Рішення

від 03.06.2014 по справі 922/739/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р.Справа № 922/739/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши справу

за позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав", м. Київ до Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідач - Мельничникова А.М., довіреність № 01/07/946 від 18.12.2013 року;

ВСТАНОВИВ:

Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", м. Харків, в якій просить суд зобов'язати відповідача надати позивачу інформацію - точні відомості про використання об'єктів авторського права та розмір доходу, одержаного від використання об'єктів авторського права, що є необхідними для збирання і розподілу авторської винагороди, за період з 01.02.2013 року до 17.02.2014 року відповідно до вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права" та узвичаєння, що склалося між сторонами. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 березня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/739/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 25 березня 2014 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 березня 2014 року розгляд справи відкладено на 13 травня 2014 року об 11:30.

У зв`язку з відсутністю судді Мамалуя О.О. відповідно до приписів ч.3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, автоматизованою системою було призначено справу № 922/739/14 до розгляду судді Жиляєва Є.М., про що складено відповідне розпорядження про повторний розподіл справи між суддями від 12.05.2014 року та Витяг від 12.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року розгляд справи відкладено на 03 червня 2014 року об 11:00, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

03 червня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи, факсограмою, від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача (вх. № 18425), в якій позивач заявлений позов підтримає повністю, а також повідомляє суд про зміну організаційно - правової форми підприємства позивача.

03 червня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів (вх. № 18559). Надані відповідачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання не з'явився.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених в наданому раніше відзиві та доповненнях до відзиву на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши заяву позивача про розгляд справи без участі позивача (вх. № 18425 від 03.06.2014 року) задовольняє її в порядку ст. 22 ГПК України.

Як вбачається з Витягу з ЄДРПОУ стосовно позивача, 13.12.2013р. було зроблено запис про припинення Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав", а також запис про створення Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

В зв'язку з вищевикладеним, Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є процесуальним правонаступником Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" створена Наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 25.07.2013 року №392-н на базі Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав", є його правонаступником, заснована на державній власності та належить до сфери управління Державної служби інтелектуальної власності України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 року №839-р (п.1.1. Статуту), затвердженого Наказом Державної служби інтелектуальної власності України № 539-н від 11.12.2013 року)

Позивач зазначає, що відповідно до своїх повноважень, передбачених ст.ст. 47-49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 року № 3792-ХІІ, позивач, на території України управляє виключними майновими авторськими правами, на підставі чого укладає з юридичними та фізичними особами угоди (надає дозволи) на використання творів авторів (в тому числі шляхом публічного виконання), проводить збір, розподіл, виплату авторської винагороди, вчиняє дії, пов'язані з захистом порушених авторських прав.

Рішенням Харківської обласної ради № 552-VI від 15.11.2012 року "Про припинення обласного комунального підприємства Харківського державного академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка (код ЄДРПОУ 02224712), розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25, - шляхом приєднання до Державного підприємства "Харківський державний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" Обласне комунальне підприємство Харківський державний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка реорганізовано у Державне підприємство "Харківський державний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка" (код ЄДРПОУ 38385217).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач надав позивачу розрахункові листки, підписані уповноваженими посадовими особами підприємства відповідача та скріплені печаткою, які містили інформацію про використані твори, розмір доходу (валового збору), одержаного від використання творів (постановки спектаклів) помісячно в розрізі кожного твору, що давало змогу позивачу належним чином збирати і розподіляти авторську винагороду відповідно до умов договору. Позивач наголошує, що такі відносини склалися і фактично існували між сторонами протягом тривалого часу (узвичаєння).

З посиланням на приписи ч. 6 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права", позивач зазначає, що 06.02.2014 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про надання інформації про використання Державним підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" об'єктів авторського права та розмір доходу, одержаного від використання об'єктів авторського права, що є необхідними для збирання і розподілу авторської винагороди, за період з 01.02.2013 року по 31.01.2014 року .

Позивач наголошує, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповіді позивачу на вищезазначену вимогу не надав .

Таким чином, позивач зазначає, що вимога позивача про надання вказаної інформації не виконана, що порушує гарантоване ч. 6 ст. 48 Закону право позивача як організації колективного управління на отримання відповідної інформації, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач просить суд зобов'язати відповідача надати позивачу інформацію - точні відомості про використання об'єктів авторського права та розмір доходу, одержаного від використання об'єктів авторського права, що є необхідними для збирання і розподілу авторської винагороди, за період з 01.02.2013 р. до 17.02.2014 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів і авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління, авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів (п. З, 4 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12, організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб.

На основі одержаних повноважень, організації колективного управління надають будь-яким особам, шляхом укладання з ними договорів, не виключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. (п. 5 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Враховуючи вищенаведені норми Закону, твердження позивача, що Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" управляє виключними майновими авторськими правами на території України є безпідставним.

Більш того, на теперішній час, відповідно до інформації Офіційного веб-порталу Державної служби інтелектуальної власності України, в Україні діє п'ятнадцять офіційно зареєстрованих організацій колективного управління, які мають відповідні свідоцтва та які укладають з юридичними та фізичними особами угоди (надають дозволи) на використання творів авторів (в тому числі шляхом публічного виконання), проводять збір, розподіл і виплату авторської винагороди, вчиняють дії, пов'язані з захистом порушених авторських прав.

Відповідно до вимог ч. З, ч. 4 ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності. Умови надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати право іншим особам дозвіл на використання твору будь - яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Спеціальна норма ч. 1 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлює вимогу про те, що договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі.

Також, в пунктом 1 ст. 33 Закону України закріплено, що в усній формі може укладатися договір лише про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо), що не стосується діяльності відповідача

В матеріалах господарської справи відсутні докази існування між сторонами договірних відносин.

З позовної заяви вбачається, що позивач зазначає про те, що між сторонами склалися і фактично існували протягом тривалого часу відносини - узвичаєння, що мотивовано наданням відповідачем розрахункових листів позивачу, що давало змогу останньому збирати і розподіляти авторську винагороду відповідно до умов договору. Проте якого саме договору з позовної заяви та наданих під час розгляду справи документів не вбачається.

Щодо посилань позивача на приписи ч. 6 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відповідно до якої, організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди, суд зазначає про те, що насамперед, організація колективного управління повинна реалізувати вимоги п. 5 ст. 48 "Про авторське право і суміжні права", тобто, на основі одержаних повноважень, організації колективного управління надають будь-яким особам, шляхом укладання з ними договорів, не виключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. (п. 5 ст. 48 Закону).

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для надання точних відомостей про використання Державним підприємством "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" об'єктів авторського права та розміру доходу, одержаного від використання об'єктів авторського права за період з 01.02.13 р. по 31.01.14р., про що й було зазначено відповідачем у відповідь на Вимогу позивачу (вих. № 01-07/154 від 14.02.14 року), яка була отримана відповідачем 24.02.2014 року.

Відповідно до ст.ст.1, 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права" реалізацію державної політики у сфері охорони авторського і суміжних прав забезпечує центральний орган виконавчої влади. Цим органом є Державна служба інтелектуальної власності України.

Указом Президента України від 08.04.2011 року № 436/2011 затверджено Положення про Державну службу інтелектуальної власності України.

Державна служба відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі:

- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру;

- організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності;

- здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів;

- веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності;

- забезпечує облік організацій колективного управління, визначає уповноважені організації колективного управління, здійснює аналіз їх діяльності, знімає з обліку організації колективного управління, виключає з реєстрів організації колективного управління та уповноважені організації колективного управління, анулює відповідні свідоцтва;

- запроваджує заходи щодо розвитку системи збору та розподілу винагороди за використання об'єктів права інтелектуальної власності та/або суміжних прав;

- здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Державну службу Президентом України.

На офіційному Веб-сайті Державної служби інтелектуальної власності України надані Рекомендації для суб'єктів господарювання, які здійснюють публічне використання об'єктів авторського права і суміжних прав, які розроблені відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України „Про авторське право і суміжні права" та відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

На підставі п. 2.7 вищевказаних Рекомендацій, використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав допускається виключно на основі договору, за винятком випадків, передбачених Законом України "Про авторське право і суміжні права", а саме: ст. 10 (творів, що не охороняються); ст. ст. 21-25 Закону (вільне використання творів); ст. 30 (творів, які стали суспільним надбанням); ч. 1 ст. 42 (вільне використання об'єктів суміжних прав); ч. 4 ст. 44 (об'єктів, на які строк дії суміжних прав закінчився).

Використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав може здійснюватися на підставі ліцензійного договору на використання творів (авторського договору про передачу права на використання творів) чи договору доручення, укладеному з повіреним суб'єкта авторського права, або договору про передачу прав на використання творів, укладеному з організацією колективного управління (далі - договір про використання творів) (п. 2.8. Рекомендацій).

На підставі п. 4.1. розділу 4 "Надання суб'єктами господарювання відомостей організаціям колективного управління" Рекомендацій, суб'єкти господарювання відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" на підставі договору про використання творів надають відповідним організаціям колективного управління у письмовій формі в установлені договором терміни відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди. У договорі, укладеному з організацією колективного управління, визначається перелік зазначених відомостей.

Як зазначає відповідач в наданому до матеріалів справи відзиві на позов, та не спростовано позивачем, Державне підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" не має укладеного чинного авторського (ліцензійного) договору про передачу прав на використання творів із позивачем, а отже, правових підстав для виникнення господарських зобов'язань відповідно до ст. 174 ГК України між позивачем і відповідачем немає.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких ґрунтуються його заперечення проти позову.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даному разі, покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 15, 31, 32, 33, 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Суддя Є.М. Жиляєв