Рішення

від 03.06.2014 по справі 905/3512/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2014 Справа № 905/3512/13

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя, в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг Сіті», м. Маріуполь, Донецька область

Товариства з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс», м. Маріуполь, Донецька область

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов персонал сервіс», м. Маріуполь, Донецька область

Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область

про розірвання договору купівлі-продажу, повернення об'єктів до комунальної власності, визнання недійсними протоколів загальних зборів, визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету та зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Управління культури та туризму Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область,

Маріупольська міська рада, м. Маріуполь, Донецька область.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.

суддів Колесника Р.М., Харакоза К.С.

Представники:

від прокуратури - не з'явився;

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - Бугай В.М., довіреність від 01.10.2013;

від відповідача 3 - Бугай В.М. - директор;

від відповідача 4 - Васил'єв В.О., довіреність №05-1213-01 від 23.11.2012;

від відповідача 5 - не з'явився;

від третьої особи 1 - не з'явився;

від третьої особи 2 - не з'явився.

Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя (далі - прокурор), в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг Сіті» (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс» (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов персонал сервіс» (далі - відповідач 3), Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (далі - відповідач 4) та Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про розірвання договору купівлі-продажу №1357 від 31.08.2010, зобов'язання відповідача 2 повернути нежитлову будівлю до комунальної власності, визнання недійсним протоколів загальних зборів №4, №12 від 06.08.2012 і №4 від 29.08.2012, визнання незаконними та скасування пунктів 2 рішень відповідача 4 №240/1 від 15.08.2010 і №269/7 від 19.09.2012 та зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що між позивачем та відповідачем 3 був укладений договір купівлі-продажу №1357 від 31.08.2010, однак, відповідач 3 без отримання погодження від позивача та від третьої особи 1, на підставі протоколів загальних зборів №4 та №12 від 06.08.2012 відповідача1 та відповідача3 відповідно, увійшов до складу учасників відповідача 1 з передачею до його статутного капіталу, зокрема, 45/100 спірної нежитлової будівлі, а в подальшому відповідач 1 увійшов до складу учасників відповідача 2 з передачею до його статутного капіталу, зокрема, 45/100 спірної нежитлової будівлі. В подальшому, на підставі пунктів 2 рішень відповідача 4 №240/1 від 15.08.2010 та №269/7 від 19.09.2012 відповідачу 1 та відповідачу 2 було дозволено отримати свідоцтва про право власності на 45/100 нежитлової будівлі, яка була предметом договору купівлі-продажу №1357 від 31.08.2010. З огляду на викладене позивач звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2013 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління культури та туризму Маріупольської міської ради (далі - третя о особа 1).

Ухвалою господарського суду від 01.10.2013 було замінено первісного відповідача Реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції на належного відповідача Маріупольське міське управління юстиції (Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) (далі - відповідач 5).

Ухвалою господарського суду від 28.01.2014 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Маріупольську міську раду (далі - третя особа 2).

До початку розгляду справи по суті, 26.05.2014 прокурором було подано заяву про зміну предмету позову, в якій останній просить замість вимоги щодо визнання недійсним протоколів загальних зборів №4, №12 від 06.08.2012 і №4 від 29.08.2012, визнати недійсними рішення загальних зборів учасників відповідача 1 від 06.08.2012, які оформлені протоколами загальних зборів №4, рішення загальних зборів учасників відповідача 3 від 06.08.2012, які оформлені протоколом №12 та визнати недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача 2 від 29.08.2012, оформленого протоколом №4. Позивач проти зміни предмету позову не заперечував. Зазначена заява судом прийнята, спір розглядається судом в обсязі змінених позовних вимог.

Відповідаі 1, 2, 3 у відзивах на позовну заяву та у додаткових письмових поясненнях заперечили проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що обраний прокурором спосіб захисту щодо визнання недійсним протоколів загальних зборів №4, №12 від 06.08.2012 та №4 від 29.08.2012, який фактично полягає у оспорюванні протоколів загальних зборів, законодавством не передбачений, також зазначили, що прокурором заявлений позов в інтересах держави в особі неналежного позивача, а належним позивачем повинна бути - Маріупольська міська рада. Крім того зазначили, враховуючи, що Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (який є виконавчим органом Маріупольської міської ради) були прийняті рішення «Про видачу правовстановлювальних документів», а позивач та третя особа 1, в свою чергу, є структурними підрозділами Маріупольської міської ради, підзвітні та підконтрольні їй, вважають, що відповідач1 та відповідач3 отримали погодження від позивача та третьої особи1. Також зазначили, що 23.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс» та третьою особою 1 був укладений охоронний договір №1 на пам'ятку культурної спадщини, з огляду на що вони вважають, що третьою особою 1 було схвалено факт переходу права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Також, відповідачами 1, 2, 3 у процесі розгляду справи були неодноразово заявлені клопотання про витребування судом письмових доказів у позивача, відповідача 4 та третьої особи 1.

Відповідачем 2 у процесі розгляду справи було заявлено клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_6, який є учасником відповідача 2.

Крім того, відповідачем 3 було заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи.

Також відповідачем 3 були неодноразово заявлялись клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із тим, що у господарському суді порушено провадження у справах, предметом розгляду яких є визнання недійсним договору, який прокурор в рамках цієї справи просить суд розірвати.

Відповідач 4 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог не заперечував з огляду на те, що відповідач 3 без отримання погодження від позивача та третьої особи 1 на підставі протоколів загальних зборів №4 та №12 від 06.08.2012 увійшов до складу учасників відповідача 1 з передачею до його статутного капіталу 45/100 нежитлової будівлі, придбаної відповідачем 3 за договором купівлі-продажу №1357 від 31.08.2010, а в подальшому відповідач 1 на підставі протоколу загальних зборів №4 від 29.08.2012 увійшов до складу учасників відповідача 2 з передачею до його статутного капіталу, зокрема, 45/100 спірної нежитлової будівлі.

Відповідач 5 у судове засідання не з'явився, у листі №1403/11.6-16 від 02.04.2014 просить справу розглядати без участі свого представника.

Третя особа 1 у письмових поясненнях зазначила, що спірний об'єкт нерухомості є пам'яткою архітектури місцевого значення, також зазначила, що 23.07.2013 між відповідачем 2 та третьою особою 1 був укладений охоронний договір №1 на пам'ятку культурної спадщини та повідомила, що погодження на відчуження спірного об'єкту не надавала, про зміну власника пам'ятки архітектури її не повідомляли.

Третя особа 2 у письмових поясненних підтримала позовні вимоги у повному обсязі та зазначила, що посилання відповідача 3 на те, що він не міг знати, що спірний об'єкт нерухомості є об'єктом приватизації та про наявність зобов'язань за договором спростовуються матеріалами справи, а саме, відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства №12 від 06.08.2012 відповідач 3 увійшов до складу учасників відповідача 1 з передачею до його статутного капіталу, зокрема, 45/100 спірної нежитлової будівлі з детальним описом цього майна, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідачу 3 було відомо про умови договору купівлі-продажу №1357 від 31.08.2010. Відчуження спірного об'єкту відбулось без отримання погоджень, визначених договором.

Суд, заслухавши прокурора, представників позивача, відповідачів 1, 2, 3, 4 та третю особу 2, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

31.08.2010 між позивачем та відповідачем 3 був укладений договір №1357 купівлі-продажу нежитлової будівлі (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу 3 окремо стоячу трьохповерхову нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25, а саме: з Літ. А-3:

I поверх приміщення №3 (три) - торговий зал 5, склад 6, 8, 10, 12, бухгалтерія 7, коридори: 9, 11, 13, 15, 16, 18, 20, кабінет 14, умивальник 17, туалет 19, приміщення №4 (чотири) - коридор 1, 2, 3, кабінет 4,5, приміщення №11 (одинадцять) - тамбур 1, торговий зал 2, кабінет 3, 10, 11, 12, склад 4, 5, 6, туалет 7, умивальник 8, коридор 9, ліфт I, приміщення №6 (шість) - роздягальня 1, кабінет 2;

II поверх приміщення №8 (вісім) - коридор 1, 12, кабінет 13, 14, сходова клітина I;

III поверх приміщення №9 (дев'ять) - коридор 1, 2, 12, 13, 20, 25, 26, 28. Кабінети: 3, 4, 5, 14, 15, 16, 17, 18, 33, 34, зал 6, бібліотека 7, 8, 9, 10, 11, умивальник 19, 27, туалети: 21, 22, 23, 24, 29, 30, 31, 32, кладова 35, сходова клітина;

підвал літ. А/п приміщення №2 (два) - коридори 1, 6, приміщення 2, 9, 11, склади: 3, 14, 15, 16, 17, 18, 19, холодильник 4, 5, 7, 8, кладова 10, 12, ліфт I, загальною площею 1 819,90 м.кв. (у тому числі площа підвалу 384,34 м.кв.), що складає 45/100 часток будівель, розташованих за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, будинок №17/25 (т.1 а.с.35-37).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Донецької обласної ради народних депутатів №662 від 28.12.1983, нежитлова будівля, яка розташованаза адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25 є пам'яткою архітектури місцевого значення (т.1 а.с.39-40).

Крім того, відповідно до облікової картки від 22.12.1997 та паспорту, «Будівля палацу культури «Азовсталь», що розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25, є пам'яткою архітектури та пам'яткою історії яка збудована у 1887 році (т.1 а.с.52-54).

Відповідно до п. 1.4 договору, продаж нежитлової будівлі вчиняється за 3 868 780 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ у сумі 644 796 грн. 80 коп.

Згідно з абзацом 6 пункту 5 договору, відповідач 3 зобов'язаний укладати з органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відповідно до абзацу 11 пункту 5 договору, відповідач 3 зобов'язаний на період включення об'єкту до реєстру об'єктів культурної спадщини як пам'ятника архітектури здійснювати відчуження об'єкта культурної спадщини місцевого значення при наявності узгодження органа охорони культурної спадщини.

Абзацом 24 пункту 5 договору встановлено, що подальше відчуження і передача в заставу відповідачем 3 об'єкта приватизації, а також введення його в експлуатацію після реконструкції, визнання права власності на збудоване приміщення (якщо до складу таких входить об'єкт приватизації) протягом 3-ох років з моменту переходу до відповідача 3 права власності здійснюється за згодою позивача з забезпеченням переходу до нового власника усіх зобов'язань, не виконаних відповідачем 3 на момент такого відчуження, відповідальності за їх невиконання, визначених законодавством та договором прав та обов'язків відповідача 3 згідно законодавству України.

Згідно з абзацом 26 пункту 5 договору, відповідач 3 зобов'язаний повідомити позивача про нового власника у двотижневий термін.

Відповідно до п.7.7 договору, відповідач 3 за недотримання законодавства про охорону культурної спадщини несе відповідальність, передбачену діючим законодавством.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 01.11.2010 №27831201, відповідачу 3 на праві приватної власності належало 45/100 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №1357 від 31.08.2010 (т.1 а.с.51).

Рішенням загальних зборів учасників відповідача 3 від 06.08.2012, оформленим протоколом №12 від 06.08.2012 було постановлено, зокрема, відповідачу 3 увійти до складу учасників відповідача 1; передати до статутного капіталу відповідача 1 нерухоме майно, яке належить відповідачу 3 на праві приватної власності, зокрема, 45/100 трьохповерхової нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25, яка була придбана відповідачем 3 за договором №1357 купівлі-продажу нежитлової будівлі від 31.08.2010 (т.1 а.с.46-49).

Рішенням загальних зборів учасників відповідача 1 від 06.08.2012, оформленим протоколом №4 від 06.08.2012 було постановлено, зокрема, надати згоду щодо входження відповідача 3 до складу учасників відповідача 1 з передачею нерухомого та рухомого майна, земельних ділянок до статутного капіталу товариства (т.1 а.с.42).

Відповідно до акту приймання-передачі від 06.08.2012 відповідач 3 передав, а відповідач 1 прийняв до статутного капіталу 45/100 часток трьохповерхової нежитлової будівлі загальною площею 1 819,90 м.кв., яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25 та належить відповідачу 3 і придбана останнім за договором №1357 купівлі-продажу нежитлової будівлі від 31.08.2010 (т.1 а.с.44).

Рішенням відповідача 4 №240/1 від 15.08.2012 «Про видачу правовстановлювальних документів» було дозволено міському комунальному підприємству «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» видати правовстановлюючі документи - свідоцтво про право власності відповідачу 1, зокрема, на 45/100 часток нежитлової будівлі, загальною площею 1 819,90 м.кв., яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25 (т.1 а.с.55).

Згідно з рішенням відповідача 4 №240/1 від 15.08.2012, відповідачу 1 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.08.2012 на 45/100 часток нежитлової будівлі, загальною площею 1 819,90 м.кв., яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25 (т.1 а.с.50).

Рішенням загальних зборів учасників відповідача 2 від 29.08.2012, оформленим протоколом №4 від 29.08.2012 було постановлено, зокрема, надати згоду щодо входження відповідача 1 до складу учасників відповідача 2 з передачею власного нерухомого майна до статутного капіталу товариства (т1 а.с.41).

Відповідно до акту приймання-передачі від 29.08.2012 відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв до статутного капіталу 45/100 часток трьохповерхової нежитлової будівлі загальною площею 1 819,90 м.кв., яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25, що належить відповідачу 1 (т.1 а.с.45).

Рішенням відповідача 4 №269/7 від 19.09.2012 «Про видачу правовстановлювальних документів» було дозволено міському комунальному підприємству «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» видати правовстановлюючі документи - свідоцтво про право власності відповідачу 2, зокрема, на 45/100 часток нежитлової будівлі, загальною площею 1 819,90 м.кв., яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25 (т.1 а.с.56).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, 27.09.2012 прийнято рішення про державну реєстрацію та внесено запис про реєстрацію права власності за відповідачем 2 на 45/100 часток нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, ЯЯЯ №356405, 27.09.2012, видане відповідачем 4 (т.1 а.с.57).

Відповідно до акту технічного огляду пам'ятника архітектури №1 від 15.07.2013, третьою особою 1 було проведено технічний огляд історичного пам'ятника архітектури місцевого значення «Будівля палацу культури «Азовсталь», розташованого за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25, яким, зокрема, був зроблений висновок, що пам'ятник у задовільному стані (т.2 а.с.12).

23.07.2013 між третьою особою 1 та відповідачем 2 був укладений охоронний договір №1 на пам'ятку культурної спадщини, відповідно до умов якого відповідач 2 бере на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки архітектури - «Будівлі палацу культури «Азовсталь» (т.2 а.с.10-11).

Згідно з ч.2 ст. 324 ЦК України, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють, зокрема, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна», відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.1.1 Положення Управління міського майна Маріупольської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням третьої особи 2 №6/26-2983 від 26.02.2013 (т.2 а.с.107) (далі - Положення 1), позивач є виконавчим органом міської ради, створюється, ліквідується і реорганізується рішенням міської ради (т.2 а.с.104-106).

Згідно з п.1.10 Положення 1, позивач є органом, уповноваженим керувати майном міської комунальної власності, органом приватизації майна міської комунальної власності.

Пунктом 3.11 Положення 1, позивач у межах наданих повноважень здійснює контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації майна, що знаходиться у комунальній власності міста.

Отже, виходячи з наведеного, прокурором вірно визначено позивача у справі.

Згідно з абзацами 19, 20 частини 2 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна», зокрема встановлено, що зобов'язання, визначені у договорі купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії цих зобов'язань. Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Порядок надання згоди державними органами приватизації встановлюється Фондом державного майна України. У разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на цей об'єкт зобов'язаний подати до державного органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації і застосовувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом. Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

Порядок надання погодження державними органами приватизації на подальше відчуження визначений «Порядком надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження або передачу в заставу об'єктів, обтяжених зобов'язаннями їх власників перед державою» затвердженого Наказом Фонду державного майна від 03.05.2012 №606, відповідно до 5.2 якого, у разі коли під час передачі об'єкта до статутного капіталу товариства не передбачено укладення договору відчуження об'єкта, між власником та товариством, до статутного капіталу якого вноситься об'єкт, має бути укладений відповідний договір, за яким до господарського товариства, до статутного капіталу якого вноситься об'єкт, переходять зобов'язання, передбачені договором купівлі-продажу. Такий договір підлягає погодженню органом приватизації, що уклав договір купівлі-продажу, з дотриманням вимог, передбачених цим Порядком для погодження договорів подальшого відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, договір, за яким до господарського товариства, до статутного капіталу якого вносився об'єкт, про перехід зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, не укладався та, відповідно, органом приватизації не погоджувався.

Крім того, відповідачем 3 заява щодо погодження подальшого відчуження об'єкта нерухомості до органу приватизації не подавалась, будь-якого рішення органом приватизації щодо погодження або відмови у погодженні подальшого відчуження об'єкта не приймалось.

Отже, відповідачем 3 не було отримано погодження щодо відчуження об'єкту у спосіб визначений вище, а отже доводи відповідачів 1,2,3 про погодження подальшого відчуження спірного об'єкту з органом приватизації, шляхом прийняття відповідачем 4 рішень «Про видачу правовстановлювальних документів», судом відхиляються.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до п. 1 Положення Управління культури та туризму Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням третьої особи 2 №1948 від 28.02.2006 (далі - Положення 2), третя особа 1 є структурним підрозділом міської ради, підзвітне та підконтрольне міській раді (т.2 а.с.136-138).

Згідно з п.6.4 Положення 2, третя особа 1 здійснює повноваження органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до п.п.10,11 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції чинній на момент відчуження нерухомого майна), до повноважень органів охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій, органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції належить: надання висновків щодо відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління; укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Згідно з абз.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції чинній на момент відчуження нерухомого майна), об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно з ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції чинній на момент відчуження нерухомого майна), особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Порядок надання дозволів, погоджень і висновків органами охорони культурної спадщини визначений ст. 6 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 3 заява щодо погодження подальшого відчуження об'єкта нерухомості до органу охорони культурної спадщини не подавалась, будь-якого рішення органом охорони культурної спадщини щодо погодження або відмови у погодженні подальшого відчуження об'єкта нерухомості не приймалось.

Отже, відповідач3 не погодив відчуження об'єкта у спосіб визначений вище, а отже доводи відповідачів1,2,3 про погодження подальшого відчуження спірного об'єкту з органом охорони культурної спадщини, шляхом прийняття відповідачем 4 рішень «Про видачу правовстановлювальних документів», судом відхилені.

Згідно з ч.5 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна», на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, п.11.3 договору встановлено, що у разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням господарського суду.

З огляду на те, що відповідач 3 належним чином не виконав свої зобов'язання та здійснив відчуження спірного об'єкту культурної спадщини без отримання погодження органу охорони культурної спадщини та органу приватизації, внаслідок чого до нового власника не перейшли зобов'язання за договором купівлі-продажу від 31.08.2010, що в свою чергу завдає шкоди інтересам територіальної громади та позбавляє можливості контролю за використанням об'єкту культурної спадщини, контролю за виконанням договору від 31.08.2010, а також не повідомив позивача про нового власника у двотижневий термін, вимога прокурора щодо розірвання договору купівлі-продажу №1357 від 31.08.2010 є обґрунтованою.

Відповідно до абз.1 ч.9 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань, приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Зважаючи на викладене, вимога прокурора про зобов'язання відповідача 2 повернути до комунальної власності м. Маріуполя трьохповерхову нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25 підлягає задоволенню.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсним актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Предметом корпоративних спорів можуть бути, зокрема, вимоги про визнання недійсним актів органів управління господарського товариства, а саме, рішень загальних зборів учасників, оскільки саме ці рішення породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Статтею 60 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що організація ведення протоколу спрямована на фіксацію процедури ведення зборів та прийняття рішень зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

У п.20 постанови Пленуму Верхового суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 №13 визначено, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства.

Виходячи з наведеного та з огляду на те, що відповідач 3 здійснив відчуження спірного об'єкту культурної спадщини без отримання погодження органу охорони культурної спадщини та органу приватизації, вимога прокурора щодо визнання недійсним рішення відповідача 3 оформленого протоколом загальних зборів ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» №12 від 06.08.2012, підлягає задоволенню частково, а саме в частині передачі ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» до статутного капіталу ТОВ «Клінінг Сіті» спірного об'єкту культурної спадщини.

Суд відмовляє в задоволенні вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг Сіті», оформленого протоколом №4 від 06.08.2012, та рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс», оформленого протоколом №4 від 29.08.2012, оскільки не доведено настання будь-яких правових наслідків для позивача, а отже і порушення його прав та законних інтересів, у зв'язку з прийняттям зазначених рішень.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії та нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу №1357 від 31.08.2010 та в частині зобов'язання відповідача 2 повернути нежитлову будівлю до комунальної власності, оскільки відповідач 3 не повідомив позивача про нового власника у двотижневий термін та здійснив відчуження спірного об'єкту культурної спадщини без отримання погодження органу охорони культурної спадщини та органу приватизації, що свідчить про порушення вимог законодавства в сфері охорони культурної спадщини, то вимога прокурора про скасування пунктів 2 рішень відповідача 4 «Про видачу правовстановлювальних документів» №240/1 від 15.08.2010 і №269/7 від 19.09.2012 є такою, що підлягає задоволенню.

Вимога прокурора про скасування державної реєстрації права власності є похідною від вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів 2 рішень відповідача 4, а отже, з урахуванням вищезазначеного, також підлягає задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідачів 1, 2, 3 про витребування судом письмових доказів у позивача, відповідача 4 та третьої особи 1, у зв'язку з тим, що останніми не було надано доказів неможливості самостійно надати необхідні документи.

Також суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 2 про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_6, який є учасником відповідача 2, оскільки відповідачем 2 не наведено обґрунтування яким чином рішення суду у справі може вплинути на права та обов'язки третьої особи, а також не зазначено чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у справі третя особа наділена новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Крім того, згідно ч.1-3 ст. 96 ЦК, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 3 про зупинення провадження у справі, у зв'язку із недоведеністю неможливості для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі, які необхідні для вирішення цієї справи, а отже неможливістю розгляду даної справи до вирішення іншої.

Крім того, згідно п.1) ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до п.2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (далі - Постанова) встановлено, що ст. 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Згідно з п.п. 2.2.1 Постанови, судовий збір з позовної заяви, зокрема, про повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Вартість майна, згідно п.1.4 договору купівлі-продажу від 31.08.2010, становить 3868780,8грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача 3, судові витрати, відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача 3 в розмірі 68820 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Згідно ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, будинок №17/25 від 31.08.2010 №1357, загальною площею 1 819,9 м.кв., укладений між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов персонал сервіс».

Визнати частково недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов персонал сервіс» (87503, Донецька область м. Маріуполь, вул. Київська, буд. 63, кв. 49, код ЄДРПОУ 35455697), оформленого протоколом №12 від 06.08.2012 в частині передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг Сіті» 45/100 частини трьохповерхової нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, будинок №17/25 від 31.08.2010 №1357, загальною площею 1 819,9 м.кв.

Визнати незаконним та скасувати п.2 рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 70, код ЄДРПОУ 04052784) «Про видачу правовстановлювальних документів» від 15.08.2012 №240/1.

Визнати незаконним та скасувати п.2 рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 70, код ЄДРПОУ 04052784) «Про видачу правовстановлювальних документів» від 19.09.2012 №269/7.

Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс» частини трьохповерхової нежитлової будівлі за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, будинок №17/25, загальною площею 1 819,9 м.кв. (45/100 частки).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, б.54, кв.4/1, код ЄДРПОУ 37510263) повернути до комунальної власності м. Маріуполя 45/100 частини трьохповерхової нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, будинок №17/25, загальною площею 1 819,9 м.кв.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов персонал сервіс» (87503, Донецька область м. Маріуполь, вул. Київська, буд. 63, кв. 49, код ЄДРПОУ 35455697) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 68820 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 06 червня 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя Р.М. Колесник

Суддя К.С. Харакоз