Постанова

від 28.02.2014 по справі 814/182/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28 лютого 2014 року Справа № 814/182/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика» (вул. Заводська, 2, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101)

до відповідача Баштанської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Миколи Аркаса, 2, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101)

про: скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.13р. № 000093200 та № 0000952200,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика» (далі - ТОВ «Баштанська птахофабрика»), звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Баштанської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, Баштанська ОДПІ) № 000093200 та № 0000952200 від 30.12.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті з порушенням чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує, виклавши свої доводи у письмовій формі, та просить суд у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 156 - 165).

Представниками позивача та відповідача подані заяви про слухання справи в порядку письмового провадження без участі представників сторін (арк. спр. 166, 168).

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 05.12.2013 року по 11.12.2013 року спеціалістами Баштанської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Баштанська птахофабрика» з питань взаємовідносин з платниками податків - постачальниками: ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) за липень 2013 року, ТОВ «Асса плюс» (код ЄДРПОУ 36205981) за березень 2012 року, ТОВ «Фрайт» (код ЄДРПОУ 33808865) за березень, травень, червень 2012 року, ТОВ «Компанія сервісагротрейд» (код ЄДРПОУ 38047252) за серпень 2012 року та ПП «Промтехсервіс-Юг» (код ЄДРПОУ 32819766) за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт 129/22-36074464 від 18.12.2013 року (арк. спр. 16 - 52, далі - акт перевірки).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Баштанська птахофабрика»:

- п. 198.1, п. 198.3 ст.198, ст.ст.200, 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, пп. 5.4.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20

лютого 1998 р. за № 128/2568 із змінами і доповненнями, п. 2, 3, 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 16.05.1996р. № 99 товариством штучно сформовано податковий кредит у сумі 97 076,00 грн., в тому числі: у жовтні 2011 року в сумі 8 076,00 грн., у березні 2012 року в сумі 12 791,00 грн., у травні 2012 року в сумі 6 527,00 грн., у червні 2012 року в сумі 6 553,00 грн., у липні 2013 року в сумі 42 046,00 грн. та у серпні 2012 року в сумі 21 083,00 грн.;

- ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року з обсягами придбання від ПП «Промтехсервис-Юг», за березень, травень, червень 2012 року з обсягами придбання від ТОВ «Фрайт», за березень 2012 року з обсягами придбання від ТОВ «Асса плюс», за липень 2013 року з обсягами придбання від ТОВ «Вторметекспорт», за серпень 2012 року з обсягами придбання від ТОВ «Сервісагротрейд» (а отже і задекларований податковий кредит) є недійсними;

- п. 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями товариством до кінця перевірки не було надано повного переліку первинних документів.

В ході перевірки встановлено відсутність реальності придбання товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Баштанська птахофабрика» від ПП «Промтехсервис-Юг» у жовтні 2011 року, ТОВ «Фрайт» у березні, травні, червні 2012 року, ТОВ «Асса плюс» у березні 2012 року, ТОВ «Вторметекспорт» у липні 2013 року, ТОВ «Сервісагротрейд» у серпні 2012 року в сумі 21 083,00 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договори відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

На підставі акту перевірки відповідачем були оформлені та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року:

- № 0000932200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 119 235,00 грн., з яких 89 000,00 грн. за основним платежем та 44 500,00 грн. - штрафні санкції (арк. спр. 15);

- № 0000952200, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8 075,00 грн. (арк. спр. 14).

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України ).

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договорів купівлі-продажу № 01807/13В від 01.07.2013 року (арк. спр. 143 - 144) та № 12/08/13В від 12.08.2013 року (арк. спр. 145 - 146), позивач отримав від ТОВ «Вторметекспорт» товар (сою) за товарно-транспортними накладними № 664631 від 01.07.2014 року (арк. спр. 99), № 664632 від 08.07.2013 року (арк. спр. 96) та видатковими накладними № 621 від 01.07.2013 року (арк. спр. 98) та № 687 від 09.07.2013 року (арк. спр. 95).

Крім того, TOB «Вторметекспорт» були видані позивачу податкові накладні № 15 від 01.07.13 року (арк. спр. 100) та № 40 від 09.07.13 року (арк. спр. 97) із змісту яких вбачається, що позивач отримав від ТОВ «Вторметекспорт» сою на загальну суму 252 273,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 42 045,50 грн.

Отриманий товар був повністю оплачений позивачем, що підтверджується карткою рахунку № 631 за серпень 2012 року (арк. спр. 101) та платіжними дорученнями (арк. спр. 102 - 103).

На виконання умов договору поставки № 0103-01 від 01.03.2012 року (арк. спр. 147 - 148) та Додаткової угоди № 1 від 05.03.2012 року (арк. спр. 149) позивач отримав від ТОВ «Асса плюс» товар (шрот соняшниковий) на загальну суму 50 107,20 грн. (у т.ч. ПДВ 8 351,20 грн.) за товарно-транспортною накладною від 05.03.2012 року (арк. спр. 134) та видатковою накладною № 6 від 05.03.2013 року (арк. спр. 133).

Крім того, ТОВ «Асса плюс» була видана позивачу податкова накладна № 1 від05.03.2012 року, із змісту якої вбачається, що позивач отримав від ТОВ «Асса плюс» товар на загальну суму 50 107,20 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8 351,20 грн. (арк. спр. 135).

Отриманий товар був повністю оплачений позивачем, що підтверджується карткою рахунку № 631 за березень 2012 року (арк. спр. 136) та платіжними дорученнями (арк. спр. 137 - 138).

Також, на виконання умов договору поставки № 25011 від 25.01.2012 року (арк. спр. 150 - 152), позивач отримав від ТОВ «Фрайт» товар (кормові добавки), про що свідчать виписані видаткові накладні № 41 від 01.03.2012 року (арк. спр. 139), № 52 від 22.03.2012 року (арк. спр. 141), № 69 від 10.05.2012 року та № 77 від 08.06.2012 року (арк. спр. 124).

ТОВ «Фрайт» була видані позивачу податкові накладні № 1 від 13.03.2012 року (арк. спр. 140), № 16 від 22.03.2012 року (арк. спр. 142), № 5 від 10.05.2012 року (арк. спр. 129) та № 4 від 08.06.2012 року (арк. спр. 125) із змісту яких також вбачається, що позивач отримав від контрагента-постачальника вищевказані кормові добавки.

Отриманий товар був повністю оплачений позивачем, що підтверджується картками рахунку № 631 за березень 2012 року (арк. спр. 136), травень 2012 року (арк. спр. 126), червень 2012 року (арк. спр. 122) та платіжними дорученнями (арк. спр. 123, 127, 137 - 138).

На виконання умов договору поставки № ДГ-08/08-12 від 08.08.2012 року (арк. спр. 153 - 155), позивач отримав від ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» товар (сою) за товарно-транспортними накладними № 811504 від 04.08.2012 року (арк. спр. 105), № 811509 від 05.08.2013 року (арк. спр. 106) та № 811504 від 06.08.2012 року (арк. спр. 107), видатковими накладними № аг-0000005 від 08.08.2012 року (арк. спр. 108) та № аг-0000006 від 06.08.2012 року (арк. спр. 104).

ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» були видана позивачу податкова накладна № 2 від 08.08.2012 року (арк. спр. 110), яка підтверджує факт отримання позивачем від контрагента-постачальника придбаного товару (сою).

Отриманий товар був повністю оплачений позивачем, що підтверджується карткою рахунку № 631 за серпень 2012 року (арк. спр. 101) та платіжними дорученнями (арк. спр. 102 - 103).

У жовтні 2011 року позивач отримав від ПП «Промтехсервис-Юг» товар (пісок мармуровий) за товарно-транспортними накладними № 181 від 04.10.2011 року (арк. спр. 120), № 204 від 18.10.2011 року (арк. спр. 117) та видатковими накладними № РН-0000214 від 04.10.2011 року (арк. спр. 119), № РН-0000233 від 18.10.2011року (арк. спр. 116).

Крім того, ПП «Промтехсервис-Юг» були видані позивачу податкові накладні від № 4 04.10.2011 року (арк. спр. 121) та № 15 від 18.10.2011 року (арк. спр. 118), із змісту яких також вбачається, що ТОВ «Баштанська птахофабрика» отримало від ПП «Промтехсервис-Юг» тоар (пісок мармуровий).

Позивачем було частково сплачено ПП «Промтехсервис-Юг» за отриманий товар, що підтверджується карткою рахунку № 631 за жовтень 2011 року (арк. спр. 113) та платіжними дорученнями (арк. спр. 114 - 115).

Згідно п. 11.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно- транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У вищевказаних товарно-транспортних накладних, отриманих позивачем від контрагентів, у якості замовника виступали контрагенти позивача, а отже, саме вказані підприємства виписували товарно-транспортні накладні. Таким чином, порушення порядку складання товарно-транспортних накладних могли бути допущені саме з боку контрагентів, а не позивача. ТОВ «Баштанська птахофабрика» не могло вплинути на зміст товарно-транспортних накладних.

За таких обставин суд вважає, що позивач має право на податковий кредит, сплачений на користь цих підприємств, а спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена. Отже, позивач не може нести жодної відповідальності за неправомірні дії своїх контрагентів.

Приймаючи до уваги ту обставину, що сума сплаченого податку на додану вартість у розмірі підтверджується відповідними податковими накладними, а також те що, станом на момент укладення договорів між ТОВ «Баштанська птахофабрика» та його контрагентами: ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Асса плюс», ТОВ «Фрайт», ТОВ «Компанія сервісагротрейд» та ПП «Промтехсервіс-Юг», останні були зареєстровані як платники ПДВ, сума ПДВ позивачем віднесена до податкового кредиту обґрунтовано.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що фінансово-господарські операції позивача є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, у зв'язку з цим суд зазначає, що згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст. 228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону «Про державну податкову службу» та ст. 20 ПКУ.

В свою чергу, позивачем надано суду достатньо доказів реальності господарських операцій між ними.

Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача -такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Позивач в своєму позові просив суд визнати недійсним оскаржуване рішення відповідача. Відповідно до положень ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи пояснення позивача у судовому засіданні, надані їм докази, суд вважає за можливе, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуване рішення відповідача протиправним та скасувати в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 128, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000932200 від 30.12.2013 року.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000952200 від 30.12.2013 року.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 36074464) судовий збір в сумі 254,63 грн., сплачений відповідно до квитанції № 18 від 17.01.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих