Ухвала

від 26.05.2015 по справі 804/3063/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2015 рокусправа № 804/3063/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000471703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 154131,95грн., в тому числі за основним платежем 102754,63грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 51377,32грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000481703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 19511,84 грн., в тому числі за основним платежем 13007,89грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 6503,95;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000561703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним соціальним внеском для фізичних осіб-підприємців в сумі 116596,68 грн., в тому числі за основним платежем 77731,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 38865,56 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000571703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним внеском, нарахованим на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 22455,59 грн., в тому числі за основним платежем 16907,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 5547,95 грн.;

В обґрунтування позову посилається на безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем витрат в декларації про майновий стан та доходи за 2012р. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання послуг від ТОВ «Матадор», оскільки такий висновок зроблений виключно на підставі акту від 21.12.2012р. №7200/224/31820299 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Що стосується порушення позивачем п.177.2 ст.177 ПК України, останній зазначає, що порушень вказаної норми не відбулося, оскільки позивач виконав свої зобов'язання перед покупцем ТОВ «Реммарк» у повному обсязі, а придбаний у нього товар використав для ремонтних робіт, так як позивач до моменту укладення договору оренди приміщення здійснив за власних рахунок та власними силами ремонт для приведення його в належний стан згідно умов попереднього договору від 01.03.2012р. Щодо нарахування єдиного внеску у розмірі 37,62%, який повинен бути нарахований на заробітну плату найманого працівника ОСОБА_2 за 2012р., то відповідач, як вбачається з акту, донарахував його двічі, що є протиправним та безпідставним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року позов задоволений.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ФОПОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, позивач та його представник просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 24.12.2013р. №1244/173/НОМЕР_1, за висновками якого встановлені порушення позивачем:

- абз. 5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України від 16.01.2013р., в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2012 рік;

- п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2012р. у сумі 102754,63грн.;

-п.198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього 13007,89грн., а саме за період березень 2012р. - 10836,89грн., травень 2012р. - 621,00грн., червень 2012р. - 1550,00грн.;

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.4, ч.5 ст.7, ч.5,7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся , на суму 9642,96 грн., в тому числі по звітних періодах: за січень 2012р. - 490,00 грн., за лютий 2012 - 490,00грн.за березень 2012 - 490,00 грн., за квітень 2012 -1021,50грн., за травень 2012 -1021,50грн., за червень 2012 року - 1021,50 грн., за липень 2012 - 1021,50 грн., за серпень 2012 - 1021,50 грн., вересень 2012- 1021,50 грн., жовтень 2012 - 1021,50 грн., за листопад 2012 - 1021,50 грн.;

- ч.4,5 статті 7, ч. 8 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не сплачено суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансові платежі) за період, що перевірявся, на суму 7264,68 грн., в тому по звітних періодах: за січень 2012 - 365,82 грн., за лютий 2012 - 396,35грн., за березень 2012 - 396,35 грн., за квітень 2012 - 763,27, за травень 2012 - 763,27 грн., за червень 2012 - 763,27 грн., за липень 2012 - 763,27 грн., за серпень 2012 - 763,27 грн., вересень 2012.

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.3,4,5 ст.7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок у розмірі 34,7%, який повинен бути нарахований на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями за 2012 рік на загальну суму 77731,12 грн., у тому числі за періодами: за січень 2012- 6329,63 грн., за лютий 2012 - 6329,63 грн., за березень 2012- 6329,63 грн., за квітень 2012 - 6500,70 грн., за травень 2012 - 6453,51 грн., за червень 2012 - 6453,51 грн., за липень2012- 6500,70 грн., за серпень 2012 - 6500,70 грн., вересень 2012- 6500,70 грн., жовтень 2012- 6595,08 грн., за листопад 2012- 6595,08 грн., за грудень 2012 - 6689,47.

На підставі вищевказаного акту перевірки, 27.01.2014р. органом державної податкової служби були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- форми «Р» №0000471703, яким позивачеві збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 154131,95грн., в тому числі за основним платежем 102754,63грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51377,32грн.

