Постанова

від 12.06.2009 по справі 2-а-1825/09/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027,

м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  12 червня 2009 р.    11 год. 41 хв.

Справа

№ 2-а-1825/09/2170                                         Кат.

6.11   

Херсонський

окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: 

Вуйцику О.Г.,  

за участю:

прокурора: Павленко І.В.,

представника позивача: 

Марченко І.П.,  

розглянувши

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Прокурора Каланчацького району Херсонської

області в інтересах держави в особі Херсонського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України

до ОСОБА_1про стягнення заборгованості,

встановив:

Прокурор Каланчацького району Херсонської області

звернувся до суду в інтересах  держави в

особі Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

(далі - позивач)  з позовом про стягнення

з приватного підприємства ОСОБА_1(відповідач) 11150 грн. штрафних санкцій та

2136 грн. 96 коп. пені. У судовому засіданні прокурор та представник позивача

позов підтримали та просять суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані

тим, що відповідачем не сплачені штрафні санкції у розмірі та порядку,

передбаченому статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні" за невиконання у 2006-2007 роках нормативу створення

робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого ст. 19 цього

Закону. Факт порушення вимог Закону України "Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні" був виявлений при проведенні

перевірки  спеціалістом позивача 17

жовтня 2008 року, за наслідками перевірки складено акт перевірки, який

підписано помічником прокурора Каланчацького району Херсонської області Сальник

Н.А., спеціалістом відділення фонду Марченко І.П. В акті зазначено, що директор

ОСОБА_1від підписання акту перевірки відмовився. На директора

ОСОБА_1ОСОБА_2складено   протокол про

адмінпорушення, притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.  

В судовому засіданні представник позивача підтримав

викладену позицію та зазначив про правильність застосування штрафних санкцій до

позивача.

Прокурор просить задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд

відмовити у його задоволенні з підстав того, що позовні вимоги ґрунтуються на

фальсифікованих матеріалах перевірки, відповідачем виїзна перевірка

підприємства Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту

інвалідів не проводилась, акт перевірки на підпис директору підприємства не

надавався, відповідач не був ознайомлений з перевіркою. Акт перевірки поштою не

надсилався. Розрахунок штрафних санкцій складений  з арифметичними  помилками. Право звернення позивача до суду

виникає лише після встановлення факту несплати санкцій, в даному випадку після

проведення перевірки, якої фактично не було проведено. Також відповідач вказує

на пропуск строку давності для звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС

України.  Представник відповідача

повідомив суд про те, що в 2006-2007 рр. на підприємстві був працевлаштований

інвалідОСОБА_3охоронцем, також працював інвалід 

3-ї групи ОСОБА_4.

Представник відповідача в судове засідання не прибув,

хоч був своєчасно повідомлений про день і час слухання справи.

 Розглянувши

подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини,

на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Згідно з частиною першою статті 19 Закону "Про

основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для роботодавців

установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі

чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового

складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого

місця. Статтею 20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в

Україні" встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і

організацій (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість

працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1

статті 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України

соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі

середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні),

установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом. Штрафні

санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що

настає за звітним. Роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських

санкцій відділенню Фонду соціального захисту інвалідів  до 15 квітня року, що настає за роком, в

якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування

інвалідів.

Відповідач, маючи середньооблікову кількість штатних

працівників в 2006 році 16 чоловік, в 2007 році 18 чоловік,  не створив робочих місць для інвалідів.

Посилання на те, що 2006 -1007 рр. на підприємстві були працевлаштовані

інвалідиОСОБА_3та ОСОБА_4, суд не приймає до уваги, оскільки відповідач  не надав суду належних доказів, наприклад,

наказів (розпорядження) про прийняття на роботу,  трудових договорів або інших документів

первинного та бухгалтерського обліку; табелів обліку використання робочого часу

та розрахунку заробітної плати; відомостей нарахування заробітної плати, тощо.

Звітів про працевлаштування інвалідів за 2006-2007 рр.

відповідач  не надсилав Херсонському

обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів. Якщо підприємство не

створило робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу,

який встановлений Законом "Про основи соціальної захищеності інвалідів в

Україні", воно зобов'язано самостійно обчислити суму

адміністративно-господарських санкцій  та

сплатити її  (п. 2 Порядку сплати

підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що

використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та

пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 ).

Згідно з пунктом 1.2 затвердженої наказом Державного

комітету статистики України від 6 липня 1998 р. N 244 Інструкції щодо

заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про

наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в

працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників"

підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання

та відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній

службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних

посад) за формою N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць

(вакантних посад) та потребу в працівниках".

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не подавав

у 2006-2007 рр. до Генічеського районного центру зайнятості звітів про

наявність вакансій для працевлаштування інваліда. Подання відповідного звіту до

центру зайнятості було б належним підтвердженням наявності на підприємстві

створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда.

Оскільки відповідач інвалідів у своєму штаті не мав,

службі зайнятості та позивачу в 2006-2007 році не повідомляв про вакантні

робочі місця для інвалідів в установленій законодавством формі, то суд стягує

з  відповідача штрафні санкції згідно зі

статтею 20 Закону N 875-XII в сумі 11150 грн. 

( 5900 грн. за 2006 р. та 5250 грн. за 2007 р.)  Відповідно до частини другої статті 20 Закону

порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою

нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової

ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на

повну суму недоїмки за весь її строк, в даному випадку розмір пені складає 2136

грн. 96 коп. (станом на 26.01.09) .

Доводи відповідача про не проведення перевірки суд

вважає необґрунтованим, оскільки матеріали справи свідчать про те, що

керівникОСОБА_1ОСОБА_2запрошувався до приміщення прокуратури, де проводила

перевірку спеціаліст позивача. З пояснень спеціаліст позивача І.П. Марченко

вбачається, що документи про діяльність підприємства надав представник

підприємства, відомості  яких відображено

в акті перевірки, іншого джерела інформації представник позивача не мав.  Помічник прокурора району   Сальник Н.А. та спеціаліст Фонду І.П.

Марченко підтверджують ту обставину, що акт перевірки був наданий для

ознайомлення керівникові ПП, але останній відмовився від його підписання.

ДиректорОСОБА_1ОСОБА_2заперечує факт пред'явлення йому акту перевірки для

ознайомлення. Приймаючи до уваги 

обмеженість та суперечність 

доказів по справі, суд не має можливості достовірно встановити обставини

пред'явлення акту перевірки на ознайомлення керівнику підприємства.

Разом з тим, копія акту перевірки була надіслана

відповідачу поштою, рекомендованим листом з повідомленням, одержано  представником підприємства 28.10.09.

Відповідач мав можливість  своєчасно

ознайомитись з відомостями перевірки та в разі необхідності надати свої

зауваження та заперечення. Відповідач своїми правами не скористався. Посилання

відповідача на те, що  підпис  в повідомленні про вручення не належить

безпосередньо ОСОБА_2, не є достатнім доказом того, що кореспонденція не була

вручена представнику відповідача, оскільки адреса, яка вказана в повідомленні,

співпадає з юридичною адресою відповідача, тому не виключена можливість

одержання кореспонденції іншим представником підприємства.

Крім того, суд вважає, що  якість проведення  перевірки та можливі недоліки в її

проведенні  не впливає на факт порушення

відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні" і не звільняє відповідача від обов'язку сплатити

штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів.  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного

судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу. Враховуючи вищезазначене, матеріали справи, суд дійшов висновку,

що визначення відповідачеві фінансових санкцій здійснено позивачем правомірно і

в межах компетенції та повноважень контролюючого органу, встановлених законами

України.

Оскільки

спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень,  судові витрати (судовий збір)

відшкодуванню  не підлягають. В

судовому засіданні оголошено вступна та резолютивну частини постанови та  повідомлено про день і час виготовлення

повного тексту постанови.  Керуючись

ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд                                                               

постановив:   Позов

задовольнити. Стягнути з приватного підприємства ОСОБА_1(75800,Херсонська

обл., Каланчацький район, смт.Каланчак, вул.Леси Українки,22, код ЄДРПОУ

32285639, р/р 260065683, МФО 352093 АППБ "Аваль") на користь

Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.

Херсон, пров. 40 років Жовтня, 5а, одержувач коштів УДК у м. Херсоні код

24104230 банк ГУДКУ по Херсонській області МФО 852010 р\рах.

31219230700002  код платежу

50070000,01) адміністративно-господарських санкцій та пені  в сумі 13286 грн. 96 грн.

Виконавчий лист про 

виконання  постанови видати  позивачу за його заявою після набрання

постановою законної сили. Постанова набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили

після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, судове

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі

складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 КАС України, з

дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний  17 червня 2009 р.

Суддя                                                                                           

Хом'якова В.В.