Ухвала

від 04.06.2014 по справі 813/798/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 9648/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Корнієнко О.В.;

від відповідача - Скрипник С.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стасенко та Партнери» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

30.01.2013р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Стасенко та Партнери» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Шевченківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби:

№ 0000222300/919 від 21.01.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 189546 грн. 50 коп., з яких 166165 грн. за основним платежем та 23381 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000232300/920 від 21.01.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в загальному розмірі 175830 грн. 75 коп., з яких 145851 грн. за основним платежем та 29979 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.3-8).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. заявлений позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова №№ 0000222300/919, 0000232300/920 від 21.01.2013р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.2, а.с.170-181).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, яка у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.184-188).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що перевіркою, яка проведена на підставі постанови слідчого, виявлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій, що фактично не відбувалися, при цьому первинні документи, отримані від контрагентів, є недостовірними. Таким чином, розглядувані господарські операції фактично були спрямовані на отримання податкової вигоди, а відтак останні слід вважати нікчемними.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. (Т.2, а.с.204).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 14.12.2012р.-24.12.2012р. відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Стасенко та Партнери» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., за наслідками якої складено Акт перевірки № 1658/239/22-10/35444337 від 29.12.2012р. (Т.1, а.с.11-102).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем наступних вимог:

п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу /ПК/ України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 166165 грн.;

пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, по причині чого занижено ПДВ на суму 145851 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

№ 0000222300/919 від 21.01.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 189546 грн. 50 коп., з яких 166165 грн. за основним платежем та 23381 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000232300/920 від 21.01.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 175830 грн. 75 коп., з яких 145851 грн. за основним платежем та 29979 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.3-8).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Зетта-Фін», ТзОВ «Орбіс Еліт», ТзОВ «Купідус Гранд», ТзОВ «Бонд-Сервіс», ТзОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ПП «Капавтостар», ТзОВ «Скап холдінгс», ТзОВ «Різано трейд», ТзОВ «Компанія «Вайліс», на підставі яких платником податків були сформовані дані податкового обліку.

Вказані висновки ґрунтуються на наступній податковій інформації:

на Акті № 103/23-10/34715960 від 21.02.2011р. «Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Скап холдінгс» (код ЄДРПОУ 34715960) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.09.2008р. по 31.12.2010р.», яким встановлено порушення вимог ст.ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу /ЦК/ України в частині недодержання зазначених норм законодавства у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

ДПІ у Вишгородському районі Київської обл. скеровано матеріали виїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ «Різано трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено Акт № 101/23-1/36445153 від 10.02.2011р., яким встановлено порушення податкового законодавства;

ДПІ у Вишгородському районі Київської обл. скеровано Акт № 281/23-1/36445186 від 13.02.2012р. про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Компанія «Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009р. по 31.12.2011р., яким встановлено порушення податкового законодавства;

під час проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «Зетта-Фін» (код ЄДРПОУ 36147841) перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі м.Києва; стан платника відмінний від основного - визнано банкрутом. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 18.10.2010р. по причині невстановлення місцезнаходження; остання звітність подана за березень 2010 року:

в ході перевірки встановлено, що ТзОВ «Орбіс Еліт» (код ЄДРПОУ 37723162) перебувало на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі м.Києва; стан платника відмінний від основного - припинено, але не знято з обліку; свідоцтво платника ПДВ анульовано 05.09.2012р. по причині ліквідації банкрута; остання звітність подана ТзОВ «Орбіс Еліт» за липень 2012 року;

під час проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «Купідус Гранд» (код ЄДРПОУ 37723471) перебувало на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі м.Києва; стан платника відмінний від основного - припинено, але не знято з обліку; свідоцтво платника ПДВ анульовано 05.09.2012р. по причині ліквідації банкрута; остання звітність подана за липень 2012 року;

в ході перевірки встановлено, що ТзОВ «Бонд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35808453) перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська; стан платника відмінний від основного - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням;

під час проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м.Києва; стан платника відмінний від основного - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.10.2012р. по причині внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням; остання звітність подана за жовтень 2012 року;

ДПІ у Печорському районі м.Києва скеровано Акт № 4723/22-1/35921869 від 08.11.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Нові технології ТПВ» (код ЄДРПОУ 35921869) щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року;

ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська надіслано матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Капавтостар» (код ЄДРПОУ 36295944) з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських відносин з контрагентами. Згідно отриманих матеріалів стан платника - повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання).

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що правочини, укладені між позивачем та вказаними контрагентами, реально не виконувались, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаним операціям та формування валових витрат.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами правочини мали реальний характер, проведені господарські операції оформлені належними первинними документами; відповідачем не доведено фіктивності розглядуваних операцій, а тому позивачем правомірно сформовані податковий кредит та валові витрати за цими операціями.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом обревізованого періоду позивач здійснював поставки товарів контрагентам ТзОВ «Скап холдінгс», ТзОВ «Різано трейд» та ТзОВ «Компанія «Вайліс». Товари поставлялися на підставі укладених договорів поставки; на виконання умов яких позивач виставляв для оплати рахунки-фактури, також сторони оформляли видаткові накладні.

За наслідками проведених операцій позивачем виписані наведеним контрагентам податкові накладні, які відображені ним в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Оплата поставленого товару здійснювалася у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті.

Крім цього, реальність руху товарів за вказаними договорами підтверджується вантажними митними деклараціями та інвойсами; останні стосуються товарів, які у подальшому були відчужені ТзОВ «Стасенко та Партнери» на користь контрагентів ТзОВ «Скап холдінгс», ТзOB «Різано трейд» та ТзОВ «Компанія «Вайліс».

Впродовж періоду, що перевірявся податковим органом, позивач отримував товари від контрагентів ТзОВ «Зетта-Фін», ТзОВ «Орбіс Еліт», ТзОВ «Купідус Гранд», ТзОВ «Бонд-Сервіс», ТзОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»; вказані товари поставлялися на підставі укладених договорів поставки товару. На виконання умов зазначених договорів сторони оформили видаткові накладні.

За наслідками проведених операцій контрагентами позивача виставлені для оплати рахунки-фактури та видані останньому податкові накладні, які відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту.

Оплата поставленого товару здійснювалася позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки ТзОВ «Зетта-Фін», ТзОВ «Орбіс Еліт», ТзОВ «Купідус Гранд», ТзОВ «Бонд-Сервіс», ТзОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»

Реальність руху (перевезення) товарів за вказаними договорами підтверджується товарно- транспортними та прибутковими накладними, довіреностями на отримання товарів.

Товари, які позивач придбав у ТзОВ «Зетта-Фін», ТзОВ «Орбіс Еліт», ТзОВ «Купідус Гранд», ТзОВ «Бонд-Сервіс», ТзОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», надалі були реалізовані в рамках господарської діяльності позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, довіреностей, актів звірок, митних декларацій, видаткових та податкових накладних.

Також упродовж обревізованого періоду позивач отримав послуги від контрагентів ТзОВ «Нові технології ТПВ» та ПП «Капавтостар». Зазначені послуги надавалися па підставі укладених договорів, на виконання умов яких сторони підписали акти здачі-прийняття робіт.

За наслідками наданих послуг ТзОВ «Нові технології ТПВ» та ПП «Капавтостар» були виписані на користь позивача податкові накладні, які відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту.

На виконання умов зазначених договорів ТзОВ «Нові технології ТПВ» та ПП «Капавтостар» скерували позивачеві рахунки-фактури. Оплата наданих послуг здійснювалася у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки цих контрагентів в національній валюті України.

Реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджується реєстром вантажних перевезень та звітом про виконані роботи.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про те, що для вирішення наведеного спору важливе значення має факт реєстрації та наявності статусу платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

При цьому, для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника ПДВ.

Матеріалами справи стверджується, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з бази даних Міністерства доходів і зборів України «Анульовані свідоцтва платників ПДВ», свідоцтва про реєстрацію ТзОВ «Зетта-Фін», ТзОВ «Орбіс Еліт», ТзОВ «Купідус Гранд», ТзОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» як платників ПДВ були анульовані значно пізніше після здійснення господарських операцій із позивачем, тобто на момент здійснення господарських операцій вказані контрагенти мали право видавати податкові накладні на кожну надану послугу.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані платником податку до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обгрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Покликання відповідача на відсутність контрагентів позивача за їхніх місцезнаходженнями не можуть прийматися до уваги, оскільки відсутність платника податків за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосується належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт або постачальником товарів за укладеними договорами.

Також під час судового розгляду не надано доказів припинення юридичних осіб - контрагентів позивача (скасування державної реєстрації, виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру тощо під час взаємовідносин із позивачем.

За таких умов вказані контрагенти позивача не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини, вчиняти інші юридично значимі дії.

Стосовно тверджень апелянта про непідтвердження реального транспортування товарів колегія суддів враховує, що розглядувані послуги з перевезення замовлялися позивачем з метою перевезення товару до суб'єктів господарювання, яким позивач здійснював реалізацію товарів. Покликання відповідача на відсутність у контрагентів позивача найманих працівників, основних засобів, необхідних для виконання господарських зобов'язань, не може прийматися до уваги, оскільки підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у деяких з контрагентів позивача трудових ресурсів та основних засобів слугувала лише податкова звітність цього підприємства. Разом з тим, вказана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку. Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були підприємству для надання послуг та поставки товарів, що були отримані позивачем.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами ТзОВ «Зетта-Фін», ТзОВ «Орбіс Еліт», ТзОВ «Купідус Гранд», ТзОВ «Бонд-Сервіс», ТзОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ПП «Капавтостар», ТзОВ «Скап холдінгс», ТзОВ «Різано трейд», ТзОВ «Компанія «Вайліс» своїх зобов'язань грунтується лише на необгрунтованих припущеннях.

Додатково колегія суддів враховує, що приписами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Аналізуючи представлені первинні документи, колегія суддів приходить до висновку про те, що між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані господарські операції по поставці товарів (робіт, послуг), дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість, неправомірного формування валових витрат та завищення податкового кредиту.

З урахуванням наведених обставин підстав для висновку про фіктивність та нереальний характер здійснених господарських операцій колегія суддів не вбачає.

Окрім того, достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ.

Позивачем на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Також несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.

За загальним правилом, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Колегія суддів підкреслює, що у розглядуваному випадку відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обов'язкових платежів платником податків у відповідності до закону; умисел останнього на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, не встановлений.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту та валових витрат, а також для донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ, колегія суддів не знаходить.

Звідси, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність формування ТзОВ «Стасенко та Партнери» податкового кредиту та валових витрат, а також безпідставність збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ за розглядувані періоди.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. в адміністративній справі № 813/798/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька