Постанова

від 23.05.2014 по справі 810/2471/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2014 року 810/2471/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнанняпроти правними та скасування податкових повідомлень - рішень № 000092201/114, № 0000102201/112 від 28.01.2014 та № 0000352201/1063 від 17.04.2014.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

Зазначає, що на підставі даного акту перевірки відповідачем були сформовані оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 000092201/114, № 0000102201/112 від 28.01.2014 та № 0000352201/1063 від 17.04.2014.

На думку позивача спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що суперечать нормам чинного податкового законодавства України.

Вважає, що висновки відповідача є необґрунтованими, оскільки позивач має всі без винятку первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання зобов'язань за укладеним правочином з ТОВ «Укрхімтрейдінггруп» та ТОВ «Макростаб» про придбання товарів, в тому числі податкові накладні, оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Крім того, зазначив, що висновки відповідача щодо визначення безповотрньої фінансової допомоги помилковим, оскільки за рішенням Київського апеляційного господарського суду заборгованість за кредитом у сумі 5 096 566,61 грн. не сплачена та строк сплати не минув, тобто дана сума буде повернута позивачем у майбутньому.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача також у судове засідання не зявився, однак подав суду письмові заперечення в обґрунтування яких вказав, що під час проведення планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 було встановлено ряд порушень норм податкового законодавства, а саме заниження податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, про що свідчить акт перевірки, яким встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, також вважає, що відповідачем було дотримано усі вимоги закону при винесені даних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі направлення від 03.12.2013 № 209, № 214, від 11.12.2013 № 230, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77 ПК України, наказу від 12.08.2013 № 108 та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 30.12.2013 за № 1612/10-16-22-04/30889103, згідно якого встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, а саме:

п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 557 538.00 грн., в тому числі за ІІ-IV квартали 2011 року в розмірі 533 172,00 грн., за І квартал 2012 року в розмірі 94 508,00 грн., за півріччя 2012 року в розмірі 23 627,00 грн., за ІІІ квартали 2012 року в розмірі 24 334,00 грн., за 2012 рік в розмірі 24 366,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на суму 307 572,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 342 196,00 грн., за ІІ та ІІІ квартали 2011 року на суму 349 196,00 грн., за ІІ - ІV квартали 2011 року на суму 3 127 623,00 грн.

п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 70 542,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 47 213,00 грн., за березень 2011 року на суму 12 447,00 грн., за квітень 2011 року на суму 951,00 грн., за травень 2011 року на суму 903,00 грн., за червень 2011 року на суму 6 925,00 грн., за липень 2011 року на суму 467,00 грн., за серпень 2011 року на суму 933,00 грн., за серпень 2012 року на суму 90,00 грн., за вересень 2012 року на суму 583,00 грн., за листопад 2012 року на суму 30,00 грн.

п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п.п. 8.1.1, пп. 8.1.2, п. 8.1, ст. 8 Закону України № 889-ІV від 22.05.2003 «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон № 889), п.п. 168.1.1, п. 168.1 ст. 168., п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 176.2 ст. 176 ПК України, що привело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за ІV квартал 2010 - 2011 років на загальну суму - 1 049,20 грн., в тому числі за жовтень 2010 року - 67,43 грн., листопад 2010 року - 67,47 грн., грудень 2010 року - 67,42 грн., січень 2011 року - 70,57 грн., лютий 2011 року - 70,57 грн., березень 2011 року - 70,58 грн., квітень 2011 року - 70,57 грн., травень 2011 року - 70,58 грн., червень 2011 року - 70,57 грн., липень 2011 року - 70,57 грн., серпень 2011 року - 70,58 грн., вересень 2011 року - 70,57 грн., жовтень 2011 року - 70,57 грн., листопад 2011 року - 70,57 грн., грудень 2011 року - 70,58 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки та встановлених порушень відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення - рішення.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000352201/1063 від 17.04.2014 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач згідно договору від 14.03.2007 № 66/07, укладеного з філією «Відділення Промінвестбанку в м. Українка Київської області», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційним промислово - інвестиційний банк», було отримано кредит в сумі 14 500 000,00 грн. з терміном погашення не пізніше 25.03.2012.

Станом на 26.11.2010 заборгованість ТОВ «Геліком JIB» по кредитному договору складала 14 967 154,11 грн., в тому числі основна сума кредиту в сумі 14 096 566,61 грн. та перераховані відсотки в сумі 870 587,50 грн.

В подальшому ПАТ «Акціонерний комерційним промислово - інвестиційний банк» та ТОВ «Компанія з управління активами «І3І ЛАЙФ» було укладено договір відступлення права вимоги від 26.11.2010 № 39/120 згідно умов якого ПАТ «Акціонерний комерційним промислово - інвестиційний банк» відступає ТОВ «Компанія з управління активами «І3І ЛАЙФ» право вимагати від ТОВ «Геліком ЛВ» повернення грошових коштів в розмірі 14 967 154,11 грн.

ТОВ «Компанія з управління активами «І3І ЛАЙФ» звернулось до господарського суду з позовом до позивача про стягнення суми заборгованості у розмірі 14 967 154,11 грн.

Господарським судом Київської області 21.06.2011 було прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі. Не погодившись з вищезазначеним рішенням ТОВ «Геліком ЛВ» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення Господарського суду Київської області 21.06.2011, яке згідно постанови Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу задоволено частково.

Даним судом було встановлено неправомірне нарахування нарахування суми за кредит у розмірі 14 096 566,61 грн.

Так, відповідно до п. 4.3.4 кредитного договору від 14.03.2007 банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним у випадках, коли: позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором; позичальником не виконуються обов'язки, прийняті ним на себе відповідно до укладеного договору забезпечення щодо наявності та належного збереження майнових прав, які надані в забезпечення виконання позичальником обов'язків за цим Договором, а також щодо їх заміни рівноцінними майновими правами (майном) у випадку втрати (відчуження) їх відповідно до умов, встановлених договорами забезпечення; прийнято рішення щодо реорганізації у будь-який спосіб або ліквідації позичальника; інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження; порушено справу про банкрутство позичальника; подано позов про визнання недійсними у повному обсязі чи в частині та/або неукладеними цього договору та/або договорів забезпечення виконання позичальником зобов'язань; позичальником порушений графік погашення кредиту, вказаний в п.2.2 цього договору; погіршився фінансовий стан позичальника (наявність збиткової діяльності за даними балансу на останню звітну дату, зменшення надходжень коштів на поточний рахунок більш як на 50 відсотків у порівнянні з попереднім місяцем та інше); позичальником порушено умови цього договору, зокрема, використано кредит не за цільовим призначенням; позичальником відкладене будь-яке з розпоряджень на списання коштів, що були надані ним до установ банків відповідно до умов п. 4.2.8 цього договору.

Про необхідність дострокової сплати кредиту, процентів з указаних вище підстав Банк зобов'язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 (десять) календарних днів вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

В той же час було встановлено відсутність звернення до ТОВ «Геліком ЛВ» з вимогою про сплату у повному обсязі заборгованості за кредитом, а кінцевий строк повернення кредиту не настав, у зв'язку з чим нарахування суми заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом було судом визнано неправомірним та встановлено, що нарахування має здійснюватися до винесення судом першої інстанції рішення, а саме по травень (включно) 2011 року, оскільки за червень строк сплати суми за кредит не настав.

Пунктом 1 ст. 72 КАС України визначено, що від доказування звільняються обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інші справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином за розрахунком суду Господарського суду Київської області відповідач має сплатити позивачу з березня 2009 року по травень 2011 року включно кошти за кредит в розмірі 9 000 000,00 грн., а також відсотки за користування кредитом у розмірі 870 587,50 грн.

Тому на думку суду висновки відповідача про те, що Київським апеляційним господарським судом сума в розмірі 14 967 154,11 грн. не визнана як заборгованість ТОВ «Геліком ЛВ» перед ТОВ «І3І ЛАЙФ» є помилковими.

Відповідно до постанови від 13.12.2011 Київського апеляційного аосподарського суду було встановлено, що на момент звернення до суду (травень 2011 року) ТОВ «Геліком ЛВ» повинен був погасити 9 000 000,00 грн. основного кредиту та 870 587,50 грн. відсотків.

Тобто, залишок заборгованості за кредитом у сумі 5 096 566,61 грн. строк сплати якого не настав підлягає стягненню у майбутньому, і не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою.

Щодо податкових повідомлень - рішень № 000092201/114, № 0000102201/112 від 28.01.2014 суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договори з ТОВ «Укрхімтрейдінггруп» від 25.02.2011 № 7 щодо постановки поливинилхлориду супензтонного Oxyvinyls 225Р та з ТОВ «Макростаб» від 28.02.2011 № 11/02/28-1 щодо поставки стабилизатора для ПВХ, термостабілізатора Pebefos FP.

Відповідно до даних договорів виконавці беруть на себе зобов'язання поставити вищеназвані товари, а замовник - ТОВ «Геліком Л.В» зобов'язується здійснити в порядку та на умовах договорів оплату поставленого товару.

Однак, під час перевірки позивача щодо повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення та, як наслідок, заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо встановлених порушень з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Крім того, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Підтвердження реальності укладеного договору позивач надав суду копії договорів, податкових накладних за договором з ТОВ «Укрхімтрейдинггруп» № 52, 53 від 28.02.2011, № 48 від 30.03.2011, № 80 від 22.07.2011, № 51 від 15.08.2011, № 3, 34 від 17.09.2012, № 49 від 21.09.2012, за договором з ТОВ «Макростаб» № 56 від 28.02.2011, № 14 від 03.03.2011, № 14 від 10.05.2011, № 51 від 20.05.2011, № 59 від 23.05.2011, № 75 від 26.05.2011, № 91 від 31.05.2011, № 10 від 02.06.2011, № 33 від 08.06.2011, № 56 від 15.06.2011, № 77 від 21.06.2011, № 103 від 29.06.2011, № 13 від 05.07.2011, № 31 від 09.07.2011, видаткових накладних за договором з ТОВ «Укрхімтрейдинггруп» № 80 від 28.02.2011, № 84 від 03.03.2011, № 128 від 06.04.2011, № 373 від 22.07.2011, № 499 від 22.08.2011, № 519 від 05.08.2011, № 503 від 30.08.2012, № 545 від 17.09.2012, № 546 від 17.09.2012, № 547 від 17.09.2012, № 556 від 21.09.2012, № 687 від 15.11.2012, за договором з ТОВ «Макростаб» № М - 00000109 від 01.03.2011, № М - 00000120 від 03.03.2011, № М - 0000290 від 10.05.2011, № М - 0000326 від 20.05.2011, № М - 0000333 від 24.05.2011, № М - 0000347 від 26.05.2011, № М - 366 від 31.05.2011, № М - 0000383 від 02.06.2011, № М - 0000405 від 08.06.2011, № М - 0000422 від 16.06.2011, № М - 0000444 від 22.06.2011, № М - 0000469 від 29.06.2011, № М - 0000490 від 05.07.2011, № М - 0000506 від 08.07.2011, товаро - транспортних накладних за договором з ТОВ «Макростаб» від 03.03.2011, від 20.05.2011, від 31.05.2011, від 16.06.2011, від 29.06.2011, від 05.07.2011, від 08.07.2011, платіжні доручення, що свідчать про оплату поставленого товару від контрагентів, прибуткових договорів на прибуткування купленої сировини, банківських виписок, оборотньо - сальдових відомостей.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача про відсутність у ТОВ «Геліком ЛВ» витрат на транспортування сировини від ТОВ «Укрхімтрейдинггруп», а також товаро - транспортних накладних, оскільки позивачем було надано до суду докази (копії технічних паспортів, подорожніх листів) наявності власного транспортного засобу, що призначений для перевезення.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи операції з поставки товару мали реальний характер, судом виявлено наявність розумних економічних причин (ділової мети), систематичність придбання товарів, що поставлялись, а також з наданих первинних документів вбачається реальна зміна майнового стану платника податків.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 000092201/114, № 0000102201/112 від 28.01.2014 та № 0000352201/1063 від 17.04.2014.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 000092201/114, № 0000102201/112 від 28.01.2014 та № 0000352201/1063 від 17.04.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» сплачений судовий збір в сумі 1 110 (одну тисячу сто десять) грн. 54 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.