Рішення

від 05.06.2014 по справі 902/549/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2014 р. Справа № 902/549/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства Агрофірма "Лани Поділля", код ЄДРПОУ 31576351 (23201, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Леніна, 2; поштова адреса: 21009, м. Вінниця, вул. Київська, 27/77)

до : Фермерського господарства "Перлина Поділля-2011", код ЄДРПОУ 37336829 (23511, Вінницька область, Шаргородський район, с. Перепільчинці, вул. Леніна, 2)

про стягнення 174 888,19 грн.

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників сторін:

позивача: Бурка В.Р. - довіреність № 183 від 19.05.14р.;

позивача: Кухар Ж.М. - довіреність № 182 від 13.05.2014р.;

відповідача: Волошинський В.А. - довіреність № б/н від 19.02.2014р.;

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Агрофірма "Лани Поділля" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Перлина Поділля-2011" про стягнення 174888,19 грн., з яких: 145080,00 грн. - основного боргу, 2074,84 грн. -3% річних, 17703,12 грн. - пені, 5427,42 грн. - інфляційних втрат, 4602,42 грн. - штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 28.04.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/549/14 та призначено її до розгляду на 20.05.2014 р.

У зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних судом доказів, розгляд справи ухвалою суду від 20.05.2014 року відкладено на 05.06.2014 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 05.06.2014р. представник позивача подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 4602,81 грн. нарахованих штрафних санкцій (штрафу).

Дана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням відмови від стягнення 4602,81 грн. штрафних санкцій (штрафу), підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву основний борг в розмірі 145080,00 грн. визнає, щодо суми штрафних санкцій заперечує, посилаючись на те, що позивачем не допущено прострочення оплати товару, а тому нарахування штрафних санкцій є безпідставним. Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем розрахунки штрафних санкцій є хибними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.10.2013 року між Приватним підприємством Агрофірма "Лани Поділля" (за договором-постачальник) та фермерським господарством "Перлина Поділля-2011" (за договором -покупець) укладено договір поставки мінеральних добрив № 258.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити (передати у власність покупця) в передбачені цим договором строки, а покупець прийняти, для використання у своїй підприємницькій діяльності, мінеральні добрива, в подальшому товар, та вчасно оплатити його повну вартість згідно таблиці та специфікацій, згідно додатків до договору.

Згідно з п. 2.1. договору товар відвантажується (отримується) зі складу постачальника протягом 5 робочих днів з дати підписання договору. Умови поставки викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "ІЕКОТЕРМС-2010" (п.п. 2.2. договору).

В п. 2.3. договору сторони визначили, що постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA "Завантажено на транспорт покупця". Одночасно з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а саме: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, якісне посвідчення. Цей перелік документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до п. 2.3.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття його покупцем.

В розділі 3 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити повну оплату товару згідно виставленого постачальником рахунку до 31.10.2013р. Форма розрахунку-безготівковий переказ грошових коштів на поточні рахунки постачальника. Загальна сума договору складає 279000,00 грн. Постачальник протягом доби надає факсимільним зв'язком відповідний рахунок, з обов'язковим вказанням в ньому банківських реквізитів постачальника, ціни та суми поставки (об'єм поставки в тонах визначається заявкою покупця).

Взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору позивач виконав належним чином, відпустивши відповідачу, на підставі договору № 258 від 09.10.2013 року та рахунку на оплату № 930 від 09.10.2013 року (який виставлений позивачем на загальну суму договору 279000,00 грн.), товар на суму 145080,00 грн., що стверджується обопільно підписаною сторонами видатковою накладною № 1032 від 31.10.2013 року (а.с. 15).

Однак відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 145080,00 грн.

В зв'язку з не проведенням розрахунків за поставлений товар, позивачем направлено на адресу відповідача акт-претензію №472 від 27.12.2013р. з вимогою погасити наявну заборгованість згідно договору №258 від 09.10.2013р. Отримання відповідачем зазначеної претензії стверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2351110004405 (а.с. 12).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на акт-претензію не надав, заборгованість за отриманий товар не погасив.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору №ВН-П-38 від 06.04.2012р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 145080,00 грн. основного боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2074,84 грн. -3% річних за період з 01.11.2013 року по 23.04.2014 року, 17703,12 грн. - пені за період з 01.11.2013 року по 23.04.2014 року, 5427,42 грн. - інфляційних втрат за період з листопада 2013 року по березень 2014 року включно, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивач не надав рахунок на оплату товару, а тому відповідач не може вважатися таким, що прострочив оплату товару.

Наведена твердження відповідача спростовується наступним.

В розділі 3 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити повну оплату товару згідно виставленого постачальником рахунку до 31.10.2013р. Форма розрахунку-безготівковий переказ грошових коштів на поточні рахунки постачальника. Загальна сума договору складає 279000,00 грн. Постачальник протягом доби надає факсимільним зв'язком відповідний рахунок, з обов'язковим вказанням в ньому банківських реквізитів постачальника, ціни та суми поставки (об'єм поставки в тонах визначається заявкою покупця).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та обопільно підписаної сторонами видаткової накладної № 1032 від 31.10.2013 року, товар був переданий 31.10.2013 року позивачем та відповідно отриманий відповідачем на підставі договору №258 від 09.10.2013 року та рахунку на оплату № 930 від 09.10.2013 року. Зазначене свідчить про наявність на момент отримання товару рахунку на оплату № 930 від 09.10.2013 року та обізнаність відповідача про нього.

Враховуючи викладене, відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк (до 31.10.2013 року), а тому є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту позовної заяви вбачається, що пеня, яка підлягає сплаті за порушення строків оплати товару, нарахована позивачем з суми виставленого рахунка (279000,00 грн.)

Відповідно до п. 4.3. договору в разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми рахунку.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України закріплено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що в Україні діє принцип свободи договору (ст. 3 ЦК України), тобто вільне волевиявлення учасників правовідносин щодо встановлення умов договору за взаємною згодою; сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Керуючись цими принципами, сторони в договорі №258 від 09.10.2013 року за взаємною згодою заздалегідь погодили умови нарахування пені за просторочення оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача наведені у відзиві, щодо безпідставності нарахування штрафних санкцій, є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунків судом не виявлено помилок, отже 2074,84 грн. - 3% річних, 17703,12 грн. - пені, 5427,42 грн. - інфляційних втрат, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дослідивши подану представником позивача заяву від 05.06.2014 року про відмову від позовних вимог в частині стягнення 4602,81 грн. нарахованих штрафних санкцій (штрафу), суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України представнику позивача роз'яснені процесуальні наслідки відмови від позову.

Відмова позивача від позову в частині стягнення 4602,81 грн. нарахованих штрафних санкцій (штрафу) не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому заява підлягає прийняттю судом, а провадження у справі в частині стягнення 4602,81 грн. нарахованих штрафних санкцій (штрафу) - припиненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних, пені та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

05.06.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Перлина Поділля-2011", код ЄДРПОУ 37336829 (23511, Вінницька область, Шаргородський район, с. Перепільчинці, вул. Леніна, 2) на користь Приватного підприємства Агрофірма "Лани Поділля", код ЄДРПОУ 31576351 (23201, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Леніна, 2; поштова адреса: 21009, м. Вінниця, вул. Київська, 27/77) 145080,00 грн. - основного боргу, 2074,84 грн. - 3% річних, 17703,12 грн. - пені, 5427,42 грн. - інфляційних втрат, 3405,71 грн. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення 4602,81 грн. штрафних санкцій (штрафу) припинити.

Повне рішення складено 10 червня 2014 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи