Ухвала

від 05.06.2014 по справі 668/16679/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/791/1879/14 Головуючий в І інстанції: Гонтар Д.О.

Категорія 55 Доповідач: Стародубець М.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року червня місяця 05 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П. Суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я. при секретарі:Калюжному О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суд м. Херсона від 24 квітня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним вище позовом, зазначаючи, що в листопаді 2013 року вона звернулася до відповідача з метою отримання грошової позики у розмірі 200 000 грн., при цьому консультантом ТОВ «Укр Фін Стандарт» їй було роз'яснено, що обов'язковою передумовою укладення такого правочину є оплата першого внеску.

28 листопада 2013 року між нею та відповідачем було укладено договори №002026 та № 002027 з додатками №1 та №2, а, крім того, нею було сплачено перші внески на загальну суму 20 200 грн.

Посилаючись на те, що що відповідач ввів її в оману щодо умов договору, при укладенні договору не надав їй повної та достовірної інформації, здійснювана ним діяльність є нечесною підприємницькою практикою у розумінні ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», відтак, укладений нею договір є нікчемним, просила суд стягнути з ТОВ «Укр Фін Стандарт» сплачену нею грошову суму в розмірі 20 200 грн.

Рішенням від 24 квітня 2014 року суд залишив позовні вимоги без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та помилкове застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, і осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 28 листопада 2013 року між сторонами по справі було укладено договір №002026 з Додатками №1, №2 до нього, за умовами якого ТОВ «Укр Фін Стандарт» зобов'язалося вчинити від імені та за рахунок ОСОБА_5 певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики в розмірі 100 000 грн. на умовах діяльності Системи «Укрфінстандарт», в тому числі: забезпечити обслуговування Замовника за умовами договору; повідомити замовника про реєстрацію договору; організовувати та проводити розподіл грошового фонду замовника, здійснення надання безвідсоткової позики на користь замовників за рахунок грошового фонду замовників.

Умовами договору сторони, в тому числі, погодили розмір та порядок внесення ОСОБА_5, як учасником системи «Укрфінстандарт», платежів до грошового фонду замовників, оплати за юридичний супровід, вступного платежу, а також порядок проведення заходу з розподілу грошового фонду замовників та отримання безвідсоткової позики.

Того ж дня між сторонами було укладено договір №002027 з Додатками №1, №2 до нього, який містить аналогічні умови.

На виконання умов вказаних договорів 28 листопада 2013 року ОСОБА_5 сплатила вступні внески в сумі 20 000 грн.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення сплачених нею грошових сум, позивачка вказувала на те, що укладені нею з договори ТОВ «Укр Фін Стандарт» №002026 та №002027 є нікчемними в розумінні ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки зі змісту цих правочинів вбачається, що їх умови є несправедливими, а діяльність відповідача провадиться із застосування «пірамідальної» схеми.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

З наведеного вбачається, що законодавець закріпив можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак, чого позивачкою у діях ТОВ «Укр Фін Стандарт» під час укладення з нею договорів від 28 листопада 2013 року у встановленому законом порядку доведено не було як при розгляді справи судом першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду.

Крім того, вказуючи на нікчемність вищевказаних правочинів, ОСОБА_5 у своїй позовній заяві зазначала, що їх умовами є несправедливими.

Як уже зазначалося вище ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» регулює питання недійсності угоди у зв'язку зі здійсненням нечесної підприємницької практики (недобросовісна конкуренція та діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною).

Разом з тим, у ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавець закріпив можливість визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Таким чином, ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Однак ОСОБА_5 у порядку, закріпленому ст.ст. 10,60 ЦПК України, доказів на підтвердження наявності усіх елементів, необхідних для кваліфікації умов договору несправедливими, зокрема завдання їй діями відповідача шкоди в ході судового розгляду справи не довела.

Крім того, вимоги щодо визнання укладених нею з ТОВ «Укр Фін Стандарт» договорів або їх окремих частин позивачкою не заявлялися, що не позбавляє останню права в подальшому звернутися до суду з такими вимогами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду по те, що заявлені позивакою вимоги є необґрунтованими і задоволенню з підстав, викладених у позові, не підлягають.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновків місцевого суду з приводу того що укладеними між сторонами договорами передбачається надання відповідачем послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, проте вказана обставина на правильність ухваленого судом рішення не вплинула, а відтак не може бути підставою для його скасування у відповідності до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи, а тому до уваги колегії суддів не приймаються.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування й ухвалення нового рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307-308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суд м. Херсона від 24 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: