Постанова

від 30.04.2014 по справі 826/19765/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2014 року 15:35 № 826/19765/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Макс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0007262206 від 04.12.2013 р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Макс", (надалі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо залишення без розгляду заперечень на акт перевірки від 19.11.2013 р. №373/1-22-06-38604374, скасування податкового повідомлення-рішення №0007262206 від 04.12.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки акта перевірки та податкового повідомлення-рішення є безпідставними, а сам акт та податкове повідомлення-рішення складені з численними порушеннями норм законодавства України та з помилками, а тому підлягають скасуванню

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 08.01.2014 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 07.04.2013 р. №1 згідно ПАТ "Авант-Банк" від 04.10.2013 р. №822 (вх. №10889/10 від 08.10.2013), за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Макс", код ЄДРПОУ 8604374, з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 07.04.2013 р. №1 згідно ПАТ "Авант-Банк" від 04.10.2013 р. №822 (вх. №10889/10 від 08.10.2013) від 19.11.2013 р. №373/1-22-06-38604374 (надалі - Акт перевірки №373/1-22-06-38604374).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №373/1-22-06-38604374, позивачем порушено вимоги ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", та несвоєчасне надходження товару на територію країни, а саме:

- несвоєчасне надходження товару на територію України у сумі 59977,68 долар США (еквів. 586161, 87 грн.) за контрактом від 07.04.2013 №1 з компанією "Limited Liability Compani" SUPER-MAX" (Чеська республіка), кількість днів прострочення - 2;

- ненадходження товару на територію України у сумі у сумі 10 463,04 долар США (еквів. 83631,08 грн.) за контрактом від 07.04.2013 №1 з компанією "Limited Liability Compani» SUPER-MAX" (Чеська республіка), кількість днів прострочення - 60.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки №373/1-22-06-38604374 позивач 26.11.2013 р. подав до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Заперечення на Акт перевірки №373/1-22-06-38604374.

Відповідач Листом від 29.11.2013 р. №7927/10/22-06-11 повідомив позивача про залишення без розгляду зазначених вище заперечень на Акт перевірки №373/1-22-06-38604374, у зв'язку з тим, що ТОВ "Інтер-Макс" було пропущено строк на подачу таких заперечень.

Суд погоджується із твердженнями позивача щодо протиправності дій відповідача стосовно залишення без розгляду Заперечень на Акт перевірки №373/1-22-06-38604374 з підстав недотриманням строків їх подачі.

Відповідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Відповідно до п.6 розділу 4 Наказу Державної податкової служби України від 22.12.2010 р. № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», (далі Порядок), у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що Акт перевірки №373/1-22-06-38604374 було отримано позивачем 19.11.2013 року.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

Приписами ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що платники податків мають право подати до органу державної податкової служби заперечення на акт перевірки протягом п'яти робочих днів від дня отримання примірника акта, не включаючи день його отримання.

Таку ж позицію висловлює Державна податкова адміністрація України у своєму листі від 27.06.2006 р. № 12079/7/23-1017.

Враховуючи вищезазначене, звертаючи увагу на те, що 23-24 листопада 2013 року були вихідними днями, суд приходить до висновку, що п'ятим (останнім) днем для подачі заперечень на Акт перевірки №373/1-22-06-38604374 було 26 листопада 2013 року, а тому Заперечення на Акт перевірки №373/1-22-06-38604374 були подані позивачем у визначений для цього законом строк, а отже відповідачем було протиправно залишено без розгляду зазначені вище заперечення.

На підставі Акту перевірки №373/1-22-06-38604374 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "У" від 04.12.2013 №0007262206, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 19686,26 грн. (надалі - ППР №0007262206).

Судом встановлено, що 07 квітня 2013 р. між ТОВ "Інтер-Макс" (Україна), як замовником, та Super-Max Corporation Chech (Чеська республіка), як постачальником, був укладений зовнішньоекономічний контракт №1 (надалі - Контракт №1), відповідно до п.3.1, п.4.1 та п.4.8 якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник зобов'язується прийняти продукцію відповідно рахунків-фактури до даного Контракту №1 , складених окремо на кожну партію товару ,в яких вказується найменування, кількість та ціна товару. Замовник здійснює оплату постачальнику в доларах США на наступних умовах: перші три поставки товару повинні бути оплачені на умовах 100% передоплати на підставі попереднього рахунку-фактури; для наступних поставок товару - оплата на протязі 60 днів з дати прибуття товару до обумовленого місцезнаходження/порт, що забезпечується Факторинговим договором, діючого відносно відповідних рахунків-фактур. На протязі перших трьох замовлень строк поставки повинен складати 45 днів з моменту попередньої оплати товарів замовником. Для будь-яких інших замовлень після перших трьох поставок, строк поставки повинен складати 45 днів з дати підтвердження постачальником замовлення на поставку замовнику в письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

16.11.2012 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", пунктом 3 якої закріплено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Моментом здійснення експорту (імпорту), згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 322 Митного кодексу України, товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред'являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються органам доходів і зборів у пунктах пропуску через державний кордон України та в інших місцях на митній території України, встановлених органами доходів і зборів для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску через державний кордон України або інше визначене органами доходів і зборів місце.

Крім того, ч. 1 статті 195 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 321 Митного кодексу України, у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Положеннями пункту 1. ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України передбачено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний Кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:

1) при перевезенні автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д) найменування товарів;

є) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України (перетин товаром митного кордону України), що підтверджується проставленням (наявністю) на товаросупровідних документах, зокрема CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна), відбитка штампа "під митним контролем" з відповідною датою, яка засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Судом встановлено, що за зовнішньоекономічним контрактом №1 від 07.04.2013 р. позивачем 13.06.2013 р. було здійснено попередню оплату за товари в сумі 59977,68 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №1 при цьому граничний термін надходження товарів, за твердженнями відповідача, що не заперечувалось позивачем, було 11.09.2013 р.

З матеріалів справи, а саме, з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №100000000/2013/972061 від 05.09.2013 р. та митної декларації №100250000/2013/032949, вбачається, що перетин митного кордону товаром на загальну суму 49514,64 доларів США відбувся 08.09.2013 р., про що свідчать відмітки Південної митниці "Під митним контролем" і тому в цьому випадку відсутнє прострочення поставки товару на суму 49514,64 доларів США.

Відносно прострочення поставки товару, згідно вище вказаного контракту, на загальну суму 10463,04 доларів США суд зазначає наступне.

В Акті перевірки №373/1-22-06-38604374 відповідачем встановлено, що станом на 19.11.2013 р. у позивача є дебіторська заборгованість за Контрактом №1 з компанією Super-Max (Чеська республіка) у сумі 10463,04 доларів США.

В обґрунтування відсутності прострочення поставки товару на загальну суму 10463,04 доларів США позивач посилався на п.4.7 Додаткової угоди від 02.09.2013 р. до Контракту №1 (...У випадках передачі продукції по акту прийому-передачі, датою поставки продукції та моментом переходу права власності на продукцію, вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі продукції) та на Акт прийому-передачі від 07.09.2013 р. на суму 10463,00 доларів США.

Суд не погоджується із зазначеними вище твердженнями позивача, оскільки із зазначеного Акту прийому-передачі від 07.09.2013 р. вбачається, що дана продукція знаходиться у постачальника до моменту наступної поставки та повинна бути відправлена разом з наступною поставкою відповідно до Контракту №1. Жодних інших доказів на підтвердження того, що дана продукція станом на 19.11.2013 р. була поставлена постачальником позивачем не було надано.

Проте, суд звертає увагу, що п.12 зазначеної вище Постанови Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 р. встановлено, що пункти 3 - 8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою.

Судом встановлено, що Постанова Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 р. набрала чинності 19.11.2012 р., таким чином вимоги п.3 даної постанови діяли до 19.05.2012 р., а тому суд погоджується з твердженнями позивача, що станом на момент здійснення операцій з імпорту товарів ТОВ "Інтер-Макс" п.3 Постанови Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 р. був нечинним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість залишення без розгляду заперечень позивача на Акт перевірки №373/1-22-06-38604374, а також не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 р. ППР №0007262206.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями частини першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Макс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо залишення без розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Макс" на Акт перевірки від 19.11.2013 p. № 373/1-22-06-38604374.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0007262206 від 04.12.2013 p.

4. Судові витрати в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-макс" (ідентифікаційний номер 38604374) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко