Постанова

від 04.06.2014 по справі 910/25739/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа№ 910/25739/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 04.06.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛінеА» на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року

у справі № 910/25739/13 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Міністерства охорони здоров'я України

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛінеА»

про стягнення неустойки у вигляді пені 124877,50 грн.

та штрафу 173075 грн., ціна позову 297952,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року по справі № 910/25739/13 позов Міністерства охорони здоров'я України до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛінеА» про стягнення неустойки - задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛінеА» на користь Міністерства охорони здоров'я України 124877,50 грн. пені, 173075,00 грн. штрафу та 5959,05 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 26.02.2014 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року по справі № 910/25739/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, апеляційним господарським судом для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи ухвалою від 19.05.2014 року було витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема докази що підтверджують повноваження Київської торгово-промислової палати засвідчувати настання обставин, форс-мажору, належним чином засвідчені копії договорів між ТОВ «ЛінеА» з іноземними контрагентами по даним правовідносинам.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає подану ТОВ «ЛінеА» апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим. Позивач просив суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 26.02.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судових засіданнях 19.05.2014 року, 02.06.2014 року та 04.06.2014 року представники ТОВ «ЛінеА» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу з доводами викладеними в ній та письмових поясненнях, та просив апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Представник Міністерства охорони здоров'я України у судових засіданнях 19.05.2014 року, 02.06.2014 року та 04.06.2014 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача на підставі доводів зазначених у запереченнях на скаргу, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник позивача просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

14 серпня 2012 року між сторонами у справі укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 35/12/170/21-24, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався протягом вересня-жовтня 2012 року передати йому товар - устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (вироби медичного призначення для стентування коронарних судин) загальною вартістю 13 740 061 грн., а він - прийняти та оплатити одержаний товар.

Відповідно до умов п. 5.1 договору постачальник забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP-Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад уповноваженого підприємства замовника (Державне підприємство для постачання медичних установ «Укрмедпостач» МОЗ України) за адресою: 02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, у відповідності до узгодженого графіку поставки (додаток № 2). Відповідно до узгодженого графіку строк поставки товару встановлений до вересня-жовтня 2012 року. Строк дії договору згідно умов п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.

Згідно умов п. 7.2 договору у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає змовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Позивач вказує на те, що всупереч умов договору відповідач прострочив передачу частини товару, передача якого передбачалася у жовтні 2012 року, передавши товар вартістю 1400000 грн. 14 грудня 2012 року, а товар вартістю 1072500 грн. 29 грудня 2012 року.

У зв'язку з простроченням відповідачу відповідно до умов п. 7.2 договору була нарахована неустойка у вигляді пені 124877,50 грн. та штрафу 173075 грн., а всього 297952,50 грн., яку той не оплатив.

За таких обставин у грудні 2013 року Міністерство охорони здоров'я України в особі представника Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ЛінеА» в якому, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 124877,50 грн. пені, 173075 грн. штрафу, а також понесені ним по справі господарські витрати.

В свою чергу відповідач заперечив проти задоволення позову про стягнення штрафних санкцій посилаючись на те, що прострочення передачі товару за договором сталося внаслідок непереборної сили, у зв'язку з чим він звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у відповідності до пункту 8.1 договору.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року по справі № 910/25739/13 позов Міністерства охорони здоров'я України до ТОВ «ЛінеА» про стягнення неустойки - задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 124877,50 грн. пені, 173075,00 грн. штрафу та 5959,05 грн. судового збору.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду про задоволення вказаного позову, погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 ЦК України).

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України). Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, з матеріалів справи дійсно вбачається порушення відповідачем строків поставки товару, зокрема, видатковими накладними № 121214 від 14 грудня 2012 року, № 121229 від 29 грудня 2012 року стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором вартістю 1400000 грн. 14 грудня 2012 року та товару вартістю 1072500 грн. 29 грудня 2012 року з порушенням встановлених договором строків.

Проте, задовольняючи позов місцевий господарський суд не дав належної оцінки доводам відповідача зокрема, щодо того, що прострочення передачі товару за договором сталося внаслідок непереборної сили, у зв'язку з чим він звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у відповідності до пункту 8.1 договору. Крім того, суд першої інстанції не обґрунтував з яких саме причин суд не прийняв до уваги як доказ наданий відповідачем висновок Київської торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) № 1703-4/942 від 29 грудня 2012 року. Судом не було повно з'ясовано та взагалі не досліджено причинно-наслідковий зв'язок між стихійними явищами, які мали місце на території Сполучених Штатів Америки під час дії строку виконання зобов'язання 29 жовтня 2012 року, та станом виконання його зобов'язання з поставки товару за спірним договором.

Натомість, судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи у суді для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи ухвалою від 19.05.2014 року було витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема докази що підтверджують повноваження Київської торгово-промислової палати засвідчувати настання обставин непереборної сили, форс-мажору, копії договорів між ТОВ «ЛінеА» з іноземними контрагентами по даним правовідносинам для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між стихійними явищами, які мали місце на території Сполучених Штатів Америки під час дії строку виконання зобов'язання за спірним договором. Вказані докази які мають значення для вирішення даної справи, суд першої інстанції мав би витребувати під час розгляду справи у суді першої інстанції та надати їм належну правову оцінку.

Так, пунктом 8.1 договору, сторони погодили між собою та передбачили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Відповідно до п.8.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідно до п.8.3 договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженими на це законами України органами.

Відповідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, 30.10.2012 року за вх. № 58/4678 позивач отримав письмове повідомлення відповідача про настання обставин непереборної сили та звернення до уповноважених органів для підтвердження вказаних обставин.

29.12.2012 року за № 1703-4/942 Київська торгово-промислова палата надала відповідачу висновок про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) (далі - висновок), що призвели до невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару.

14.01.2013 року за № 14.03-04/58/5615/1002 позивач надіслав відповідачу лист, в якому зазначив, що повноваження щодо засвідчення обставин форс-мажору, згідно частиною третьою статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» (далі - Закон) належать Торгово-промисловій палаті України. Позивач також зазначив, що право засвідчувати обставини форс-мажору іншими торгово-промисловими палатами Законом не передбачено.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що вказаний висновок Київської торгово-промислової палати не є належним доказом вказаних обставин, оскільки умовами спірного договору сторонами не погоджено засвідчення обставин форс-мажору Київською торгово-промисловою палатою.

Проте, як зазначалося вище, з такими висновками суду у даній справі та у даному випадку судова колегія погодитися не може та вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи містяться роз'яснення Київської торгово-промислової палати від 31.01.2013 року за № 1702-4/78 щодо компетенції у сфері надання висновків про підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Так, відповідно п. 2 ст. 3 Закону, встановлено перелік завдань торгово-промислових палат, а також передбачено право виконання інших повноважень, передбачених статутом торгово-промислових палат.

Перелік прав торгово-промислових палат викладений у статті 11 Закону. Так, торгово-промислові палати мають право, зокрема, надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; проводити на замовлення українських та іноземних підприємств експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності; виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону, Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торгівельні і портові звичаї, прийняті в Україні.

Права торгово-промислових палат, як зазначено в пункті 3 статті 11 Закону, закріплюються в їх статутах і реалізуються в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до пункту 3.1.7 статуту Київської торгово-промислової палати, затвердженого Загальними зборами засновників 21.03.1995 року (протокол №1) з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що Палата має право самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності, а пунктом 3.1.9 передбачає право Палати надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав та інтересів відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; пункт 3.1.11 встановлює право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу; пункт 3.1.18 - право виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.

Крім того, відповідно до пункту 2.11 Положення про юридичний відділ Київської торгово-промислової палати, затвердженого Рішенням Президії Київської торгово-промислової палати від 19.01.2005 року (Протокол №1(4)), до функцій юридичного відділу відноситься надання суб'єктам господарювання України юридичних висновків, висновків про підтвердження та/або настання форс-мажорних обставин, висновків щодо істотної зміни обставин (hardship) відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1.8 Наказу Київської торгово-промислової палати від 05.11.2007 року № 25 документ, який видається замовнику на виконання послуги, оформлюється на фірмовому бланку Київської торгово-промислової палати із зазначенням усіх поштових реквізитів замовника та підписується керівником відділу або його заступником.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону, методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Слід зазначити, що згідно статті 13 Закону, членами торгово-промислової палати України є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами торгово-промислової палати України.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати створюються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіональні торгово-промислові палати). У межах кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата.

Вимоги до статутів торгово-промислових палат перелічені у ст. 8 Закону. У цій же статті вказано, що статут торгово-промислової палати не повинен суперечити законодавству України, а статут регіональної торгово-промислової палати також статуту торгово-промислової палати України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» для державної реєстрації торгово-промислової палати у відповідний реєструючий орган у місячний термін з дня прийняття статуту подається заява її засновників. До заяви додаються нотаріально засвідчені копії статуту торгово-промислової палати і протоколу установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів засновників, що прийняли статут. В ч. 3 цієї статті вказано, що зареєстрованим торгово-промисловим палатам реєструючий орган видає свідоцтво про державну реєстрацію як торгово-промислової палати встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону відмова у державній реєстрації торгово-промислової палати можлива лише в разі порушення встановленого Законом порядку створення торгово-промислової палати або невідповідності її статуту законодавству України. Відмова у реєстрації торгово-промислової палати з інших підстав не допускається.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 22 травня 1995 року було здійснено реєстрацію Київської торгово-промислової палати, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №020540. 2 липня 1998 року Управлінням юстиції в м. Києві Міністерства юстиції України Київській ТПП було видано свідоцтво про державну реєстрацію торгово-промислової палати №0001-98.

Виходячи з вказаних норм ст. 9 Закону, отримання Київською ТПП свідоцтв про державну реєстрацію свідчить про відповідність її статуту нормам чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції досліджено як статут торгово-промислової палати України так і статут Київської торгово-промислової палати з урахуванням змін та доповнень та встановлено, що статут Київської ТПП не суперечить статуту ТПП України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що умовами спірного договору поставки, а саме п. 8.3 договору сторони передбачили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженими на це законами України. Тобто, умовами договору сторони конкретно не зазначили, що обставини непереборної сили мають бути засвідчені та підтверджені саме торгово-промисловою палатою України.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що Київська торгово-промислова палата є єдиним таким органом у регіоні за місцем реєстрації відповідача та те, що умовами договору сторони передбачили, що форс-мажорні обставини можуть засвідчуватись саме уповноваженими на це законами України органами, а не єдиним Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», як вважає позивач, та те, що Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» не заборонено Київській торгово-промисловій палаті засвідчувати форс-мажорні обставини, тобто чинним законодавством не передбачено заборону на видачу регіональними торгово-промисловими палатами висновків про настання обставин непереборної сили (форс-мажор), судова колегія апеляційного господарського суду вважає висновок Київської торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) № 1703-4/942 від 29 грудня 2012 року належним доказом по справі, який підтверджує настання форс-мажорних обставин щодо спірних правовідносин між учасниками судового процесу.

Більш того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що стихійне лихо - ураган «Сенді» що пройшов на території Сполучених Штатів Америки 29.10.2012 року є загальновідомий факт про який було повідомлено засобами масової інформації та під час якого загинули люди.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказуванню.

Що стосується причинно-наслідкового зв'язку між стихійним явищем, яке мало місце на території Сполучених Штатів Америки під час дії строку виконання зобов'язання 29 жовтня 2012 року, та станом виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за спірним договором, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне вказати наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, наміри відповідача виконати умови договору підтверджуються контрактом № 2008/10 від 07.10.2008 року про поставку товарів, укладеним між компанією Хартвуд енд Брукс Лімітед та відповідачем (далі - контракт).

Відповідно до додатку-специфікації № 40002 від 14.08.2012 року до контракту, відповідач замовив у компанії Хартвуд енд Брукс Лімітед медичне устаткування Cordis EXOSEAL (пристрій для закриття місця пункції судини), вантажовідправник - GMED HEALTH CARE LTD G4777 (JOHNSON & JOHNSON EXPORT CIS). Відповідно до п.1.1, п.2.2 контракту, поставка товару здійснюється протягом 60-ти днів з моменту отримання замовлення. Відповідно до п.2.1 контракту, поставка товару здійснюється до м.Києва, Україна (аеропорт Бориспіль).

Таким чином медичне устаткування Cordis EXOSEAL (пристрій для закриття місця пункції судини) повинне було у жовтні 2012 поставлене відповідачу у м.Київ, що дозволяло б вчасно виконати умови спірного договору поставки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, листом від 29.10.2012 року компанія Хартвуд енд Брукс Лімітед повідомила відповідача про неможливість вчасно виконати замовлення згідно додатку-специфікації №40002 від 14.08.2012 року до контракту, оскільки виготовлений товар був готовий до відвантаження у Флориді (США), але 29.10.2012 року товар було пошкоджено внаслідок стихійного лиха - урагану «Сенді». Оскільки пошкодження товару унеможливлює його використання, замовлення було розміщено повторно.

За таких обставин судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що відповідач не мав можливості виконати умови договору щодо поставки медичного устаткування Cordis EXOSEAL (пристрій для закриття місця пункції судини) до 31.10.2012 року внаслідок настання обставин непереборної сили - стихійного лиха, а відтак на підставі пункту 8.1 договору відповідач звільняться від відповідальності (стягнення штрафних санкцій).

Судова колегія вважає, що на прострочення відповідачем поставки товару вплинули обставини, що не залежали від нього. Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.08.2012 року відповідач замовив товар у компанія Хартвуд енд Брукс Лімітед (Великобританія), яка за умовами контракту повинна була поставити товар відповідачу в термін 60 днів з моменту заявки, тобто, до 13.10.2012 року. Згідно листа компанії Хартвуд енд Брукс Лімітед від 29.10.2012 року ураган «Сенді» розпочався 22.10.2012 року, тобто після строку здійснення поставки за контрактом. Так, із зазначеного вбачається що з боку компанії Хартвуд енд Брукс Лімітед за вказаним контрактом відбулось порушення строків поставки товару відповідачу. Проте, вказане порушення за контрактом між Хартвуд енд Брукс Лімітед та відповідачем не вплинуло б на порушення зобов'язань відповідача перед позивачем у даній справі, якби не стихійне лихо що сталося у Сполучених Штатах Америки. З матеріалів справи вбачається що товар був виготовлений та був готовий до відвантаження у Флориді (США), та повинен був бути поставлений в України м. Київ (аеропорт Бориспіль). Судова колегія звертає увагу на те, що за спірним договором поставки, строк поставки товару відповідачем позивачу до 31.10.2012 року, тобто у відповідача був ще час належним чином виконати умови договору та поставити товар у строк передбачений умовами договору.

Що стосується посилання позивача на те, що поняття непереборної сили та форс-мажорні обставини за своїм значенням є різними поняттями, судова колегія вважає помилковими, оскільки поняття форс-мажорні обставини включають в себе поняття обставини непереборної сили, тобто, є більш ширшим поняттям. Це обставини, що не залежать від волі учасників господарського зобов'язання, мають надзвичайний і невідворотний характер.

Таким чином, оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено що прострочка відповідачем поставки товару позивачу за договором № 35/12/170/21-24 від 14 серпня 2012 року сталася внаслідок форс-мажорних обставин (ураган «Сенді») та враховуючи положення пункту 8.1 договору, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що відповідач звільняться від відповідальності щодо стягнення з нього штрафних санкцій.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року, прийняте після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛінеА» на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року у справі № 910/25739/13 слід задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року у справі № 910/25739/13 - скасувати. Прийняти по справі нове рішення суду яким, у задоволенні позову Міністерства охорони здоров'я України до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛінеА» про стягнення 124877,50 грн. пені та 173075,00 грн. штрафу - відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛінеА» на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року у справі № 910/25739/13 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року у справі № 910/25739/13 - скасувати. Прийняти по справі нове рішення суду яким, у задоволенні позову Міністерства охорони здоров'я України до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛінеА» про стягнення 124877,50 грн. пені та 173075,00 грн. штрафу - відмовити.

3. Стягнути з Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код 00012925) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛінеА» (01015, м. Київ, вул. Московська, 37/2-А, код 32162033) 2979,53 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Видачу судового наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/25739/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук