Постанова

від 29.05.2014 по справі 2а-15808/11/0170/13

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року місто Київ К/9991/38132/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Горбатюка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим до фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим звернулось до суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 1525,52 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем у добровільному порядку не сплачено страхові внески за 2010 рік та санкції, застосовані рішеннями від 18.08.2011 №277 та №278.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, позов задоволено частково: стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі 1164,86 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного Фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач зареєстрований платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим.

Всупереч вимогам статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач не здійснювала сплату страхових внесків, у зв'язку з чим, за нею утворилась заборгованість за 2010 рік у розмірі 1164,86 грн., що підтверджується актом від 13.05.2011 №219.

Рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим від 18.08.2011 №278 до відповідача на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за не подання, не своєчасне подання, подачу за не у встановленою формою звіту про суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, встановлені законодавством, застосовано фінансові санкції в сумі 244,47грн.

Рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим від 18.08.2011 №277 до відповідача на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, застосовано фінансові санкції в сумі 116,49грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заборгованість зі сплати страхових внесків підлягає стягненню в судовому порядку, у той же час судами вказано на відсутність підстав для стягнення з відповідача сум фінансових санкцій, застосовних на підставі рішень органу Пенсійного фонду від 18.08.2011 №277, 278. Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що після 01.01.2011 положення статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які передбачали склади відповідних правопорушень, є такими, що втратили чинність.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, частково не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Порядок, строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб і суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, набутий страховий стаж (далі - звіт) до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду) та його форму передбачені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 року за № 1136/17152.

Відповідно до пункту 2.2 цього Порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 6 статті 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Оскільки відповідачем у 2010 році не були сплачені страхові внески, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для їх стягнення в судовому порядку.

Пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було встановлено, що до страхувальників застосовуються фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведені вище норми матеріального права були виключені.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій.

Таким чином, хибними є висновки судів щодо необґрунтованості рішення Управління Пенсійного Фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим від 18.08.2011 №277, яким до позивача застосовано санкції на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з цим, питання відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Отже, нарахування після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу штрафних санкцій за не подання, не своєчасне подання, подачу за не у встановленою формою звіту про суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, встановлені законодавством, є протиправним.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року (N 21-367а12) та 04 червня 2013 року (№ 21-170а13).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення санкцій в сумі 244,17грн., які до відповідача застосовані рішенням від 18.08.2011 №278.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача санкцій в сумі 116,49грн., застосованих на підставі рішення від 18.08.2011 №277, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 116,49 грн. із постановленням у вказаній частині нового рішення, про задоволення позову.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року змінити, скасувавши в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 заборгованості зі сплати фінансових санкцій у розмірі 116,49 грн., застосованих на підставі рішення Управління Пенсійного Фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим від 18.08.2011 №277.

У вказаній частині позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим (96000, АР Крим, м. Краснопереркопськ, пл. Героїв Перекопу, 1а; р/р 25601010046107 в КРУ ВАТ "Державний Ощадний банк України"), м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 22300375) 116,49 грн. (сто шістнадцять гривень 49 копійок).

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: