередньої оплати.

У специфікації №2 від 11.10.2013 зазначено, що відповідач зобов'язується поставити позивачу фільєру загальною вартістю 54 000,00 грн. на протязі 60 календарних дня від дати отримання попередньої оплати.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується платіжними дорученнями №4585 від 17.10.2013, №4746 від 28.10.2013 та №4866 від 04.11.2013, позивач сплатив на підставі рахунку-фактури №СФ-00253 від 11.10.2013 за виготовлення та поставку пресс-форми частково, а саме - 33 000,00 грн.

30.01.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до п.1 якої позивач та відповідач домовилися достроково припинити виконання договору в частині виготовлення та поставки пресс-форми на тормозну колодку, яка передбачена пунктом 1.1 договору.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони погодили, що сплачені позивачем кошти за пресс-форму на тормозну колодку в розмірі 33 000,00 грн. повинні бути перераховані відповідачем позивачу наступним чином: 11 000,00 грн. - не пізніше 15.02.2014, 11 000,00 грн. - не пізніше 10.03.2014, 11 000,00 грн. - не пізніше 30.03.2014.

Відповідачем на виконання умов додаткової угоди №1 перераховано на рахунок позивача кошти у розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №51 від 18.02.2014.

Згідно специфікації №2 позивач на підставі рахунку-фактури №СФ-00252 від 11.10.2013 сплатив відповідачу за виготовлення фільєри 48 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5016 від 14.11.2013, №5056 від 15.11.2013, №5099 від 19.11.2013, №5311 від 29.11.2013, №5366 від 04.12.2013, №5520 від 13.12.2013, №5567 від 19.12.2013 та №5594 від 20.12.2013.

Відповідно до акту приймання-передачі продукції від 14.02.2014, відповідач поставив, а позивач прийняв фільеру 14.02.2014, однак, як стверджував позивач, фільєра виготовлена не якісно та не відповідає кресленням. В обґрунтування своїх тверджень позивачем було надано експертний висновок №ПК-15 від 12.03.2014.

12.03.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією №337, в якій просив усунути виявлені дефекти або замінити браковану фільеру на якісну, у разі неможливості виконати заміну бракованої продукції на якісну у 20-денний термін, до 22.03.2014 - повернути кошти за дану продукцію, штраф у розмірі 20% від вартості бракованої продукції, а також виконати звої зобов'язання за додатковою угодою №1 щодо повернення коштів за пресс-форму.

Однак, як стверджував позивач, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а отже між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок продавця передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У частині 1 статті 678 Цивільного кодексу України вказано, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару

Частиною 1 статті 708 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Пунктом 2 частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Частиною 2 статті 679 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що на виконання, укладеного між позивачем та відповідачем договору №0910/13 від 09.10.2013, позивачем на підставі рахунків-фактур №СФ-00252 від 11.10.2013 та № СФ-00253 від 11.10.2013 було частково сплачено відповідачу за виготовлення та поставку продукції, передбаченої у специфікаціях №№1-2 до договору (33 000,00 грн. - згідно специфікації №1 поставка пресс-форми на тормозну колодку; 48 000,00 грн. - згідно специфікації №2, виготовлення фільери), що підтверджується платіжними дорученнями №4585 від 17.10.2013, №4746 від 28.10.2013, №4866 від 04.11.2013, №5016 від 14.11.2013, №5056 від 15.11.2013, №5099 від 19.11.2013, №5311 від 29.11.2013, №5366 від 04.12.2013, №5520 від 13.12.2013, №5567 від 19.12.2013 та №5594 від 20.12.2013.

Додатковою угодою №1 сторони домовилися достроково припинити виконання договору в частині виготовлення та поставки пресс-форми на тормозну колодку. Кошти, які за дану продукцію сплатив позивач в якості попередньої оплати, відповідач зобов'язався повернути в повному обсязі до 30.03.2014 (п. 2 додаткової угоди №1).

Однак, відповідачем на виконання умов додаткової угоди №1 було повернуто позивачу кошти частково - у розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №51 від 18.02.2014.

Доказів на підтвердження виконання відповідачем додаткової угоди №1, зокрема, повернення позивачу попередньої оплати в сумі 32 000,00 грн. ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження сторонами не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем порушено свої зобов'язання за додатковою угодою №1, щодо повернення сплачених позивачем коштів за виготовлення та поставку пресс-форми на тормозну колодку до 30.03.2014, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати продукції у розмірі 32 000,00 грн. (33 000,00 грн. всього сплачених позивачем коштів за пресс-форму - 1 000,00 грн. повернутих відповідачем), підлягає задоволенню.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду також встановлено, що вказана у специфікації №2 продукція була виготовлена відповідачем та поставлена позивачу - 14.02.2014, що підтверджується актом приймання-передачі продукції за кількістю та якістю до видаткової накладної №19 від 14.02.2014 та видатковою накладною №РН-0000019 від 14.02.2014. Факт передачі фільери не заперечується позивачем.

Відповідно до експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності - експерта Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України за спеціальністю "Оцінка машин і обладнання" ОСОБА_1 (кваліфікаційне свідоцтво видане Фондом державного майна України 16.12.2006 та продовжене

27.09.2014) від 12.03.2014 №ПК-15, поставлена відповідачем позивачу фільєра не відповідає наданим кресленням, що на виконання вимог п.п. 1.3 та 2.1 договору були розроблені постачальником, та еталону-зразку та не придатна для використання за призначенням.

Надіслана на адресу відповідача претензія №337 від 12.03.2014, в якій позивач просив виконати відповідача свої зобов'язання за договором та додатковою угодою №1, усунути виявлені дефекти або замінити браковану фільєру, а у разі неможливості виконати заміну бракованої продукції на якісну - повернути кошти та сплатити штраф до 22.03.2014 - залишена без відповіді та задоволення, а отже, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач правомірно прийняв рішення про відмову від даного договору.

Враховуючи те, що пунктом 3 специфікації №2 сторонами встановлено гарантійний строк на товар - 30 календарних днів з моменту отримання товару за умови відповідної експлуатації, позивачем було отримано товар - 14.02.2014, а недоліки були виявлені в межах встановленого у п. 3 специфікації №2 строку, тобто позивач звернувся до відповідача в межах гарантійного строку, а тому колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у відповідності до присів ч. 2 ст. 679 Цивільного кодекс України, обов'язок доведення передання якісної продукції, що є придатною до використання, позивачеві покладається на відповідача.

Однак, відповідач ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження, жодних доказів належного виконання ним своїх зобов'язань за договором та додатковою угодою №1, щодо поставки позивачу якісної продукції, що є придатною до використання - не надав.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням специфіки продукції, яка передбачена договором, специфікацій та креслень, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач був повідомлений позивачем про конкретну мету придбання обумовленої договором продукції, отже, передання відповідачем не придатної для використання фільєри позивачу відбулось з порушенням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 48 000,00 грн., сплачених позивачем відповідачу за продукцію, обумовлену специфікацією №2, в зв'язку з поставленням відповідачем неякісної продукції - підлягає задоволенню.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 80 000,00 грн. (32 000,00 грн. - за специфікацією №1 та 48 000,00 грн. - за специфікацією №2) за невиконання умов договору, відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем - не наведено, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 80 000,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 747,95 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної поставки продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від суми несвоєчасно поставленої продукції.

Оскільки відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань з виготовлення та передачі продукції за договором, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Враховуючи що відповідачем було порушено строки виконання зобов'язань по поставці пресс-форми та фільєри, на підставі п. 8.2 договору, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, здійснений місцевим господарським судом, дійшла до висновку про обґрунтованість та правомірність стягнення з відповідача пені у розмірі 747,95 грн.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що, умовами договору сторони не погоджували проведення будь-яких тестувань чи випробувань виготовленої відповідачем продукції, а обумовлена договором та специфікацією №2 продукція (фільєра) була прийнята позивачем від відповідача 14.02.2014 за актом приймання передачі, без будь-яких зауважень з боку позивача, отже підстави вважати, що поставлена відповідачем продукція є неякісною - відсутні, а наданий позивачем експертний висновок №ПК-15 від 12.03.2014 не є належним доказом у справі, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду відхиляються з огляду на викладене нижче.

Частиною 1 статті 708 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 43 господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначав позивач, під час прийняття фільєри недоліки та дефекти без технологічних випробувань (лише візуальним шляхом) встановити було неможливо, а тому позивачем було підписано акт приймання-передачі продукції від 14.11.2014, відповідно до п. 2 якого позивач погодився прийняти продукцію, що мала деякі технічні розбіжності з кресленнями, оскільки в цьому ж пункті вказаного акту зазначено, що такі розбіжності не впливають на конструктивні особливості виробу.

Однак, як зазначав позивач, в подальшому, при спробі використати дану продукцію за призначенням було встановлено, що фільєра має значні відмінності від погоджених сторонами креслень, що унеможливлює її використання позивачем у своїй діяльності без їх усунення.

28.02.2014 позивач звертався до відповідача з листом-претензією №276, в якому запрошував представника відповідача на технологічне випробування виготовленої останнім продукції.

Позивач стверджує, а відповідачем не надано жодних доказів на спростування тверджень позивача про те, що відповідач проігнорував дане запрошення, а тому позивач звернувся до експерта для проведення технологічного випробування фільєри. Відповідно до експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності - експерта Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України за спеціальністю "Оцінка машин і обладнання" ОСОБА_1 (кваліфікаційне свідоцтво видане Фондом державного майна України 16.12.2006 та продовжене

27.09.2014) від 12.03.2014 №ПК-15, який у розумінні ст.ст. 32-34 Господасркього процесуального кодексу України є належним доказом у справі, поставлена відповідачем позивачу фільєра не відповідає наданим кресленням, що на виконання вимог п.п. 1.3 та 2.1 договору були розроблені постачальником, та еталону-зразку та не придатна для використання за призначенням.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції розглянуто справу у відсутності не повідомленого належним чином відповідача, що ж порушенням норм процесуального права, також колегією суддів Київського апеляційного господарського суду відхиляються, з огляду на викладене нижче.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8942/14 за позовом Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром" про стягнення 80 747,95 грн. та призначено її до розгляду на 29.05.2014.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 46-а, на яку було відправлено ухвалу господарського суду міста Києва від 14.05.2014, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано у позові.

Відповідач в судове засідання 29.05.2014 своїх представників не направив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103029605126, яке було отримане 22.05.2014.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідач був повідомлений належним чином судом першої інстанції про час та місце судового розгляду, однак, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, правом на участь в судовому засіданні не скористався, в призначене на 29.05.2014 судове засідання своїх представників - не направив, наявні в справі матеріали визнані судом першої інтонації достатніми для розгляду справи, а тому порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, допущено не було.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрсистемпром" на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014, у справі № 910/8942/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014, у справі № 910/8942/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8942/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

О.О. Хрипун