Постанова

від 02.06.2014 по справі 812/3169/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3169/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ігнатович О.А.,

за участю :

представника позивача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» - Гасанова З.В.,

представника відповідача - Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області - Басакіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000062200 від 20 лютого 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2014 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000062200 від 20 лютого 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що СТОВ Агрофірма «Закотненська» надало на обов'язковий письмовий запит Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області, пояснення та їх документальне підтвердження, щодо взаємовідносин з ПП «Голд-Ойл» за червень 2013 року. Тим самим підтвердило придбання паливно-мастильних матеріалів у ПП «Голд-Ойл».

Виїзна перевірка позивача була проведена відповідачем з 17.01.2014р. по 23.01.2014 року. Під час проведення перевірки позивач надав всі необхідні первинні та бухгалтерські документи, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, приход та реалізацію по складу.

Не зважаючи на ці обставини відповідачем було складено Акт № 7/22-30714350 від 29.01.2014 року (далі-Акт) «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки СТОВ Агрофірма «Закотненська» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року по взаємовідносинам з ПП «Голд-Ойл» (код за ЄДРПОУ 37113478).

Висновками Акту стало те, що перевіркою встановлено порушення СТОВ Агрофірма «Закотненська»:

1). п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, встановлено нецільове використання коштів акумульованих на спеціальному рахунку на суму - 226 233,16 гривень.

В своєму Акті відповідач взагалі не вказав яким саме чином позивач порушив п 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, та взагалі не зазначив жодного порушення яке б відбулося під час взаємовідносин з ПП «Голд-Ойл».

Посилання відповідача в своєму Акті на інші акти перевірки, які взагалі не стосуються взаємовідносин СТОВ Агрофірма «Закотненська» з ПП «Голд-Ойл» є протиправними та не зрозумілими, а твердження Старобільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області про те, що договір поставки від 21.06.2012 року № 2106 укладений між ПП «Голд-Ойл» та СТОВ Агрофірма «Закотненська» має протиправний характер, взагалі являється незаконим та таким, що не відноситься до компетенції податкового органу.

СТОВ Агрофірма «Закотненська» не згодна з висновками Акту, фактами та даними викладеними в ньому.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ПП «Голд-Ойл» та СТОВ Агрофірма «Закотненська» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємство мало повне право на віднесення сум податку по вищезазначеним операціям до податкового кредиту, а також здійснювати розрахунки відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України, та використало дану суму за цільовим призначенням.

26.02.2014 року СТОВ Агрофірма «Закотненська» було отримане податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року № 0000062200, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 282791 гривень 45 копійок.

Не погодившись з даним повідомленням-рішенням позивач надіслав скаргу до ГУ Міндоходів у Луганській області.

26.04.2014 року позивач отримав від відповідача відповідь на скаргу, якою податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року № 0000062200 залишено в силі.

Враховуючи, що здійснення господарських операцій між СТОВ Агрофірма «Закотненська» та ПП «Голд-Ойл» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 282791 гривень 45 копійок, та видання податкового повідомлення-рішення від 20.02.2014 року № 0000062200.

На думку позивача, посадовими особами Старобільської ОДП1 ГУ Міндоходів у Луганській області під час проведення перевірки та складання Акту 7/22-30714350 від 29.01.2014 року були грубо порушені права СТОВ Агрофірма «Закотненська», у зв'язку з цим є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 № 0000062200.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 № 0000062200 видане Старобільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області, яким було збільшено суму грошового зобов'язання СТОВ Агрофірма «Закотненська» за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 282791 гривень 45 копійок.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення відповідно до яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято податковим органом за розглядом акту від 29.01.14 №7/22-30714350 про результати документальної позапланової виїзної перевірки СТОВ Агрофірма «Закотненська» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2013 по 30.06.2013 по взаємовідносинам з ПП «Голд-Ойл».

В акті перевірки вказано на порушення пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України у частині нецільового використання коштів, акумульованих на спеціальному рахунку сільськогосподарського підприємства в розмірі 226233,16 грн., а саме перерахування грошових коштів за придбане дизельне пальне від ПП «Голд-Ойл» по операціях, які фактично не відбувались.

Згідно пункту 7.5 Інструкції від 20.05.2008 №281/171/578/155 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Як свідчать матеріали справи, в товарно-транспортній накладній, наданій до перевірки, відсутні запис про одержання вантажу, печатка підприємства покупця, не зазначено довіреність вантажоодержувача, номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, об'єм, маса, густина і температура нафтопродукту, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, з-поміж основних принципів бухгалтерського обліку передбачає обачність, тобто застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства, а також превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Згідно частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Абзацом першим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.16 зазначеного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З урахуванням зазначених вимог будь-які документи навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій. Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

На думку відповідача, відсутнє реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Голд-Ойл», а тому не має підстав вважати необгрунтованими висновки акту перевірки щодо використання СТОВ Агрофірма «Закотненська» сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за цільовим призначенням в розмірі 226233,16 грн.

Представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа Новопсковською районною Державною адміністрацією Луганської області від 21.02.2000 року, реєстраційний запис №13701200000000074, ідентифікаційний код 30714350, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 331568 (а.с.8-10).

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» є платником податків і зборів та перебуває на обліку в Старобільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області (а.с.10).

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 200091663 НБ № 022890 (а.с.11).

На підставі Наказу № 4-ОД від 14.01.2014 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки СТОВ Агрофірма «Закотненська» Старобільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області проведено виїзну перевірку позивача у період з 17.01.2014р. по 23.01.2014 року (а.с.12).

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 7/22-30714350 від 29.01.2014 року (далі-Акт) «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки СТОВ Агрофірма «Закотненська» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року по взаємовідносинам з ПП «Голд-Ойл» (код за ЄДРПОУ 37113478) (а.с.13-37).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення СТОВ Агрофірма «Закотненська»:

1). п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, встановлено нецільове використання коштів акумульованих на спеціальному рахунку на суму - 226 233,16 гривень.

Також, зазначено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі.

СТОВ Агрофірма «Закотненська» не погодившись з висновками Акту № 7/22-30714350 від 29.01.2014 року подало на нього заперечення № 12 від 06.02.2014 року. Листом Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області від 14.02.2014 року висновки Акту були залишені без змін (а.с.38-43).

На підставі акту № 7/22-30714350 від 29.01.2014 року «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки СТОВ Агрофірма «Закотненська» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року по взаємовідносинам з ПП «Голд-Ойл» (код за ЄДРПОУ 37113478) органом доходів і зборів винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року № 0000062200, яким до позивача застосована штрафна санкція у сумі 282791 гривень 45 копійок (а.с.44,45).

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до ГУ Міндоходів у Луганській області (а.с.46-50).

Рішенням ГУ Міндоходів у Луганській області від 25.04.2014 оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року № 0000062200 залишено без змін (а.с.51-56).

Між позивачем та ПП «Голд - Ойл» укладено договір поставки нафтопродуктів № 2106 від 21.06.2012 року та додаткову угоду від 31.12.2012 року (а.с.57-61).

На виконання умов цього договору контрагентом позивача у червні 2013 року було поставлено останньому та отримано дизпаливо на загальну суму 226233,16 грн., у тому числі ПДВ на суму 37705,53 грн., що підтверджується рахунком - фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною (а.с.62-65).

Сторонами не заперечується той факт, що на момент виникнення спірних правовідносин ПП «Голд - Ойл» був платником податку на додану вартість.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач - Старобільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області в розумінні ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового Кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Згідно п.75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Податкового кодексу України.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Відповідно до п.209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках,відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (201.7.).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (201.8.).

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (201.9.).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (201.10.).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження. господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (податковими та видатковими накладними тощо).

Відповідно до п. 1,3, 6.2, Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення податкової накладної" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин): податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Встановлено, що позивач мав взаємовідносини з таким контрагентом, як ПП «Голд - Ойл».

На час здійснення господарської операції вищевказаного контрагента позивача включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та який є платником податку на додану вартість, що не заперечуються сторонами по справі.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

До того ж, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Під господарською діяльністю у ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень органу доходів і зборів законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Отже, на момент здійснення господарської операції контрагента позивача було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також він мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що господарська операція між ПП «Голд-Ойл» та СТОВ Агрофірма «Закотненська» відбулася, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором поставки нафтопродуктів № 2106 від 21.06.2012 року та додатковою угодою від 31.12.2012 року; рахунками-фактури; податковими накладними; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними. До того ж, при проведенні перевірки відповідачем досліджувались інші первинні документи, які не викликали сумнівів у останнього (а.с.57-65).

Господарська операція, не суперечить актам цивільного законодавства, вона відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків на реальне здійснення господарської операції.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави на віднесення сум податку по господарській операції між ним та ПП «Голд-Ойл» до податкового кредиту, а також здійснювати розрахунки відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України, та використало дану суму за цільовим призначенням.

Отже, відповідачем неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідно до якого до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення п.209.2 ст. 209 Податкового Кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2014 № 0000062200 виданого Старобільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області на суму 282791 гривень 45 копійок., підлягають задоволенню.

Відповідно до квитінції № 22505931 позивачем при подачі адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 1827,00 грн. ( а.с.2).

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір у сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000062200 від 20 лютого 2014 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000062200 від 20 лютого 2014 року винесене Старобільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області на суму 282791,45 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі сімсот дев'яносто одна гривня 45 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 10 червня 2014 року.

Суддя Т.І. Ковальова