Рішення

від 03.06.2014 по справі 910/2493/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2493/14 03.06.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОТЕКС"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 308133,58 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Метюшев А. С. (дов. № 2/14 від 12.02.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОТЕКС" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) про стягнення 308133,58 грн. за договором купівлі-продажу № 1/12 від 16.01.2012 року, з яких 293045, 26 грн. основного боргу, 2059,68 грн. 3% річних, 13028,64 грн. пені, а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2493/14, розгляд справи призначено на 25.03.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.04.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/2493/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/2493/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 13.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/2493/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судовому засіданні 13.05.2014 у відповідності до ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 03.06.2014.

Крім того, в судовому засіданні 13.05.2014 позивачем подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог на 70 000, 00 грн.; вважати боржника таким, що погасив пеню за порушення договору в розмірі 13 028, 64 грн. та 3 % річних в розмірі 2059, 68 грн., в частині стягнення пені та 3 % річних провадження закрити; стягнути з боржника в судовому порядку 238133, 58 грн. Подана заява розцінена судом, як заява про зменшення позовних вимог до 238133, 58 грн. стягнення основного боргу та прийнята в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд позовних вимог здійснюється судом з врахуванням поданої заяви від 13.05.2014 року.

03.06.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано заяву про відкладення засідання та зміну адреси для листування, клопотання про призначення судово-економічної експертизи та зустрічний позов про розірвання договору купівлі - продажу № 1/12 від 16.01.2012. В судове засідання 03.06.2014 представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд повідомив, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши зустрічний позов про розірвання договору купівлі - продажу № 1/12 від 16.01.2012, вирішив повернути зустрічний позов без розгляду у відповідності до ст. 63 ГПК України, про що судом винесено відповідну ухвалу від 03.06.2014.

Розглянувши в судовому засіданні подану відповідачем заяву про відкладення судового засіданні, суд відмовив в її задоволенні, оскільки відповідач мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та вирішення питання про представлення його інтересів (провадження у справі було порушено ще в лютому 2014 року) та особисто приймав участь в судовому засіданні 13.05.2014 року.

Клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості, оскільки з боку відповідача в матеріали справи не було надано будь-яких доказів виконання договору, дослідження яких потребує спеціальних знань, а також контррозрахунку позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання з боку відповідача його зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1/12 від 16.01.2012 року в частині оплати поставленого товару.

Відповідач, як вбачається із клопотання про призначення судової - економічної експертизи наявність боргу не визнає, проте відзиву на позовну заяву із нормативним обґрунтуванням своїх заперечень та доказів виконання договору суду не надав.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1/12 купівлі- продажу (далі за текстом - договір). На підставі укладеного договору у позивача, як постачальника виникло зобов'язання поставляти на замовлення відповідача, як покупця товари непродовольчої групи, а покупець зобов'язався прийняти товари та оплатити їхню вартість за цінами, вказаними у відповідній видатковій накладній.

18 червня 2013 року сторони подовжили термін дії договору до 31 грудня 2013 року шляхом підписання Доповнення № 1.

01.07.2013 сторонами було підписане доповнення № 2 до договору, в якому сторони погодили зобов'язання продавця поставити сорочки дитячі, згідно наведеного в доповненні № 2 графіка на загальну суму 406 632, 80 грн. (п.1. Доповнення № 2) та строки оплати відповідачем поставленого товару (п.2. Доповнення № 2) та узгодили договірну відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.3. Доповнення № 2).

Так, сторони в доповненні № 2 до договору погодили, що покупець повинен зробити розрахунки за товар згідно графіка: 50 000, 00 грн. до 05 липня, 150 000, 00 грн. до 01 вересня, 65 000, 00 грн. до 10 жовтня, 65 000, 00 грн. до 25 жовтня, 76 632, 80 до 10 листопада, всього - 406 632, 80 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивачем в матеріали справи надані копії видаткових накладних за період з 11.07.2013 по 04.09.2013 на загальну суму 475 606, 14 грн.

Як зазначає позивач, поставлений товар за видатковими накладними №№ РН - 0000066 від 04.09.2013, РН - 0000062 від 03.09.2013, РН - 0000060 від 02.09.2013, РН - 0000054 від 12.08.2013, РН - 0000050 від 03.08.2013, РН - 0000042 від 18.07.2013, РН - 0000038 від 11.07.2013 на загальну суму 68 989, 98 грн. відповідачем повністю оплачений, і заборгованість по зазначеним накладним за відповідачем не рахується.

Позивач зазначає, що на виконання доповнення № 2 до договору ним було поставлено відповідачу сорочок дитячих на загальну суму 406616, 16 грн. відповідно до видаткових накладних №№ РН - 0000058 від 15.08.2013, РН - 0000057 від 14.08.2013, РН - 0000055 від 13.08.2013, РН - 0000049 від 03.08.2013, РН - 0000048 від 02.08.2013, РН - 0000047 від 01.08.2013, РН - 0000044 від 20.07.2013, РН - 0000043 від 19.07.2013.

Як вбачається із матеріалів справи, загалом по договору відповідачем було сплачено позивачу 172 862, 84 грн., а на суму 13 817, 78 грн. товар було повернуто (копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи). Крім того, за твердженням позивача 70 000, 00 грн. було сплачено відповідачем в процесі розгляду справи, що стало підставою для зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву та надання контррозрахунку позовних вимог не скористався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог з наступних підстав.

Договір купівлі-продажу № 1/12 від 16.01.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 475 606, 14 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 242 862, 84 грн. (172 862, 84 + 70 000, 00), частина товару на суму 13 817, 78 грн. була повернута позивачу, станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 218 925, 52 грн. (475 606, 14 - 242 862, 84 - 13 817, 78), доказів сплати якої відповідачем суду не надано, а не 238 133, 58 грн. як просить стягнути позивач.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 218925, 52 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 218925,52 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до доповнення № 2 до договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 218 925, 52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів оплати після порушення провадження у справі 70 000, 00 грн. заборгованості із яких би суд міг дійти висновку, що частина коштів дійсно сплачена відповідачем на оплату пені та 3 %, та враховуючи, що у зв'язку зі зменшенням позовних вимог правильність розрахованих позивачем сум 3 % та пені судом не перевірялись, 70 000, 00 грн. зараховані судом в оплату відповідачем основного боргу, а доводи позивача щодо зарахування 15 088, 32 грн. (із сплачених відповідачем 70 000, 00) на підставі ст. 534 ЦК України, в оплату пені та 3 % річних судом відхиляються.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог задовольняються судом частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 218 925, 52 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, суд зазначає, що п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 визначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково .

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ДРФО НОМЕР_1; в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОТЕКС" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 20-А; код ЄДРПОУ 20039808) 218 925 (двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 25 коп. основної заборгованості та 6162 (шість тисяч сто шістдесят дві) грн. 68 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко