Рішення

від 04.06.2014 по справі 369/1509/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1509/14-ц

провадження 2/369/1147/14

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кейград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальністю «Кейград» про визнання недійсним договору та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та відповідачем був укладений договір про надання інформаційно-консультативних послуг. За умовами договору позивачем надано послуги з підбору та придбання об'єкту нерухомості, а саме житлового будинку в АДРЕСА_1. Відповідачка в свою чергу мала сплатити погоджену сторонами суму в 2200 дол. США, що на день укладення договору становило 17 578 грн. В день підписання договору відповідачка сплатила 653 дол. США, що становило 5217 грн. Решту суми в розмірі 1547 дол. США, що становить 12 630 грн., відповідачка зобов'язувалась сплатити до 01 вересня 2013 року. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, за умовами договору має також сплатити неустойку в розмірі 50% від вартості послуг, що становить 6180 грн.

Тому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кейград» заборгованість в розмірі 18 540 грн. та судові витрати в розмірі 243,60 грн.

При розгляді справи відповідачка подала зустрічний позов. Свої вимоги мотивувала тим, що 31 травня 2013 року між нею та товариством був підписаний договір про надання інформаційно-консультативних послуг. Даним договором визначено які саме послуги будуть надані. Жодна з цих послуг, крім огляду будинку, надано не було. Договором не надані їй право вимагати надання послуг належним чином та в повному обсязі від виконавця таких послуг. Також договір має явний дисбаланс договірних прав та обов'язків та суперечить законодавству, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів», грошова одиниця договору - долар США. Тому даний договір є недійсним за ст.ст. 203, 215 ЦК України, договір не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не відповідає її внутрішній волі.

Тому просила суд визнати недійсним договір №18/05/13 про надання інформаційно-консультативних послуг, укладений 31травня 2013 року між ТОВ «Кейград» та ОСОБА_1; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ТОВ «Кейград» та її користь сплачені кошти в розмірі 7574,80 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечував. Просив суд задоволити позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні відповідачка та представник відповідача проти позову заперечували, вимоги за зустрічним позовом підтримали. Просили суд задоволити зустрічний позов та відмовити в задоволенні позову товариства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

При розгляді справи судом встановлено, що 31 травня 2013 року між ТОВ «Кейград» та ОСОБА_1 укладено договір №18/05/13 про надання інформаційно-консультативних послуг.

У п.1.1 визначено, що замовник виражає свій намір придбати нерухомість і підписати відповідний договір купівлі-продажу. Виконавець, за завданням замовника, зобов'язується надати послуги по підбору та придбанні об'єкту нерухомості, а саме: будинок площею 170 кв.м, земельна ділянка - 3 сотки, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає вимогам замовника, а замовник зобов'язується оплатити вартість послуг виконавця відповідно до умов договору.

П.3.1 договору передбачено, що вартість послуг, вказаних в предметі договору, складає 2200 дол. США.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником в повному розмірі одночасно з підписанням договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості замовником.

24 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Стаття 99 Конституції України закріплюючи за гривнею правовий статус грошової одиниці України, не визначає сферу її обігу і не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно з приписами ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і порядку, встановленому законом.

Згідно ст.. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З пояснень сторін встановлено, що валютою договору за бажанням відповідачки ОСОБА_1 було обрано долар США. Разом з тим, зважаючи на приписи чинного законодавства, станом на 31 травня 2013 року офіційний курс Національного банку України становив 7,99 грн., тобто вартість послуг відповідно до п.3.1 договору суд визначає в розмірі 17 578 грн.

За ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Права та обов'язки сторін визначені в п. 2 договору.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ст. 526 КЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

З пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що 24 липня 2013 року ОСОБА_1 сплатила 653 дол.США, що становить 5217 грн., на виконання умов п.3.1. Решту суми в розмірі 1547 дол. США, що становить 12 360 грн., відповідачка на час розгляду справи не сплатила.

П. 4.2 договору передбачено, що в разі настання подій, які незалежать від сторін договору, та які роблять виконання неможливим, сторони передбачають відстрочку його виконання, яка оформлюється в письмовому вигляді.