- форми «Р» №0000481703, яким позивачеві збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 19511,84 грн., в тому числі за основним платежем 13007,89грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6503,95

- форми «Р» №0000561703, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за єдиним соціальним внеском для фізичних осіб-підприємців в сумі 116596,68 грн., в тому числі за основним платежем 77731,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38865,56 грн.;

- форми «Р» №0000571703 від 27.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним внеском, нарахованим на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 22455,59 грн., в тому числі за основним платежем 16907,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5547,95 грн.

Податковий орган виходив із завищення ФОП ОСОБА_1 витрат в декларації про майновий стан та доходи за 2012р. у розмірі 546313,30грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» внаслідок того, що правочини між позивачем та ТОВ «Матадор» здійснені без мети настання реальних наслідків та безпідставного включення до складу витрат у 2012 році суми витрат, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю на придбання товару від ТОВ «Компанія Реммарк» на суму 65040,00 грн. Податковим органом не визнано витрати по контрагенту ТОВ «Компанія Реммарк», оскільки вони не пов'язані з одержанням доходу. Єдиний соціальний внесок нараховано без врахування операцій з ТОВ «Матодор» та ТОВ «Реммарк», а також на заробітну плату найманого працівника ОСОБА_2 за 2012р. єдиний соціальний внесок позивачем не нараховувався, а відомості про ОСОБА_2 до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру позивачем не надавались.

Висновків про завищення позивачем витрат в декларації про майновий стан та доходи за 2012р. на суму 611'353,30 грн., внаслідок включення до їх складу суми витрат на придбання послуг від ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299) на суму 546 313,30 грн., та суми витрат, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю на придбання товару від ТОВ «Ремарк» (код за ЄДРПОУ 30602249) на суму 65 040,00 грн., податковий орган виходив на підставі акта від 21.12.2012р. № 7200/224/31820299 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011р., ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011р., ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011р., ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011р., ТОВ «Кафепродакшн» (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011р., ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011р., БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011р., ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011р.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.12р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Матадор» укладено договір № 17 на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, згідно умов якого замовник - ФОП ОСОБА_1 доручає, а виконавець - ТОВ «Матадор» бере на себе зобов'язання на власний ризик і за власні кошти виконати навантажувально-розвантажувальні роботи відповідно до умов договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити результати робіт. Виконавець виконує роботи за цим договором у рамках здійснення ним власної діяльності. Повна вартість винагороди за результати робіт за договором складає суму усіх актів прийома-здачі робіт.

На підтвердження здійснення зазначених операцій надані акти навантажувально-розвантажувальних робіт, платіжні доручення, квитанції до прибуткового касового ордеру.

Також позивач з метою здійснення господарської діяльності використовувала приміщення площею 80 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі укладеного з ТОВ «Ріелті-Груп» (код за ЄДРПОУ 33516577) договору оренди приміщення № 1207-1 від 01.07.2012р. Згідно умов договору мета оренди - розміщення офісу; орендна плата - 2 000,00 грн. на місяць; термін дії договору - з моменту підписання до 31.12.2012р.

Отже, зазначене приміщення використовувалось позивачем, як офіс для безпосереднього ведення господарської діяльності, в результаті здійснення якої позивач мала на меті одержувати дохід.

01.03.2012р. ФОП ОСОБА_1 було укладено попередній договір з орендодавцем, згідно якого ФОП ОСОБА_1 здійснює за власний рахунок та власними силами ремонт приміщення для приведення його в належний стан, що в подальшому передано позивачу в користування за договором оренди приміщення № 1207-1 від 01.07.2012р.

01.03.2012р. між ТОВ «Компанія Реммарк» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки №21/1, за яким позивачем придбано: шпаклівка фасадна, ґрунтуюча фарба, ключа суміш для плитки, глибоко проникаюча ґрунтовка, клей для шпалер, герметик Момент, шов для стиків, затирка для швів, суміш ППС та інші будівельні матеріали, що підтверджується видатковими та податковими накладними. Оплата за зазначений товар відбулася відповідними платіжними дорученням.

Придбані будівельні матеріали використані позивачем для виконання умов попереднього договору від 01.03.2012р., а саме: здійснення ремонтних робіт у приміщенні-офіс.

Відповідно до п.177.2. ст.177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

П. 138.1. ст. 138 ПК України визначено: до витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Конкретний перелік цих витрат наведено в пунктах 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктах 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу.

Пунктом «в» підпункту 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України встановлено перелік адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством:

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до пп.14.1.138. п.14.1. ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

Стаття 139 ПК України містить перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати на ремонт основних засобів, які використовуються у підприємницькій діяльності не зафіксовані в переліку, наведеному в статті 139 ПКУ.

Згідно зі ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що ФОП ОСОБА_1, будучи платником податків на загальній системі оподаткування, правомірно включила до складу витрат витрати на ремонт приміщення у розмірі 65'040,00 грн. від операцій з ТОВ «Компанія Реммарк» та витрати на придбання послуг від ТОВ «Матадор» на суму 546'313,30 грн.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача податкових та видаткових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів та послуг були включені до податкового кредиту, ФОП ОСОБА_1 цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам та послугам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Зазначені первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, ТОВ «Матадор» та ТОВ «Компанія Реммарк» знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Через не невизнання валових витрат позивача по операціям з контрагентами ТОВ «Матадор» та ТОВ «Компанія Реммарк», податковий орган вважає що сума єдиного внеску, що належить до сплати складає 77'731,12 грн., так як при розрахунку брав максимальну загальну суму доходу застрахованої особи за 2012 рік відповідно до чинного законодавства, що становить 224'009,00 грн.

Згідно з п.3.3. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013р. № 455 для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1. розділу ІІ цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що єдиний внесок повинен розраховуватись із суми валового доходу, задекларованому ФОП ОСОБА_1, який є вірним і становить за даними декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік: 69'986,23 х 34,7% = 24'285,22 грн., де: 69'986,23 - валовий дохід; 34,7 - ставка єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців.

За перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 нараховувала та виплачувала заробітну плату найманому працівнику ОСОБА_2 (іпн.3181707385), що підтверджується розрахунковими відомостями №1-11, платіжними відомостями №1-11. З яких вбачається, що позивачка нарахувала найманому працівнику: оклад (1200грн.), всього нараховано 1200 грн., податок (93,05 грн.), єдиний внесок (43,20 грн.), всього утримано 136,25 грн., до виплати-1063,75 грн.; відрахування (єдиний внесок) склали - 447,12 грн. фактично по платіжних відомостях працівнику виплачувалось 981, 81 грн.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті (база нарахування), не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Згідно абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами

В абзаці третьому пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску зазначені фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

До 23-го класу професійного ризику виробництва, що має місце у даному випадку, застосовується ставка єдиного внеску у розмірі 37,26% від бази нарахування.

Відповідно до абз.2 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Частиною 4 статті 8 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено , що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган в порушення вимог Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким не передбачено нарахування єдиного внеску у розмірі 37,26% на суми, які відповідно до цього Закону не є базою оподаткування (суми виплаченої, а не нарахованої заробітної плати), та не надано можливість двічі стягувати єдиний внесок за однією й тією ж ставкою, за один і той же період, щодо однієї й тієї ж особи, донарахував єдиний внесок на загальну суму 8'793,36 грн. на нараховану протягом 2012 року заробітну плату (не зменшену на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, утримань, що здійснюються відповідно до закону), що відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 та ч.4 ст.7 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є базою нарахування єдиного внеску, та донарахував єдиний внесок на загальну суму 7'264,68 грн., на виплачену протягом 2012 року заробітну плату.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 29 травня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський