Постанова

від 11.04.2014 по справі 804/3063/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 р. Справа № 804/3063/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ніколайчук С.В.

при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.;

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_5;

представник відповідача Фадєєв Д.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2014р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та, з урахуванням уточнення позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000471703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 154131,95грн., в тому числі за основним платежем 102754,63грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 51377,32грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000481703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 19511,84 грн., в тому числі за основним платежем 13007,89грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 6503,95;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000561703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним соціальним внеском для фізичних осіб-підприємців в сумі 116596,68 грн., в тому числі за основним платежем 77731,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 38865,56 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000571703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним внеском, нарахованим на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 22455,59 грн., в тому числі за основним платежем 16907,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 5547,95 грн.;

- присудити витрати зі сплати судового збору із Державного бюджету України.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищевказані оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковою інспекцією на підставі акту перевірки від 24.12.2013р., за яким були встановлені порушення позивачем абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2012р., п.177.2 ст.177, п.198.3 ст.198 ПК України, а також положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що посадові особи податкової інспекції склали акт без врахування наданих позивачем документів, з перекручуванням фактів, викладених у первинних бухгалтерських документах, які були надані позивачем для перевірки у повному обсязі. Податковий орган протиправно зробив висновок про завищення позивачем витрат в декларації про майновий стан та доходи за 2012р. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання послуг від ТОВ «Матадор», оскільки такий висновок зроблений виключно на підставі акту від 21.12.2012р. №7200/224/31820299 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Що стосується порушення позивачем п.177.2 ст.177 ПК України, то позивач зазначає, що порушень вказаної норми не відбулося, оскільки позивач виконав свої зобов'язання перед покупцем ТОВ «Реммарк» у повному обсязі, а прибданий у нього товар використав для ремонтних робіт, так як позивач до моменту укладення договору оренди приміщення здійснив за власних рахунок та власними силами ремонт для приведення його в належний стан згідно умов попереднього договору від 01.03.2012р. Щодо нарахування єдиного внеску у розмірі 37,62%, який повинен бути нарахований на заробітну плату найманого працівника ОСОБА_4 за 2012р., то відповідач, як вбачається з акту, донарахував його двічі, що є протиправним та безпідставним. З огляду на викладені факти, позивач просить визнати оспорювані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у наданих письмових запереченнях на позов просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки від 24.12.2013р., яким встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства України. Зазначив, що одним із видів діяльності ТОВ «Матадор» згідно даних ЄДР є 60.24.0 діяльність автомобільно вантажного транспорту, тобто надання навантажувально-розвантажувальних робіт не передбачено. Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Реммарк», то податковим органом було встановлено, що товар не приймав участі в господарській діяльності, як товар придбаний безпосередньо для одержання доходу. На пояснення позивача про використання даного товару для ремонту орендованого офісу, податковий орган зазначив, що витрати у вигляді вартості ремонту та обслуговування орендованих основних засобів, зокрема, приміщень, не включаються до складу витрат фізичної-особи підприємця на загальній системі оподаткування. Нарахування єдиного внеску податковим органом є правомірним, оскільки ФОП ОСОБА_3 здійснюючи виплату заробітної плати за відповідні місяці не сплачувала авансові платежі у вигляді сум єдиного внеску, а згідно перевірки, встановлено, що річний звіт за формою Додатока 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичним особам-підприємцям до управління пенсійного фонду України в АНД районі м. Дніпропетровська станом на 24.12.2013р. не надавався.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) 19.01.1994р. зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Амур-Нижньождніпровської районної ради м. Дніпропетровська за адресою:АДРЕСА_2, перебуває на загальній системі оподаткування на обліку в державній податковій інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у перевіряємий період була платником податку на додану вартість, що вбачається з акту перевірки.

У період з 05.12.2013р. по 18.12.2013р. посадовими особами органу державної податкової служби на підставі, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77, ст.82 Податкового кодексу України, Закону України від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідно до направлення від 05.12.2013р. № 000289, виданого ДПІ в у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів підприємницької діяльності на 4 квартал 2013р. було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 24.12.2013р. №1244/173/НОМЕР_1, за висновками якого встановлені порушення ФОП ОСОБА_3 :

- абз. 5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України від 16.01.2013р., в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2012 рік;

- п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2012р. у сумі 102754,63грн.;

-п.198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього 13007,89грн., а саме за період березень 2012р. - 10836,89грн., травень 2012р. - 621,00грн., червень 2012р. - 1550,00грн.;

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.4, ч.5 ст.7, ч.5,7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся , на суму 9642,96 грн., в тому числі по звітних періодах: за січень 2012р. - 490,00 грн., за лютий 2012 - 490,00грн.за березень 2012 - 490,00 грн., за квітень 2012 -1021,50грн., за травень 2012 -1021,50грн., за червень 2012 року - 1021,50 грн., за липень 2012 - 1021,50 грн., за серпень 2012 - 1021,50 грн., вересень 2012- 1021,50 грн., жовтень 2012 - 1021,50 грн., за листопад 2012 - 1021,50 грн.;

- ч.4,5 статті 7, ч. 8 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не сплачено суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансові платежі) за період, що перевірявся, на суму 7264,68 грн., в тому по звітних періодах: за січень 2012 - 365,82 грн., за лютий 2012 - 396,35грн., за березень 2012 - 396,35 грн., за квітень 2012 - 763,27, за травень 2012 - 763,27 грн., за червень 2012 - 763,27 грн., за липень 2012 - 763,27 грн., за серпень 2012 - 763,27 грн., вересень 2012.

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.3,4,5 ст.7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок у розмірі 34,7%, який повинен бути нарахований на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями за 2012 рік на загальну суму 77731,12 грн., у тому числі за періодами: за січень 2012- 6329,63 грн., за лютий 2012 - 6329,63 грн., за березень 2012- 6329,63 грн., за квітень 2012 - 6500,70 грн., за травень 2012 - 6453,51 грн., за червень 2012 - 6453,51 грн., за липень2012- 6500,70 грн., за серпень 2012 - 6500,70 грн., вересень 2012- 6500,70 грн., жовтень 2012- 6595,08 грн., за листопад 2012- 6595,08 грн., за грудень 2012 - 6689,47.

На підставі вищевказаного акту перевірки, 27.01.2014р. органом державної податкової служби були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- форми «Р» №0000471703, яким позивачеві збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 154131,95грн., в тому числі за основним платежем 102754,63грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51377,32грн.

- форми «Р» №0000481703, яким позивачеві збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 19511,84 грн., в тому числі за основним платежем 13007,89грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6503,95

- форми «Р» №0000561703, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за єдиним соціальним внеском для фізичних осіб-підприємців в сумі 116596,68 грн., в тому числі за основним платежем 77731,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38865,56 грн.;

- форми «Р» №0000571703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним внеском, нарахованим на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 22455,59 грн., в тому числі за основним платежем 16907,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5547,95 грн.

Позивач не погоджується з вказаними рішеннями органу державної податкової служби та просить їх визнати протиправними та скасувати, посилаючись на відсутність порушень, зазначених в акті перевірки від 24.12.2013р.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За п.п.19-1.1.2 п.19-1.1. ст.19-1 Податкового кодексу України органи державної податкової наділені повноваженнями щодо здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Так, на виконання вказаних вимог, посадовими особами органу державної податкової служби було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 24.12.2013р. та у ході перевірки виявлені порушення позивачем норм: абз. 5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, п.177.2 ст.177, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України;, п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.4, ч.5 ст.7, ч.5,7 ст. 8; ч.4,5 статті 7, ч. 8 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Підставою для вищенаведених висновків було, на думку податкового органу, завищення ФОП ОСОБА_3 витрат в декларації про майновий стан та доходи за 2012р. у розмірі 546313,30грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» внаслідок того, що правочини між позивачем та ТОВ «Матадор» здійснені без мети настання реальних наслідків та безпідставного включення до складу витрат у 2012 році суми витрат, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю на придбання товару від ТОВ «Компанія Реммарк» на суму 65040,00 грн. Податковим органом не визнано витрати по контрагенту ТОВ «Компанія Реммарк», оскільки вони не пов'язані з одержанням доходу. Єдиний соціальний внесок нараховано без врахування операцій з ТОВ «Матодор» та ТОВ «Реммарк», а також на заробітну плату найманого працівника ОСОБА_4 за 2012р. єдиний соціальний внесок позивачем не нараховувався, а відомості про ОСОБА_4 до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру ФОП ОСОБА_3 не надавались.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем витрат в декларації про майновий стан та доходи за 2012р. на суму 611'353,30 грн., внаслідок включення до їх складу суми витрат на придбання послуг від ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299) на суму 546 313,30 грн., та суми витрат, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю на придбання товару від ТОВ «Ремарк» (код за ЄДРПОУ 30602249) на суму 65 040,00 грн., в зв'язку з чим донараховано податку на доходи фізичних осіб та прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000471703 від 27.01.2014р., слід зазначити наступне:

під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин з ТОВ «Матадор» за лютий 2012, квітень 2012, червень 2012, липень 2012, вересень 2012, жовтень 2012р., висновки про те, що правочини між ТОВ «Матадор» та ФОП ОСОБА_3 за лютий 2012, квітень 2012, червень 2012, липень 2012, вересень 2012, жовтень 2012р. здійснені без мети настання реальних наслідків було зроблено на підставі та з використанням висновку акта від 21.12.2012р. № 7200/224/31820299 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011р., ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011р., ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011р., ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011р., ТОВ «Кафепродакшн» (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011р., ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011р., БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011р., ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011р.

Суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання відповідача на правовідносини контрагента позивача з іншими суб'єктами господарювання, оскільки, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається зі справи, 01.02.12р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Матадор» укладено договір № 17 на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, згідно умов якого замовник - ФОП ОСОБА_3 доручає, а виконавець - ТОВ «Матадор» бере на себе зобов'язання на власний ризик і за власні кошти виконати навантажувально-розвантажувальні роботи відповідно до умов договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити результати робіт. Виконавець виконує роботи за цим договором у рамках здійснення ним власної діяльності. Повна вартість винагороди за результати робіт за договором складає суму усіх актів прийома-здачі робіт.

ФОП ОСОБА_3 для перевірки надано первинні документи, виписані ТОВ «Матадор», згідно яких відбувалося надання послуг на загальну суму з ПДВ 904 867,00 грн., в тому числі ПДВ - 150 811,16 грн., а саме: акти навантажувально-розвантажувальних робіт, платіжні доручення, квитанції до прибуткового касового ордеру.

Висновок відповідача про нікчемність правочину суперечить нормам чинного законодавства України, адже факт недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не може визнаватись контролюючим органом, оскільки не належить до компетенції податкових органів.

Основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

Матеріалами справи підтверджується, що укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «Матадор» договір № 17 від 01.02.12р. в судовому порядку не оспорювався, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання даного договору недійсним не має.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано.

Контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

За таких обставин, викладені в акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження висновків про нікчемність правочинів.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 для ведення господарської діяльності використовувала приміщення площею 80 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, на підставі укладеного з ТОВ «Ріелті-Груп» (код за ЄДРПОУ 33516577) договору оренди приміщення № 1207-1 від 01.07.2012р. Згідно умов договору мета оренди - розміщення офісу; орендна плата - 2 000,00 грн. на місяць; термін дії договору - з моменту підписання до 31.12.2012р.

Отже, зазначене приміщення використовувалось позивачем, як офіс для безпосереднього ведення господарської діяльності, в результаті здійснення якої позивач мала на меті одержувати дохід.

01.03.2012р. ФОП ОСОБА_3 було укладено попередній договір з орендодавцем, згідно якого ФОП ОСОБА_3 здійснює за власний рахунок та власними силами ремонт приміщення для приведення його в належний стан, що в подальшому передано позивачу в користування за договором оренди приміщення № 1207-1 від 01.07.2012р.

01.03.2012р. між ТОВ «Компанія Реммарк» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір поставки №21/1, за яким позивачем придбано: шпаклівка фасадна, ґрунтуюча фарба, ключа суміш для плитки, глибоко проникаюча ґрунтовка, клей для шпалер, герметик Момент, шов для стиків, затирка для швів, суміш ППС та інші будівельні матеріали, що підтверджується наявними у справі: видаткова накладна № РН-0000830 від 22.03.12р. на суму з ПДВ 65'021,36 грн., ПДВ - 10'836,89 грн.; податкова накладна № 232 від 22.03.12р. на суму ПДВ 10'836,89 грн.; видаткова накладна № РН-0001762 від 23.05.12р. на суму з ПДВ 3'724,87 грн., ПДВ - 621,00 грн.; податкова накладна № 120 від 14.05.12р. на суму ПДВ 621,00 грн.; видаткова накладна № РН-0002241 від 25.06.12р. на суму з ПДВ 9'300,00 грн., ПДВ - 1'550,00 грн.; податкова накладна № 332 від 25.06.12р. на суму ПДВ 1'550,00 грн.

Оплата за зазначений товар відбулася наступними платіжними дорученням: № 90 від 14.05.12р., від 22.03.2012р. № 45 сплачено 27500,00 грн., № 46 від 23.03.2012р. сплачено 35000,00 грн.; від 26.03.2012 № 47 сплачено 2521,36 грн., від 14.05.2012 № 90 сплачено 3724,87 грн., від 25.06.2012 № 136 сплачено 9300,00 грн.

Придбані будівельні матеріали використані позивачем для виконання умов попереднього договору від 01.03.2012р., а саме: здійснення ремонтних робіт у приміщенні-офіс.

Відповідно до п.177.2. ст.177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

П. 138.1. ст. 138 ПК України визначено: до витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Конкретний перелік цих витрат наведено в пунктах 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктах 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу.

Абз. «В» підпункта 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України встановлено перелік адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством:

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до пп.14.1.138. п.14.1. ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

Стаття 139 ПК України містить перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати на ремонт основних засобів, які використовуються у підприємницькій діяльності не зафіксовані в переліку, наведеному в статті 139 ПКУ.

Згідно ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3, будучи платником податків на загальній системі оподаткування, цілком правомірно включила до складу витрат витрати на ремонт приміщення у розмірі 65'040,00 грн. від операцій з ТОВ «Компанія Реммарк» та витрати на придбання послуг від ТОВ «Матадор» на суму 546'313,30 грн.

З огляду на зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000471703 від 27.01.2014р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В зв'язку з тим, що податковий орган, як вже було встановлено, в порушення податкового законодавства не визнав валові витрати по операціях із ТОВ «Компанія Реммарк» вважаючи, що вказані витрати на придбання будівельних матеріалів не пов'язані з одержанням доходу, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.12р. по 31.12.12р. на суму 113'008,00 грн., в тому числі за березень 2012р. - 10'836,89 грн., травень 2012р. - 621,00 грн., червень 2012р. - 1'550,00грн., про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000481703 від 27.01.2014р.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.99 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 N 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 (далі Положення N 168/704).

П. 201.8. ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом підпункту «а» пункту 198.1.ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

У п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ч. п. 198.2. ст.. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс встановлює єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу), зокрема, це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п. 201.1. ст. 201 ПК України.

З огляду на вищезазначене, видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення N 168/704 та Податкового Кодексу України, є первинними документами, складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою, порушень щодо їх оформлення перевіркою не встановлено та в акті перевірки ДПІ в АНД районі немає жодних посилань на недоліки вказаних документів, а факт руху активів підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, накладні, розрахункові (платіжні) документи мають юридичну силу та надають ФОП ОСОБА_3 право для віднесення до складу податкового кредиту за березень 2012р. суми ПДВ у розмірі 10'836,89 грн., за травень 2012р. суму ПДВ у розмірі 621,00 грн., за червень 2012р. суму ПДВ у розмірі 1'550,00грн., а всього - 13'007,89 грн. по контрагенту ТОВ «Компанія Реммарк», які були сплачені ФОП ОСОБА_3 в ціні за товарно-матеріальні цінності, а виключення ДПІ в АНД районі зазначених сум з і складу податкового кредиту - є незаконним, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000481703 від 27.01.2014р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення № 0000561703 від 27.01.2014р., яке прийнято внаслідок донарахованого податковим органом єдиного внеску у розмірі 34,7% за 2012 рік на загальну суму 77'731,12 грн., у тому числі за періодами: за січень 2012р. - 6'329,63 грн., за лютий 2012р. - 6'329,63 грн., за березень 2012р. - 6'329,63 грн., за квітень 2012р. - 6'453,51 грн., за травень 2012р. - 6'453,51 грн., за червень 2012р. - 6'453,51 грн., за липень 2012р. - 6'500,70 грн., за серпень 2012р. - 6'500,70 грн., за вересень 2012р. - 6'500,70 грн., за жовтень 2012р. - 6'595,08 грн., за листопад 2012р. - 6'595,08 грн., за грудень 2012р. - 6'689,47 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Через не невизнання валових витрат позивача по операціям з контрагентами ТОВ «Матадор» та ТОВ «Компанія Реммарк», як вже було зазначено вище, податковий орган вважає що сума єдиного внеску, що належить до сплати складає 77'731,12 грн., так як при розрахунку брав максимальну загальну суму доходу застрахованої особи за 2012 рік відповідно до чинного законодавства, що становить 224'009,00 грн.

Згідно п.3.3. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013р. № 455 для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1. розділу ІІ цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

П.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Враховуючи вищевказане, єдиний внесок повинен розраховуватись із суми валового доходу, задекларованому ФОП ОСОБА_3, який є вірним і становить за даними декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік: 69'986,23 х 34,7% = 24'285,22 грн., де: 69'986,23 - валовий дохід; 34,7 - ставка єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000571703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним внеском, нарахованим на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 22 455,59 грн., в тому числі за основним платежем 16 907,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 547,95 грн.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті (база нарахування), не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Згідно абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами

В абзаці третьому пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску зазначені фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

До 23-го класу професійного ризику виробництва, що має місце у даному випадку, застосовується ставка єдиного внеску у розмірі 37,26% від бази нарахування.

Відповідно до абз.2 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Частиною 4 статті 8 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено , що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до ст.61 Конституції України Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. За перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 нараховувала та виплачувала заробітну плату найманому працівнику ОСОБА_4 (іпн.3181707385), що підтверджується розрахунковими відомостями №1-11, платіжними відомостями №1-11. З цих відомостей вбачається, що позивачка нарахувала найманому працівнику ОСОБА_4: оклад (1200грн.), всього нараховано 1200 грн., податок (93,05 грн.), єдиний внесок (43,20 грн.), всього утримано 136,25 грн., до виплати-1063,75 грн.; Відрахування (єдиний внесок) склали - 447,12 грн. фактично по платіжних відомостях працівнику вилачувалось 981, 81 грн.

Таким чином, податковий орган в порушення вимог Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким не передбачено нарахування єдиного внеску у розмірі 37,26% на суми, які відповідно до цього Закону не є базою оподаткування (суми виплаченої, а не нарахованої заробітної плати), та не надано можливість двічі стягувати єдиний внесок за однією й тією ж ставкою, за один і той же період, щодо однієї й тієї ж особи, все ж таки донарахував єдиний внесок на загальну суму 8'793,36 грн. на нараховану протягом 2012 року заробітну плату (не зменшену на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, утримань, що здійснюються відповідно до закону), що відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 та ч.4 ст.7 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є базою нарахування єдиного внеску (стор. 17-18 акту), та донарахував єдиний внесок на загальну суму 7'264,68 грн., на виплачену протягом 2012 року заробітну плату.

З огляду на зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000571703 від 27.01.2014р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами правомірність та законність прийнятих відповідачем оскаржуваних повідомлень-рішень, в тому числі і застосування до позивача штрафних санкцій.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що оспорювані рішення, прийняті відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп., сплачені позивачем згідно квитанції № 84831 від 25.02.2014р.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000471703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 154131,95грн., в тому числі за основним платежем 102754,63грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 51377,32грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000481703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 19511,84 грн., в тому числі за основним платежем 13007,89грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 6503,95

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000561703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним соціальним внеском для фізичних осіб-підприємців в сумі 116596,68 грн., в тому числі за основним платежем 77731,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 38865,56 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000571703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним внеском, нарахованим на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 22455,59 грн., в тому числі за основним платежем 16907,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 5547,95 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( 49083, АДРЕСА_2; рнокпп НОМЕР_1) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.(чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16.04.2014р.

Суддя С.В. Ніколайчук