Ухвала

від 24.07.2014 по справі 369/1509/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1509/14-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С. Провадження № 22-ц/780/4290/14 Доповідач у 2 інстанції Малород Категорія 18 24.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

22 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Малорода О.І.

суддів: Поліщука М.А. Воробйової Н.С.

при секретарі Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейград» про визнання недійсним договору та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в розмірі 18 540 грн. та судові витрати в розмірі.

Вимоги мотивував тим, що між ним та відповідачкою 31травня 2013 року був укладений договір про надання інформаційно-консультативних послуг. За умовами договору ним надано послуги з підбору та придбання об'єкту нерухомості, а саме житлового будинку в АДРЕСА_1. Відповідачка в свою чергу мала сплатити погоджену сторонами суму в 2200 дол. США, що на день укладення договору становило 17 578 грн. В день підписання договору відповідачка сплатила 653 дол. США, що становило 5217 грн. Решту суми в розмірі 1547 дол. США, що становить 12 630 грн., відповідачка зобов'язувалась сплатити до 01 вересня 2013 року.

24 липня 2013 року договір купівлі продажу будинку був укладений.

Вказував, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, за умовами договору має також сплатити неустойку в розмірі 50% від вартості послуг, що становить 6180 грн.

При розгляді справи відповідачка подала зустрічний позов та просила суд визнати недійсним договір №18/05/13 про надання інформаційно-консультативних послуг, укладений 31травня 2013 року між нею та позивачем; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з позивача та її користь сплачені кошти в розмірі 7574,80 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та товариством був підписаний договір про надання інформаційно-консультативних послуг. Даним договором визначено які саме послуги будуть надані. Жодна з цих послуг, крім огляду будинку, надано не було. Умовами Договору не надані їй право вимагати надання послуг належним чином та в повному обсязі від виконавця таких послуг. Також договір має явний дисбаланс договірних прав та обов'язків та суперечить законодавству, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів», грошова одиниця договору - долар США. Тому даний договір є недійсним за ст.ст. 203, 215 ЦК України, договір не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не відповідає її внутрішній волі.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнено з відповідачки на користь позивача 12 365 грн. 17 коп. заборгованості та судовий збір. Врешті позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову товариства та про задоволення її зустрічних позовних вимог.

Мотивує тим, що позивач за умовами укладеного договору, крім послуги по підбору об'єкту нерухомості, зобов'язувався надати послуги щодо супроводу укладання правочину щодо придбання будинку.

Проте, позивач, на її неодноразові звернення відмовлявся виконувати перелічені у п.2.2 договору послуги, оскільки не має на вчинення перелічених дій ліцензії.

Вказує, що позивачем були подані лише докази укладення з нею договору про надання послуг, проте доказів виконання зобов'язань за договором подано не було.

Вважає, що з урахуванням положень ст. 227 ЦК України, спірний договір слід визнати недійсним як такий, що вчинений без відповідного дозволу(ліцензії) на вчинення певних дій, передбачених цим договором.

На її думку, позивач ввів її в оману при укладенні договору, оскільки під час пропонування послуг їй не надавалась інформація щодо тої обставини, що позивач не уповноважений вчиняти перелік послуг, зазначений у п. 2.2. спірного договору.

При цьому посилається на положення ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Крім того, вважає зобов'язання передбачені договором жорсткими щодо неї як замовника, оскільки умовами цього договору не передбачено її право на відмову від прийняття послуг неналежної якості та відшкодування завданих виконавцем збитків.

Вказує, що за п. 3.3. договір вважається виконаним з моменту підписання, проте у вказаному договорі не передбачено яким саме чином може бути підтверджено виконання надання кожної окремої послуги виконавцем.

З посиланням на ст. 229 ЦК України, зазначає, що спірний договір може бути визнаний недійсним, оскільки при укладанні договору вона помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме - її воля під час вчинення оскаржуваного правочину формувалася під впливом неправильних уявлень, які їй були представлені позивачем.

Апеляційну скаргу слід відхилити.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 травня 2013 року між ТОВ «Кейград» та ОСОБА_1 укладено договір №18/05/13 про надання інформаційно-консультативних послуг.

У п.1.1 визначено, що замовник виражає свій намір придбати нерухомість і підписати відповідний договір купівлі-продажу. Виконавець, за завданням замовника, зобов'язується надати послуги по підбору та придбанні об'єкту нерухомості, а саме: будинок площею 170 кв.м, земельна ділянка - 3 сотки, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає вимогам замовника, а замовник зобов'язується оплатити вартість послуг виконавця відповідно до умов договору.

П.3.1 договору передбачено, що вартість послуг, вказаних в предметі договору, складає 2200 дол. США.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником в повному розмірі одночасно з підписанням договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості замовником.

24 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що валютою договору за бажанням відповідачки ОСОБА_1 було обрано долар США. Разом з тим, зважаючи на приписи чинного законодавства, станом на 31 травня 2013 року офіційний курс Національного банку України становив 7,99 грн., тобто вартість послуг відповідно до п.3.1 договору суд визначає в розмірі 17 578 грн.

Встановлено, що 24 липня 2013 року ОСОБА_1 сплатила 653 дол. США, що становить 5217 грн., на виконання умов п.3.1. Решту суми в розмірі 1547 дол. США, що становить 12 360 грн., відповідачка на час розгляду справи не сплатила.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що в разі настання подій, які не залежать від сторін договору, та які роблять виконання неможливим, сторони передбачають відстрочку його виконання, яка оформлюється в письмовому вигляді.

Встановлено, що обов'язки сторін погоджені та визначені в п.п. 2.1 та 2.2 договору. Так, замовник зобов'язується надати виконавцю повну та достовірну інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків; письмово інформувати виконавця щодо зміни своєї адреси, місця проживання, номерів телефонів, інших засобів зв'язку; особисто приймати участь в оглядах та переговорах, які організовує замовник; не надавати інформацію про об'єкт нерухомості третім особам, які не приймають участь в договорі; своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги виконавця відповідно до умов даного договору.

При цьому на виконавця покладаються обов'язки: надавати послуги по підбору об'єкту нерухомості: пошук об'єкту нерухомості по заданим параметрам, проведення огляду об'єкту нерухомості; надавати послуги по придбанню об'єкту нерухомості, які полягають в: здійсненні підготовки - проекту попереднього договору; перевірки прав продавця на об'єкт нерухомості, що є предметом договору; попередній перевірці відповідності законодавству України правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості; перевірка дійсності документів, що посвідчують особи громадян України, продавців об'єкту нерухомості та попередня перевірка дієздатності сторін; надання допомоги в отриманні необхідних документів для укладення договору купівлі-продажу та попередній перевірці дієздатності сторін договору; попередня перевірка відсутності заборон на відчуження, арештів на об'єкт нерухомості; перевірка зареєстрованих осіб на об'єкті нерухомості; перевірка заборгованості продавців по оплаті житлово-комунальних послуг, телефонів, спожиту електроенергію.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за договором купівлі продажу об'єкту нерухомості, вказаного в спірному договорі, відповідачка його придбала у власність, тому умови договору є виконаними.

Пояснення представника позивача, що строк сплати другої частини платежу був погоджений сторонами правочину, а саме до 01 вересня 2013 року, суд не взяв до уваги, оскільки дана умова дописано власноручно представником товариства та не містить підпису або погодження відповідачкою. Будь-яких належних та допустимих доказів позивач суду не надав щодо погодження терміну сплати іншої частини та звернень до відповідача з відповідними вимогами.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачки підлягає стягненню несплачена частина за договором в розмірі 12 360 грн., та відмовив в задоволенні вимог щодо стягнення неустойки за порушення виконання зобов'язань в розмірі 6180 грн.

Суд першої інстанції, враховуючи вимоги діючого законодавства та встановлені обставини справи, прийшов до висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів, що оспорюваний договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки умови договору та необхідні платежі були погоджені сторонами при їх укладенні та не визнані такими, що не є несправедливими.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 добровільно виявила бажання скористатися послугами товариства та уклала оспорюваний договір.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що при укладенні оскаржуваного договору відповідачка діяла вільно, виходячи з власних інтересів, прийняла рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з контрагентом визначила характер договору, який вони уклали, його умови (зміст).

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка з метою придбання об'єкту нерухомості - будинку АДРЕСА_1 та оформлення відповідних документів, уклала договір з позивачем про надання інформаціно-консультативних послуг.

Колегією та судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу відповідачка придбала у власність будинок АДРЕСА_1.

На думку колегії, оскільки відповідачкою було придбано об'єкт нерухомості, щодо якого нею було укладено договір із позивачем, умови договору є виконаними.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Крім того, відповідні обставини наявності умислу, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману, повинна довести сторона, яку введено в оману.

Позивачка в судовому порядку не довела той факт, що позивач при підписанні оскаржуваного договору ввів її в оману та не надала суду відповідних доказів на підтвердження вказаної обставини.

Тому колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що з урахуванням того, що сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо предмету, ціни, строків виконання, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання таких умов договору дискримінаційними або ж несправедливими.

На думку колегії, відповідачка не довела, що зміст договору суперечить ст.ст.18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому відсутні підстави для визнання його недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.203 ЦК України.

Колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому згідно з ст. 308 ч. 1 ЦПК України колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. 308 ч. 1, 315 ЦПК України колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: