Рішення

від 29.05.2014 по справі 910/5818/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5818/14 29.05.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона"

до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу ОСОБА_2

про визнання недійсним іпотечного договору та виключення реєстраційного запису з Державного реєстру заборони відчужень об'єктів нерухомого майна

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Чигир Т.Ф. (дов. б/н від 28.05.2014)

від відповідача: Мединський М.М. (дов.№984 від 27.12.2013)

від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнона" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання недійсним іпотечного договору та виключення реєстраційного запису з Державного реєстру заборони відчужень об'єктів нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Іпотечний договір № 49.8/45/176/06 підписано директором Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнона» ОСОБА_5, який не мав відповідних повноважень на укладання зазначеного договору, у звязку із чим вказаний правочин має бути визнаний недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 порушено провадження у справі №910/5818/14 та призначено її до розгляду на 24.04.2014 року.

11.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

У судовому засіданні 24.04.2014 судом винесена ухвала про відкладення розгляду справи на 20.05.2014 та роз'яснено сторонами, що розгляд заяви про забезпечення позову буде здійснено у наступному судовому засіданні.

У судове засідання 20.05.2014 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву та клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача та залучити до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, та відклав розгляд справи на 29.05.2014, роз'яснивши сторонам у судовому засіданні, що розгляд заяви про забезпечення позову буде здійснено у наступному судовому засіданні.

До судового засідання 29.05.2014 з'явились представники позивача та відповідача.

Під час судового засідання 29.05.2014 судом розглянуто заяву позивача про забезпечення позову та зазначено наступне.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З огляду на зазначене, суд не вбачає достатніх підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Під час судового засідання представник позивача надала усні пояснення по суті спору, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

До судового засідання третя особа не направила свого представника для участі у судовому розгляді, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Приписи статті 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що третя особа не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (назву змінено у відповідності до Закону України «Про господарські товариства» на Публічне акціонерне товариство) (іпотекодерджатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнона» (майновий поручитель, іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 49.8/45/176/06 (далі - іпотечний договір).

За умовами іпотечного договору останній укладено у забезпечення зобов'язань ОСОБА_6 (боржник) за Кредитним договором № 49.4/45/06-Z від 01.06.2006 року.

Предметом іпотеки за умовами укладеного іпотечного договору є нежиле приміщення АДРЕСА_1 (двадцять) загальною площею 98,2 кв.м., та належить іпотекодавцю на праві власності.

Як вбачається із матеріалів справи, Іпотечний договір № 49.8/45/176/06 укладений з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту та протоколу Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» № 1/06 від 25.05.2006 року.

У подальшому до вказаного Іпотечного договору вносились зміни шляхом укладання між сторонами 20.10.2007 Договору № 1 про внесення змін до Іпотечного договору № 49.8/45/176/06 та 24.09.2008 Договору про внесення змін до Іпотечного договору № 49.8/45/176/06.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним Іпотечного договору № 49.8/45/176/06 від 01.06.2006, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнона» - позивач, вважає вказаний правочин укладений із перевищенням повноважень з боку директора ТОВ «Юнона» та стверджує про відсутність згоди товариства на укладання вказаного правочину.

Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог та надав відповідні пояснення на спростування позиції позивача. Так, відповідач стверджує що на момент укладання оспорюваного правочину Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнона» діяло на підставі Статуту, зареєстрованого Печерською районною у м. Києвідержавною адміністрацією, реєстраційний номер 22028 від 10.02.2004 із змінами, проведеними державним реєстратором 10.11.2004 року. Відповідно до вказаної редакції Статуту єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» був ОСОБА_7. Відповідачем до суду надано копію заяви ОСОБА_7, якою останній підтвердив, що протокол № 1/06 від 25.05.2006 про призначення ОСОБА_5 директором ТОВ «Юнона» підписаний ним власноруч і є чинним. Справжність підпусу на заяві ОСОБА_7 засвідчена та зроблена у присутності приватного нотарісу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

Спростовуючи доводи позивача щодо відсутності згоди власників товариства на укладання іпотечного договору, ПАТ «Кредитпромбанк» надав протокол Загальних зборів учасників ТОВ «Юнона» №3/06 від 01.06.2006, у якому значиться про надання доручення підписати директору ТОВ «Юнона » ОСОБА_5 Договір іпотеки, а також прийнято рішення передати в іпотеку нежиле приміщення АДРЕСА_1 в якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_6 перед ВАТ «Кредимтпромбанк» за кредитним договором. Крім того, відповідачем надано до суду протокол № 3/07 загальних зборів ТОВ «Юнона», яким прийнято рішення надати згоду на підписання Договору від 20.10.2007 про внесення змін до іпотечного договору та уповноважено на таке укладання директора - ОСОБА_9.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, при визначенні питання недійсності правочину має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент його укладання.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Як встановлено судом та про що зазначено вище, Іпотечний договір № 49.8/45/176/06 укладений від імені директора ОСОБА_5, що діяв, на підставі Статуту та протоколу загальних зборів № 1/06 від 25.05.2006 року.

Згідно з частиною 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписами частьини 2 статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Так, Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» у новій редакції, затвердженій Зборами учасників товариства, оформленими протоколом №4/04 від 04.10.2004 та проведеній державній реєстрації 10.11.2004, передбачено, що Вищим органом управління Товариством є загальні збори учасників або їх представників (п 11.2 Статуту). Згідно пункту 11.3. Статуту Загальні збори учасників товариства мають право рішення з усіх питань діяльності Товариства, в тому числі і тих, що передані Загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» 01.06.2006 прийнято рішення, оформлене протоколом № 3/06, про передачу в іпотеку нежилого приміщення АДРЕСА_1 в якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_6 перед ВАТ «Кредимтпромбанк» за кредитним договором, а також доручити підписати директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» ОСОБА_5 договір іпотеки.

З огляду на вищенаведене, суд вважає доводи позивача про укладення Іпотечного договору № 49.8/45/176/06 від 01.06.2006 з перевищенням повноважень представника з боку товариства, необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

За приписами п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договори про внесення змін до іпотечного договору, а саме від 20.10.2007 Договір № 1 про внесення змін до Іпотечного договору № 49.8/45/176/06 та 24.09.2008 Договір про внесення змін до Іпотечного договору № 49.8/45/176/06.

Наразі, суд вважає за необхідне зауважити, що у матеріалах справи міститься рішення Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона», оформлене протоколом № 3/07 від 02.10.2007, яким надано згоду на підписання Договору про внесення змін до іпотечного договору № 49.8/45/176/06 та уповноважено директора ТОВ «Юнона» на підписання зазначеного договору.

З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи встановлені у межах розгляду справи факти та обставини, суд дійшов висновку, що спірний Іпотечний договір № 49.8/45/176/06 спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що вказаний договір не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільним та відповідає їхній внутрішній волі, тобто відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України

У пункті 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним Іпотечного договору № 49.8/45/176/06 від 01.06.2006, Договору № 1 від 20.10.2007 про внесення змін до Іпотечного договору № 49.8/45/176/06 та Договору від 24.09.2008 про внесення змін до Іпотечного договору № 49.8/45/176/06, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, документально недоведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про виключення з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційного запису про тип обтяження - іпотека суд зазначає наступне.

Припинення іпотеки нерухомого майна за згодою сторін є підставою для реєстрації припинення обтяження відповідного нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (або виключення запису про обтяження з Державного реєстру іпотек).

Згідно до приписів ч.9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» іпотекодержатель протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки зобов'язаний подати до органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень заяву про реєстрацію припинення іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За приписами статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання.

У відповідності до положень статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення - остання стадія існування зобов'язання, із завершенням якої первісний юридичний зв'язок між сторонами, виражений у конкретному зобов'язанні, втрачається.

Так, оскільки основне зобов'язання за кредитним договором № 49.4/45/06-Z від 01.06.2006 не припинено, а Іпотечний договір № 49.8/45/176/06 від 01.06.2006 не визнано недійсним, суд не вбачає підстав для припинення іпотеки за іпотечним договором, з огляду на що вимога позивача про виключення з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційного запису про тип обтяження - іпотека є необґрунтованою, документально не підтвердженою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору та виключення реєстраційного запису з Державного реєстру заборони відчужень об'єктів нерухомого майна - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 29.05.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 03.06.2014 року

Суддя К.В. Полякова