Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/2777/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2777/14 27.05.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок

"Схід-Запчастина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агротрейд Груп"

про стягнення 16515,38 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 - адвокат (дов. б/н від 01.04.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Схід-Запчастина" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агротрейд Груп" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 16 515,38 грн. безпідставно отриманих коштів, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2777/14, розгляд справи призначено на 08.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.04.2014 року, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, не виконанням відповідачем вимог ухвали суду від 27.02.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/2777/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/2800/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 27.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/2777/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 27.05.2014 року представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб шляхом оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку № ТД-0122 від 22.04.13 року на суму 41848,32 грн. передоплати за товар, який мав бути поставлений відповідачем, в частині поставки товару в обсязі обумовленому договором та невиконанням вимоги про повернення коштів передплати за товар, заявленої позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до Спеціального Витягу з ЄДРПОУ, який зроблено судом, станом на момент порушення провадження у справі (27.02.14 року) адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28 та за якою відповідач отримував поштову кореспонденцію суду.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року між позивачем, як покупцем за умовами договору, та відповідачем як продавцем за умовами договору, був укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем позивачеві рахунку-фактури № ТД-0122 на суму 41848,32 грн., в якому було зазначено перелік та ціна товару, що має поставлятися відповідачем позивачеві.

Позивачем у справі було оплачено вказаний рахунок 25.04.2013 року платіжним дорученням № 231 на суму 30716,41 грн. та 13.05.2013 року платіжним дорученням № 266 на суму 11131,91 грн., що разом складає 41848,32 грн.

Оплачений позивачем на суму 41848,32 грн. товар було частково поставлено відповідачем на суму 41624,49 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТД-0000066 від 10.06.2013 року на суму 18197,69 грн., № ТД-0000070 від 14.06.2013 року на суму 9960,11 грн., № 0000071 від 14.06.2013 року на суму 13466,69 грн. Таким чином, відповідач не до поставив позивачеві товар на суму 223,83 грн.

Крім того, позивачем було повернуто відповідачеві товар на загальну суму 16291,55 грн., що підтверджується видатковими накладними на повернення товару за № ВЗ-0002826 від 21.06.2013 року та № ВЗ-0002825 від 21.06.2013 року, які були отримані уповноваженою особою відповідача Кравцовим В.Г. на підставі довіреності № 99 від 21.06.2013 року.

27.11.2013 позивач на адресу відповідача було направлено лист-вимогу № 159/11-13 про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 16291,55 грн. за повернутий неякісний товар та 223,83 грн. за непоставлений товар, яка залишилась відповідачем без задоволення.

У січні 2014 року відповідач на адресу позивача направив лист № 01/15/14 від 15.01.14, згідно якого відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем на суму 16515,38 грн. та гарантував оплату вказаної заборгованості до 01.02.2014 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено статтями 205, 206 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Отже, суд дійшов висновку, що між сторонами спору укладено договір купівлі-продажу шляхом вчинення дій щодо оплати виставленого рахунку та часткової поставки товару на виконання такого договору купівлі-продажу.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

На виконання умов договору, у відповідності до умов договору позивач здійснив передплату за поставку обумовленого договором товару, в розмірі 41848,32 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав не в повному обсязі поставив не весь товар, поставка якого була погоджена сторонами. Так, відповідач недопоставив позивачу товар на суму 223,83 грн., доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, позивачем було повернуто відповідачеві товар неналежної якості на суму 16291,55 грн., який було прийнято уповноваженою особою відповідача, що також підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що ст. 1212 ЦК України та ст. 693 ЦК України не встановлюють конкретних строків повернення коштів передплати/безпідставно одержаних коштів, зазначені зобов'язання підлягають виконанню в строк встановлений ст. 530 ЦК України.

Матеріали справи містять докази, що 27.11.2013 року позивачем було направлено відповідачеві вимогу про повернення коштів у сумі 16515,38 грн., яка залишена відповідачем без задоволення. Проте, 15.01.2014 року відповідач листом № 01/15/14 визнав свою заборгованість та гарантував її погашення до 01.02.2014 року.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять, як і доказів поставки товару на суму, обумовлену договором.

Оскільки відповідач не повністю виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару належної якості у сумі 16291,55 грн. та не виконав зобов`язання по поставці товару на суму 223,83 грн., кошти отримані ним, як передплата за товар, отримані ним безпідставно, і підлягають поверненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості (повернення грошових коштів передплати) у розмірі 16515,38 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 16515,38 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 16515,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Агротрейд Груп" (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, буд. 28; код ЄДРПОУ 37195477; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» (86115, м. Макіївка, вул. Магістральна, 204, прим. 1; код ЄДРПОУ 36652101) 16515 (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 38 коп. безпідставно отриманих коштів та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко