Рішення

від 06.06.2014 по справі 907/236/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2014 Справа № 907/236/14

Розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", м. Ужгород-Оноківці

До відповідача Житлово-будівельного кооперативу „Вікторія", м. Ужгород

Про стягнення 58379,94 грн., з яких 55239,91 грн. борг за активну електроенергію, 1594,81 грн. річні (3%), 250,40 грн. втрати від інфляції та 1294,82 грн. пеня,

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

Від позивача - Тодавчич Г.І., представник по дов. від 02.01.2014;

Від відповідача - Фречка М.І., голова ЖБК „Вікторія".

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", м. Ужгород-Оноківці, звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу „Вікторія", м. Ужгород, про стягнення 58379,94 грн., з яких 55239,91 грн. борг за активну електроенергію, 1594,81 грн. річні (3%), 250,40 грн. втрати від інфляції та 1294,82 грн. пеня.

В судовому засіданні 02.06.2014 оголошувалась перерва до 05.06.2014 року до 14 год. 30 хв. відповідно до ст. 77 ГПК України, яку було продовжено до 06.06.2014 року до 14 год. 30 хв.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи обставинами, викладеними в позовній заяві.

Надав суду письмові пояснення (№6-5-190 від 05.06.2014) на підтвердження своєї позиції, що викладена в позовній заяві та у спростування доводів боржника, що наведені у відзиві на позовну заяву; просить задоволити позов повністю та стягнути з відповідача суму заборгованості.

Відповідач на виконання вимог суду подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого визнав позов частково.

Зазначене обґрунтовує тим, що його віднесено до категорії 1.9 споживачів електроенергії, яким відпускається електроенергія за тарифами, затвердженими Постановою №497. Внаслідок включення позивачем відповідача до споживачів категорії 2, розрахунок боргу здійснено за вищими тарифами.

Також зауважує, що Житлово-будівельний кооператив „Вікторія" є неприбутковою організацією, а мешканці кооперативу складаються з малозабезпечених сімей. Таким чином, відсутня фінансова можливість жильців сплачувати додатково, окрім суми витрат за спожиту електроенергію, суми неустойки .

З огляду на викладене, у судовому засіданні заявив клопотання про зменшення розміру пені з врахуванням винятковості даного випадку.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Між Ужгородським МРЕМ ПАТ „Закарпаттяобленерго" (постачальник за договором, далі - позивач) та Житлово-будівельним кооперативом „Вікторія" (споживач за договором, далі - відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії від 29 грудня 2009 року № Р06/13-0398, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (пункт 1).

Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.4 Договору обов'язками споживача є, зокрема, оплата постачальнику електричної енергії вартості електричної енергії згідно з умовами Додатку 7 „Порядок розрахунків" та Додатку 8 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснення оплати за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками споживача.

У свою чергу, правами постачальника є, зокрема, одержання від споживача плати за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності; визначати у порядку, передбаченому розділом 5 договору, величини споживання електричної енергії та потужності.

Однак, відповідач (споживач) всупереч переліченим пунктам договору своє зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим за період з березня 2012 року по лютий 2014 рік (включно) утворився борг у сумі 55239,91 грн. за спожиту активну електричну енергію.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Матеріалами справи встановлено, що зобов'язання позивача (постачальника) щодо виконання договору виконані в повному обсязі. Проте, всупереч існуючим зобов'язанням за договором, відповідач не виконував належним чином умови договору, яке призвело до виникнення заборгованості.

Твердження відповідача щодо віднесення його до категорії 1.9 споживачів електроенергії, яким відпускається електроенергія за тарифами, затвердженими Постановою №497 не приймається судом до уваги з огляду на те, що критерієм для застосування певного пунку Постанови є газифікованість чи негазифікованість об'єкту, на який здійснюється постачання енергії. Підтвердженням факту відсутності газифікації природним газом багатоквартирних будинків та відсутності або не функціонування в зазначених будинках систем централізованого теплопостачання здійснюється на підставі акта, виданого державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в АРК, областях, містах Києві та Севастополі. Вказаного акту відповідачем не подано.

Разом з тим, у ході судового процесу судом встановлено, що на рахунок позивача після подачі позову до суду (а саме - 30.04.2014 року) надійшла сума 4652,05 грн., стягнута з боржника міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського МРУЮ згідно в/п №2-3852/14 по наказу господарського суду Закарпатської області від 03.09.2012 №5008/228/2012. У зв'язку з відсутністю існуючої заборгованості за вказаним наказом, наведена сума була зарахована в погашення заборгованості, що є предметом даного спору.

У разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив своє існування в процесі розгляду справи, провадження у справі в цій частині припиняється на підставі п.1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, у частині стягнення суми 4652,05 грн. провадження у справі слід припинити.

В іншій частині вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 50587,85 грн. підлягають задоволенню на підставі наведених норм та встановлених доказів.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 250,40 грн. інфляційних нарахувань (за період з квітня 2012 по березень 2014) та 1594,81 грн. 3% річних (за період з квітня 2012 по березень 2014).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Заборгованість у частині стягнення 250,40 грн. інфляційних нарахувань (за період з квітня 2012 по березень 2014) та 1594,81 грн. 3% річних (за період з квітня 2012 по березень 2014) повністю підтверджена матеріалами справи, її нарахування перевірено судом, а відтак підлягає до стягнення на підставі наведеної норми права.

Щодо стягнення з відповідача 1294,82 грн. пені, суд дійшов наступних висновків.

Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про зменшення розміру пені з виключних підстав, що наведені у клопотанні.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що Житлово-будівельний кооператив „Вікторія" є неприбутковою організацією, а мешканці кооперативу складаються з малозабезпечених сімей, відсутність фінансової можливості сплачувати додатково, окрім суми витрат за спожиту електроенергію, суми неустойки, суд вважає за доцільне задоволити вказане клопотання та зменшити розмір пені до 647,41 грн.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п.1 1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Вікторія", (код ЄДРПОУ: 22111705, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Легоцького, 44) на користь Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго" (код ЄДРПОУ: 00131529, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57) суму 53080,47 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімдесят грн. 47 коп.), з яких 50587,85 грн. борг за активну електроенергію, 1594,81 грн. річні (3%), 250,40 грн. втрати від інфляції та 647,41 грн. пеня., а також суму 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3 . У частині стягнення суми 4652,05 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. У решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.06.14.

Суддя Л.М. Якимчук