Ухвала

від 06.11.2014 по справі 810/2471/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2471/14 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліком ЛВ" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліком ЛВ" (далі - ТОВ "Геліком ЛВ") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ в Обухівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2014 р. №0000352201/1063, від 28.01.2014 р. №0000102201/112, №000092201/114.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі від 17.04.2014 р. №0000352201/1063, від 28.01.2014 р. №0000102201/112, №000092201/114.

На вказану постанову ДПІ в Обухівському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ в Обухівському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Геліком ЛВ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 30.12.2013 р. №1612/10-16-22-04/30889103.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 557538,00 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на суму 307572,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 342196,00 грн., за ІІ та ІІІ квартали 2011 року на суму 349196,00 грн., за ІІ - ІV квартали 2011 року на суму 3 127 623,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 70542,00 грн.;

- п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п.п. 8.1.1, пп. 8.1.2, п. 8.1, ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 168.1.1, п. 168.1 ст. 168., п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що привело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за ІV квартал 2010 - 2011 років на загальну суму - 1 049,20 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- від 17.04.2014 р. №0000352201/1063, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 557538,00 грн. за основним платежем та на суму 6091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 28.01.2014 р. №0000102201/112, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 557538,00 грн. за основним платежем та на суму 23811,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 28.01.2014 р. №000092201/114, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3127623,00 грн.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Під безнадійною заборгованістю пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу розуміється заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору від 14.03.2007 р. №66/07, укладеного з філією «Відділення Промінвестбанку в м. Українка Київської області», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційним промислово - інвестиційний банк», було отримано кредит в сумі 14 500 000,00 грн. з терміном погашення не пізніше 25.03.2012 р.

Станом на 26.11.2010 р. заборгованість ТОВ «Геліком JIB» по кредитному договору складала 14 967 154,11 грн., в тому числі основна сума кредиту в сумі 14 096 566,61 грн. та перераховані відсотки в сумі 870 587,50 грн.

В подальшому ПАТ «Акціонерний комерційним промислово - інвестиційний банк» та ТОВ «Компанія з управління активами «І3І ЛАЙФ» було укладено договір відступлення права вимоги від 26.11.2010 р. №39/120 згідно умов якого ПАТ «Акціонерний комерційним промислово - інвестиційний банк» відступає ТОВ «Компанія з управління активами «І3І ЛАЙФ» право вимагати від ТОВ «Геліком ЛВ» повернення грошових коштів в розмірі 14 967 154,11 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р. по справі №23/066-11, за позовом ТОВ «Компанія з управління активами «І3І ЛАЙФ» до ТОВ «Геліком JIB» про стягнення 14 967 154,11 грн., встановлено неправомірне нарахування суми за кредит у розмірі 14 096 566,61 грн., у зв'язку з відсутністю звернення до ТОВ «Геліком ЛВ» з вимогою про сплату заборгованості у повному обсязі за кредитом, кінцевий строк повернення якого не настав. Встановлено, що нарахування має здійснюватися до винесення судом першої інстанції рішення, а саме по травень (включно) 2011 року, оскільки за червень строк сплати суми за кредит не настав.

За розрахунком суду Господарського суду Київської області у вказаній постанові ТОВ «Геліком ЛВ» має сплатити ТОВ «Компанія з управління активами «І3І ЛАЙФ» з березня 2009 року по травень 2011 року включно кошти за кредит в розмірі 9 000 000,00 грн., а також відсотки за користування кредитом у розмірі 870 587,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, висновки ДПІ в Обухівському районі про те, що Київським апеляційним господарським судом сума в розмірі 14 967 154,11 грн. не визнана як заборгованість ТОВ «Геліком ЛВ» перед ТОВ «Компанія з управління активами «І3І ЛАЙФ» є необґрунтованими.

З огляду на викладене, оскільки по травень 2011 року ТОВ «Геліком ЛВ» повинен був погасити 9 000 000,00 грн. основного кредиту та 870 587,50 грн. відсотків, а по залишку заборгованості за кредитом у сумі 5 096 566,61 грн. строк сплати не настав та підлягав стягненню у майбутньому, а тому не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 17.04.2014 р. №0000352201/1063 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 28.01.2014 р. №000092201/114, №0000102201/112 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем в перевіряємому періоді мав господарські правовідносини з ТОВ «Укрхімтрейдінггруп» (виконавець) на підставі договору від 25.02.2011 р. №7 щодо поставки поливинилхлориду супензтонного Oxyvinyls 225Р та з ТОВ «Макростаб» (виконавець) на підставі договору від 28.02.2011 р. №11/02/28-1 щодо поставки стабилизатора для ПВХ, термостабілізатора Pebefos FP.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів, позивачем надано належні первинні документи, зокрема копії договорів, податкових та видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, платіжних доручень, прибуткових договорів на прибуткування купленої сировини, банківських виписок, оборотньо - сальдових відомостей та витягу з книги обліку довіреностей на отримання товарно-матеріалтних хінностей.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг поставленого товару, з конкретними найменуваннями, в кількісному та ціновому виразі.

Також, позивачем надано до суду копії технічних паспортів, подорожніх листів, які свідчать про наявність власного транспортного засобу, що призначений для перевезення.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

При цьому, зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Отже, відповідач позбавив ТОВ «Геліком ЛВ» права на формування валових витрат та податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття також податкових повідомлень-рішень від 28.01.2014 р. №0000102201/112, №000092201/114, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ в Обухівському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.