Пояснення представника позивача, що строк сплати другої частини платежу був погоджений сторонами правочину, а саме до 01 вересня 2013 року, суд до уваги не бере, оскільки дана умова дописано власноручно представником товариства та не містить підпису або погодження відповідачкою. Будь-яких належних та допустимих доказів позивач суду не надав щодо погодження терміну сплати іншої частини та звернень до відповідача з відповідними вимогами. Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути не сплачену частину за договором в розмірі 12 360 грн., та відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення неустойки за порушення виконання зобов'язань в розмірі 6180 грн.

Разом з цим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до частин 1, 3-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст.627 ЦК України та ст. 6 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Ч.1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обов'язки сторін погоджені та визначені в п.п. 2.1 та 2.2 договору. Так, замовник зобов'язується надати виконавцю повну та достовірну інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків; письмово інформувати виконавця щодо зміни своєї адреси, місця проживання, номерів телефонів, інших засобів зв'язку; особисто приймати участь в оглядах та переговорах, які організовує замовник; не надавати інформацію про об'єкт нерухомості третім особам, які не приймають участь в договорі; своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги виконавця відповідно до умов даного договору.

При цьому на виконавця покладаються обов'язки: надавати послуги по підбору об'єкту нерухомості: пошук об'єкту нерухомості по заданим параметрам, проведення огляду об'єкту нерухомості; надавати послуги по придбанню об'єкту нерухомості, які полягають в: здійсненні підготовки - проекту попереднього договору; перевірки прав продавця на об'єкт нерухомості, що є предметом договору; попередній перевірці відповідності законодавству України правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості; перевірка дійсності документів, що посвідчують особи громадян України, продавців об'єкту нерухомості та попередня перевірка дієздатності сторін; надання допомоги в отриманні необхідних документів для укладення договору купівлі-продажу та попередній перевірці дієздатності сторін договору; попередня перевірка відсутності заборон на відчуження, арештів на об'єкт нерухомості; перевірка зареєстрованих осіб на об'єкті нерухомості; перевірка заборгованості продавців по оплаті житлово-комунальних послуг, телефонів, спожиту електроенергію.

Посилання ОСОБА_1, що договором не передбачено її прав, то даним договором також не передбачені і права товариства.

У зустрічний позовні заяві вказано, що п.5 є дискримінаційним, оскільки не містить відповідальності виконавця. З такими доводами суд не погоджується, оскільки умови відповідальності, вказані в п.п. 5.1, 5.2, не є вичерпними. Так, п. 5.3 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

Зокрема, ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Тому з урахуванням того, що сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо предмету, ціни, строків виконання, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання таких умов договору дискримінаційними або ж несправедливими. Тобто, позивач не довів, що зміст договору суперечить ст.ст.18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.203 ЦК України.

Крім того, суд вважає, що істотними умовами договору відповідно до змісту ст.ст. 901-907 ЦК України є умови про предмет, ціну, строк виконання, відповідальність сторін.

Як вбачається з тексту укладеного сторонами договору такі умови договору передбачено та погоджено. Доводи відповідача та його представника стосувались неналежного виконання товариством своїх обов'язків, що не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом у судовому засіданні не довів, що оспорюваний договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки умови договору та необхідні платежі були погоджені сторонами при їх укладенні та не визнані такими, що не є несправедливими.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

На підставі вищезазначеного вбачається, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Крім того, відповідні обставини наявності умислу, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману, повинна довести сторона, яка введено в оману.

Однією з підстав, що стало причиною підписання договору, як вказала ОСОБА_1 в судовому засіданні, введення її в оману та тиск при укладанні договору стало порушення банком вимог ст. ст. 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, як вбачається з матеріалів ОСОБА_1 добровільно виявила бажання скористатися послугами товариства та уклала оспорюваний договір.

Суд вважає, що при укладенні умов договору №18/05/13 про надання інформаційно-консультативних послуг, укладений 31травня 2013 року між ТОВ «Кейград» та ОСОБА_1, остання діяла вільно, виходячи з власних інтересів, прийняла рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з контрагентом визначила характер договору, який вони уклали, його умови (зміст).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, що їх понесли.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», т.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.88, 208, 213-215, 294 ЦПК України -

в и р і ш и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кейград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кейград» (03680 м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 9, код 37013916) заборгованість в розмірі 12 365,17 грн. (дванадцять тисяч триста шістдесят п'ять грн. сімнадцять коп.) та судовий збір в розмірі 123,65 грн. (сто двадцять три грн. шістдесят п'ять коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальністю «Кейград» про визнання недійсним договору та стягнення коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич