Постанова

від 22.04.2014 по справі 804/1481/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Справа № 804/1481/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., при секретарі судового засідання - Дубровець Д.В., за участю: представників позивача - представника відповідача - Пристромко М.П., Шевченко В.В., ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «ГІС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001692205 від 13.08.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Науково-виробниче приватне підприємство «ГІС» з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001692205 від 13.08.2013 року.

Ухвалою суду від 12.02.2014 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду після залишення позовної заяви без руху ухвалою суду від 21.01.2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог Науково-виробниче приватне підприємство «ГІС» (далі - НВПП «ГІС») зазначає про те, що не погоджується із винесеним за результатами проведеної перевірки податковим повідомленням-рішенням № 0001692205 від 13.08.2013 року з огляду на те, що вважає протиправними дії податкового органу під час проведення позапланової невиїзної документальної перевірки НВПП «ГІС» в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ - 24606641) за період квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року. За твердженнями позивача акт перевірки та прийняті за наслідком розгляду скарг рішення свідчать про те, що відповідач приймає рішення не на підставі факту надання послуг, що підтверджені первинними документами, а на підставі недостовірної податкової інформації та акті перевірки контрагенту позивача - ПП «АТМ». Тим більше, що у НВПП «ГІС» під час проведення перевірки були в наявності всі податкові накладні і інші первинні документи, що підтверджують факт надання послуг ПП «АТМ», порушень правил складення первинних документів відповідачем під час перевірки не виявлено. А отже, вважає, що висновки податкового органу про неправомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованими та неправомірними, такими, що прийняті в результаті неправильного застосування п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України. При цьому висновки податкової інспекції про нікчемність укладених правочинів НВПП «ГІС» з ПП «АТМ» також є безпідставними та незаконними.

Просить суд: визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001692205 від 13.08.2013 року, відповідно до якого Науково-виробничому приватному підприємству «ГІС» (код ЄДРПОУ - 30346338) було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 26345,00 грн., в тому числі за основним платежем - 21076,00 грн. та за штрафними санкціями - 5269,00 грн.

Під час судового засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та пояснив обставини справи таким чином, як вони були викладені вище.

Представник відповідача заперечував проти даного адміністративного позову повністю, зазначивши про те, що встановлені за результатами проведеної перевірки порушення вимог чинного законодавства відповідають дійсності та є правомірними. Під час проведення перевірки відповідач прийшов до висновків про те, що господарські операції НВПП «ГІС» з ПП «АТМ» не направлені на реальне настання правових наслідків, що призвело до завищення податкового кредиту у відповідних податкових періодах. Тому, позивач в порушення п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п.201.4, п.201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищив податковий кредит на загальну сум - 21076,00 грн., та занизив ПДВ у відповідних податкових періодах на загальну суму - 21076,00 грн.

Суд, заслухавши думки сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов в повному обсязі з наступних підстав.

У період з 25.07.2013 року по 30.07.2013 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка НВПП «ГІС» (код ЄДРПОУ - 30346338) в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ - 24606641) за період квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року.

Вказану перевірку було проведено на підставі наказу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 23.07.2013 року № 74, згідно з пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України, з урахуванням матеріалів позапланових невиїзних документальних перевірок: акт невиїзної документальної перевірки ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ - 24606641) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків - ТОВ «Будівництво та реконструкція» (код ЄДРПОУ - 36274510) за період листопад 2011 року, ТОВ «Інфортерм» (код ЄДРПОУ - 31343537) за період червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ - 31684481) за період вересень 2011 року, БПП «Сура» (код ЄДРПОУ - 30668399) за період вересень 2011 року, ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ - 25158848) за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку отриманого Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (акт № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 року із супровідним листом № 689/7/22-421 від 15.01.2013 року № 33729/7/22-421 від 21.12.2012 року).

Повідомлення про дату початку перевірки та копію наказу про проведення перевірки було вручено НВПП «ГІС» - 24.07.2013 року.

Хід та результати проведеної перевірки були зафіксовані в акті перевірки від 30.07.2013 року № 159/221/30346338.

Також за даними акту перевірки при проведенні перевірки відповідачем було використано такі документи: дані податкових декларацій з податку на додану вартість НВПП «ГІС» за відповідні періоди; додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації по ПДВ за відповідні періоди; первинні документи НВПП «ГІС» з питань взаємовідносин з ПП «АТМ»; дані інформаційних ресурсів податкових органів, а саме: АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, АС «Аудит» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»; акт невиїзної документальної перевірки ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ - 24606641) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з ТОВ «Інфортерм» (код ЄДРПОУ - 31343537) за період червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ - 31684481) за період вересень 2011 року, БПП «Сура» (код ЄДРПОУ - 30668399) за період вересень 2011 року, ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ - 25158848) за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку отриманого Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (акт № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 року із супровідним листом № 689/7/22-421 від 15.01.2013 року № 33729/7/22-421 від 21.12.2012 року).

За висновками акту перевірки податковим органом було виявлено наступні порушення вимог чинного законодавства, а саме: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.1, п.200.2 ст. 200, п. 201.1, п.201.6, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позивачем було завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму - 21076,00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму - 21076,00 грн., в результаті чого було занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму - 21076,00 грн., в тому числі по періодах квітень - листопад 2012 року.

Позивач не погодився із такими висновками акту перевірки, тому надав свої заперечення на акт перевірки, оскаржував винесене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Проте, такі були залишені відповідачем - без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін. Отже, звертається до суду за захистом свого порушеного права або інтересу. Тому, правомірність/протиправність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення становить предмет доказування в даній адміністративній справі.

У своєму позові НВПП «ГІС» заперечує правомірність проведення позапланової невиїзної перевірки платника податків.

Так, НВПП «ГІС» вказує на те, що 29.01.2013 року ним було отримано запит Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за № 1494/10/22-527 від 24.01.2013 року про надання пояснень та відповідних документальних підтверджень з питань господарських відносин з ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ - 24606641) за листопад 2012 року. У встановлений законом (положеннями п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України) термін 07.02.2013 року позивачем були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження правомірності формування податкового обліку. Але 04.03.2013 року відповідач повторно направив на адресу підприємства письмовий запит із вимогою про необхідність надання пояснень та відповідних первинних документів на підтвердження господарських відносин з ПП «АТМ» за термін квітень - жовтень 2012 року та повторно за листопад 2012 року. Позивач також відреагував на повторний письмовий запит та надав необхідні документи. Проте, на противагу пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідач провів позапланову перевірку. На думку позивача, у податкового органу не було достатніх підстав для проведення вказаного виду перевірки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст. 78 Податкового кодексу України така містить наступні підстави для проведення позапланової перевірки, а саме: документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання;

отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону;

органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;

у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

При цьому у своєму акті перевірки відповідач не зазначає підстави за ст. 78 Податкового кодексу України, що стали такими для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, хоча в акті перевірки контролюючий орган посилається на положення пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України.

Отже, суд погоджується з посиланнями позивача щодо відсутності у податкового органу підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки НВПП «ГІС».

Щодо висновків акту перевірки про нікчемність укладених правочинів, порушення норм Податкового кодексу України, то суд зазначає таке.

Як зазначає позивач, починаючи з квітня 2012 року НВПП «ГІС» співпрацювало з ПП «АТМ», відповідно до виду діяльності ПП «АТМ» за КВЕД-2005 - 74.40.0 Рекламна діяльність, відповідно даних довідки з ЄДРПОУ та Статуту підприємства. З метою надання послуг ПАТ «Комбінат Придніпровський» щодо проведення рекламної компанії останнього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору від 23.02.2012 року №1/23, укладеного НВПП «ГІС» з ПАТ «Комбінат Придніпровський» та додаткових угод № 4 від 20.04.2012 року, № 7 від 20.06.2012 року, № 9 від 30.07.2012 року, № 11 від 0309.2012 року, № 12 від 01.10.2012 року, № 15 від 08.11.2012 року, НВПП «ГІС» зобов'язувалось надати замовнику рекламні послуги щодо проведення рекламної компанії ТМ «Злагода».

За відсутності деяких технічних можливостей для проведення рекламної кампанії ТМ «Злагода» (відсутності на балансі підприємства камери формату HD та знімального крану) був укладений договір з ПП «АТМ» на виконання зйомки та попереднього монтажу 10-ти телевізійних програм про ТМ «Злагода» згідно договору № 2/412 від 27.04.2012 року у квітні-травні 2012 року на суму - 50000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8333,33 грн. Згідно акту виконаних робіт були отримані 10 телевізійних програм (далі - телевізійний продукт). Проте, виходячи з особливостей різних ефірних сіток для місцевих (11 та 34 телеканали) та національних (5 каналу) телеканалів вищевказаний телевізійний продукт має бути адаптований під вимоги місцевих та національних телеканалів.

Тому, згодом 20.06.2012 року було укладено договір № 3/610 на остаточний монтаж та підготовку до ефіру 10-ти телевізійних програм про ТМ «Злагоди» на 11 та 34 Дніпропетровських телеканалах у межах 14 хвилин кожна програма у червні 2012 року на суму 23600,00 грн., у тому числі ПДВ - 3933,33 грн., а також договір № 11/110 від 12.11.2012 року з ПП «АТМ» про надання послуг по підготовці до ефіру на 5 національному телеканалі 10 телевізійних програм «Відверто про «Злагоду» на суму 18500,00 грн., у тому числі ПДВ - 3083,33 грн. Послуги, а саме: перемонтаж кожної програми для отримання кінцевого хронометражу готової програми 10 хвилин у форматі Microsoft DV AVI 4:3, виходячи з вимог 5 національного телеканалу, були виконані у строк, оплата за послуги здійснена за послуги здійснені на підставі договору на умовах передплати у повному обсязі, що було встановлено під час проведення перевірки. Підготовлені програми були розміщені на телеканалі «5 канал», яка підтверджує факт здійснення операцій з вказаним контрагентом.

За твердженнями позивача усі послуги ПП «АТМ» виконувало якісно і у зазначений договором термін, документи надавались своєчасно, взаєморозрахунки проводились у повному обсязі, заборгованість перед ПП «АТМ» - відсутня.

Також в ході господарської діяльності НВПП «ГІС» уклало з ПП «АТМ» такі договори:

договір № 5/801 від 01.08.2012 року у серпні 2012 року на виготовлення рекламного фільму та рекламного ролика про нову серію продуктів ТМ «Злагода» на суму - 11100, 00 грн., у тому числі ПДВ - 1850,00 грн.; договір № 7/901 від 03.09.2012 року у вересні 2012 року на виготовлення фільму і анонсу про фестиваль мистецтв «Зі Злагодою в серці» на суму - 14760,00 грн., у тому числі ПДВ - 2460,00 грн.; договір № 10/904 від 27.09.2012 року у жовтні 2012 року на виконання послуг з проведення оцінки ефективності рекламних компаній ТМ «Злагода» в ефірі 11 та 34 телеканалів на суму - 8500,00 грн., у тому числі ПДВ - 1416,67 грн.

На підтвердження реальності проведених господарських операцій позивач вказує на те, що зазначені рекламні продукти згодом були передані НВПП «ГІС» для розміщення в ефірі 11, 34 телеканалів та національному телеканалі «5 канал» згідно умов договорів з вищевказаними телеканалами. Також надає суду копії вказаних договорів, копії податкових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт, та копії ефірних довідок, що підтверджують факт здійснення операцій з ПП «АТМ», реальне настання наслідків по вищевказаним операціям.

При цьому позивач зазначає, що аналогічні первинні документи були надані і на вимогу податкового органу, на час проведення перевірки, проте не були взяті контролюючим органом до уваги.

Крім того, позивач надає суду CD - диск з відеоматеріалами ПП «АТМ» за переліком: перемонтаж програм «Відверто про Злагоду», «Відверто про Злагоду» версія 10 хвилин, «Відверто про Злагоду» версія 14 хвилин, фільм «Злагода» ТМ «Продукти з чорницею», ролик «Злагода» ТМ «Натуральні живі продукти», ролик-анонс 13-го фестивалю мистецтв «Зі злагодою в серці!», фільм про 13-й фестиваль мистецтв «Зі злагодою в серці!», на підтвердження якісного виконання робіт за укладеними правочинами. Всі перелічені копії первинної документації є наявними в матеріалах справи.

Так, відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, системний аналіз вказаної норми показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності підприємства. Тому, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, суд зазначає, що вищезгадана норма Закону України «Про автомобільний транспорт» не передбачає обов'язкової вимоги про наявність товарно-транспортної накладної на підтвердження фактичного транспортування вантажу, а передбачає альтернативу такої, вказуючи на інший визначений законодавством документ на вантаж. Так, зокрема, підтвердженням реальності поставки товару за укладеними угодами поставок є видаткові накладні, якими фіксується найменування поставленого товару, його одиниця, кількість, ціна, відмітка про передання та отримання такого постачальником та отримувачем.

Щодо посилань відповідача у своєму акті перевірки на акт перевірки, складний іншою податковою інспекцією, дані інформаційних баз податкової служби, то суд зазначає таке.

Пунктами 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (є чинним) визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, посилання відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, адже результати перевірок платників податків, зокрема, з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах із контрагентами, мають ґрунтуватися на даних первинних документів, які належить безпосередньо досліджувати під час проведення перевірок. А тому, посилання відповідача на інші досліджені в ході перевірки дані та посилання на них в якості обґрунтування своєї позиції є безпідставним.

Також НВПП «ГІС» надає суду копії рішень судів - Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року, справа № 804/1268/13-а, яка набрала законної сили станом на 22.05.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року, справа № 804/1268/13-а, відповідно. Даними рішеннями судів позивач акцентує увагу на тому, що рішенням суду, що набрало законної сили, були визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АТМ», за результатами якої складено акт № 7198/22-4/24606641, на який зокрема посилається відповідач.

У відповідності до положень ст.ст. 70, 71, 72 КАС України суд приймає до уваги вищевказані факти в якості належних доказів.

Таким чином, відповідач має базувати свої висновки за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що позивачем були пред'явлені всі необхідні первинні документи.

Крім того, у відповідності до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Також як зазначає позивач, за наслідками проведеної перевірки податковим органом було складено протоколи від 30.07.2013 року серії АХ № 422021 щодо директора ОСОБА_6, та серії АХ № 422023 щодо головного бухгалтера - ОСОБА_7 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП України, якою передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку на підприємстві, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у томі числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Вказані протоколи було складено щодо директора та головного бухгалтера НВПП «ГІС», які під час виконання своїх посадових обов'язків завищили податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ - 24606641) за період квітень - листопад 2012 року, чим допустили порушення порядку ведення податкового обліку.

Проте, за результатами судового оскарження вищезазначених протоколів до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, постановою суду від 11.09.2013 року у справі № 203/5532/13-п та постановою від 11.09.2013 року у справі № 203/5531/13-п було встановлено, що матеріали адміністративного правопорушення ґрунтуються на висновках про порушення, що допущено контрагентом, а не НВПП «ГІС». А як відомо з практики Європейського Суду з прав людини, що у відповідності до положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права, що платник податку на повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку та сплачувати ПДВ вдруге (наприклад рішення Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року «Булвес «АД» проти Болгарії», рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Щодо висновків відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів, то суд вважає за необхідне вказати на таке.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідач, зробивши висновок про нікчемність правочинів хибно керувався лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини мають ознаки нікчемності, а проведені господарські операції є нереальними, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Науково-виробничого приватного підприємства «ГІС» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду квитанцію № 14681.232.1 від 16.01.2014 року на суму 182,70 грн.

Отже, суд вважає за необхідне також присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 182,70 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства «ГІС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001692205 від 13.08.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001692205 від 13.08.2013 року, відповідно до якого Науково-виробничому приватному підприємству «ГІС» (код ЄДРПОУ - 30346338) було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 26345,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму - 21076,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5269,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого приватного підприємства «ГІС» (код ЄДРПОУ - 30346338) суму сплаченого судового збору у розмірі - 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 25.04.2014 року.

Суддя А.Ю. Рищенко