Постанова

від 06.06.2014 по справі 922/1568/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа № 922/1568/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя ТерещенкоО.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Краюшкін В.В. (довіреність №19-юр від 08.04.2011 року);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність ВТА №594300 від 23.07.2013 року); ОСОБА_3 (довіреність ВТА №407211 від 19.11.2012 року);

1-а третя особа -не з'явилась;

2-а третя особа -не з'явилась;

3-а третя особа -не з'явилась;

4-а третя особа - Момот І.В. (довіреність №8.0/7277 від 02.12.2013 року);

5-а третя особа -не з'явилась;

6-а третя особа -не з'явилась;

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№737Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2014 року

за позовом Публічного АТ завод "Південкабель", м.Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Харків

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.ТОВ "Агенство нерухомості "Рестріелт", м.Харків;

2.Харківська міська рада, м.Харків;

3.Регіональне відділення фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків;

4.Головне управління державної санітарно-епідеміологічної служби України у Харківській області, м.Харків;

5.Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м.Харків;

6.Приватне підприємство "Агенство нерухомості "Рестріелт", м.Харків

про заборону експлуатації будівлі під житло,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ завод "Південкабель", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд заборонити ПП "АН "Рестріелт" експлуатацію багатоповерхової будівлі адміністративно-виробничого призначення по АДРЕСА_1, загальною площею 9585,10 кв.м., розташованої в промисловій зоні м. Харкова та в санітарно-захисній 300м зоні ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ" під житло.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року було залучено до участі у справі в якості належного відповідача з відповідними процесуальними правами та обов'язками ФОП ОСОБА_5 та в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ПП "Агентство нерухомості "Рестріелт".

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2014 року (у складі колегії:суддя Аюпова Р.М., суддя Мамалуй О.О., суддя Лаврова Л.С.) в позові відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2014 року у справі №922/1568/13 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Позивач надав суду клопотання №19юр від 27.03.2014 року (вх.№2592) про витребування з архіву господарського суду Харківської області справи №40/353-10 за позовом ПП АН "Рестріелт" до ТОВ АН "Рестріелт" про визнання права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів задовольнила вказане клопотання та витребувала з архіву господарського суду Харківської області справу №40/353-10 для ознайомлення.

Також позивачем заявлено клопотання №19юр від 27.03.2014 року (вх.№2593) про призначення повторної комісійної технічно-будівельної експертизи ХНДІСЕ ім.проф.Бокаріуса.

Згідно ч.4 ст.42 ГПК України, при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу.

Відповідно до п.15.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2013 року по справі №922/1568/13 було призначено судову експертизу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2013 року було задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку та зобов'язано сторони забезпечити прибуття експерта, безперешкодне обстеження об'єктів дослідження.

В повідомленні експерта №7301 від 26.12.2013 року зазначено, що у зв'язку з тим, що вихідні дані, необхідні для проведення дослідження до інституту не надійшли, обстеження об'єкту дослідження не було забезпечено, висновок надати неможливо.

Таким чином, сторони не вжили заходів для належного проведення експертизи, внаслідок чого висновок експерта з питань поставлених судом не було зроблено.

Враховуючи те, що норми ст.65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів, колегія суддів вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів та проведення експертизи.

Крім того, з огляду на те, що попередня експертиза у даній справі проведена не була, колегія суддів не вбачає правових підстав для проведення саме повторної судової експертизи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявленого позивачем клопотання про проведення повторної судової експертизи, у зв'язку з чим залишає його без задоволення.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи картографічних матеріалів із пошукової системи Google.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», п.2.5, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Зйомка місцевості, надана позивачем, не має будь-яких ідентифікуючих ознаків та не може бути належним доказом в розумінні статті 34 ГПК України.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача.

Відповідач, ТОВ «АН «Рестріелт», ПП «АН «Рестріелт» надали відзиви на апеляційну скаргу, у якому зазначають, зокрема, що у ПАТ «Завод «Південкабель» відсутні перевищення ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі на межі найближчої житлової забудови, проти апеляційної скарги позивача заперечують в повному обсязі, просять залишити рішення господарського суду Харківської області без змін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач посилається на те, що відповідачем порушуються його права власника майна - цілісного майнового комплексу ПАТ «Завод « Південкабель», оскільки в межах санітарно-промислової захисної зони побудовано житловий будинок.

Позивач просить суд заборонити відповідачу експлуатацію багатоповерхової будівлі адміністративно - виробничого призначення під житло.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на норму ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положення вищевказаної статті позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Таким чином, негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має річ у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно її використовувати або розпоряджатися нею.

Для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

23.06.1995 року Фонд державного майна України (продавець) та Організація орендарів Харківського кабельного заводу «Південкабель» (покупець) уклали договір купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації №КП-373, відповідно до п.1.1 якого, у власність покупця передано державне майно цілісного майнового комплексу Харківського кабельного заводу «Південкабель» за адресою: м.Харків, вул.Автогенна, 7 на земельній ділянці 26 га (а.с.37 т.1).

Право власності позивача на вищевказане майно підтверджується свідоцтвом про право власності №П-454 від 19.09.1995 року (а.с.27 т.1).

Як зазначає позивач, на АДРЕСА_1 в межах сані тарно-промислової захисної 300 м зони позивача здійснювалось будівництво 9-поверхового інженерно-лабораторного корпусу державного підприємства "Машприборпластік", яке у 2000 р. було приватизоване та підлягало закінчен ням будівництва під адміністративно-виробничий центр з розширеною інфра структурою соцкультпобуту власником ТОВ "АН "Рестріелт".

06.08.2002 року між Фондом державного майна України в Харківській області та ТОВ «АН «Рестріелт» укладеного договір купівлі-продажу №884, за яким у власність останнього передано об'єкт незавершеного будівництва «Комплекс будівель та споруд» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.43 т.2).

За клопотанням позивача апеляційним судом витребувано на огляд архівну справу № 40/353-10 із господарського суду Харківської області.

Як свідчать матеріали витребуваної судом справи №40/353-10, ТОВ «АН «Рестріелт» (забудовник) та ПП «АН «Рестріелт» (замовник) уклали договір на будівництво в порядку пайової участі від 24.12.2008 року, відповідно до якого забудовник зобов'язався збудувати і передати замовнику багатоквартирний житловий будинок, загальною площею орієнтовно 9430 кв.м по АДРЕСА_1 а замовник зобов'язався взяти участь у фінансуванні будівництва і прийняти закінчений будівництвом об'єкт.

Оскільки договір не було виконано забудовником - рішенням господарського суду Харківської області по справі №40/353-10 від 21.01.2011 року визнано право власності ПП «АН «Рестріелт» на квартирний багатоповерховий житловий будинок літ. «А-10» по АДРЕСА_1 загальною площею 9585,10 кв.м. і складається із 145 квартир загальною площею 6813,10 кв.м. та нежитлових приміщень, загальною площею 2772 кв.м..

20.01.2012 року між ПП «АН «Рестріелт» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.77 т.1).

Право власності відповідача на вищевказане нерухоме майно зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 23.01.1012 року, про що свідчить витяг №33964670 від 26.04.2012 року (а.с.79 т.1).

Як зазначає позивач, спірна будівля будувалася як адміністративно-виробничий центр з розширеною інфраструктурою соцкультпобуту. ТОВ «АН «Рестріелт» разом з ПП «АН «Рестріелт» здійснили перебудову даного корпусу під 10-поверховий житловий будинок, чим порушили ДБН-360-92 (будівництво без проекту, із відступленням від проекту) та розташували житло в промисловій зоні.

«Законодавство України забороняє розташування житлових приміщень в межах промислової зони», а тому відповідач створює перешкоди для позивача в користуванні ним приватною власністю - ПАТ «Завод «Південкабель», що стало підставою для звернення до суду з позовом про заборону експлуатації будівлі під житло.

Колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністрества охорони здоров'я України №173 від 19.06.1996 року, промислові об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови…, в тому числі для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів.

Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, встановлюються відповідно діючих санітарних норм, їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів (п.5.5 правил).

Відповідно до п.5.10 правил, у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення житлових будинків з придомовими територіями.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог надано суду висновок санітарно-епідеміологічної експертизи № 3.1/5762 від 17.09.2008 р., в якому зафіксовано, що об'єкт (промисловий майданчик 1,3 ПАТ «Завод «Південкабель») відповідає вимогам діючого законодавства України і може бути погоджений, висновок дійсний 5 років ( а.с.22,т.1).

До вказаного висновку додано протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.09.2008ир. № 3.1/335( а.с.23,т.1), в якому визначена санітарно- захисна зона даного підприємства - 300 м, а також вказано, що найближча житлова забудова знаходиться на відстані 600м. від джерела викиду.

Судова колегія приймає до уваги , що вказаний висновок був дійсний 5 років, тобто до 17 вересня 2013 року.

В матеріалах справи також міститься висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області №05.03.02-07/83820 від 16.09.2013 року, в якому зазначено, що у ПАТ "Завод "Південабель" відсутні перевищення ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі на межі найближчої житлової забудови у відповідності до ДСП-201-97 "Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)". За результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПАТ «Завод «Південкабель», за наданим заявником зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування. (а.с.39 т.2).

В документах на обгрунтування обсягів викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПАТ "Завод "Південкабель" зазначено, що для промислового майданчику № 1 санітарно-захисна зона становить 300 метрів, а найближча житлова забудова знаходиться за 380 метрів від крайнього джерела викидів. Для промислового майданчику № 2 санітарно-захисна зона становить 50 метрів, а найближча житлова забудова знаходиться за 240 метрів від крайнього джерела викидів (а.с.36,37 т.2).

Колегія суддів приймає до уваги дозвіл Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 6310138500-198 від 19.09.2013 р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Дозвіл надано до 19.09.2018р., що свідчить про відсутність перешкод або обмежень у користуванні позивачем своїм майном.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення відповідачем дій, що порушують право власності позивача або створюють реальну небезпеку його порушення.

Позивач наполягає на тому, що спірна будівля відповідача знаходиться в межах санітарно - захисної зони.

Судова колегія вважає,що встановлення факту знаходження спірного об'єкту ближче ніж 300 м. до джерела промислових викидів не є необхідним доказом для застосування судом ст.391ЦК України щодо захисту прав позивача, адже відсутні підстави вважати, що право власності позивача при цьому є порушеним.

Доводи позивача про можливе негативне ставлення майбутніх мешканців житлового будинку (які не є сторонами у даній справі) на сусідство із промисловим підприємством через наявність промислових викидів є недоведеними будь-якими матеріалами справи.

Доводи позивача про порушення першою, шостою третіми особами по даній справі проектної документації при будівництві житлового будинку не може бути прийняте до уваги, враховуючи предмет заявленого позову і знаходження даних доводів за межами заявленого позову.

Позивач не є суб'єктом захисту прав майбутніх мешканців спірного будинку.

Судова колегія також приймає до уваги, що рішенням господарського суду Харківської області від 21 січня 2011 року у справі № 40/353-10 (додано до матеріалів справи) визнано право власності ПП «АН Рестріелт» на квартирний багатоповерховий будинок літ А-20 по АДРЕСА_1 (що на даний час належить відповідачу). Тобто, об'єкт права власності визначений саме як житловий будинок. Вказане рішення не скасоване, набрало законної сили.

В апеляційній скарзі позивач також посилався на те, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини справи, оскільки не задовольнив його клопотання про визнання обов'язковою участь судовому засіданні представників Харківської міської ради та інспекції ДАБК, залучення та дослідження в судовому засіданні матеріалів справи № 40/353-10 щодо наявності документів на підтвердження «житлового статусу» спірної будівлі.

Аналогічні клопотання були заявлені апелянтом при розгляді його апеляційної скарги та задоволені апеляційним господарським судом (окрім призначення експертизи, про що вказано вище) . Нових доказів не добуто, та нових доводів позивачем, у зв'язку із задоволенням його клопотань, суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2014 року у справі № 922/1568/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2014 року у справі № 922/1568/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 922/1568/13 підписано 02.06.2014 року

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.