Рішення

від 03.06.2014 по справі 344/19370/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/19370/13-ц

Провадження № 2/344/1270/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретарів Сивухіної Ю.Ю., Іванова О.В.,

за участі позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представників відповідача Микитюка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Видавничо-поліграфічного приватного підприємства «Тіповіт» про розірвання видавничої угоди та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернувся в суд з наведеним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що 01.12.2011 року між нею та відповідачем було укладено видавничу угоду. Відповідно до Угоди, предметом є літературний текст. Вихід книжки у світ передбачався у січні 2012 року. Згідно п. 7.1 Угоди, угода може бути розірвана будь-якою стороною на підставі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань після трьох місяців з моменту письмового попередження про це іншої сторони. Позивач направляла на адресу відповідача претензії з проханням надати згоду на розірвання видавничої угоди у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань ВПП «Тіповіт» та відшкодування грошових коштів. Однак, відповідач не реагує на претензії позивачки. У січні 2012 року позивачкою було сплачено директору ВПП «Тіповіт» Вітенку В.І. по видавничій угоді суму в розмірі 4000 грн., що підтверджується розпискою та завдаток у розмірі 2000 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ВПП «Тіповіт» про стягнення коштів за невиконання договору від 06.04.2012 року та моральної шкоди, стягнути з ВПП «Тіповіт» на користь позивачки 2000 грн. сплачених за договором на виготовлення поліграфічної продукції від 06.04.2012 року та 2000 грн. моральної шкоди. Відмовляючи у стягнення 4000 грн. судом зазначено, що 4000 грн. ВПП «Тіповіт» отримано від позивачки згідно видавничої угоди від 01.12.2011 року. На сьогодні, відповідачем свої зобов'язання за видавничою угодою не виконано, та й не може бути виконано у зв'язку із недостатнім і неналежним устаткуванням та небажанням директора ВПП «Тіповіт». У зв'язку із наведеним позивачка просить розірвати Угоду в судовому порядку та повернути їй кошти, які були сплачені на виконання вказаної Угоди в сумі 4000 грн.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів наведених в позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив закрити провадження у справі, оскільки між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже спір слухався в Івано-Франківському міському суді, є рішення суду, яке набрало законної сили. Інших підстав для відмови у позові представником відповідача суду не наведено.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, то судом відмовлено у закритті провадження у справі оскільки, у Івано-Франківському міському суді хоч і перебував на розгляді спір між тими самими сторонами, однак, у справі № 344/1051/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ВПП «Тіповіт» про визнання видавничої угоди від 01.12.2011 року недійсною, підставою позову було те, що позивачка вважала, що її ввели в оману при укладенні угоди, тому і просила визнати її недійсною, а не розірвати.

Рішення суду про розірвання видавничої угоди та стягнення коштів немає, такий позов до цього часу позивачкою не заявлявся, а тому немає підстав для закриття провадження у справі.

01 грудня 2011 року між Видавничо-поліграфічним приватним підприємством «Тіповіт» та позивачкою ОСОБА_1 було укладено видавничу угоду (а.с.12-13) (надалі Угода).

Згідно п.1.1 Угоди, предметом є літературний текст (літературний твір).

Пунктом 2.1 Угоди закріплено, що Автор (ОСОБА_1) передає Видавництву (ВППП «Тіповіт») на вказаний строк (три роки) право розмноження і розповсюдження (видавниче право) твору для всіх видань і тиражів українською мовою.

В п. 3.6 Угоди передбачено термін виходу у світ - січень 2012 року.

Відповідно до п. 7.1 Угоди, вона може бути розірвана будь-якою стороною на підставі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань після трьох місяців з моменту письмового попередження про це іншої сторони.

09 вересня 2013 року позивачкою на адресу відповідача направлено претензію про розірвання угоди та повернення коштів (а.с.7-8).

18 вересня 2013 року позивачка отримала відповідь на свою претензію, в якій директор ВПП «Тіповіт» вказав, що угода від 01.12.2011 року виконана повністю, а тому вимога про її розірвання є безпідставною (а.с.9).

Однак, таке твердження відповідача є безпідставним, оскільки літературний текст так і не було надруковано.

Отже, є всі підстави для розірвання угоди від 01.12.2011 року.

Як вбачається із змісту Угоди, в ній не визначено кошторисної вартості видання. Однак, позивачкою оплачено відповідачу 6000 грн., що сторонами визнається, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає. Крім того, факт оплати позивачкою коштів за Угодою встановлено рішення Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2013 року (а.с.53) та від 03 квітня 2013 року (а.с.10 зв.).

Зокрема рішенням суду від 03.04.2013 року встановлено відсутність сплати позивачем ОСОБА_1 відповідачу ВПП «Тіповіт» коштів в розмірі 4000 грн. за договором на виготовлення поліграфічної продукції від 06.04.2012 року, оскільки перевіркою управління податкового контролю ДПІ в м. Івано-Франківську чітко встановлено, що зазначені кошти сплачені за видавничою угодою від 01.12.2011 року (а.с.10 зв.).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факт оплати позивачкою відповідачу коштів в сумі 4000 грн. встановлено рішенням суду, а тому вказаний факт доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормою ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для його виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як вже зазначалось, відповідач зі своєї сторони умови Угоди не виконав, а позивачка умови Угоди виконала. Угодою визначено порядок її розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 5 ст. 653 ЦК України визначено, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Отже, позивачка має право на повернення коштів, які були нею сплачені на виконання Угоди.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Позивачкою та її представником не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність дій відповідача щодо позивачки.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивачки є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 5, 16, 509, 526, 610, 611, 628 ч.1, 629, 651, 653 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Видавничо-поліграфічного приватного підприємства «Тіповіт» про розірвання видавничої угоди та стягнення грошових коштів задовольнити.

Розірвати видавничу угоду від 01 грудня 2011 року укладену між Видавничо-поліграфічним приватним підприємством «Тіповіт», місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. № 78, код ЄДРПОУ 24681826 та ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з Видавничо-поліграфічного приватного підприємства «Тіповіт» місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. № 78, код ЄДРПОУ 24681826 в користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 4000 грн. (чотири тисячі гривень) сплачених по видавничій угоді від 01 грудня 2011 року та 458 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06 червня 2014 року.

Суддя О.М. Бабій