Ухвала

від 05.06.2014 по справі 805/2553/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року справа №805/2553/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Гаврищук Т.Г. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року у справі № 805/2553/14 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив зобов'язати відповідача звільнити всі активи позивача з податкової застави.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 23 жовтня 2008 року № 554 «Про ліквідацію ДВАТ «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» виведено із складу Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» дочірнє підприємство Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» та припинено діяльність підприємства шляхом ліквідації, утворена ліквідаційна комісія. Так, у процесі ліквідації, у зв'язку з недостатністю грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія прийняла рішення про реалізацію майна, що обумовлено необхідністю погашення заборгованості у відповідності з встановленою законодавством черговістю. Відповідач відмовив позивачу у звільненні майна з податкової застави, посилаючись на відсутність законних підстав з огляду на приписи пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України. За таких обставин, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року позовні вимоги задоволені, зобов'язано відповідача звільнити всі активи позивача, що знаходяться у податковій заставі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що статтею 93 Податкового кодексу Українита та розділом 5 Порядку, затвердженого наказом Міністерства доході і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 52, передбачений виключний перелік підстав для звільнення майна з податкової застави. У переліку відсутня така підстава, як прийняття рішення про ліквідацію платника податків. Крім того, апелянт зазначає, що звернення позивача до відповідача, щодо узгодження операцій з заставним майном також не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 8 жовтня 1996 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Україниза № 1 264105 0001 000084, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 490665 (а.с. 8), як платник податків знаходиться на обліку у відповідача, здійснює свою діяльність на підставі Статуту Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» від 21 квітня 2006 року (а.с. 9-16).

Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 23 жовтня 2008 року № 554 виведено зі складу Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння», та вирішено припинити його діяльність шляхом ліквідації, утворено ліквідаційну комісію та розпочато ліквідаційну процедуру (а.с. 17-18).

26 березня 2008 року податковим керуючим Артюх Світланою Іллівною, яка призначена наказом Державної податкової інспекції в м. Торезі від 2008 року № 3, на підставі рішення начальника (заступника начальника) Державної податкової інспекції у м. Торезі від 20 лютого 2004 року № 905/24-012-1 та пункту 4 наказу ДПА України № 439 від 19 вересня 2003 року, на підставі посвідчення, виданого ДПІ у м. Торезі від 24 березня 2008 року № 126/24-012-6, керуючись нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у присутності в.о. начальника управління - голови правління позивача здійснено опис майна, що перебуває у власності останнього на загальну суму 601 794,10 грн., про що складено акт опису майна від 26 березня 2008 року, згідно з яким майно передається на відповідальне зберігання в.о.начальника управління - голови правління Данилова А.Г., а також роз'яснено обов'язки із збереження майна, попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, приховання або підміну (а.с. 24-27).

29 липня 2011 року актом опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) внесено майно позивача у податкову заставу на загальну суму 316 240,02 грн., та звільнено майно з податкової застави на суму 136 350,16 грн. (а.с. 21-23).

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24 грудня 2013 року активи платника податків знаходяться у податковій заставі згідно з актом опису активів від 26 березня 2008 року, та актом опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) від 29 липня 2011 року (а.с. 28-30).

Як вбачається зі зворотнього боку облікової картки платника податків станом на 31 січня 2014 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 244 210,37 грн. (а.с. 41), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 62 940, 45 грн. (а.с. 42), земельного податку з юридичних осіб у розмірі 268 709,34 грн. (а.с. 43), а також станом на 31 грудня 2013 року за позивачем обліковується заборгованість з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 82 128, 71 грн. (а.с. 44).

20 листопада 2013 року голова ліквідаційної комісії позивача Годз О.П. на виконання вимог статей 104-105, 110-112 Цивільного кодексу України, статей 59-61 Господарського кодексу України з метою погашення кредиторських вимог, у тому числі заборгованості з виплати заробітної плати звернувся до відповідач аз листом, згідно якого просив звільнити з податкової застави майно, описане податковим керуючим в акті опису активів від 26 березня 2008 року, та акті опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) від 29 липня 2011 року (а.с. 31).

3 грудня 2013 року листом за № 1982/10/05-24-11-01-12-1 відповідач повідомив позивача про неможливість скасувати податкову заставу, оскільки відповідно до пункту 1 статті 93 Податкового кодексу України встановлено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження. З урахуванням вищевикладеного податковий борг позивача не відноситься до перелічених підстав для скасування податкової застави, залишається непогашеним і складає 580 099,29 грн. (а.с. 32).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначено у рішенні конституційного суду України від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 (справа N 1-9/2005) сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами. Цей інститут як спосіб забезпечення не погашеного у строк податкового зобов'язання є джерелом наповнення бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до п.п. 14.1.155. п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що зміст даного способу забезпечення полягає у наданні повноважень органу стягнення за певних умов здійснити погашення грошового зобов'язання платника податків за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до оголошення опублікованого у Бюлетені Державної реєстрації № 114 (24) виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння».

Порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, визначений ст. 97 ПКУ. Норми цієї статті за суб'єктним складом є спеціальними по відношенню до загальних норм ПКУ, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Згідно пункту 97.1 статті 97 ПКУ під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. Ліквідація позивача відповідає цим ознакам, а отже норми вказаної статті розповсюджуються на нього.

Відповідно до п.п. 97.4.1 п. 97.4 ст. 97 ПКУ особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно платника податків, який ліквідується, є ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.

При цьому відповідно до абзацу 2 частини 9 статті 111 Цивільного кодексу України у разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

З наведеного вбачається, що на відміну від інших платників податків, особою, відповідальною за погашення податкового боргу (у тому числі шляхом реалізації майна боржника) є ліквідаційна комісія, а не податковий орган, як це зазначено у п.п. 14.1.155. п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення власника чи уповноваженого ним органу про ліквідацію платника податків, податковий орган не може погашати податковий борг такого платника за рахунок його майна, що знаходиться у податковій заставі.

Таким чином, у даному випадку втрачається визначений п.п. 14.1.155. п. 14.1 ст. 14 ПКУ правовий зміст податкової застави, яким є забезпечення можливості контролюючого органу здійснити продаж майна платника податків у погашення його податкового боргу.

За приписами п. 97.2. ст. 97 ПКУ у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 61 Господарського кодексу України претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами; черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.

Згідно абзацу 1 частини 9 ст. 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 112 ЦКУ встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Таким чином, за рахунок майна платника податків, що ліквідується, погашення податкового боргу відбувається у третю чергу. Використати майно платника податків для погашення податкового боргу можливо лише при відсутності заборгованості, яка погашається у першу та другу чергу.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість поивача із виплати заробітної плати складає 134,6 тисяч гривень. \ а.с. 31\.

Саме після погашення вимог зазначених кредиторів за рахунок коштів, одержаних ліквідаційною комісією від продажу майна платника податків, можуть бути задоволені зобов'язання відповідача із заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів.

Втім, за приписами п. 95.1. ст. 95 ПКУ за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, що знаходиться у податковій заставі здійснюється погашення податкового боргу.

Згідно з наведеною нормою орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Додаткових умов щодо черговості погашення вимог інших кредиторів перед погашенням податкового боргу дана стаття не містить.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, має місце колізія між нормами п. 97.2. ст. 97 ПКУ, за якими майно позивача має використовуватися у визначеній ЦКУ черговості, та п. 95.1 ст. 95 ПКУ, згідно з яким за рахунок майна позивача відбувається погашення податкового боргу.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за наявності спеціальної норми, яка стосується продажу майна платника податків, який ліквідується, а також зважаючи на вимоги статей 111 та 112 ЦК України щодо черговості погашення вимог кредиторів, застосуванню підлягають саме положення статті 97 ПКУ.

Враховуючи, що податкова застава забезпечує сплату саме податкового боргу, колегія суддів вважає, що збереження її чинності суперечить вимогам ст. 97 ПКУ та ст. 111, 112 ЦКУ та заважає ліквідаційній комісії (ліквідатору) приймати заходи щодо погашення заборгованості першим двом чергам кредиторів.

Зважаючи на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлення статтею 97 ПКУ окремого порядку погашення податкового боргу платників податків, що ліквідуються за рішенням власника або уповноваженого ним органу, вимагає усунення перешкод у розпорядженні майном такого платника податків у вигляді податкової застави.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у ст. 93 ПК України такої підстави для припинення податкової застави, як прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про ліквідацію платника податків, оскільки вказана стаття ПКУ є загальною, визначає підстави припинення податкової застави щодо невизначеного кола платників податків, разом з тим, нею не встановлюється заборона запровадження іншого порядку погашення податкового боргу для окремих платників податку, зокрема які ліквідуються.

Такий порядок встановлений ст. 97 ПКУ, яка передбачає конкретну особу, що вправі здійснювати продаж майна платника податків з метою задоволення вимог кредиторів та встановлює черговість погашення таких вимог, у тому числі податкового боргу. Існуючі обмеження у вигляді податкової застави перешкоджають реалізації такого порядку, чим унеможливлюють законну діяльність ліквідаційної комісії та погашення першочергових вимог кредиторів (у тому числі із заробітної плати).

Крім того, Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначалось, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З огляду на вказане, зважаючи на відсутність у ПКУ способу забезпечення виконання приписів ст. 97 цього Кодексу та одночасно обов'язок суду встановити ефективний на практиці спосіб захисту права позивача, колегія суддів з урахуванням положень ч. 7 ст. 9 КАС України про аналогію закону вважає можливим при обранні способу захисту застосувати механізм, передбачений Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. N 830, відповідно до п. 24 якого відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підчстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року у справі № 805/2553/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Т.Г.Гаврищук

Л.В.Ястребова