Постанова

від 02.06.2014 по справі 823/1467/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року справа № 823/1467/14

13 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Гайдаш В.А.,

секретар - Журавель Т.В.,

за участю представника позивача публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» в особі відділення № 1 у м. Черкаси - Слинька М.Г. (за довіреністю), представника відповідача - Ліщинського О.Л. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» в особі відділення № 1 у м. Черкаси до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика «Новий Київ»», про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» в особі відділення № 1 у м. Черкаси звернулось до суду з адміністративним позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Київ» про зобов'язання вчинити дії.

В адміністративному позові позивач просить зобов'язати Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції вчинити дії по зняттю арешту, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.01.2014 року, винесеної старшим державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ - Карбівничим Р.В. (виконавче провадження № 41651836) на наступне майно: комплекс нежитлових будівель загальною площею 4 715, 00 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Окружна, 4, а саме: будівлю АЗС (літ. Х), площею 46,5 кв. м.; склад (літ. Ц), площею 1 954,8 кв. м.; котельню (літ. Ф), площею 656,5 кв. м.; будівлю КНС (літ. Ш), площею 42,6 кв. м.; трансформаторну підстанцію (літ. Я), площею 45,1 кв. м.; водонапірну башту (1); будівлю артсвердловини (літ. Б), площею 9,3 кв. м.; прохідну (літ. В), площею 14,3 кв. м.; насосну (літ. Я1), площею 43,8 кв. м.; трансформаторну (літ. Щ), площею 42,1 кв. м.; будівлю водоочисної (літ. Ф1), площею 11,5 кв. м.; компресорну (літ. Ц1), площею 22,2 кв. м.; компресорну (Ц2), площею 81,4 кв. м.; склад-цех (літ. Ц3), площею 909,3 кв. м.; цех (літ Ц4), площею 420,9 кв. м.; електроцех (літ. Ц5), площею 414,7 кв. м.

До початку судового засідання 02 червня 2014 року представником позивача було подано письмове клопотання про відмову від позову в частині стягнення з відповідача судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових поясненнях по справі.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача просив відмовити в його задоволенні повністю, мотивуючи свої заперечення тим, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена у відповідності до п. 3 ч. 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». На даний період проводиться перевірка майнового стану боржника та інші дії, спрямовані на повне, неупереджене, своєчасне виконання рішень судів.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 квітня 2012 року між публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОБАНК» та товариством з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика «Новий Київ» укладено договір про надання кредитної лінії № 1204-10 від 26.04.2012 року.

Також 26.04.2012 року між ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» та ТОВ «Паперова фабрика «Новий Київ» було укладено кредитний договір №1204-11 та кредитний договір №1204-12.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами було укладено іпотечний договір від 26.04.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №3761. Відповідно до даного договору ТОВ «Паперова фабрика «Новий Київ» (в подальшому - іпотекодавець) передало в іпотеку ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» комплекс нежитлових будівель, загальною площею 4 715 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Окружна, буд. 4, а саме: будівля АЗС (літ. Х), площею 46,5 кв.м.; склад (літ. Ц), площею 1 954,8 кв.м.; котельня (літ. Ф), площею 656,5 кв.м.; будівля КНС (літ. Ш), площею 42,6 кв.м.; трансформаторна підстанція (літ. Я), площею 45,1 кв.м., водонапірна башта (1); будівля артсвердловини (літ. Б), площею 9,3 кв. м.; прохідна (літ. В), площею 14,3 кв.м.; насосна (літ. Я1), площею 43,8 кв.м.; трансформаторна (літ. Щ), площею 42,1 кв.м.; будівля водоочисної (літ. Ф1), площею 11,5 кв.м.; компресорна (літ. Ц1), площею 22,2 кв.м.; компресорна (Ц2), площею 81,4 кв.м.; склад-цех (літ. Ц3), площею 909,3 кв.м.; цех (літ. Ц4), площею 420,9 кв.м.; електроцех (літ. Ц5), площею 414,7 кв.м. Комплекс нежитлових будівель розташований на земельній ділянці загальною площею 4,5999 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3223755100:06:001:0003, яка надана іпотекодавцю у строкове, платне користування, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 15.03.2012р., що укладений між Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області та іпотекодавцем, зареєстрований у Рокитнянському районному відділі № 21 Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 16.03.2010р. за № 041095300122.

Право власності на предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу комплексу, посвідченого 10.03.2010р. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 3623, зареєстрованого в комунальному підприємстві Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» 11.03.2010р. та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.03.2010р. за реєстраційним номером 3077787 за номером запису: 78 в книзі: 1, та на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Рокитняньскої селищної ради 01.03.2011р. на підставі рішення Рокитнянської селищної ради від 10.02.2011р. за № 35, зареєстрованого в комунальному підприємстві Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» 01.03.2011р. у реєстровій книзі № 1 за номером запису 78 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.03.2011р. за реєстраційним номером 32902312 за номером запису: 78 в книзі: 1.

В зв'язку з невиконанням ТОВ «Паперова фабрика «Новий Київ» зобов'язань, передбачених умовами кредитних договорів у позичальника виникла заборгованість по вказаним кредитним договорам, яка не була вчасно сплачена, а тому позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

25.01.2013р. Господарським судом Київської області було винесено рішення про задоволення позову ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», яким в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.04.2012р. було визнано за ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» право власності на предмет іпотеки - комплекс нежитлових будівель, а саме: будівлю АЗС (літ. Х), площею 46,5 кв.м.; склад (літ. Ц), площею 1 954,8 кв.м.; котельню (літ. Ф), площею 656,5 кв.м.; будівлю КНС (літ. Ш), площею 42,6 кв.м.; трансформаторну підстанцію (літ. Я), площею 45,1 кв.м., водонапірну башту (1); будівлю артсвердловини (літ. Б), площею 9,3 кв. м.; прохідну (літ. В), площею 14,3 кв.м.; насосну (літ. Я1), площею 43,8 кв.м.; трансформаторну (літ. Щ), площею 42,1 кв.м.; будівлю водоочисної (літ. Ф1), площею 11,5 кв.м.; компресорну (літ. Ц1), площею 22,2 кв.м.; компресорну (Ц2), площею 81,4 кв.м.; склад-цех (літ. Ц3), площею 909,3 кв.м.; цех (літ. Ц4), площею 420,9 кв.м.; електроцех (літ. Ц5), площею 414,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Рокитне, вул. Окружна 4.

На даний час рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2013 року у справі №17/131-12 вступило в законну силу та підлягає до виконання.

04.04.2014 року, з метою реєстрації за ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» права власності на предмет іпотеки на підставі рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2013 року, позивач звернувся до Реєстраційної служби Рокитнянського районного управління юстиції Київської області з відповідною заявою.

Під час реєстрації за ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» права власності на вищезазначений предмет іпотеки, державним реєстратором реєстраційної служби Рокитнянського районного управління юстиції Київської області було встановлено, що на все майно ТОВ «Паперова фабрика «Новий Київ», в тому числі й на майно, яке являється предметом іпотеки, державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Карбівничим Р.В. накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.01.2014 року в виконавчому провадженні №41651836, що перешкоджає подальшій реєстрації права власності та у відповідності до п. 5ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. (далі - по тексту Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24.03.1998р. органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. При цьому примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом, здійснюється державним виконавцем.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні статтею 6 Закону № 606-XIV зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

При цьому, ч. 3 статті 11 Закону № 606-XIV державному виконавцю надано право у процесі здійснення виконавчого провадження:

проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

За статтею 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином, законодавством передбачено, що поняття «звернення стягнення» охоплює наявність в сукупності трьох послідовних дій: арешт (опис), вилучення та примусова реалізація.

Згідно з ч. 1 статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Тобто для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Отже, накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому.

Відповідно до ч. 2 статті 57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, Законом № 606-XIV право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у заставі та не встановлено обов'язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснювати перевірку відсутності обтяження зазначеного майна заставою.

З огляду на викладене, враховуючи те, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, суд дійшов висновку про те, що факт накладення арешту на предмет застави не може порушувати переважне право заставодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в заставі. У зв'язку з чим відповідачем правомірно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.01.2014р.

В той же час, згідно з положеннями статті 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому п. 8 ч. 1 статті 47 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (ч. 3 статті 54 Закону № 606-XIV).

Згідно зі ст. 575 ЦК України, іпотека є окремим видом застав, а саме заставою нерухомого майна.

Статтею 589 ЦК України зазначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У відповідності до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» дає, зокрема, визначення терміну іпотека, під яким розуміється вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпеченні нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку, або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» - у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Обтяження на нерухоме майно, а саме комплекс нежитлових будівель загальною площею 4 715,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Рокитне, вул. Окружна 4 було зареєстроване та внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 26.04.2012 року за заявою ПАТ «ЕНЕРГОБАНК». Факт реєстрації обтяжень нерухомого майна підтверджується витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 35843755 та №35843768 від 26.04.2012 року.

Таким чином, позивачем було зареєстровано обтяження на предмет іпотеки значно раніше, ніж була винесена постанова від 21.01.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна .

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому Законом № 606-XIV.

Так, за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 Закону № 606-XIV, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» № 2654-XII від 02.10.1992р. застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 та 2 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що право володіння та користування спірним майном належить товариству з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика «Новий Київ», а право розпорядження - публічному акціонерному товариству «ЕНЕРГОБАНК», як іпотекодержателю, - суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. є зняття арешту із заставленого майна, для реалізації позивачем права звернення стягнення на заставлене майно і, відповідно, погашення кредитів, які забезпечені цим майном, а також зобов'язання Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту із заставленого майна, передбачені статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р., яка чітко регламентує дії державного виконавця у разі прийняття судом рішення про зняття арешту майна, зокрема відповідно до ч. 2 означеної статті у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зняти арешт, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.01.2014 р., винесеної старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Карбівничим Р.В. (виконавче провадження № 41651836), на наступне майно: комплекс нежитлових будівель загальною площею 4 715, 00 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Окружна, 4, а саме: будівлю АЗС (літ. Х), площею 46,5 кв. м.; склад (літ. Ц), площею 1 954,8 кв. м.; котельню (літ. Ф), площею 656,5 кв. м.; будівлю КНС (літ. Ш), площею 42,6 кв. м.; трансформаторну підстанцію (літ. Я), площею 45,1 кв. м.; водонапірну башту (1); будівлю артсвердловини (літ. Б), площею 9,3 кв. м.; прохідну (літ. В), площею 14,3 кв. м.; насосну (літ. Я1), площею 43,8 кв. м.; трансформаторну (літ. Щ), площею 42,1 кв. м.; будівлю водоочисної (літ. Ф1), площею 11, 5 кв. м.; компресорну (літ. Ц1), площею 22,2 кв. м.; компресорну (Ц2), площею 81,4 кв. м.; склад-цех (літ. Ц3), площею 909,3 кв. м.; цех (літ Ц4), площею 420,9 кв. м.; електроцех (літ. Ц5), площею 414,7 кв. м.

Зобов'язати Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області вчинити дії щодо зняття арешту з майна, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.01.2014 р., винесеної старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Карбівничим Р.В. (виконавче провадження № 41651836) на наступне майно: комплекс нежитлових будівель загальною площею 4 715, 00 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Окружна, 4, а саме: будівлю АЗС (літ. Х), площею 46,5 кв. м.; склад (літ. Ц), площею 1 954,8 кв. м.; котельню (літ. Ф), площею 656,5 кв. м.; будівлю КНС (літ. Ш), площею 42,6 кв. м.; трансформаторну підстанцію (літ. Я), площею 45,1 кв. м.; водонапірну башту (1); будівлю артсвердловини (літ. Б), площею 9,3 кв. м.; прохідну (літ. В), площею 14,3 кв. м.; насосну (літ. Я1), площею 43,8 кв. м.; трансформаторну (літ. Щ), площею 42,1 кв. м.; будівлю водоочисної (літ. Ф1), площею 11, 5 кв. м.; компресорну (літ. Ц1), площею 22,2 кв. м.; компресорну (Ц2), площею 81,4 кв. м.; склад-цех (літ. Ц3), площею 909,3 кв. м.; цех (літ Ц4), площею 420,9 кв. м.; електроцех (літ. Ц5), площею 414,7 кв. м.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Гайдаш

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 червня 2014 року