Ухвала

від 21.10.2014 по справі 826/19765/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19765/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Макс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Інтер-Макс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій щодо залишення без розгляду заперечень на акт перевірки від 19.11.2013 року №373/1-22-06-38604374, скасування податкового повідомлення-рішення №0007262206 від 04.12.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 07.04.2013 р. №1 згідно ПАТ "Авант-Банк" від 04.10.2013 р. № 822 (вх. №10889/10 від 08.10.2013), за результатами якої відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Макс", код ЄДРПОУ 8604374, з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 07.04.2013 р. №1 згідно ПАТ "Авант-Банк" від 04.10.2013 р. №822 (вх. №10889/10 від 08.10.2013) від 19.11.2013 р. №373/1-22-06-38604374 (надалі - Акт перевірки №373/1-22-06-38604374).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №373/1-22-06-38604374 позивач 26.11.2013 р. подав до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві заперечення на Акт перевірки №373/1-22-06-38604374.

Відповідач листом від 29.11.2013 р. №7927/10/22-06-11 повідомив позивача про залишення без розгляду зазначених вище заперечень на акт перевірки №373/1-22-06-38604374, у зв'язку з тим, що ТОВ "Інтер-Макс" було пропущено строк на подачу таких заперечень.

На підставі акту перевірки №373/1-22-06-38604374 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "У" від 04.12.2013 №0007262206, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 19686,26 грн. (надалі - ППР №0007262206).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Щодо протиправності дій відповідача стосовно залишення без розгляду заперечень на акт перевірки №373/1-22-06-38604374 з підстав недотриманням строків їх подачі.

Відповідно до п.6 розділу 4 Наказу Державної податкової служби України від 22.12.2010 р. № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі Порядок), у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки №373/1-22-06-38604374 було отримано позивачем 19.11.2013 року.

Звертаючи увагу на те, що 23-24 листопада 2013 року були вихідними днями, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що п'ятим (останнім) днем для подачі заперечень на Акт перевірки №373/1-22-06-38604374 було 26 листопада 2013 року, а тому заперечення на Акт перевірки №373/1-22-06-38604374 були подані позивачем у визначений для цього законом строк, а отже відповідачем було протиправно залишено без розгляду зазначені вище заперечення.

Стосовно податкового повідомлення-рішення форми "У" від 04.12.2013 №0007262206 слід зазначити наступне.

07 квітня 2013 р. між ТОВ "Інтер-Макс" (Україна), як замовником, та Super-Max Corporation Chech (Чеська республіка), як постачальником, був укладений зовнішньоекономічний контракт №1 (надалі - Контракт №1), відповідно до п.3.1, п.4.1 та п.4.8 якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник зобов'язується прийняти продукцію відповідно рахунків-фактури до даного Контракту №1, складених окремо на кожну партію товару, в яких вказується найменування, кількість та ціна товару. Замовник здійснює оплату постачальнику в доларах США на наступних умовах: перші три поставки товару повинні бути оплачені на умовах 100% передоплати на підставі попереднього рахунку-фактури; для наступних поставок товару - оплата протягом 60 днів з дати прибуття товару до обумовленого місцезнаходження/порт, що забезпечується Факторинговим договором, діючого відносно відповідних рахунків-фактур. Протягом перших трьох замовлень строк поставки повинен складати 45 днів з моменту попередньої оплати товарів замовником. Для будь-яких інших замовлень після перших трьох поставок, строк поставки повинен складати 45 днів з дати підтвердження постачальником замовлення на поставку замовнику в письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

16.11.2012 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", пунктом 3 якої закріплено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Моментом здійснення експорту (імпорту) згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Слід зауважити, що оформлена митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України (перетин товаром митного кордону України), що підтверджується проставленням (наявністю) на товаросупровідних документах, зокрема CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна), відбитка штампа "під митним контролем" з відповідною датою, яка засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За зовнішньоекономічним контрактом №1 від 07.04.2013 р. позивачем 13.06.2013 р. було здійснено попередню оплату за товари в сумі 59977,68 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №1, при цьому граничний термін надходження товарів, за твердженнями відповідача, що не заперечувалось позивачем, було 11.09.2013 р.

З матеріалів справи, а саме, з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №100000000/2013/972061 від 05.09.2013 р. та митної декларації №100250000/2013/032949, вбачається, що перетин митного кордону товаром на загальну суму 49514,64 доларів США відбувся 08.09.2013 р., про що свідчать відмітки Південної митниці "Під митним контролем" і тому в цьому випадку відсутнє прострочення поставки товару на суму 49514,64 доларів США.

Пунктом 12 зазначеної вище Постанови Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 р. встановлено, що пункти 3 - 8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою.

Постанова Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 р. набрала чинності 19.11.2012 р., таким чином вимоги п.3 даної постанови діяли до 19.05.2013 р., а тому суд погоджується з твердженнями позивача, що станом на момент здійснення операцій з імпорту товарів ТОВ "Інтер-Макс" п.3 Постанови Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 р. був нечинним.

За таких обставин, твердження відповідача, що станом на 19.11.2013 р. у позивача є дебіторська заборгованість за Контрактом №1 з компанією Super-Max (Чеська республіка) у сумі 10463,04 доларів США свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість залишення без розгляду заперечень позивача на Акт перевірки №373/1-22-06-38604374, а також не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення форми «У» від 04.12.2013 р. ППР №0007262206.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 158, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 24.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.