Постанова

від 16.05.2014 по справі 805/2511/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 р. Справа №805/2511/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Усові Д.В.,

з участю представників:

позивача - Криворучка В.Ж.,

відповідача - Домашенко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна дистриб'юторська компанія» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2014 року № 0000072201, № 0000082201, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна дистриб'юторська компанія» (далі - позивач, ТОВ «СДК») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Жовтнева ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2014 року № 0000072201 та № 0000082201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Жовтневою ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «СДК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10 січня 2014 року № 9/05-81-22-01/37885168. За висновками якого, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток в сумі 161 651,00 грн., а також податку на додану вартість в сумі 1 912 680,00 грн. Позивач вказав, що свій висновок стосовно заниження сум з податку на прибуток відповідач обґрунтовує тим, що грошові кошти у сумі 610 961,74 грн. отримані як оплата за товар від фізичних осіб на розрахунковий рахунок підприємства - є безповоротною фінансовою допомогою, а акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) укладені з ТОВ «ТБ «Амстор» на загальну суму 100 947,00 грн., та з ТОВ «Український Рітейл» на загальну суму 31 857,00 грн. не відносяться до власної господарської діяльності. Стосовно заниження сум з податку на додану вартість відповідач обґрунтовує тим, що на поточний рахунок підприємства зараховані грошові кошти від фізичних осіб за товар на загальну суму 1 880 919 грн., які податковою службою вважаються передплатою та нібито не віднесені до податкових зобов'язань по податку на додану вартість, а також невизнання відповідачем податкового кредиту по отриманим послугам згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з ТОВ «ТБ «Амстор» та з ТОВ «Український Рітейл». Позивач вказує, що не погодившись з даними висновками він звернувся до податкового органу із запереченнями, які не були прийняті відповідачем. З урахуванням викладеного, 22 січня 2014 року відповідачем на підставі вищенаведеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000082201 з податку на прибуток у загальній сумі 202 063, 75 грн., з яких за основним платежем 161 651,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 40 412,75 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0000072201 з податку на додану вартість у загальній сумі 2 390 850,00 грн., з яких за основним платежем 1 912 680,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 478 170,00 грн.

Позивач вказує, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності встановлені статтею 44 Податкового кодексу України, в якій зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі: первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності, а також інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства. Юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 Податкового кодексу України зобов'язані складати і подавати у відповідні органи фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого підприємництва, один раз на рік. До складу витрат не включаються такі витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими первинними документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку і нарахування податку. Також згідно з вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податковою законодавства додаються до акту перевірки. З приводу викладеного позивач вказав, що під час проведення перевірки, податковою службою не отримувались жодні копії із перевірених документів, також про це свідчить відсутність відображення таких фактів в акті перевірки. Таким чином, висновки акту перевірки про порушення підприємством вимог податкового законодавства не підтверджені податковою службою жодним письмовим доказом та ґрунтуються виключно на припущеннях. Позивач вказує, що у зв'язку з наданням ним до перевірки у повному обсязі усіх первинних, облікових та звітних документів, ведення яких передбачене діючим законодавством, своєчасним включенням до податкових зобов'язань всіх отриманих грошових сум, висновки акту перевірки, щодо не підтвердження валових витрат та податкового кредиту не відповідають вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2014 року № 0000072201, № 0000082201 (том 1 арк. справи 3-7).

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позові, підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов скасувавши податкові повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції від 22 січня 2014 року № 0000072201, № 0000082201.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що надала суду письмові заперечення (том 1 арк. справи 26-30), в яких зазначили, що Жовтневою ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки складено акт від 10 січня 2014 року №9/05-81-22-01/37885168, на підставі якого 22 січня 2014 року винесені податкові повідомлення - рішення: №0000082201 (форма «Р»), яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 161 651,00 грн. та 40412,75 гри. за штрафними санкціями; №0000072201 (форма «Р»), яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 912 680,00 грн. та за штрафними санкціями - 478 170,00 грн.

Представник відповідача зазначила, що ТОВ «СДК» за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 20 118 486 грн. Перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року встановлено його заниження у розмірі 610 962,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року у сумі 99 980,00 грн., за півріччя 2012 року у сумі 99 980,00 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 549 890,00грн. (449 910,00 грн.), за 2012 рік у сумі 610 962,00 грн. (61 072,00 грн.). До перевірки надані виписки банку, згідно яких на поточні рахунки підприємства надходили грошові кошти від фізичних осіб, але позивачем не надано документів, які містять реквізити, та певну інформацію щодо здійснення операцій з отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства від даних фізичних осіб, а зазначені лише прізвища, без наявності паспортних даних чи індивідуального податкового номеру. Отже, грошові кошти вносились як оплата за товар без деталізації асортименту на розрахунковий рахунок підприємства від невстановлених суб'єктів господарювання в один й той же час та на однакові суми у не операційний час роботи банку. Таким чином, у зв'язку з тим, що за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року позивачем отримано кошти у розмірі 610 961,74 грн., які надійшли від фізичних осіб, які не мали господарських правовідносин з ТОВ «СДК, отримані грошові кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

З приводу валових витрат представник відповідача вказала, що за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року ТОВ «СДК» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 19 672 568,00 грн., перевіркою повноти визначення витрат за вказаний період встановлено їх завищення у розмірі 158 804,00 грн., у тому числі у півріччі 2012 року у розмірі 21 387,00 грн., за 3 квартали 2012 у розмірі 83 994,00 грн., за 2012 у розмірі 158 804,00 грн. До перевірки позивачем надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02 жовтня 2012 року № АМ-0019916 на суму 20 000,0 грн., ПДВ - 4 000,00 грн., загальна сума 24 000,0 грн., згідно з яким ТОВ «ТБ «Амстор» (виконавець) для ТОВ «СДК» (замовник) виконані роботи (надані послуги) згідно з договором від 10 квітня 2012 року № 742. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 даного договору постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на постачання товару на умовах ООР з відвантаженням товару на рамку у місці доставки, за адресою, вказаною в замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок». Додатковою угодою від 07 вересня 2012 року до договору від 10 квітня 2012 № 742 передбачено, що постачальник зобов'язаний надавати з кожною партією товару документи, у т.ч. транспортну накладну. У порушення викладеного позивачем не надано документів, які підтверджують факт транспортування продукції, зокрема товарно-транспортні накладні або інші супроводжувальні документів по м. Донецьку та м. Макіївка. У зв'язку з тим, що отримання послуг «за розміщення товару постачальника в торгову мережу покупця при першому постачанні товару» від ТОВ «ТБ «Амстор» та ТОВ «Український Рітейл» на адресу магазинів м. Донецьк та м. Макіївка на суму 26 000,00 грн., ПДВ 5 200,00 грн., не відноситься до власної господарської діяльності підприємства, відповідачем виключено зі складу витрат підприємства у 2 кварталі 2012 року 6 000,00 грн., з 3 квартали 2012 року 6 000,00 грн., за 2012 рік - 26 000,00 грн. (у тому числі 4 квартал 2012 року - 20 000,00 грн.).

Також представники відповідача зазначили, що посадовими особами ТОВ «СДК» задекларовано суми придбання послуг по рядку 06.1 «Адміністративні витрати» Декларацій з податку на прибуток у відповідних періодах: у 2 кварталі 2012 року у сумі 8 870,51 грн., у 3 кварталі 2012 року у сумі 48 868,89 грн., та у 4 кварталі 2012 року у сумі 43 207,29 грн. До перевірки позивачем надано акти здачі-приймання робіт на загальну суму 16 765,83 грн., відповідно до яких ТОВ «ТБ «Амстор» (виконавець) надає інформаційні послуги зі стимулювання збуту товарів ТОВ «СДК» (замовник). Відповідач зазначає, що надані позивачем акти здачі-приймання послуг не мають деталізації наданих послуг, а саме: не надано дані аналізу товарообігу, на підставі якого надавалися рекомендації щодо його зростання; не вказано, які саме рекомендації надавалися замовникові, по яким товарам проводився аналіз та надавалися рекомендації, а також відсутня адреса програми - де і коли надавалися послуги, та інше. У зв'язку з тим, що надані до перевірки акти здачі-приймання робіт не мають підтвердження щодо отримання послуг для власної господарської діяльності, що пов'язано з отриманням прибутку, перевіркою виключено зі складу витрат підприємства суми витрат по вищевказаним послугам на загальну суму 100 947,00 грн., у т.ч. по наступних періодах: у 2 кварталі 2012 року у сумі 8 871, 00 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 57 740,00 грн. (у тому числі 3 квартал - 48 869,00 грн.).

ТОВ «Український Рітейл» надано на адресу ТОВ «СДК» послуги з обробки (перевірки, внесення до своєї бази, узагальнення даних, первинних (супровідних) документів Постачальника на товар), про що надано Акти надання послуг на загальну суму 4 582,47 грн. ТОВ «СДК» задекларовано суми придбання послуг по рядку 06.1 «Адміністративні витрати» Декларацій з податку на прибутоку відповідних періодах: у 2 кварталі 2012 року у сумі 6 516, 00 грн., у 3 кварталі 2012 року у сумі 13 738,00 та у 4 кварталі 2012 у сумі 11 603,00 грн. Відповідач зазначає, що надані до перевірки документи не підтверджують яким чином послуги з обробки (перевірки, внесення до своєї бази, узагальнення даних, первинних (супровідних) документів використовуються ТОВ «СДК» у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим не можуть рахуватися витратами, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у зв'язку з чим перевіркою виключені зі складу витрат підприємства суми по отриманим послугам у загальній сумі 31 857,00 грн.,у тому числі по періодах: у 2 кварталі 2012 року у сумі 6 516,00 грн., за 3 квартали 2012 року у розмірі 20 254,00 грн. (у тому числі 3 квартал 2012 року - 13 738,00 грн.). Таким чином, ТОВ «СДК» за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року завищено валові витрати по рядку 06.1 «Адміністративні витрати» Декларації з податку на прибуток підприємства у розмірі 158 804, 00 грн., у тому числі у 2 кварталі 2012 року у розмірі 21 387,00 грн., за 3 квартали 2012 року у розмірі 83 994, 00 грн. (у тому числі 3 квартал 2012 року - 62 607,00 грн.), за 2012 рік у розмірі 158 804,00 грн. (у тому числі 4 квартал 2012 року на суму 74 810,00 грн.).

За період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року ТОВ «СДК» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 3 962 878,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за вказаний період встановлено заниження у розмірі 1 880 919,00 грн. До перевірки надано виписки банків, згідно яких на поточний рахунок підприємства зараховані грошові кошти від фізичних осіб за товар на загальну суму 1 880 919,00 грн., але документів, підтверджуючих факт отримання та відвантаження товару на адресу фізичних осіб не має, у зв'язку з чим неможливо встановити суму реалізації товару. Таким чином, відповідач вважає, що підприємством не віднесено суми ПДВ по передплатам до податкових зобов'язань у загальному розмірі 1 880 919,00 грн.

З приводу податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованого позивачем за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 3 929 142,00 грн., відповідачем встановлено його завищення на суму 31 761,00 грн. Надані до перевірки документи не підтверджують правильність повноти відображення первинних документів та фінансово-господарських операцій, у зв'язку з чим перевіркою не встановлено використання отриманих вищеописаних послуг у межах господарської діяльності платника податку, отже, зі складу податкового кредиту підлягають виключенню суми ПДВ у розмірі 31 761,00 грн. Відповідач вказав, що за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року здекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 33 734,00 грн. Таким чином, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року встановлено його заниження у розмірі 1 912 680,00 грн.

З урахуванням викладеного представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна дистриб'юторська компанія» (ЄДРПОУ 37885168, адреса: 87512, Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, буд. 3) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 08 листопада 2011 року за адресою: 87512, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, Володарське шосе, буд. 3, про що державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 1 274 102 0000 008469, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 716777 (арк. справи 10), а також Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ № 453712 (арк. справи 11), як платник податків перебуває на обліку в Жовтневій ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Відповідач - Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами адміністративної справи, у період з 02 грудня 2013 року по 27 грудня 2012 року головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області Караулан О.В., Логвіновою М.М., Незамовим В.Л., Радачинською Ю.В., Школіком С.Є. та Коваленко Т.В. у відповідності до статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України на підставі наказу Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 02 грудня 2013 року № 1159 та направлень від 02 грудня 2013 року №№ 566, 567, 568, 569, 570, 571, виданих Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Східна дистриб'юторська компанія» (код ЄДРПОУ 37885168) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 10 січня 2014 року № 9/05-81-22-01/37885168 (том 1 арк. справи 31-66).

За змістом висновків наведеного акту перевірки, відповідачем встановлені наступні порушення:

1.підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.10.1 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 161 651,00 грн., у тому числі у 1 кварталі 2012 року у розмірі 20 996,00 грн., за 1 півріччя 2012 року у розмірі 25 487,00 грн., за 3 квартали 2012 року у розмірі 133 116,00 грн., за 2012 рік у розмірі 161 651,00 грн.;

2.пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1 пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 1 912 680,00 грн., у тому числі: у січні 2012 року на суму 53 746,00 грн., у лютому 2012 року на суму 61 971,00 грн., у березні 2012 року на суму 124 972,00 грн., у квітні 2012 року на суму 117 874,00 грн., у травні 2012 року на суму 86 407,00 грн., у червні 2012 року на суму 190 404,00 грн., у липні 2012 року на суму 318 780,00 грн., у серпні 2012 року на суму 574 449,00 грн., у вересні 2012 року на суму 79 821,00 грн., у жовтні 2012 року на суму 112 523,00 грн., у листопаді 2012 року на суму 128 001,00 грн., у грудні 2012 року на суму 63 732,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя Донецької області 22 січня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000082201 форми «Р», яким за порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.10.1 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 202 063,75 грн., у тому числі за основним платежем - 161 651,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 412,75грн. (том 1 арк. справи 8);

- № 0000072201 форми «Р», яким за порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1 пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 390 850,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 912 680,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 478 170,00 грн. (том 1 арк. справи 9).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом про їх скасування.

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків в акті перевірки та, як наслідок, правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000072201, № 0000082201 від 22 січня 2014 року. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом, серед іншого, перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року встановлено його заниження у розмірі 610 962,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року у сумі 99 980,00 грн., за півріччя 2012 року у сумі 99 980,00 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 549 890,00грн.(449 910,00 грн.), за 2012 рік у сумі 610 962,00 грн. (61 072,00 грн.).

Означені висновки контролюючий орган зробив з того, що до перевірки йому платником податку надані виписки банку, згідно яких на поточні рахунки підприємства надходили грошові кошти від фізичних осіб на загальну суму 610 961,74 грн., а саме: 10 вересня 2012 року від ОСОБА_10 на суму 49 990,00 грн., 16 липня 2012 року від ОСОБА_11 на суму 49 990,00 грн., 16 липня 2012 року від ОСОБА_12 на суму 49 990,00 грн., 23 березня 2012 року від ОСОБА_13 на суму 49 990,00 грн., 16 липня 2012 року від ОСОБА_14 на суму 49 990,00 грн., 16 липня 2012 року від ОСОБА_15 на суму 49 990,00 грн., 16 липня 2012 року від ОСОБА_16 на суму 49 990,00 грн., 16 липня 2012 року від ОСОБА_3 на суму 49 990,00 грн., 16 липня 2012 року від ОСОБА_17 на суму 49 990,00 грн., 22 березня 2012 року від ОСОБА_18 на суму 49 990,00 грн., 14 листопада 2012 року від ОСОБА_19 на суму 49 733,74 грн., та 13 грудня 2012 року від ОСОБА_19 на суму 11 338,00 грн., однак позивачем не надано документів, які містять реквізити, та певну інформацію щодо здійснення операцій з отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства від даних фізичних осіб, а зазначені лише їх прізвища, без наявності паспортних даних чи індивідуального податкового номеру, тобто документів, які підтверджують, що фізична особа, яка вносила кошти на розрахунковий рахунок, вносила їх саме за придбаний товар та є особою, яка фактично одержувала товари по видатковим накладним та на які були виписані податкові накладні. Грошові кошти вносились як оплата за товар без деталізації асортименту на розрахунковий рахунок підприємства від невстановлених суб'єктів господарювання в один й той же час та на однакові суми у не операційний час роботи банку. Таким чином, у зв'язку з тим, що за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року позивачем отримано кошти у розмірі 610 961,74 грн., які надійшли від фізичних осіб, які не мали господарських правовідносин з ТОВ «СДК», отримані грошові кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

За приписами підпункту 14.1.257. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2. статті 135 Кодексу).

У відповідності до пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

У статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України (пункт 201.1статті 201 Кодексу).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4 статті 201 Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (пункт 201.6 статті 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункту 201.7 статті 201 Кодексу).

Водночас, як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивачем зазначеним фізичним особам, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13 та ОСОБА_19 було реалізовано товар за видатковими накладними, а саме: за видатковою накладною від 21 березня 2012 року № Б/РН-0000000057 виданою ОСОБА_18 на суму 49 990,00 грн. (том 2 арк. справи 239), за видатковою накладною від 23 березня 2012 року №Б/РН-0000000061 виданої ОСОБА_13 на суму 49 990,00 грн. (том 2 арк. справи 242), за видатковою накладною від 16 липня 2012 року № Б/РН-0000001534 виданої ОСОБА_11 на суму 49 990,00 грн. (том 3 арк. справи 123), за видатковою накладною від 16 липня 2012 року № № Б/РН-0000001535 виданої ОСОБА_12 на суму 49 990,00 грн. (том 3 арк. справи 124), за видатковою накладною від 16 липня 2012 року №Б/РН-0000001537 виданою ОСОБА_14 на суму 49 990,00 грн. (том 3 арк. справи 128), за видатковою накладною від 16 липня 2012 року № Б/РН-0000001537 виданої ОСОБА_15 на суму 49 990,00 грн. (том 3 арк. справи 128), за видатковою накладною від 16 липня 2012 року № Б/РН-0000001539 виданої ОСОБА_16 на суму 49 990,00 грн. (том 3 арк. справи 126), за видатковою накладною від 16 липня 2012 року № Б/РН-0000001540 виданої ОСОБА_3 на суму 49 990,00 грн. (том 3 арк. справи 126), видатковою накладною від 16 липня 2012 року № Б/РН-0000001538 виданої ОСОБА_17 на суму 49 990,00 грн. (том 3 арк. справи 125), видатковою накладною від 10 вересня 2012 року № СД-3582 виданої ОСОБА_10 на суму 49 990,00 грн. (том 3 арк. справи 225), за видатковою накладною від 14 листопада 2012 року № СД-5472 виданої ОСОБА_19 (том 4 арк. справи 10-11), за видатковою накладною від 13 грудня 2012 року № СД-6280 виданої ОСОБА_19 на суму 11 338,00 грн. (том 4 арк. справи 23).

При цьому, з дослідження означених вище видаткових накладних вбачається, що останні містять посилання на те, що розрахунок між покупцем та продавцем здійснюється у безготівковій формі.

Також зазначеним вище фізичним особами ТОВ «СДК» на поставлений товар видано податкові накладні від 21 березня 2012 року № 79 суму 49 990,00 грн. (том 1 арк. справи 147), від 23 березня 2012 року №89 на суму 49 990, 00 грн. (том 1 арк. справи 149), від 16 липня 2012 року № 543 на суму 49 990,00 грн. (том 1 арк. справи 15), від 16 липня 2012 року № 544 на суму 49 990,00 грн. (том 1 арк. справи 16), від 16 липня 2012 року №546 на суму 49 990,00 грн. (том 1 арк. справи 18), від 16 липня 2012 року № 551 на суму 49 990,00 грн. (том 1 арк. справи 23), від 16 липня 2012 року № 548 на суму 49 990,00 грн. (том 1 арк. справи 20), від 16 липня 2012 року № 549 виданої на суму 49 990,00 грн. (том 1 арк. справи 22), від 16 липня 2012 року № 547 на суму 49 990,00 грн. (том 1 арк. справи 19), від 10 вересня 2012 року № на суму 49 990,00 грн. (том 1 арк. справи 138), від 14 листопада 2012 року № 991 (том 1 арк. справи 183), від 13 грудня 2012 року № 1068 на суму 11 338,00 грн. (том 1 арк. справи 194).

Необхідно зазначити, що пунктом 8.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року за 1379, який був чинним на момент видачі позивачем податкових накладних означеним вище фізичним особам, передбачалось, що у разі постачання товарів/послуг покупцю, який не зареєстрований як платник податку, включаючи постачання на експорт, здійснення операцій з натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, у рядках «Індивідуальний податковий номер покупця» та «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)» проставляється нуль.

Отже, копії долучених до матеріалів справи вищенаведених податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 201.1, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні документами спростовуються висновки податкового органу, що отримані позивачем грошові кошти за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 610 961,74 грн., які надійшли від вказаних вище фізичних осіб, є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки дані кошти надійшли в рахунок оплати за реалізований їм товар.

Разом із цим, доводи відповідача про сумнівність наведених операцій, оскільки грошові кошти вносились як оплата за товар на розрахунковий рахунок підприємства в один й той же час та на однакові суми у не операційний час роботи банку, судом оцінюються критично, зважаючи на те, що позивач не несе відповідальність за дії банківської установи, а, водночас, пунктом 8.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що міжбанківський переказ установами банків виконується в строк до трьох операційних днів. При цьому, відповідачем будь-яких доказів того, що міжбанківський переказ коштів на розрахункові рахунки позивача ініціювався фізичними особами у не операційний час не надано.

Крім вищенаведеного, виходячи зі змісту акту перевірки, відповідачем перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань ТОВ «СДК» по податку на додану вартість за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року встановлено заниження у розмірі 1 880 919,00 грн., у тому числі по періодах: у січні 2012 року - 53 746,00 грн., у лютому 2012 року - 61 971,00 грн., у березні 2012 року - 124 972,00 грн., у квітні 2012 року - 117 727,00 грн., у травні 2012 року - 84 051,00 грн., у червні 2012 року - 188 630,00 грн., у липні 2012 року - 314 842,00 грн., у серпні 2012 року - 569 569,00 грн., у вересні 2012 року - 76 117,00 грн. у жовтні 2012 року - 104 887,00 грн., у листопаді 2012 року - 124 233,00 грн., у грудні 2012 року 60 174,00 грн.

Вказане порушення податковим органом, виходячи з акту перевірки, виявлено наступним чином. Так, до перевірки податковому органу надано виписки банків, згідно яких на поточний рахунок підприємства зараховані грошові кошти від фізичних осіб за товар на загальну суму ПДВ 1 880 919,00 грн., однак до перевірки не надано документів підтверджуючих факт відвантаження товару на адресу саме цим фізичним особам, від яких надійшли кошти (з безумовною вказівкою суб'єкта господарювання, на адресу якого відвантажено товар), у зв'язку з чим неможливо встановити відвантаження товару та включення до доходу сум реалізації. Таким чином, відповідач зробив висновок, що отримані кошти підприємством є передплатою, і в порушення пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України позивачем не віднесено суми ПДВ по передплатам до податкових зобов'язань у загальному розмірі 1 880 919,00 грн. Стосовно наведеного порушення суд виходить із наступного.

В акті перевірки відсутні відомості від яких саме фізичних осіб зараховані грошові кошти за товар на поточний рахунок позивача на загальну суму ПДВ 1 880 919,00 грн., що виключає можливість суду перевірити суми отриманих коштів від окремої фізичної особи та кількість поставленого позивачем товару, і на яку суму, такій особі, або ж не поставлено, за тією аналогію, як досліджувалися судом документи стосовно отримання позивачем коштів у розмірі 610 961,74 грн., що були визначені відповідачем, як безповоротна фінансова допомога від дванадцятьох фізичних осіб, вказаних в акті перевірки, про що детально було описано судом у тексті даної постанови вище.

При цьому, представником позивача, в рахунок підтвердження власних доводів стосовно безпідставності висновків податкового органу, що зараховані на поточний рахунок підприємства грошові кошти від фізичних осіб за товар на загальну суму ПДВ 1 880 919,00 грн. є передплатою, у судовому засіданні надані копії видаткових та податкових накладних, що видавалися позивачем фізичним особам за наслідками реалізації їм товару, які приєднані судом до матеріалів адміністративної справи (том 1 арк. справи 109-250, том 2 арк. справи 1-250, том 3 арк. справи 1-250, том 4 арк. справи 1-32).

Водночас, з аналізу бухгалтерського рахунку 361 та оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 позивача за 2012 рік (том 5 арк. справи 233-243, том 6 арк. справи 1-16), можна зробити висновок, що загальні обороти позивача із фізичними особами у 2012 році не перевищували 11 285 514 грн. До того ж, вказана сума обороту збігається із сумою поставленого позивачем товару фізичним особам за вказаними вище накладними, що приєднані до матеріалів справи, які також відображені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах виданих та отриманих податкових накладних (том 4 арк. справи 204-248, том 5 арк. справи 1-197).

Таким чином, встановленими у судовому засіданні обставинами спростовуються висновки податкового органу, що отримані позивачем грошові кошти від фізичних осіб за товар на загальну суму ПДВ 1 880 919,00 грн. є передплатою, які позивач не відніс до податкових зобов'язань.

Крім цього, виходячи зі змісту акту перевірки відповідачем під час проведення перевірки також встановлено, що ТОВ «СДК» за період з 09 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року завищено валові витрати по рядку 06.1 «Адміністративні витрати» Декларації з податку на прибуток підприємства у розмірі 158 804,00 грн., у тому числі у 2 кварталі 2012 року у розмірі 21 387,00 грн., за 3 квартали 2012 року у розмірі 83 994, 00 грн. (у тому числі 3 квартал 2012 року - 62 607,00 грн.), за 2012 рік у розмірі 158 804,00 грн. (у тому числі 4 квартал 2012 року на суму 74 810, 00 грн.).

Означені порушення встановлені за наслідками дослідження актів здачі-приймання робіт (надання послуг) «за розміщення товару постачальника в торгову мережу покупця при першому постачанні товару» від ТОВ «ТБ «Амстор» та ТОВ «Український Рітейл» на адресу магазинів м. Донецьк та м. Макіївка на загальну суму 26 000,00 грн., ПДВ 5 200,00 грн. Позивачем під час перевірки не надано документів, які підтверджують факт транспортування продукції, зокрема товарно-транспортні накладні або інші супроводжувальні документи до м. Донецька та м. Макіївка, як передбачено умовами договорів, так само перевіркою не встановлено наявність власних транспортних засобів на балансі підприємства за період, що перевірявся, у зв'язку із чим реалізація товару у інших містах ніж м. Маріуполь не встановлено. З огляду на наведене, відповідач дійшов висновку, що вказані витрати не відносяться до власної господарської діяльності підприємства, а тому відповідачем їх виключено зі складу витрат підприємства.

Також в ході перевірки встановлено, що посадовими особами ТОВ «СДК» задекларовано суми придбання послуг по рядку 06.1 «Адміністративні витрати» Декларацій з податку на прибуток у відповідних періодах: у 2 кварталі 2012 року у сумі 8 870,51 грн., у 3 кварталі 2012 року у сумі 48 868,89 грн., та у 4 кварталі 2012 року у сумі 43 207,29 грн. До перевірки позивачем надано акти здачі-приймання робіт на загальну суму 16 765,83 грн., відповідно до яких ТОВ «ТБ «Амстор» (виконавець) надає інформаційні послуги зі стимулювання збуту товарів ТОВ «СДК» (замовник). Надані позивачем акти здачі-приймання послуг не мають деталізації наданих послуг, а саме: не надано дані аналізу товарообігу, на підставі якого надавалися рекомендації щодо його зростання; не вказано, які саме рекомендації надавалися замовникові, по яким товарам проводився аналіз та надавалися рекомендації, а також відсутня адреса програми - де і коли надавалися послуги, та інше. У зв'язку з тим, що надані до перевірки акти здачі-приймання робіт не мають підтвердження щодо отримання послуг для власної господарської діяльності, що пов'язано з отриманням прибутку, перевіркою виключено зі складу витрат підприємства суми витрат по вищевказаним послугам на загальну суму 100 947,00 грн., у т.ч. по наступних періодах: у 2 кварталі 2012 року у сумі 8 871, 00 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 57 740,00 грн. (у тому числі 3 квартал - 48 869,00 грн.).

Крім цього, виходячи зі змісту акту перевірки, ТОВ «Український Рітейл» надано на адресу ТОВ «СДК» послуги з обробки (перевірки, внесення до своєї бази, узагальнення даних, первинних (супровідних) документів Постачальника на товар), про що надано Акти надання послуг на загальну суму 4 582,47 грн. ТОВ «СДК» задекларовано суми придбання послуг по рядку 06.1 «Адміністративні витрати» Декларацій з податку на прибуток відповідних періодах: у 2 кварталі 2012 року у сумі 6 516, 00 грн., у 3 кварталі 2012 року у сумі 13 738,00 та у 4 кварталі 2012 у сумі 11 603,00 грн. Надані до перевірки документи не підтверджують яким чином послуги з обробки (перевірки, внесення до своєї бази, узагальнення даних, первинних (супровідних) документів використовуються ТОВ «СДК» у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим не можуть рахуватися витратами, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у зв'язку з чим перевіркою виключені зі складу витрат підприємства суми по отриманим послугам у загальній сумі 31 857,00 грн., у тому числі по періодах: у 2 кварталі 2012 року у сумі 6 516,00 грн., за 3 квартали 2012 року у розмірі 20 254,00 грн. (у тому числі 3 квартал 2012 року - 13 738,00 грн.).

Суми ПДВ від усіх вищенаведених послуг віднесено до складу податкового кредиту відповідних періодів, оскільки податковим органом під час перевірки не встановлено використання отриманих послуг у межах господарської діяльності платника податку, тому виключено зі складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 31 761,00 грн., у тому числі: у квітні 2012 року - 147,00 грн., у травні 2012 року - 2 356,00 грн., у червні 2012 року - 1 774,00 грн., у липні 2012 року - 3 938,00 грн., у серпні 2012 року - 4 880,00 грн., у вересні 2012 року - 3 704,00 грн., у жовтні 2012 року - 7 636,00 грн., у листопаді 2012 року - 3 768,00 грн., у грудні 2012 року - 3 558,00 грн. З приводу викладеного суд зазначає наступне.

У пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації).

Відповідно до положень статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (пункт 138.1).

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ (підпункт 138.1.1 пункту 138.1).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу та інше.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 10 квітня 2012 року між ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (покупець) та ТОВ «Східна дистриб'юторська компанія» (постачальник) укладено договір постачання № 742 (том 4 арк. справи 158-166), згідно якого постачальник зобов'язався поставити товар на умовах DDP з вивантаженням товару на рампу в місці доставки, за адресою, вказаною у замовленні, своїми транспортними засобами та за свій рахунок. Відповідно по підпункту 2.2 пункту 2 даного договору замовлення покупця повинно містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись не менше ніж за 12 годин до постачання товару, зазначене замовлення покупця надсилається постачальнику системою документообігу електронними засобами обміну інформацією, або на e-mail, або по факсу (з підтвердженням про отримання). Також, серед іншого, постачальник зобов'язався надати разом з кожним видом товару наступні документи: накладну (за формою згідно Додатку № 4), товарно-транспортну накладну, податкову накладну, у разі повернення товару - корегувальну накладну, податкову накладну, копію декларації виробника про оптову ціну на продовольчі товари, або інформацію промитну вартість імпортних товарів щодо яких запроваджено державне регулювання, інші документи на товар, надання яких передбачено чинним законодавством України, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов договору, в асортименті, кількості, в строк та за ціною, узгодженою сторонами у Специфікації, яка є невід'ємними до даного Договору. Також сторонами був складений протокол розбіжностей до договору постачання від 10 квітня 2012 року № 742 (том 4 арк. справи 167-172). Крім того, між сторонами були укладені додаткові умови до вказаного договору від 10 квітня 2012 року № 742 (том 4 арк. справи 174-178), якими визначено, що покупець надає постачальнику маркетингові, інформаційні, рекламні та інші послуги за визначеними сторонами напрямками та вартістю, серед яких є розміщення товарів на полиці у СТЦ «Амстор» вартістю 2 500 грн. за полицю.

На виконання вищевикладеного, позивачем надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02 жовтня 2012 року № АМ-0019916 на суму 20 000,0 грн., у тому числі ПДВ 4 000,00 грн., загальна сума 24 000,0 грн., відповідно якого ТОВ «ТБ «Амстор» (Виконавець) для ТОВ «Східна дистриб'юторська компанія» (Замовник) виконані роботи (надані послуги) згідно з вищевикладеним договором № 742 від 10 квітня 2012 року, а саме, послуги з розміщення товару постачальника в торгову мережу покупця при першому постачанні товару по наступних адресах: м. Донецьк, пр. Ілліча, 23д; м.Донецьк, вул. Стадіонна, Зд; м. Донецьк, вул. Соколина, 38; м. Донецьк, вул. Землянська, 106; м. Донецьк, вул. Добровольського, 4; м. Донецьк, б. Шевченка, 41д; м. Донецьк, вул. Університетська, 80А; м. Макіївка, вул. 250-річчя Донбасу, 78 (том 1 арк. справи 104).

Також, між ТОВ «Український Рітейл» (покупець) та ТОВ «Східна дистриб'юторська компанія» (постачальник) 01 березня 2014 року укладено договір постачання № 911/79/74/05-04-12 (том 4 арк. справи 185-189), згідно якого постачальник зобов'язався прийняти від покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, у кількості та на дату, вказану у замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок. Підпунктом 2.2 пункту 2 даного договору замовлення покупця повинно містити номер та дату замовлення, номер та дату договору, найменування постачальника, найменування покупця, асортимент товару, кількість та вартість товару, дату постачання постачальником товару, адресу складу, або магазину , вказаного покупцем. Також, серед іншого, постачальник зобов'язався надати разом з кожним видом товару наступні документи: товарну накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, інші документи на товар, надання яких передбачено чинним законодавством України, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов договору, в асортименті та за ціною, узгодженою сторонами у Додатку № 1 «Специфікація»/Прайс Лист», який є невід'ємним до даного Договору. Також сторонами був складений протокол розбіжностей до договору постачання від 01 березня 2012 року № 911/79/74/05-04-12 (том 4 арк. справи 190-195), згідно якого сторонами змінені пункти 2.3, 3.2, 3.6, 4.10, 5.5, 6.1, 6.3, 6.6, 7.1, 8.8, 13.4 договору, а також виключені пункти 2.5, 2.12, 6.4, 8.5. Крім того, пунктом 13.4 даного протоколу сторонами узгоджені додатки до означеного вище договору, а саме Додаток № 4 «Список представників постачальника, відповідальних за отримання заказу та відправку повідомлень про вручення» (том 4 арк. справи 197-198), Додатку № 6 «Додаткова угода» до договору постачання № 911/79_/74/05-04-12 (том 4 арк. справи 199-201), які є невід'ємним до даного Договору.

Згідно пункту 2.1 Додатку № 6 «Додаткова угода» до договору постачання № 911/79_/74/05-04-12 визначено, що покупець вправі вимагати від постачальника оплату послуг за первісне розміщення товарів постачальника при первісній поставці у кожну точку покупця 400,00 грн., у тому числі ПДВ. Оплата даної послуги здійснюється на протязі 3 банківських днів з моменту першої поставки у кожну нову торгову точку покупця, а пунктом 2.5 вказаного Додатку передбачена оплата послуг за обробку первісних документів постачальника на товар - 3% від вартості товарів, поставлених по таким супровідним документам, і оплата такої послуги здійснюється щомісячно.

Так, згідно з актом надання послуг від 24 травня 2012 року № 15378 (том. 1 арк. справи 91) на суму 6 000,0 грн., ПДВ - 1 200,0 грн., загальна сума 7 200,0 грн., ТОВ «Український Рітейл» на виконання умов договору від 01 березня 2012 року виконано для ТОВ «СДК» послуги з первинного розміщення товарів Постачальника при першому постачанні до магазинів: № 01101 м. Донецьк, вул. Ткаченка, 125; № 01102, м. Донецьк, вул. 50 років СССР, 106а; № 01103 м. Донецьк, вул. 25 років РККА, 16а; № 01105, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 183; № 01106, м. Донецьк, вул. Малахова, 16; № 01107, м. Макіївка, кв-л Северний, 22; № 01109, м. Макіївка, вул. Репина, 1; 01116, м. Макіївка, пр. Генерала Данилова, 71а; № 01141, м. Донецьк, вул. Петровського, 117; № 01147, м. Донецьк, вул. Терешковой, 37; № 01149, м. Донецьк, вул. Островського, 19; № 01159, м. Донецьк, вул. Бирюзова, 256; № 01203, м. Донецьк, вул. Шутова, 28а; № 01214, м. Макіївка, Академічна, 58; № 01226, м. Донецьк, вул. Артема, 58в; № 01232, м. Донецьк, вул. Університетська, 120а; № 01261 м. Донецьк, вул. Комуністична та № 01278, м. Макіївка, 250-років Донбасу.

Також, ТОВ «Український Рітейл» надано на адресу ТОВ «Східна дистриб'юторська компанія» послуги з обробки (перевірки, внесення до своєї бази, узагальнення даних, первинних (супровідних) документів Постачальника на товар, про що надано наступні Акти надання послуг: № 14502 від 30 квітня 2012 року на суму 733,81 грн., ПДВ - 146,76 грн., загальна сума 880,57 грн.; № 15849 від 31 травня 2012 року на суму 1 880,86 грн., ПДВ - 376,17 грн. загальна сума 2 257,30 грн.; № 18351 від 31 травня 2012 року на суму 3 901,27 грн., ПДВ - 780,26 грн. загальна сума 4 681,53 грн.; № 18352 від 31 липня 2012 року на суму 2 792,32 грн., ПДВ - 558,47 грн. загальна сума - 3 350,79 грн.; № 19 661 від 31 серпня 2012 року на суму 3 962,92 грн., ПДВ - 792,59 грн. загальна сума - 4 755,51 грн.; № 19683 від 31 серпня 2012 року на суму 3 343,53 грн., ПДВ - 668,71 грн., загальна сума - 4 012,24 грн.; № 20798 від 30 вересня 2012 року на суму 3 638,87 грн., ПДВ - 727,78 грн., загальна сума - 4 366,65 грн.; № 22346 від 31 жовтня 2012 року на суму 3 934,17 грн., ПДВ - 786,83 грн., загальна сума - 4 721,00 грн.; № 23430 від 30 листопада 2012 року на суму 4 150,54 грн., ПДВ - 770,11 грн., загальна сума - 4 620,65 грн.; № 24382 від 31 грудня 2012 року на суму 3 818,72 грн., ПДВ - 763,75 грн., загальна сума - 4 582,47 грн. (том 1 арк. справи 90, 92, 94-95, 98, 100, 102, 106-107).

Крім цього, позивачем надано наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № АМ-0012580 від 30 червня 2012 року на суму 8 870,51 грн., у тому числі ПДВ 1774,10 грн., загальна сума 10 644,61 грн.; № АМ-0015029 від 31 липня 2012 року на суму 16 897,85 грн., у тому числі ПДВ 3 379,57 грн., загальна сума 20 277,42 грн.; № АМ-0017177 від 31 серпня 2012 року на суму 17 091,76 грн., у тому числі ПДВ 3 418,35 грн., загальна сума 20 510,11 грн.; № АМ-0019459 від 30 вересня 2012 року на суму 14 879,28 грн., у тому числі ПДВ 2 975,86 грн., загальна сума 17 855,13 грн.; № АМ-0021847 від 31 жовтня 2012 року на суму 14 248,10 грн., у тому числі ПДВ 2 849,62 грн., загальна сума 17 097,72 грн.; № АМ-0024228 від 30 листопада 2012 року на суму 14 987,66 грн., у тому числі ПДВ 2 997, 53 грн., загальна сума 17 985,19 грн.; №АМ-0026413580 від 31 грудня 2012 року на суму 13 971,53 грн., у тому числі ПДВ 2 794,31 грн. на загальну суму 16 765,83 грн. (том 1 арк. справи 93, 96, 99, 101, 103-105, 108).

Оплата за надані послуги позивачем здійснювалась шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки його контрагентів - ТОВ «Український Рітейл» та ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», що підтверджується банківськими виписками, що містяться у матеріалах адміністративної справи (том 4 арк. справи 33-146).

Також контрагентами позивача - ТОВ «Український Рітейл» та ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» видані податкові накладні за надані послуги на загальну суму 190 566,00 грн., у тому числі ПДВ 31 761,00 грн. (том 1 арк. справи 69-88), суму якого позивачем включено до складу податкового кредиту.

З дослідження наведених податкових накладних, судом установлено, що останні містять усі передбачені законодавством реквізити та відповідають вимогам щодо їх оформлення.

Аналізуючи зміст послуг, які надані позивачеві його контрагентами, судом встановлено, що характер таких послуг на підтвердження їх дійсності не потребує надання товарно-транспортних накладних чи інших документів стосовно транспортування, оскільки спірні послуги позивачу надавалися його контрагентами при первісному розміщенні його товару в торгову мережу покупця, а також з внесення до бази даних первинних (супровідних) документів постачальника на товар. При цьому, з матеріалів адміністративної справи не вбачається, що відповідачем встановлено факти відсутності поставок позивачем товару його контрагентам - ТОВ «Український Рітейл» та ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор». Слід також зазначити, що умовами договорів укладених між позивачем та вказаними вище його контрагентами передбачено надання товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів саме на поставки товару, а в розглядуваних правовідносинах надавалися послуги з розміщення товарів у мережі магазинів, а також послуги з внесення до баз даних.

Водночас, судом враховується те, що контрагенти позивача - ТОВ «Український Рітейл» та ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» є найбільшими та найпотужнішими рітейлерами на території м. Донецька та Донецької області, отже знаходження товару на полицях їх торгівельної мережі призводить до суттєвого збільшення продажу таких товарів і, як наслідок, збільшення прибутку - економічної мети підприємницької діяльності. З огляду на вказане, постачальники товарів погоджуються на умови означених рітейлерів, визначені договорами поставок, у тому числі стосовно платного розміщення товарів у мережі магазинів, а також на платні послуги з внесення до баз даних первинних (супровідних) документів постачальника на товар, що також підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати за вищенаведеними актами приймання-передачі послуг, безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що у частинах 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права,відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Також, Суд зауважив на наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. У вказаній справі Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Необхідно також зазначити, що при винесенні рішення у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність досліджених господарських операцій з ТОВ «ТБ «Амстор», ТОВ «Український Рітейл», що у свою чергу доводить про необґрунтованість висновків відповідача стосовно неправомірності формування позивачем податкового кредиту за перевірений період у розмірі 31 761,00 грн., а також стосовно неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток за три квартали 2012 року та 2012 рік (том 1 арк. справи 37-45) суми витрат по податковим та видатковим накладним отриманих від зазначених контрагентів, з отримання послуг, в загальній сумі 158 804, 00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог Податкового кодексу України, та, як наслідок, про відсутність підстав у податкового органу для збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток і застосування у відношенні позивача штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області не довела правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна дистриб'юторська компанія» про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2014 року № 0000072201, № 0000082201 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 487,20 гривні (арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна дистриб'юторська компанія» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2014 року № 0000072201, № 0000082201, - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області №№ 0000072201, 0000082201 від 22 січня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна дистриб'юторська компанія» (ЄДРПОУ 37885168, адреса: 87512, Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, буд. 3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 травня 2014 року.

Постанова у повному обсязі складена 21 травня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.