Постанова

від 25.07.2014 по справі 922/739/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р. Справа № 922/739/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В. , суддя Потапенко В.І.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - Бунецька Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1744 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.14 р. у справі № 922/739/14

за позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав", м. Київ

до Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати відповідача - Державне підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" надати позивачу інформацію, а саме: точні відомості про використання об'єктів авторського права та розмір доходу, одержаного від використання об'єктів авторського права, що є необхідними для збирання і розподілу авторської винагороди за період з 01.02.2013 р. - 17.02.2014 р. відповідно до вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права" та узвичаєння, що склалося між сторонами, також просив суд стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2014 р. по справі № 922/739/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване з посиланням, зокрема на те, що твердження позивача, який управляє виключними майновими авторськими правами на території України є безпідставним, оскільки, організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Тобто, на основі одержаних повноважень, організації колективного управління надають будь-яким особам, шляхом укладання з ними договорів, не виключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. (п. 5 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права") та ін.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2014 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін..

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав", яка створена Наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 25.07.2013 р. № 392-н на базі Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав", є його правонаступником, заснована на державній власності та належить до сфери управління Державної служби інтелектуальної власності України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 р. № 839-р (п. 1.1. Статуту), затвердженого Наказом Державної служби інтелектуальної власності України № 539-н від 11.12.2013 р.).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до своїх повноважень, передбачених ст. ст. 47-49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на території України управляє виключними майновими авторськими правами, на підставі чого укладає з юридичними та фізичними особами угоди (надає дозволи) на використання творів авторів (в тому числі шляхом публічного виконання), проводить збір, розподіл, виплату авторської винагороди, вчиняє дії, пов'язані з захистом порушених авторських прав.

Рішенням Харківської обласної ради № 552-VI від 15.11.2012 р. "Про припинення обласного комунального підприємства Харківського державного академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка (код ЄДРПОУ 02224712), розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25, - шляхом приєднання до Державного підприємства "Харківський державний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" Обласне комунальне підприємство Харківський державний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка реорганізовано у Державне підприємство "Харківський державний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка" (код ЄДРПОУ 38385217).

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідач надав позивачу розрахункові листки, підписані уповноваженими посадовими особами підприємства відповідача та скріплені печаткою, які містили інформацію про використані твори, розмір доходу (валового збору), одержаного від використання творів (постановки спектаклів) помісячно в розрізі кожного твору, що давало змогу позивачу належним чином збирати і розподіляти авторську винагороду відповідно до умов договору. Позивач наголошує, що такі відносини склалися і фактично існували між сторонами протягом тривалого часу (узвичаєння).

Позивач зазначає, що 06.02.2014 року направив на адресу відповідача вимогу про надання інформації щодо використання Державним підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" об'єктів авторського права та розмір доходу, одержаного від використання об'єктів авторського права, що є необхідними для збирання і розподілу авторської винагороди, за період з 01.02.2013 р.- 31.01.2014 р.

Відповідач позивачу на вищезазначену вимогу відповіді не надав, що на думку останнього порушує ч. 6 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право позивача як організації колективного управління на отримання відповідної інформації.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом по даній справі.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів і авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

У частині першій статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Частинами 3, 4 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Разом з тим за змістом пункту "в" ч. 7 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Відповідно до частин 5 та 6 цієї статті на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

У пункті "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" йдеться про те, що до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Частиною 2 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (власники закладів, де відбувається публічне виконання творів тощо).

Такий підхід забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди) та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до статей 638 , 1109 Цивільного кодексу України , статті 180 Господарського кодексу України , статей 32 , 33 Закону визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання необмеженого переліку музичних творів свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Зі змісту даної статті вбачається, що неможливим є вилучення творів із дозволів на використання шляхом лише надіслання повідомлення про таке вилучення (тобто в односторонньому порядку), хоча логічним наслідком є, зокрема, розгляд організацією такого повідомлення на предмет у тому числі й того, чи заявлена вимога належним суб'єктом, та надання відповіді; крім того, права на використання музичних творів можуть надаватися користувачам на підставі відповідних договорів, про що правомірно зазначив суд першої інстанції.

Аналогічну правову позицію викладено в пункті 49.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що твердження позивача, що Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" управляє виключними майновими авторськими правами на території України є безпідставним.

Частинами З, 4 ст. 426 ЦК України передбачено, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності. Умови надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати право іншим особам дозвіл на використання твору будь - яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлена вимога про те, що договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір лише про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо), що в даному випадку не стосується діяльності відповідача.

Матеріали справи не мітять будь-яких доказів щодо існування між сторонами договірних відносин.

Отже, в даному випадку у відповідача відсутні правові підстави для надання точних відомостей про використання Державним підприємством "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" об'єктів авторського права та розміру доходу, одержаного від використання об'єктів авторського права за період з 01.02.13 р. - 31.01.14 р., про що відповідач зазначив у відповіді № 01-07/154 від 14.02.14 р. (а. с. 103-104).

Відтак позивачем не доведено наявності у нього повноважень на управління майновими правами суб'єктів авторського права щодо творів, зазначених у розрахункових листах, які складені уповноваженими представниками відповідача.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 03.06.14 р. по справі № 922/739/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.14 р. по справі № 922/739/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 28.07.2014 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Потапенко В.І.