Ухвала

від 04.08.2014 по справі 812/3169/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року справа №812/3169/14

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Жаботинської С.В.

Ляшенка Д.В.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 2 червня 2014 року (повний текст складений та

підписаний 10 червня 2014 року)

по адміністративній справі № 812/3169/14 (суддя Ковальова Т.І.)

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю Агрофірма «Закотненська»

до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення від 20 лютого 2014 року

№0000062200, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року задоволені позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» (надалі позивач, підприємство, товариство, платник податків) до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (надалі відповідач, податковий орган, інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2014 року №0000062200. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення від 20 лютого 2014 року №0000062200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 282 791 грн. 45 коп. (арк. справи 79-85).

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з відсутності у діях позивача порушень вимог Податкового кодексу України та відсутність підстав у контролюючого органу для застосування штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову (арк. справи 90-92). Апелянт доводить, що належним чином складеними первинними документами не підтверджується факт реального здійснення господарських операцій з приватним підприємством «Голд-Ойл».

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська», як юридична особа зареєстроване Новопсковською районною Державною адміністрацією Луганської області 21 лютого 2000 року, включене до ЄДРПОУ за номером 30714350, про що державним реєстратором зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 370 120 0000 000074, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №331568, перебуває на податковому обліку податкового органу з 24 лютого 2000 року, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №200091663 НБ №022890 (арк. справи 8-11).

Відповідач у справі Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Податковим кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 14 січня 2014 року № 4-ОД «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» податковим органом проведено виїзну перевірку позивача у період з 17 січня 2014 року по 23 січня 2014 року (арк. справи 12).

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 29 січня 2014 року №7/22-30714350 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 1 червня 2013 року по 30 червня 2013 року по взаємовідносинам з приватним підприємством «Голд-Ойл» (код за ЄДРПОУ 37113478) (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення товариством пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, яке виразилось у встановленні нецільового використання коштів акумульованих на спеціальному рахунку на суму 226 233 грн. 16 коп. (арк. справи 13-37).

Підприємство, не погодившись з висновками акту перевірки, подало до податкового органу заперечення до акту перевірки від 6 лютого 2014 року № 12. Листом податкової інспекції від 14 лютого 2014 року висновки акту перевірки залишені без змін (арк. справи 38-43).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2014 року № 0000062200, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 282 791 грн. 45 коп. (арк. справи 44, 45).

Не погодившись з прийнятим податковим-рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління Міндоходів у Луганській області (арк. справи 46-50). Рішенням Головного управління Міндоходів у Луганській області від 25 квітня 2014 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2014 року № 0000062200 залишено без змін (арк. справи 51-56).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом - приватним підприємством «Голд-Ойл», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

За приписами пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках,відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу у редакції чинній станом на 27 серпня 2013 року, тобто на момент видачі позивачеві податкової накладної його контрагентом).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу у редакції чинній станом на 27 серпня 2013 року, тобто на момент видачі позивачеві податкової накладної його контрагентом).

Пунктом 198.6 (абзац третій) статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та приватним підприємством «Голд - Ойл» 21 червня 2012 року укладений договір поставки нафтопродуктів № 2106 та додаткова угоду від 31 грудня 2012 року (арк. справи 57-61).

На виконання умов цього договору контрагентом позивача у червні 2013 року було поставлено останньому та отримано дизпаливо на загальну суму 226233 грн. 16 коп., у тому числі податок на додану вартість на суму 37705 грн. 53 коп., що підтверджується рахунком - фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, які містяться в матеріалах справи (арк. справи 62-65).

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюються сторонами, що на момент виникнення спірних правовідносин приватне підприємство «Голд-Ойл» є платником податку на додану вартість.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

Перелічені вище документи є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, наявними у справі первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Голд-Ойл та правомірність формування податкового кредиту по цьому контрагенту.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах.

При цьому, саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Отже, на момент здійснення господарської операції контрагента позивача було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також він мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає посилання апелянта на не підтвердження здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом, а саме, приватним підприємством «Голд-Ойл».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав правові підстави на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарській операції між ним та приватним підприємством «Голд-Ойл», а також здійснювати розрахунки відповідно до статті 209 Податкового кодексу України. Отже, підприємство використало дану суму за цільовим призначенням.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятої судом першої інстанції постанови.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року у справі № 812/3169/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року у справі № 812/3169/14 - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 4 серпня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі..

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: С.В. Жаботинська

Д.В. Ляшенко